План роботи

1. Теоретична частина

Права громадян України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

2. Розрахункова частина

Задача 1 – Визначення стійкості промислового обладнання у надзвичайних ситуаціях до дії ударної хвилі при вибуху газоповітряної суміщі

Задача 2 – Оцінка стійкості роботи промислового об’єкту до дії ударної хвилі вибуху газоповітряної суміщі

Задача 3 – Визначення тривалості роботи на радіоактивно забрудненій місцевості

Задача 4 – Прогнозування обстановки при аварії на хімічно-небезпечному обїєкті

Задача 5 – Оцінка інженерного захисту робітників та службовців промислового об’єкту

Перелік використаної літератури

Права громадян україни у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру

Кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійних лих і на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування.

Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Кожна людина у випадках аварій, катастроф стихійних лих повинен уміти захистити себе, свою сім'ю і надати допомогу постраждалим.

Необхідності цього вимагає саме життя, наша дійсність. Науково-технічний прогрес значно збільшив можливості виробництва, але приніс з собою техногенну і екологічну небезпеку для людини і навколишнього середовища.

Більшість регіонів держави підпадають під вплив небезпечних природних явищ. От чому кожний з нас винен добре знати і уміти для збереження здоров'я і життя.

На всіх стадіях свого розвитку людина була тісно пов'язаний з навколишнім світом. На рубежі ХХІ століття людство все більше і більше відчуває на собі проблеми виникаючі при мешканні в суспільстві. Небезпечне втручання людини в природу різко посилилося, розширився обсяг цього втручання, вона стала різноманітніше і зараз загрожує стати глобальною небезпекою для людства. Практично щодня в різних куточках нашої планети виникають так звані «Надзвичайні Ситуації» (НС), це повідомлення в засобах масової інформації про катастрофи, стихійні біди, чергову аварію, військового конфлікту або акту тероризму. Кількість НС росте лавиноподібно і за останні 20 років зросла в 2 рази. А це значить росте число жертв і матеріальних збиток як в промисловості так і на транспорті, в побуті, в армії і т.д. Саме тому дуже важливим є захист населення в НС.

Найбільшу небезпеку становлять великі аварії, катастрофи технічних систем на промислових об'єктах і на транспорті, а також стихійні і екологічні лиха. В результаті викликані ними соціально-екологічні наслідки можна порівняти з крупними військовими конфліктами. Аварії і катострофи не мають національних меж, вони ведуть до загибелі людей і створюють у свою чергу соціально політичну напруженість (приклад Чорнобильська аварія). На всіх континентах Землі експлуатуються тисячі потенційно небезпечних об'єктів з такими об'ємами запасів радіоактивних, вибухових і отруйних речовин, які у разі НС можуть нанести непоправні втрати навколишньому середовищу або навіть знищити на Землі Життя.

Під аварією (ч. 3 ст. 1 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»)розуміють непередбачену раптову зупинку або порушення нормальної (штатної) роботи виробничого (технологічного) процесу. Як правило, аварія супроводжується пошкодженням або знищенням техніки та інших матеріальних цінностей, а також травматизмом працівників технічних систем і випадково опинилися на місці аварії інших людей. Наслідком аварій можуть бути пожежі і вибухи, які посилюють їх негативний вплив на безпеку людей і навколишнього середовища.

Катастрофою (ч.4 ст 1 Закону)називають раптове лихо, подія в технічній системі або природному середовищі, яке тягне за собою трагічні наслідки - руйнування будівель, спорудження та інших компонентів технічних систем, знищення матеріальних цінностей і загибелі людей. Катастрофи та аварії, як правило, супроводжуються пожежами та вибухами, що ускладнюють надання допомоги потерпілим та ліквідацію наслідків цих надзвичайних подій.

Причинами аварій і катастроф можуть бути стихійні лиха, порушення режимів технологічних процесів (недотримання технологічної дисципліни або правил експлуатації виробничого, енергетичного, транспортного та ін. обладнання, а також правил техніки безпеки. Особливо тяжкі наслідки мають аварії і катастрофи на підприємствах атомної, хімічної, газової, гірничодобувної промисловості, на залізничному, автомобільному, повітряному та водному транспорті. Такі аварії і катастрофи найчастіше чинять згубний вплив не тільки на людей, але і на природне середовище, викликаючи загазованість атмосфери, розливи на суші і воді нафти, нафтопродуктів, агресивних рідин, сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), викиди радіонуклідів.

Згідно до Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» громадяни України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру мають право на:

отримання інформації про надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, що виникли або можуть виникнути, та про заходи необхідної безпеки;

забезпечення та використання засобів колективного і індивідуального захисту, які призначені для захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у разі їх виникнення;

звернення до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

відшкодування згідно із законом шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

компенсацію за роботу у зонах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

соціально-психологічну підтримку та медичну допомогу, в тому числі за висновками Державної служби медицини катастроф та/або лікарсько-трудової комісії, на медико-реабілітаційне відновлення у разі отримання важких фізичних та психологічних травм;

інші права у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру відповідно до законів України.

Заходи запобігання або зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру повинні передбачати:

планування і використання існуючих сил та засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності і господарювання;

введення в дію Національного плану соціально-психологічних заходів при виникненні та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

розгортання в умовах надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру необхідної кількості лікувальних закладів;

завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів;

контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерелами водопостачання;

контроль за станом атмосферного повітря та опадів;

завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань;

накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціального майна і техніки;

контроль за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією;

підготовку медичного персоналу та загальне медико-санітарне навчання населення.

Для забезпечення своєчасного надання екстреної медичної допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру громадянам, рятувальникам та особам, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі створюються центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, у складі яких діють служби медицини катастроф як особливий вид аварійно-рятувальних служб. Координацію діяльності центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф на випадок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру здійснюють спеціальні комісії загальнодержавного (регіонального, місцевого, об'єктового) рівня, що утворюються згідно із цим Законом. Організаційно-методичне забезпечення діяльності центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.