Приклад 4.2

Визначити ефективну еквівалентну дозу D_еф опромінення організму в цілому для суб’єкта А за рік, тканини і органи якого були рівномірно опромінені різними видами радіоактивних випромінювань (-, -, -, n-випромінюваннями). Поглинена доза для організму в цілому (для всіх органів і тканин) D_п=0,2 Гр.

Розв’язок

1. Визначаємо за табл. 1 і табл. 2 значення коефіцієнтів W_R та W_т:

при опроміненні організму -випромінюваннями W_R=20;

при опроміненні організму -випромінюваннями W_R=1;

при опроміненні організму -випромінюваннями W_R=1;

при опроміненні організму n -випромінюваннями W_R=10.

Відповідно до вихідних даних, організм опромінений рівномірно, тому за табл. 2 для організму в цілому W_т=1.

2. Визначаємо ефективну еквівалентну дозу опромінення, отриману окремим органом (тканиною) людини за формулою (3):

при опроміненні організму -випромінюваннями:

D_еф.е=D_п.оргW_R.W_т.орг=0,2201=4 (Зв);

при опроміненні організму -випромінюваннями:

D_еф.е=D_п.оргW_R.W_т.орг=0,211=0,2 (Зв);

при опроміненні організму -випромінюваннями:

D_еф.е=D_п.оргW_R.W_т.орг=0,211=0,2 (Зв);

при опроміненні організму n-випромінюваннями:

D_еф.еn=D_п.оргW_R.nW_т.орг=0,2101=2 (Зв).

3. Визначаємо ефективну еквівалентну дозу опромінення всього організму, як суму здобутків ефективних еквівалентних доз від різних випромінювань:

D_еф.орг=D_еф.е+D_еф.е+D_еф.е+D_еф.еn=4+0,2+0,2+2=6,4 (Зв).

Висновок: При одноразовому рівномірному опроміненні організму (всіх тканин і органів) різними видами радіоактивних випромінювань ефективна еквівалентна доза для всього організму суб’єкта А складе D_еф.орг=6,4 (Зв)=640 (бер).

5. Способи захисту від іонізуючих випромінювань

Нормами радіаційної безпеки НРБУ-97 встановлюються наступні категорії осіб, що можуть бути опромінені:

Категорія А (персонал) – особи, які постійно або тимчасово працюють безпосередньо із джерелами ІВ.

Категорія Б (персонал) – особи, які безпосередньо не зайняті роботою із джерелами ІВ, але у зв’язку із розташуванням робочих місць у приміщеннях і на промислових майданчиках об’єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть отримати додаткове опромінення.

Категорія В – все населення.

^{Заходи радіаційного захисту персоналу і населення вимагають проведення комплексу спеціальних заходів та застосування різних способів і засобів, які залежать від конкретних умов роботи, природи впливу ІВ, його типу (закритого або відкритого) і повинні бути спрямовані на постійний контроль рівнів радіоактивного забруднення навколишнього середовища [6].}

Ціль захисту людини від впливу ІВ – попередити будь-яке опромінення, або знизити рівень опромінення до гранично-припустимих значень.

Джерела ІВ закритого типу – це джерела, конструкція і пристрій яких виключають потрапляння радіаційних ізотопів у навколишнє середовище. До джерел ІВ закритого типу відносять: - і -випромінювачі, рентгенівські апарати, прискорювачі заряджених часток. При роботі з такими джерелами персонал і населення можуть одержати тільки зовнішнє опромінення [6, 7, 9].

Джерелами ІВ відкритого типу називають джерела при експлуатації яких можливе потрапляння радіоактивних речовин у навколишнє середовище. При цьому можливо зовнішнє і внутрішнє опромінення персоналу і населення [6, 7]. Таке опромінення може відбутися при потраплянні радіоактивних ізотопів у газоподібному і твердому стані у зовнішнє середовище, забрудненні радіоактивними речовинами спеціального одягу персоналу.

Захист від ІВ персоналу включає наступні заході [6]:

1. захист від закритих джерел ІВ;

2. захист від відкритих джерел ІВ;

3. організація необхідного радіаційного контролю навколишнього середовища та робочого місця;

4. захист при збиранні, зберіганні , транспортуванні та утилізації радіоактивних речовин;

5. медичний захист персоналу;

6. використання засобів індивідуального захисту;

7. спеціальна обробка персоналу і устаткування;

8. евакуація персоналу і населення.

Захист від закритих джерел ІВ забезпечується [6]:

1. зменшенням потужності джерел ІВ до мінімально можливих значень (захист кількістю);

2. скороченням часу роботи із джерелом ІВ (захист часом);

3. збільшенням відстані від джерела ІВ до персоналу (захистом відстанню);

4. екрануванням джерел ІВ поглинаючими матеріалами (захист екраном).

Формули для розрахунків наведені в табл. 4.

Таблиця 4

Основні принципи захисту від зовнішнього -випромінювання

№ з/п	Від захисту	Принцип захисту	Розрахункова формула
1.	Захист кількістю	Використання для роботи джерел з мінімально можливим виходом іонізуючих випромінювань
2.	Захист часом	Проведення робіт, пов’язаних з опроміненням, протягом мінімального часу
3.	Захист відстанню	Забезпечення під час роботи з джерелом іонізуючих випромінювань максимальної відстані від джерела до людини
4.	Захист екраном	Зменшення інтенсивності випромінювань за допомогою екранів

Примітка: m – активність джерела (мг∙екв.радія);

r – відстань від джерела до людини (м);

t – тривалість роботи з джерелом протягом робочого тижня (год);

K – коефіцієнт ослаблення випромінювання екраном;

P_В – потужність дози ІВ, виміряна на робочому місці (мкР/с);

P_ГП – гранично-припустима потужність дози для даних умов (мкР/с).

Екранування засноване на використанні процесів поглинання іонізуючого випромінювання речовиною. Різні матеріали мають різну поглинаючу здатність, вона характеризується таким параметром, як шар половинного ослаблення.

Шар половинного ослаблення – це товщина шару речовини, при проходженні через який -променів або нейтронного потоку їхня інтенсивність зменшується в два рази.

Захисні властивості різних укриттів оцінюються коефіцієнтом ослаблення (К_осл). До засобів захисту відносяться екрани різноманітних конструкцій і засоби колективного захисту (укриття).

Для захисту від - та рентгенівського випромінювань, як захисний матеріал невеликої товщини застосовується свинець. При збільшенні товщини екрана використовують свинцеве скло, залізо, бетон, залізобетон, воду.

Для захисту від -випромінювань використовують екрани з органічного скла, пластмаси, алюмінію.