darenska_2

оскільки малювання було обов’язковим предметом як домашньої

бліотек та різних художніх колекцій, значну роль в житті маєтку

освіти, так і освіти в кожному привілейованому навчальному за-

відігравала й музика. В структурі дворянського виховання музика

кладі (кадетському корпусі, інституті шляхетних дівчат, приват-

займала досить значне місце, вона була обов’язковим елементом

них пансіонах). Майже кожен поміщик — в дитинстві, юності, на-

освіти. За тогочасними вимогами освічена людина дворянського

віть в зрілості — пробував себе в живописі. Для цього в маєток за-

походження повинна була володіти музичною грамотою та гра-

прошували вчителів малювання, які навчали початковим знанням

ти на якомусь інструменті, окрім того володіти основами вокалу

з композиції, рисунку, живопису не тільки дітей, але і дорослих.

(див. відповідний підрозділ даного підручника).

Популярністю і серед молодих офіцерів, і жінок-аристократок ко-

Хори, оркестри та театри були невід’ємною частиною помі-

ристувалося виконання краєвидів чи пейзажів аквареллю. В цей

щицького побуту. Можна з певністю стверджувати, що не було

час випускалися спеціальні підручники для домашнього навчання

жодного поміщицького маєтку, де не грали б оркестрова музика

рисунку. Серед них: «Руководство» М. Некрасова (1760), «Способ,

(в багатих панських маєтках), або не відбувались музичні вечори

как в три часа неумеющий может стать живописцем» Л. Басина

та ставились любительські спектаклі, а за музичними інструмен-

(1798) та інші, які допомагали самостійно займатися малюванням.

тами не сиділи мешканці маєтку та їх гості. Слід принагідно за-

Головними темами художників-дилетантів були зображення сво-

уважити, що «кріпацькі капели, вокальні й інструментальні, віді-

їх маєтків, романтичних пейзажів, повсякденного житті та свят.

гравали значну роль у становленні музичного професіоналізму на

Аристократки теж присвячували свій час зайняттю «художества-

Україні. Кріпацькі капели в панських палацах були характерною

ми». Поступово аристократки прилучилися до малювання, до по-

ознакою музичного життя. Наслідуючи придворний побут, їх за-

становки домашніх спектаклів. В кінці ХVIII–ХIХ ст. декотрі з них

водять з другої третини XVIII ст. також українські магнати. В кін-

робили переклади, писали вірші та повісті, прекрасно співали та

ці XVIII — на початку XIX ст. «своя» музика з’являється не тільки

грали на музичних інструментах, а також ставили спектаклі.

у багатих, а й у тих, що мали середній достаток»1.

Колекціонування коштовних предметів мистецтва, утриман-

Музика в дворянському маєтку існувала, так би мовити, у двох

ня власних театральних труп було не під силу небагатим поміщи-

видах — як святкове виконання кріпосних музикантів і як камер-

кам. Дозвілля цих поміщиків «середньої руки» проходило в за-

не домашнє виконання самими дворянами. В декотрих поміщиць-

няттях «кабінетними вправами» чи «художествами» (малювання,

ких маєтках були дуже великі оркестри, які складалися з 40, а ін-

столярство у чоловіків; вишивання нитками та бісером у жінок;

коли навіть 60 кріпосних музикантів (звісна річ, це відбувалося до

а також гра на музичних інструментах, написання листів), у відві-

1861 року, коли широко використовувалася кріпацька праця). Тому

данні чи прийомі гостей, іграх (в карти, фанти, жмурки), читанні.

можна з певністю стверджувати, що кріпосні музиканти були час-

Так, дослідники зазначають, що «серед розваг в маєтку, улюблених

тиною домашньої музичної культури панського маєтку. Ця «двір-

в дворянському середовищі, особливою популярністю користува-

ська музика» кріпаків-музикантів в основному призначалася для

лися так звані «кімнатні» ігри. Велика кількість сучасників згаду-

обслуговування її власників; музика органічно входила в життя

ють ігри в шашки, в шахи, більярд»1.

панського маєтку, усюди супроводжуючи своїх господарів: вона

Музика в житті маєтку. Мистецтво в поміщицькому ма-

грала під час парадного обіду, театральних вистав, танцювальних

єтку не обмежувалося тільки створенням парків, збиранням бі-

1 Шеффер Т. В. Музика в поміщицькій садибі. Військові оркестри // Історія

1 Полякова М. А., Савинова Е. Н. Русская провинциальная усадьба XVII —

української музики. В 6 т. Т. 1: Від найдавніших часів до середини XIX ст. —

начала XX века. — М.: Ломоносовъ, 2011. — С. 194.

К.: Наукова думка, 1989. — С. 343.

320

321

вечорів та балів, також в панських маєтках відбувалися інструмен-

щовечора давалися концерти на якомусь інструменті; ці концер-

тальні та вокальні концерти. Кріпосні хори дуже часто зустрічали

ти давалися і старими музикантами, і молодими їх учнями; один

співом гостей, народні пісні та музика супроводжувала тих, хто

з старих музикантів чудово грав на скрипці, інший — на віолонче-

прогулювався по парку, адже музика «надавала пишності бенкетам,

лі, третій — на флейті, четвертий — на гобої, п’ятий — на валтор-

супроводжувала танці, розважала господарів та їх гостей, входила

ні, а сам капельмейстер — на скрипці та кларнеті. Таким чином

складовою частиною у спектаклі… Багато в репертуарі кріпацьких

провадилося життя при князі. Тут він щоденно являвся в усьому

капел було зразків музики прикладного значення — застольні п’єси,

блиску дворянина, оскільки жив не для себе, а для дворянства, для

привітальні, марші, танці. Суттєву частку репертуару складали

свого повіту, який завжди бачив в ньому і державного сановника,

аранжировки народних пісень. Кріпацькими хорами крім урочис-

і гречного господаря…»1.

тих кантат і оперних уривків виконувались канти, російські, поль-

Так, з мемуарів відомо про величезний кріпацький оркестр

ські та українські народні пісні»1.

Григорія Степановича Тарновського, якому належав відомий ма-

На балах кріпосні оркестри грали контрданси, менуети та по-

єток Качанівка на Чернігівщині. Зокрема, російський художник

лонези. Під час парадних обідів та званих вечерь звучала у вико-

Лев Жемчужников, який подорожував українськими землями

нанні кріпаків інструментальна музика, співались урочисті хори

в середині XIX ст., відвідавши Тарновського, був здивований ви-

та навіть італійські арії. Післяобідні картярські ігри та бесіди теж

сокою музичною культурою кріпацького оркестру, який грав різні

проходили під звуки музики. Тому в репертуарі кріпацьких музич-

мелодії і під час сніданку, і під час обіду: «коли ми зайнялися чаєм,

них колективів були представлені «симфонії, увертюри, концер-

Григорій Степанович зробив знак, і зненацька через кущі, біля нас,

ти, ансамблі, сонати; твори для клавішних інструментів, скрипки,

прогримів оркестр. Ми були здивовані. Оркестр грав з «Життя за

гітари, духових… Інші джерела вказують на часте включення до

царя», «Руслана»… Оркестр грав добре»2. Але ще більше здиву-

репертуару «двірської музики» творів таких композиторів, як

вання його чекало під час обіду, коли знову звучала музика євро-

Бахи (Йоганн Себастьян, Карл Філіпп Емануель, Йоганн Крістіан),

пейських та вітчизняних композиторів: «обідній стіл був готовий,

Гендель, Гайдн, Боккеріні, Кореллі, Госсек, Мислівечек, Моцарт,

і ми, як і вранці, зайняли місця. Ледь ми піднесли ложку з борщем

Вебер, Бетховен, Доніцетті, Белліні, Россіні, В’єтан»2. А вечора-

до рота, як знову грянув оркестр із сорока кріпаків-музикантів.

ми в саду під час феєрверків та ілюмінації грали духові оркестри

Знову ми слухали Глинку, Бетховена, Мейєрбера, Россіні тощо»3.

і знову ж співали хори. Так, наприклад, в маєтку Преображен-

Що ж стосується камерного домашнього виконання музики,

ське князя Куракіна «за столом завжди грала духова музика, в дні

то у вітальнях панського будинку звучали квартети, тріо, симфонії,

іменин його та дружини його — інструментальна, яка поміщала-

оперні арії, які виконували дворяни. Більше того, таке музикуван-

ся в літньому саду, який був поряд з їдальнею… Ввечері ж гости

ня було єдиною формою напівпрофесійного побутування музики

збиралися до князя пити чай та слухати музику, оскільки майже

1 Бакарев В. Записки // Дворянские гнезда России. История, культура, архи-

тектура. Очерки. — М.: Жираф, 2000. — С. 343.

1 Шеффер Т. В. Музика в поміщицькій садибі. Військові оркестри // Історія

2 Жемчужников Л. Україна 1850-х років очима художника-петербуржця //

української музики. В 6 т. Т. 1: Від найдавніших часів до середини XIX ст. —

Хроніка–2000. Випуск 55–56. — К.: Фонд сприяння розвитку мистецтв,

К.: Наукова думка, 1989. — С. 347–348.

2003. — С. 389.

2 Шеффер Т. В. Музика в поміщицькій садибі. Військові оркестри // Історія

3 Жемчужников Л. Україна 1850-х років очима художника-петербуржця //

української музики. В 6 т. Т. 1: Від найдавніших часів до середини XIX ст. —

Хроніка–2000. Випуск 55–56. — К.: Фонд сприяння розвитку мистецтв, 2003. —

К.: Наукова думка, 1989. — С. 347–348.

С. 390.

322

323

в тодішній Російській імперії. Вечорами в панських маєтках можна

англійськими жеребцями… третій вівчарний, на якому овець

було почути музику Гайдна, Моцарта, Бортнянського. Так, в сво-

було до 3 тисяч голів та до 1000 голів рогатої худоби… четвер-

їх мемуарах О. Воронова згадує про такі вечори в своїй дворян-

тий — скотні двори з чудовими коровами… Князь дуже любив

ській родині: «інколи проходили невеличкі концерти. У Елли був

корів, тому їх дуже берегли; і п’ятий — пасіка… Що ж до розкоші

прекрасний, від природи добре поставлений голос, і ми, чотири

маєтку, то вона особливо відчувалася в садівництві; тут були сади:

сестри, складали маленький хор. Елла та Діма до того ж грали на

фруктові, англійські гаї, перетворені в сади, ботанічні розсадники

мандоліні, а хто-небудь з дорослих акомпанував їм на роялі»1.

для всіх кущових дерев… цілі городи з грядками чудових сортів

Господарська діяльність панських маєтків. Уявлення про

полуниці… Дві великі ананасні теплиці та при них повітряні пар-

ледарське життя господарів маєтку навряд чи буде вірним, і не

ники, в яких вирощувалися прекрасні кавуни та дині»1.

тільки тому, що багато хто з дворян чималу частину свого жит-

Подібне активне господарювання вважалося виконанням па-

тя присвячував державній або військовій службі. Повернувшись

тріотичного обов’язку, адже в своїх маєтках дворяни теж прино-

в свої сільські маєтки, багато хто з освічених дворян намагалися

сили користь державі своєю господарською діяльністю. З мему-

застосувати свої сили та знання для покращання господарської ді-

арних спогадів можна дізнатися, що дворяни багато робили й для

яльності своїх господарств. Частина поміщиків задумувалась про

прилеглих селищ. Так, дворянка Ольга Воронцова писала в мемуа-

вдосконалення землеробських робіт, звертаючись до довідників,

рах, що її «батько збудував й лікарню, шефствував над нею. Допо-

агрономічних книг, проводила спостереження та досліди. Декотрі

магав селянам придбати худобу, зерно, насіння, знаряддя праці»2.

починали активно займатися агрономією та з успіхом вирощува-

Окрім того, поміщики виступали виробниками мануфактурної

ли нові для даного регіону сільськогосподарські культури. У ін-

та сільськогосподарської продукції. Так, в маєтку того ж князя Ку-

ших сільські маєтки ставали своєрідними агрономічними центра-

ракіна «головний прибуток поступав від значної продажі зерново-

ми, де розроблялися нові системи сівообігу. У багатих поміщиків

го хліба, особливо пшениці (жито майже все використовувалося на

сільське господарство в таких галузях, як тваринництво, птахів-

винокурні та на харчування дворових), пеньки, коноплі, гречки і від

ництво, садівництво, розведення риби, займало міцні позиції.

поставки в казну вина… Окрім поліпшеного садівництва та земле-

Інші поміщики починали займатися новими для імперії вида-

робства при резиденції були закладені чудові городи з парниками,

ми економічної діяльності: вони закладали текстильні мануфак-

хмільники та баштани, на останніх вирощенні огірки продавалися,

тури, лісопильні майстерні, фабрики з вироблення паперу, пива,

хміль же поступав на винокуренний завод; овочі, кавуни та дині —

горілки, з виготовлення шкіряних виробів, скляного чи фаянсо-

частина йшла до столу та госпіталю, а частина продавалася на

вого посуду, меблів. Так, з записок архітектора Володимира Бакі-

базарі»3. Ми можемо з певністю стверджувати, що в таких багатих

рєва, який на початку XIX ст. служив управляючим в маєтку Пре-

маєтках провадилася праця з впровадження «інноваційних» спосо-

ображенське вельможного князя Куракіна, ми можемо довідатися,

бів агрономічного господарювання, які запозичувалися з Західної

що «в маєтку знаходились фабрики: суконна, килимна, мережив-

на та швацька… Окрім фабрик були заводи: винокуренний… дру-

1 Бакарев В. Записки // Дворянские гнезда России. История, культура,

гий кінський [тут вирощувалися племінні коні-скакуни. — Авт.],

архитектура. Очерки. — М.: Жираф, 2000. — С. 336–337.

який складався з більш ніж одинадцяти маток з двома чудовими

2 Воронцова О. Путешествие в Ивню // Дворянские гнезда России. История,

культура, архитектура. Очерки. — М.: Жираф, 2000. — С. 333.

1 Воронцова О. Путешествие в Ивню // Дворянские гнезда России. История,

3 Бакарев В. Записки // Дворянские гнезда России. История, культура,

культура, архитектура. Очерки. — М.: Жираф, 2000. — С. 332.

архитектура. Очерки. — М.: Жираф, 2000. — С. 338–339.

324

325

Європи. Так, у князя Куракіна були заведені: «плужні господарства,

ній або військовій службі користувалися досить рідко. Більшість

трипільні поля; висівання конюшини, віяльні та молотильні маши-

дворян служили «з честі», а не заради платні, яка у офіцерів, на-

ни, за новими системами зерносховища, посів льону, білильні по-

приклад, довгий час була настільки малою, що її навіть на влас-

лотна, породи тірольських корів, різні породи домашніх птахів; роз-

ний офіцерський одяг, так звану «амуніцію», не вистачало. Після

веденні були всіх можливих сортів ягоди, фрукти та квіти»1.

1861 року значення державної служби для дворян ще більше по-

Занепад дворянських маєтків. Фактично поступове згасання

силилось. Після відміни кріпосництва кількість дворянської зем-

та занепад дворянських маєтків починається з розвитком капіта-

лі зменшується більше аніж удвічі, прибутковість маєтків падає,

лістичних відносин середини XIX століття, але фатальною датою

тому і скорочується кількість дворян-землевласників, саме служ-

для загибелі цього феномену вітчизняної культури можна вважати

ба для багатьох поміщиків стає головним джерелом прибутку.

1861 рік, коли царським указом було скасоване кріпосне право. З са-

Після відміни кріпосного права панські маєтки поступово

мого початку маєток повинен був забезпечити своєму господарю та

підупадали та бідніли з двох основних причин. В нових еконо-

його сім’ї особливе, сповнене задоволення, життя на природі, саме

мічних умовах низка господарств виявлялися нерентабельними.

тому «кріпосний маєток цієї епохи, що являв собою самодостатнє,

З іншого боку, життя за рахунок кріпосних призвела до того, що

замкнуте ціле, слабко пов’язане з іншим світом, зі скасуванням крі-

багато поміщиків виявилися не пристосованими до життя: для

посного права зазнав докорінних змін, що не могли не відбитися на

ведення самостійного господарства їм не вистачало працелюб-

садибному побуті й на культурному середовищі садиби. Ці зміни

ності, звички до щоденної наполегливої праці, енергії, підприєм-

виникли внаслідок не лише часткової чи повної заміни панщинного

ництва, а інколи й елементарних знань з сільського господарства.

господарства на господарство, побудоване з системою відпрацю-

Як зазначають дослідники, «звільнення селянства було останнім

вання або за допомогою найманої робочої сили (тобто на капіталіс-

вирішальним моментом загибелі старої культури та кріпосно-

тичних засадах), а й, що для садибного побуту було найважливішим,

го мистецтва. Природно, що й пристанища його — поміщицькі

у зв’язку із втратою поміщиками численної дворової челяді. Рефор-

маєтки — швидко втратили свій смисл. Життя на селі перестало

ма 1861 року, що позбавила власника маєтку дармової «робочої

бути життям на віки, а лише перехідним етапом, літнім відпочин-

сили» і викликала потребу відтепер будь-які роботи і «забави» здій-

ком… Один за одним гинули приміські маєтки, але ще гірше було

снювати за допомогою найманої праці, притупила його прагнення

в глухих місцях. Отримавши відкупні гроші, поміщики швидко

до створення художніх цінностей у садибі. Впровадження в побут

розтринькували їх або в губернських містах, або в Петербурзі.

творів прикладного мистецтва, виготовлених фабричних способом,

І сільські кулаки… скупали маєток за маєтком, вирубали сад за

прискорило процес атрофування в багатьох поміщиків самого по-

садом, перебудовували будинки в фабрики. Меблі та предмети

няття про значення садибного мистецтва [Курсив наш. — Авт].»2.

оздоблення просто продавали на злам… Ніколи було думати про

Дворянство завжди вважало себе і в дійсності було держав-

маєтки, де жили діди, де виросли останні господарі кріпосних»1.

ним служилим станом, і правом не служити Вітчизні на держав-

Відповідно саме після відміни кріпосництва занепадають, пере-

ходять в інші руки, а то й просто зникають велика кількість

1 Бакарев В. Записки // Дворянские гнезда России. История, культура,

панських маєтків. Перед революцією 1917 року приблизно по-

архитектура. Очерки. — М.: Жираф, 2000. — С. 340.

ловина дворянських маєтків належала купцям, промисловцям,

2 Каждан Т. Качанівка. Культурне життя садиби в другій половині

XIX століття // Хроніка–2000. Випуск 41–42. — К.: Фонд сприяння розвит-

1 Врангель Н. Н. Старые усадьбы. Очерки истории русской дворянской

ку мистецтв, 2001. — С. 397–398.

культуры. — СПб.: Журнал «Нева», ИТД «Летний сад», 2000. — С. 143.

326

327

багатим міщанам, а інколи і багатим селянам. Землі, як правило,

слідник вже фіксував в 1910-1917 роках, коли матеріальна дво-

здавались в оренду.

рянська культура зникала, занепадала, руйнувалася: «у Мерчику

Дослідники дворянської культури зазначають довгий (більше

майже зруйнувалися зовсім монументи на могилах Шидловських

аніж піввіку), розтягнутий на десятиліття процес згасання спе-

(о, невдячні потомки!), а в палаці Хотені — мерзота запустіння

цифічної поміщицької садибної культури, оскільки рік за роком

(у залах нижнього поверху зсипано зерно, обвалюються плафо-

«змінювалися не тільки смаки, найчастіше змінювався й самий

ни, викрадено каміни, двері, і зяючі тріщини в зовнішніх стінах

тип власника садиби. Характерне для XIX ст. і щодалі більш поши-

будинку). Не в кращому вигляді й дім у Константинівці, спору-

рюване збідніння дворян, особливо нащадків колишніх вельмож,

джений Донцем-Захаржевським, ім’я якого також заслуговує бути

змушувало їх продавати родові маєтки. У садибах із грандіозними,

внесеним до літопису історії культури краю. Палац був дуже гар-

привільно розташованими комплексами палацового характеру

ний — нині сумні руїни»1.

з’явилися нові хазяї, що належали до інших соціальних верств. Се-

Але все ж половина дворянських маєтків залишалася в руках

ред них були знов пожалувані за різні заслуги дворяни з різночин-

своїх ще багатих власників, і серед них — маєток Стольне Черні-

ців і купців, самі купці, власники заводів і фабрик, дрібнопомісні

гівської губернії, який був заснований князем Олександром Без-

дворяни, котрі стали великими підприємцями, колишні управля-

бородьком, і до 1917 року в ньому проживала графиня Л. Мусіна-

ючі маєтками і т. ін. Нові поміщики прагнули слідувати репрезен-

Пушкіна, непрямий нащадок Безбородьків. Також варто зазна-

тативному способу життя вельмож єкатерининської і павловської

чити чудовий маєток Сокиринці в Полтавській губернії, який

пори. Однак відсутність достатньо широкої освіти й належного

декілька століть належав Галаганам. Ще в 1914 році Г. Лукомський

естетичного виховання в цих поміщиків іноді надавала таким на-

писав про нього: «пройдемося дуже просторим садибним парком:

слідуванням дещо гротескного характеру [Курсив наш. — Авт.].»1.

його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Ввій-

Так, зокрема, дослідник Г. Лукомський ще перед революцій-

демо до будинку: його зали наповнені старовинними предметами

ним 1917 роком, обстежуючи дворянські маєтки Харківщини, за-

меблів, портретами, зброєю; вітрини повні порцеляни, срібла. За-

значав повсюдний занепад цих «родових гнізд»: «покритий тван-

глянемо до церкви приємної архітектури, з гарним іконостасом.

ню ставок оточений алеєю величезних сріблястих тополь. Предки

Увійдемо на терасу, де так приємно відпочивати в прохолоді ран-

могли ще насолоджуватися виглядом цих могутніх дерев. А на-

ковій або передвечірній. Ми переконаємося, що це одна з кращих,

щадки? Зневажливо кинули вони все! Дивовижні липи, величезні

одна з найбільш упоряджених за планом, за утриманням будівель

берези, плакучі верби у воді — сумно дивляться у воду; безлюдні

і садів і одна з найприємніших для життя садиб»2. Як бачимо, ці

галявини у фруктовому саду і самотня урна на могилі невідомо-

дворянські маєтки зберегли як свою красу, свої сади і парки, так

го в саду біля церкви, розташованої поруч з будинком… Кілька

і дворянське багатство (картини, скульптуру, срібло, зброю) до

одиноких, покинутих могил, пам’ятники, похилені набік, плити,

фатального для дворянської культури 1917 року.

зарослі травою»2. Властиво, занепад садибної культури цей до-

Занепад дворянської культури чимось нагадує занепад анти-

чності в епоху перед нашестям варварів. Як зазначають дослідники,

1 Каждан Т. Качанівка. Культурне життя садиби в другій половині XIX століття //

Хроніка-2000. Випуск 41-42. — К.: Фонд сприяння розвитку мистецтв, 2001. —

1 Лукомський Г. К. З української художньої спадщини. — К.: Українські

С. 399–400.

пропілеї, 2004. — С. 36.

2 Лукомський Г. К. З української художньої спадщини. — К.: Українські

2 Лукомський Г. К. З української художньої спадщини. — К.: Українські

пропілеї, 2004. — С. 43.

пропілеї, 2004. — С. 167.

328

329

330

331

332

333

334

335

336

337

338

339