Політологія-лекційний курс і практикум

321

європейських держав. Інтеграція до НАТО слугувала б зміцненню безпеки України.

Відносини України – НАТО були започатковані підписанням у 1997р. «Хартії про Особливе партнерство». Наступним кроком стало ухвалення у 2002р. «Плану дій Україна – НАТО», в якому окреслено довготермінові цілі в ключових галузях. У 2005 р. розпочався Інтенсифікований діалог про прагнення України набути членство в Альянсі. Паралельно з Інтенсифікованим діалогом було ухвалено програму короткотермінових заходів, а саме :

-зміцнення демократичних інституцій;

-поглиблення політичного діалогу;

-активізація зусиль у галузі реформування структур безпеки та оборони;

-поліпшення інформування громадськості;

-врегулювання соціальноекономічних наслідків реформ.

Реалізація « Плану дій Україна - НАТО» відбувається через основні напрями співпраці, які дозволяють Україні наблизитись до стандартів країн – членів Альянсу. Так, у жовтні 2005 року Україна та НАТО ухвалили нову Програму професійного розвитку цивільних кадрів, що працюють в українських структурах безпеки та оборони.

У 2006 році була розпочата мережа партнерства щодо розвитку знань про громадянське суспільство, яке має на меті заохочення представників неурядового сектора та практиків безпеки в країнах НАТО та Україні обмінюватися досвідом про роль громадянського суспільства у питаннях безпеки та оборони.

Пом'якшення негативних наслідків оборонної реформи також є першорядним завданням для України. У цьому плані йдеться про спільні ініціативи Україна-НАТО, які мають на меті допомогти нашій державі у здійсненні перепідготовки та соціальної адаптації колишніх військовослужбовців. До прикладу, за підтримки окремих держав Альянсу та

322

партнерів у рамках проекту Трастового фонту, у Хмельницьку було створено Центр соціальної адаптації та перепідготовки військових.

Україні надається підтримка на проведення проектів в галузі демілітаризації. Вартість одного проекту розрахованого на 12 років і становить 25 мільйонів євро. Його мета - допомогти Україні позбутись 133 тис. застарілих або надлишкових боєприпасів, 1,5 млн одиниць стрілецької зброї. Україна виступає активним учасником операцій з підтримання миру та співпраці у сфері врегулювання криз. У минулому держава надавала війська до складу миротворчої місії під проводом НАТО у Боснії та Герцоговині ( ІФОР/СФОР), а нині 200 українських миротворців служать у складі Сил для Косова (КФОР) в українськопольському батальйоні. У 2007 році Україна відрядила під проводом Литви військово-медичний персонал на підтримку групи з відбудови провінцій Афганістану.

Безпосередня військова співпраця має на меті забезпечити досягнення оперативної сумісності між військами країн НАТО та України. Це досягається шляхом участі у численних навчаннях та заходах у рамках ПЗМ. Динамічно розвивається співпраця у галузі науки та довкілля

Україну особливо цікавлять такі питання, як інформаційні технології, клітинна біологія та біотехнології, нові матеріали, раціональне використання природних ресурсів та співпраця в галузі проблем довкілля, викликаних військовою діяльністю. НАТО співфінансувала проекти, метою яких було забезпечення основної комп'ютерної інфраструктури для потреб української дослідницької спільноти та надання їй надійнного доступу до мережі Інтернет.

У 2008 р. Відбувається подальша співпраця між Україною і НАТО у рамках щорічного Цільового плану, затвердженого Президентом України В. Ющенком. Спроби поглибити діалог відбулись на останньому саміті НАТО (2-4 квітня 2008р. у Бухаресті). Україна і Грузія подали заявки що приєднання їх до Плану дій щодо членства у НАТО. Проте, найвпливовіші європейські члени

323

Альянсу (Німеччина, Франція) виступили проти цього, озираючись на протидію Росії, і зважаючи на внутрішні суперечності, що існують, особливо в Україні, стосовно приєднання до ПДЧ. Хоча союзники дали чітко зрозуміти, що тепер розпочнеться період інтенсивної взаємодії на високому політичному рівні з обома країнами з метою розгляду питань, пов'язаних з їх зверненням щодо ПДЧ, що залишаються невирішеними. Новий виток переговорів щодо приєднання до ПДЧ, відбудеться у грудні 2008 року. Врешті, саме підписання ПДЧ не означає автоматичного членства в Альянсі. Таке запрошення базуватиметься на реальних здобутках України у втіленні ключових цілей в галузі реформування. А остаточне рішення щодо майбутнього вступу України до НАТО належить її народу та його обраним лідерам.

Нинішній розвиток політичного діалогу між Україною та ЄС базується на впровадженні Україною Стратегії інтеграції до ЄС, виконанні сторонами Угоди про партнерство та співробітництво (набула чинності 1.03.98р), та опрацювання Плану дій в рамках Європейської політики сусідства. Належна імплементація ПД повинна сприяти поступовій інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС та створити умови для започаткування з ЄС зони вільної торгівлі. Кінцевою політичною метою ПД має стати укладання нової посиленої угоди з ЄС.

Україна та ЄС співпрацюють у багатьох напрямках. Найголовніші з них, це торговельноекономічне співробітництво. З року в рік зростає двосторонній зовнішньоторговельний оборот та прямі іноземні інвестиції з країн ЄС в українську економіку. На сьогодні ЄС є найбільшим зовнішньоекономічним партнером України у світі (на 27 країнчленів ЄС припадає 33% зовнішньоторговельного обороту України).

ЄС підтримувала Україну у переговорних процесах у рамках СОТ. Довготривала співпраця дала результат, і 16 травня 2008 року, після ратифікації Верховною Радою України, Угода про приєднання до СОТ, набула чинності.

324

Тепер на порядку денному стоїть адаптація української економіки відповідно до вимог СОТ. За підтримки ЄС здійснюється також реформування системи управління газотранспортною системою України, підтримується розвиток альтернативної енергетики, модернізація вугільної промисловості. ЄС є найбільшим донором України, так починаючи з 1991, загальний обсяг допомоги Україні з боку ЄС складає 1 мільярд євро.

Важливим напрямком євроспівробітництва є запровадження довгострокових багаторазових віз для громадян України, які на постійній основі беруть участь у економічних, культурних, спортивних, наукових і навчальних обмінах з ЄС, помякшення порядку перетину кордону для громадян України з прикордонних з ЄС районів, а в довгостроковій перспективі – спрощення візового режиму ЄС для всіх категорій українських громадян.

В цілому в новій системі міжнародних відносин Україна ще має знайти своє місце. Переосмислення інтеграційної стратегії України, а також її максимальна адаптація до потреб подолання соціально-економічної кризи і забезпечення внутрішнього розвитку може здійснюватись тільки на засадах верховенства національних інтересів. Саме для цього й необхідні їх легітимізація та правова систематизація. На цій базі Україна вже наприкінці першого десятиліття ХХІ ст. здатна зробити суттєвий крок на шляху входження у світове співтовариство.

ІЗ ПЕРШОДЖЕРЕЛ

СВІТОВИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС Грищенко Тарас. Геостратегія постбіполярності

Україна в вчасних американських глобальних концепціях

Спробуємо порівняти головні компоненти концепцій Бжезинського, Кіссінджера і Гантінґтона. Між поглядами трьох авторів існують не лише відмінності, а й певні паралелі. Якщо погляди Бжезінського позначені впливом геополітичної традиції, а Кіссінджер постає як переконаний продовжувач класичної традиції балансу сил, то Гантінгтон певною мірою поєднує фактично обидва згадані підходи, інкорпоруючи їхні принципивгіпотезу цілком історіософського плану.

В концепціях усіх трьох теоретиків різноюмірою присутній"український випадок".

Гантінгтон найменш чітко виявляє своє сприйняття України як учасника міжнародної політики. Він, як уже відзначалося, розтинає її територію на дві частини, які буцімто тяжіють до двох різних цивілізацій. При цьому наведена карта не дає чіткого уявлення про географічні координатицієїмежі. За Гантінгтоном, Україна — "роздвоєна" країна. З іншого боку, він не згадує Україну серед

325

"роздертих" країн, доля яких особливо складна. Принагідно зауважимо, що нечіткість оцінки у Гантінґтона посилюється сумнівним характером одного з базових для нього понять — православної цивілізації. Принаймні візантійський обряд не може бути визначальним критерієм для об'єднання різних країнводну культурно-цивілізаційну спільноту.

Кіссінджер виходить з того, що українська незалежність критично важлива для інтересів Америки. Його ставлення до України від початку відновлення в 1991 р. її суверенітету було доброзичливе. Така позиція особливо принципова, зважаючи на повагу Кіссінджера до традицій великої європейської політики.

Бжезінський найбільш виразно висловлюється на підтримку України і критикує російські намагання поновити імперські впливи. Вже невдовзі після розпаду СРСР він сформулював ряд теоретичних положень, які й донині зберігають свою актуальність. Виступаючи з нагоди вручення нагороди Фундації Антоновичів у липні 1992 р., американський лауреат сказав: "Незалежна Україна змінює всію геополітичну карту Європи. її поява — одна з трьох найбільших геополітичних подій XX століття. Перша — подія розпад у 1918 р. Австро-Угорської імперії. Друга — поділ Європи в 1945 р. на два блоки. Поява незалежної України може вважатися третьою такою подією, оскільки вона ознаменувала кінець імперської Росії". Розвиваючи цю тезу далі, він відзначив, що українська незалежність має також ознаки важливого політико-філософського явища: "Розваливши Російську імперію, незалежна Україна створила можливість для самої Росії — як держави і нації — стати нарешті демократичною і європейською". Ці високі оцінки Бжезінський висловив ще до публікації праць, проаналізованих вище. Незважаючи на всі суперечності посткомуністичної трансформації українського суспільства, він послідовно обстоює тезу про визначальну роль України в ЦентральноСхідній Європі. У 1996-1997 рр. на міжнародному порядку денному постало нове важливе питання, яке безпосередньо зачіпає інтереси і майбутнє багатьох народів. Йдеться про розширення складу Організації Північноатлантичного договору. Український аспект згаданого питання заслуговує на особливуувагуузв'язку з висвітленими геостратегічними концепціями.

Згідно з концепцією Гантінґтона, Україна локалізована на порубіжжі між двома опозиційними цивілізаціями, примирення між якими не передбачається. Вона безпосередньо розділяє ті країни, які єпершими кандидатами на вступдо НАТО, іРосію, якатамніколине буде.

За Кіссінджером, Україна розташована на сході геополітичного простору, який розділяє двох із шести глобальних носіїв потуги — Європу і Росію. Росія чинить тиск на західну сусідку, а принциповим завданням Атлантичного союзу є гарантування того, щоб російський традиційний націоналізм не вихлюпувався через кордони цієї країни. При цьому очевидно що реалізація Америкою глобального балансу сил включає Україну до кола ймовірних кандидатів на "урівноваження" Росії в Європі. Бжезінський вважає, що Україна розташована на межі зустрічі європейського і слабко окресленого євразійського угруповання, у зоні політичного вакууму між Росією та об'єднаною Німеччиною. Україна становить центральну ланку в системі зусиль на підтримку геополітичного плюралізму на пострадянському просторі.

Отже, Україна посідає важливе геополітичне становище, а в геостратегічному вимірі вона являє собою й головний аванпост перед Євразією і через це мусить становити особливий інтерес для всіх провідних діячів на глобальній політичній сцені. З іншого боку, не може випасти з поля зору те, що потенційно українське розташування є загрожуваним з огляду на можливість опинитись між молотом і кувадлом уразі зменшення вакууму і зростання тиску в її геополітичному довкіллі. Така перспектива стає відтепер не гіпотетичною, а цілком реальною.

Історична пам'ять українців зберігає надто багато трагічних спогадів, щоб легковажити новітніми змінами на європейській геополітичній карті. Україна тільки в XX ст. заплатила десятками мільйонів життів своїх громадян за те, що вона була "мостом", "нічиєю землею" чи зоною чиїхось особливих інтересів. Сьогодні настав саме той історичний момент, коли українці мусять зрозуміти і переконати в цьому своїх західних і російських партнерів, що лише зприйняттямУкраїни

326

до західних структур безпеки Атлантична співдружність зможе набути завершених обрисів, впевнена в собі Європа утвердиться поряд із Росією, а остання бачитиме на захід від своїх кордонів заохочуючи приклад подолання цивілізаційної маргінальності. Водночас інтеграція України до атлантичних структур безпеки та співпраці стане запорукою від "нового видання" "холодної війни" або принаймні сприятиме декомпресії у чутливому регіоні Євразії, якщо Росія обере шлях протистояння. У такому разі окремі висновки Бжезінського, Кіссінджера і Гантінгтона потребуватимуть свого уточнення. Але це лише підтвердить те, що в кінці XX ст. три згадані автори самобутньо відобразили дух геостратегічної доби.

Друкується за: Грищенко Тарас. Геостратегія постбіполярності // Демони миру та боги війни. Соціальні конфлікти посткомуністичної доби. — К. Політична думка, 1997. — С. 20— 38.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ:

1.Поняття міжнародних відносин та їх наукові концепції.

2.Суб’єкти міжнародних відносин та їх типологія.

3.Закономірності розвитку міжнародних відносин на сучасному етапі.

4.Україна як суб’єкт міжнародних відносин.

ЛІТЕРАТУРА:

1.Камінський А. Вступ до міжнародних відносин. Курс лекцій. – Львів, 1995. 2.Міжнародні відносини та зовнішня політика. Підручник. Л.Ф. Гайдуков та ін. – К., 2001. 3.Політологія. Посібник. За редакцією О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К., 2000. 4.Шляхтун П.П. Політологія. Підручник. – К., 2002.

ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ТАКИХ ПОНЯТЬ:

Національний інтерес, міжнародні відносини, міжнародне право, геополітика, світовий політичний процес

ВИКОНАЙТЕ ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ :

1.Розрахуйте зміст кожного вектора сучасної української стратегії. Який з цих векторів ви вважаєте найбільш пріоритетним? Чому?

2.Охарактеризуйте покликання України, як воно визначене в сучасних зарубіжних геополітичних концепціях. Чи відповідає воно інтересам незалежної української держави? Відповідь обґрунтуйте

3.Розкрийте геополітичну детермінанту напруженості українсько-російських стосунків. Якими, на Вашу думку, є чинники оптимізації українсько-російських стосунків?

4.Які основні напрями співпраці України з НАТО? Якими документами вони визначені?

5.В якому руслі розвивається співробітництво Україна-ЄС?

ДАЙТЕ ВІДПОВІДЬ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ: 1.Засновником напряму політичного реалізму вважають…

а) Р. Челлена б) Г. Моргентау в) Д. Розентау г) Р. Емерсона

2.Як називається найбільш впливовий керівний орган ООН?

а) Генеральна асамблея б) Міжнародний суд в) Рада безпеки г) Секретаріат

3.Що вивчає геополітика?

а) взаємодію географічного простору і суспільства б) взаємодію держави і простору

327

в) взаємовпливи природи і суспільства г) впливи суспільства на природу і середовище

4.Яка з цих країн не належить до соціалістичного табору?

а) Китай б) В’єтнам в) Лаос г) КНДР

5.До складу СНД входить … держав.

а) 15 б) 10 в) 8 г) 12

6.Засновником терміну «геополітика» вважають…

а) Г. Зіммеля б) Ж. Гобіно в) Р. Арона г) Р. Челлена

7.Яка із цих держав не входить до Європейського Союзу?

а) Норвегія б) Кіпр в) Мальта

г) Фінляндія

8.Яким терміном у міжнародному праві називають повідомлення однією державою іншої про відмову від укладеного договору?

а) Ратифікація б) Денонсація в) Консенсунс г) Ноиа

9.Яка із цих міжнародних організацій є найчисельнішою?

а) СНД б) НАТО в) ОПЕК г) ОБСЄ

10.В якому році Україну було прийнято в Раду Європи?

а) 1999 б) 1996 в) 1991 г) 1968

11.Яку назву має перша європейська міжурядова організація (утворена у 1949 році)?

а) ОБСЄ б) Європейський Союз

в) Рада Європи г) Римський клуб

12.Хто автор цих слів: «Ніде не може відбутися нічого істотного, щоб воно не зачепило усіх»?

а) К. Ясперс б) Р. Даль в) Г. Моска

328

г) Ж. Гобіно

13.Скільки держав входить до складу Європейського Союзу (після 1.01.2008)?

а) 25 б) 15 в) 27 г) 34

14.Що повинно зробити людство для свого виживання?

а) відмовитись від техногенної цивілізації б) освоїти космос в) відродити релігійні норми і традиції

г) вирішити глобальні проблеми

15.Датою заснування Римського клубу є …рік.

а) 1949 б) 1968 в) 1975 г) 1945

16.До «азіатських тигрів» не відносять?

а) Філіппіни б) Таїланд в) Сінгапур г) Індію

17.Творцем теорії зовнішньої політики є…

а) Д. Сінер б) А. Органскі в) М. Каплан г) Д. Розентау

18.Яка із цих країн входить до складу G8 («Великої вісімки»)?

а) Іспанія б) Китай в) Італія

г) Нідерланди

19.Ініціатором створення Ліги Націй був…

а) В. Вільсон б) В. Черчілль в) Л. Троцький г) К. Ататюрк

20.Яка із перелічених європейських країн не є постійним членом Ради безпеки ООН?

а) Німеччина б) Франція в) Росія

г) Велика Британія

РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1.Глобальні і регіональні аспекти національної безпеки України.

2.Майбутнє України в нових геополітичних реаліях.

3.Міжнародна злагода як основа соціально - політичної стабільності. 4.Перспективи євразійської геополітичної стратегії сучасної України. 5.Роль України в міжнародній політиці.

6.Політика і міжнаціональні конфлікти.

329

7.Україна та СНД: проблеми й перспективи.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1.Які особливості міжнародних відносин?

2.В чому полягає суть модерністського напряму міжнародних відносин? Які його особливості? 3.Що таке геополітика?

4.Розкрийте структуру міжнародних відносин?

5.Назвіть риси сучасного світового процесу?

Тема15. ВИНИКНЕННЯ ІРОЗВИТОК СВІТОВОЇ ПОЛІТИЧНОЇДУМКИ

План

1.Політика та політичні вчення у Стародавньому світі.

2.Еволюція політичної думки в епоху Середньовіччя та Відродження.

3.Фундаментальні політичні ідеї Нового часу.

1. Політична думка в історії цивілізації має давню і багату історію. Цей процес нерозривно був пов'язаний зі становленням першихдержавякособливоїорганізації влади. Людствомалонагромадити досвід майже двох тисяч років державного управління, першніжсклалисяможливостідлятеоретичнихузагальненьівисновків стосовнополітичногожиттяякособливоїсферисуспільнихвідносин.

Історія соціально-політичних ученьєоднією знайважливіших складових частин духовного світу людства. Вона є результатом діяльності багатьох поколінь мислителів, що цікавилися проблемамисуспільного тадержавного устрою, політикою, взаємовідносинами особистості й суспільства. Вивчаючи історіюсоціально-політичної думки, ми не тільки задовольняємо законний інтерес до минулого: ідеї, що з'явилися протягом історичного розвитку людства, і нині справляють вплив на соціальнополітичні процеси. Завдяки духовним контактам, взаємовпливу різних учень,

330 «спадковості» їхнього розвитку формувалися універсальні, загальні для всіх людей цінності.

Соціально-політичні ідеї відображають реальні процеси людського життя, а тому джерел їхнього виникнення й розвитку, причин розквіту та занепаду треба шукати не в самих цих ідеях, а в матеріальних умовах життя, у характері соціальнополітичнихпроцесівнакожномуетапісуспільногорозвитку.

Перші спроби пояснити суспільні порядки бачимо ще за часів розкладу общинного устрою та виникнення класового суспільства. У мітах стародавніх єгиптян та індусів, вавилонян та китайців, персів та євреїв знайшли відображення намагання зрозуміти основи суспільного життя, природу влади. У цих мітах обґрунтовувалися ідеї божественного походження відносин між людьми, Вічність та незмінність соціального устрою. Проте в них відчувається й тривога, породжена розпадом общинних зв'язків, розколом суспільства на багатих та бідних, конфліктами між різними групами людей. Ще в III—II тисячоліттях до н. е. мислення людей цілковито було під владою мітологічних уявлень про навколишній світ. Але вже в І тисячолітті до н. е. з розвитком суспільного виробництва, що зумовило справжній стрибок у духовній культурі, людство робить свої перші кроки до раціонального самопізнання.

Так, великий мислитель Стародавнього Китаю Конфуцій (551— 479 pp. до н. е.) визнає божественне походження влади імператора, але відмовляється від ідеї божественного походження держави, яка (згідно з його вченням) виникла з об'єднання сімей. Держава — велика сім'я, де імператор — суворий, але справедливий батько, а піддані — його слухняні діти. Відносини в державі мають регулюватися, насамперед, мораллю. Будучи прихильником ненасильницьких методів правління, Конфуцій усі недоліки в житті суспільства пояснював поганими звичками людей, а головною метою державної політики проголошував виховання добрих звичок. У IV ст. до н. е. китайський мислитель Шан Ян (400/390 рр. до н.е. – 338 р. до н.е.) обґрунтував інший ідейно-політичний напрямок — легізм. Легісти, на