8.2 Організаційно-технологічна схема утилізації відходів

У загальному виді схема утилізації являє собою систему заходів для керування рухом потоків ВАТЗ і комплексної їх утилізації (Мал. 8.2). Рух ВАТЗ починається з площадки збору даних відходів. Частина цих площадок, оснащених краяним і пресовим устаткуванням для попередньої обробки відходів (для підвищення ефективності їхнього збереження і транспортування), може бути перетворена в сортувально-накопичувальні склади.

Мал. 8.2. Організаційно-технологічна схема утилізації ВАТЗ і транспортно-побутового обслуговування

Останні необхідні як для кваліфікованого сортування відходів, найчастіше зумовлюючи ефективність їхньої подальшої переробки, так і для виключення екологічно небезпечних компонентів ВАТЗ.

Виробниче і взаємовигідне функціонування площ збору відходів і відповідних сортувально-накопичувальних складів припускає розгортання інформаційно-експертної системи (ІЕС), що визначає структуру, характеристики й обсяги вторинної сировини, необхідної переробникам і іншим споживачам.

Далі за допомогою регіональної біржової системи інвентаризації і перерозподілу вторинних ресурсів на базі ІЕС виконується керування потоками зібраних відходів по напрямках їхньої технологічної переробки.

Розробка автотранспортних засобів може розглядатися як самостійний напрямок переробки ВАТЗ, особливо тоді, коли мають місце постійні потоки зношених або некондиційних АТЗ. Усі роботи з розбирання АТЗ на складові частини (раму, кабіну, двигун, агрегати, колеса й ін.) повинні здійснюватися на спеціалізованих підприємствах.

Перед розбиранням АТЗ доцільно розділяти на 4 технологічних потоки, що розрізняються конструктивним виконанням і можливістю використання спеціалізованих ділянок для їх розбирання: легкові автомобілі, автобуси, вантажні автомобілі, причепи і напівпричепи. Зазначені потоки не однакові по кількості, тому ділянки розбирання поряд зі спеціалізацією повинні володіти і визначеною універсальністю. Достатня універсальність повинна бути головним принципом організації робіт і оснащення технологічним устаткуванням усіх розбірних ділянок підприємства. Наприклад, на ділянці розбирання причепів і напівпричепів при незначному його дооснащення можна розбирати і вантажні автомобілі. Дооснащення стосується лише допоміжного устаткування, і насамперед додаткового комплектування підйомно-транспортними засобами зі спеціальними пристроями для зняття двигунів, кабін і ін.

Вироби, що розбираються, можна подавати на ділянки і переміщати по них за допомогою пластинчастих конвеєрів, найбільш зручних для виконання даного виду робіт. Конвеєри розбірних цехів доцільно обладнати приводом з періодичною дією (переміщенням).

Це зв'язано з можливістю досить широкого розкиду працємістких операцій демонтажу.

Робочі позиції розбірних ділянок повинні бути оснащені перекидачами, консольними поворотними кранами, гайковертами різних потужностей і розмірів, апаратами різання металу. Останні використовуються, якщо нарізні сполучення не піддаються розбиранню за допомогою гайковертів. Перекидачі необхідні для забезпечення доступу до АТЗ при знятті з них мостів, коробки передач, рульових керувань і ін.