3. Підходи до аналізу складових туристичного ринку та діяльності туристичного підприємства

У спеціальній літературі із проблем економіки туризму, туристичний ринок визначається як туристичний регіон, країна. Туристичний ринок розглядається як система, у якій відбувається процес перетворення туристично-екскурсійних послуг у гроші й назад. Якщо розглядати туристичний ринок з боку суб'єктів ринкових відносин, то туристичний ринок можна визначити як сукупність споживачів туристичного продукту, які мають засобу купити його сьогодні або завтра.

Істота ринкових відносин у туризмі в остаточному підсумку зводиться, з одного боку, до відшкодування витрат туристичних операторів, агентств і їх контрагентів по виробництві й реалізації тур продуктів і одержанню ними прибутки. З іншої, до задоволення платоспроможного попиту туристів на основі вільної, взаємної згоди. Усе це й становить основні риси туристичного ринку.

Прийнято вважати, що сутність ринку знаходить своє вираження в головних його економічних функція:

узгодження виробництва й споживання туристичних продуктів в асортиментній структурі,

підтримує баланс попиту та пропозиції за обсягом і структурі. Цю функцію туристичний ринок виконує через установлення зв'язків між величезною кількістю незалежних туристичних операторів, агентств і туристів, через купівлю-продаж турпродуктів;

встановлення ціннісних еквівалентів для обміну турпродуктів;

стимулювання ефективності виробництва турпродуктів і спонукає виробників до створення необхідних турпродуктів з найменшими витратами.

У цілому роль туристичного ринку така:

1. Видавати інформацію операторам за допомогою зворотних зв'язків, які турпродукти, у якому обсязі й у якій структурі слід робити.

2. Урівноважувати попит та пропозицію.

3. Диференціювати туроператорів, агентів і їх контрагентів відповідно до ефективності їх роботи.

4. «Очищати» туристичний комплекс і його економіку.

На даний момент туристичний ринок в Україні є нерозвиненим і незбалансованим. Низькі інвестиції, широке використання бартерних розрахунків сприяють тому, що процес розвитку ринку відбувається дуже повільно. А кількість, що виїжджають за кордон, у порівнянні із внутрішніми туристами, що в'їжджають і, провокує дисбаланс ринку. Розробки СОТ свідчать, що для збалансованого туристичного ринку типова пропорція: один в'їзний – один виїзний – чотири внутрішні туристи.

Туристичний ринок складається з безлічі сегментів і має певну структуру. Структура – ця внутрішня будова, розташування, порядок окремих його елементів, їх питома вага в загальному обсязі туристичного ринку. Для характеристики структури туристичного ринку можна виділити ряд критеріїв:

По суб'єктах:

ринок туристів (покупців туристичних продуктів);

ринок туроператорів (виробників і продавців туристичних продуктів);

ринок турагентів (проміжних продавців туристичних продуктів – посередників);

ринок контрагентів туроператорів і турагентів (виконавців туристичних послуг – готелів, ресторанів, перевізників).

На ринку туристів пропозиція повинна перевищувати попит, тоді покупець порівнює між собою різні туристичні продукти, їх ціни й віддає перевагу тому або іншому туристичному продукту. На цьому ринку існує конкуренція туроператорів і турагентів, що характерно для сучасних розвинених національних, регіональних і міжнародних туристичних ринків.

Ринок туроператорів характеризує перевищення попиту над пропозиціями. Головну роль тут відіграє кількість туристичних продуктів. Їхній якості приділяється менша увага, асортименти бідний, можливість вибору відсутня.

Ринок турагентів виражає сукупність економічних відносин людей і підприємств, що здобувають туристичні продукти для їхнього перепродажу з вигодою для себе.

По об'єктах:

ринок туристичних продуктів, як елемент більш складної структури споживчого ринку, у свою чергу, що включає:

- ринок міжнародних туристичних продуктів;

- ринок національних туристичних продуктів;

- ринок програмних туристичних продуктів;

- ринок рекреаційних туристичних продуктів;

- ринок елітарних туристичних продуктів;

- ринок спортивних туристичних продуктів;

- ринок екзотичних (екстремальних) туристичних продуктів;

По географічному положенню:

- місцевий (локальний) туристичний ринок,

- регіональний туристичний ринок,

- національний туристичний ринок,

- світовий туристичний ринок.

За рівнем насичення:

- рівноважний туристичний ринок;

- дефіцитний,

- надлишковий.

По ступеню зрілості:

- нерозвинений,

- розвитий,

- що формується.

По відповідності чинному законодавству:

- легальний,

- нелегальний (чорний, сірий).

По ступеню обмеженості конкуренції:

- вільний,

- монополістичний,

- олігополістичний,

- змішаний.

По асортименту туристичних продуктів:

- замкнений туристичний ринок, де існують туристичні продукти тільки першого виробника (туроператора);

- насичений туристичний ринок, де є безліч подібних туристичних продуктів багатьох туроператорів;

- туристичний ринок різноманітного асортименту, де є ряд видів туристичних продуктів, зв'язаних між собою й спрямованих на задоволення однієї або декількох зв'язаних між собою потреб туристів;

- змішаний туристичний ринок, де є різноманітні туристичні продукти, не зв'язані між собою.

У туристичного ринку існує своя інфраструктура - це сукупність інститутів, систем, служб, підприємств, що обслуговують туристичний ринок і виконуючих певні функції по забезпеченню нормального режиму його функціонування.

Основними функціями інфраструктури є:

забезпечення учасникам ринкових відносин у туризмі реалізації їх інтересів;

підвищення оперативності й ефективності діяльності суб'єктів туристичного ринку на основі спеціалізації окремих суб'єктів і видів діяльності;

організаційне оформлення ринкових відносин у туризмі;

полегшення форм контролю над економічною діяльністю суб'єктів туристичного ринку з боку держави.

Основні елементи інфраструктури туристичного ринку:

туристичні біржі, їх організаційне оформлене посередництво (щорічні міжнародні туристичні біржі-виставки, наприклад Лондонська, Берлінська або Московська «Подорожі й туризм»);

туристичні ярмарки, workshops, виставки регіонального або місцевого рівня й інші організаційні форми посередництва;

система кредитних карт «подорожей і звеселянь»;

система емісії туристичних чеків, туристичного «пластику» і її організаційно-правові форми;

недержавні центри сприяння зайнятості в туризмі;

інформаційні технології в туризмі (Інтернет-Технології) і засобу ділової комунікації;

система податкових пільг у туризмі;

форми й види страхування туристичних ризиків;

спеціальні рекламно-інформаційні агентства, центри й ЗМІ («Турбізнес», «Турінфо»);

добровільні суспільні недержавні об'єднання (асоціації) ділових кіл по підтримці й розвитку туризму: Всесвітня туристична організація, Всесвітня федерація асоціацій туристичних агентств, ICTA, UFTAA, ACTA, АБТА, ФИЖЕТ, БИТС, МАСТОТ, РАТА й ін.;

система митних пільг у туризмі;

профспілки працівників фізкультури, спорту й туризму;

комерційно-виставочні комплекси;

державні й недержавні вузи, коледжі й інші установи туристичного профілю.

У силу того, що всі ринки, незважаючи на їхню явну відмінність, мають загальну економічну сутність, а туристичний ринок являє собою своєрідний сегмент ринкової структури більш високого рівня, тому, розроблена загальною економічною теорією модель функціонування ринкового механізму, застосовна й до туристичного ринку.

Загальна економічна теорія виділяє в ринковому механізмі дві сторони:

механізм взаємозв'язку попиту та пропозиції із цільовою функцією їх збалансування;

механізм конкуренції із цільовою функцією стимулювання товаровиробників;

Дві відзначені сторони ринкового механізму найтіснішим образом пов'язані із ціною. У першому випадку ціна служить інструментом, що забезпечують взаємодію попиту та пропозиції, а в другому конкуренція виступає як сила, що врівноважує ринкові ціни. В основі функціонування механізму туристичного ринку лежать закони вартості, корисності, попиту та пропозиції, конкуренції, прибутки. Вони реалізуються через різні ціни туристичного продукту: ціни еквівалентного обміну (обумовлені корисністю й витратами), рівноважні, монопольні, дискримінаційні й інші.

Економічне становище суб'єктів туристичного ринку залежить від ринкової кон'юнктури. Остання може змінюватися під впливом безлічі факторів. Винятково важливу роль при цьому відіграє певне співвідношення між попитом та пропозицією. Дуже часто воно може визначити долю суб'єктів туристичного ринку.

Кон'юнктура туристичного ринку – це сукупність складних на ринку туристичних продуктів у кожний даний момент часу економічних умов, при яких здійснюється процес реалізації.

Кон'юнктура визначається економічними показниками, що характеризують стан туристичного ринку: співвідношенням попиту та пропозиції, рівнем цін, місткістю ринку, платоспроможними можливостями туристів як споживачів, станом туристичних продуктів та ін.

Конкуренція на туристичному ринку – це змагання між його учасниками за кращі умови виробництва, купівлі й продажу туристичних продуктів (послуг).

Конкуренція серед туроператорів, турагентів, виконавців туристичних послуг (продавців), які прагнуть продати свій продукт веде до того, що перемагають у ній ті, хто збувають турпродукти дешевше, щоб стимулювати купівельний попит і в результаті продати більше.

Конкуренція серед туристів (покупців туристичних продуктів), які прагнуть купити продукт дешевше, веде до того, що в ній перемагають ті, хто пропонує більш високу ціну в порівнянні з ринкової.

Однак все-таки головною лінією розгортання конкуренції на туристичному ринку є змагання туроператорів, турагентів, їхніх контрагентів і туристів (продавців і покупців туристичного продукту), які стоять на протилежних позиціях відносно рівня ціни на туристичні продукти. У результаті, як відомо, установлюється загальна ціна на однорідні туристичні продукти й конкретний вид кривій попиту та пропозиції.

Також виділяють досконалу й недосконалу конкуренції.

Досконала конкуренція – стан туризму як економічної системи, коли вплив кожного учасника економічного процесу в туризмі на загальну ситуацію настільки мало, що їм можна зневажити. При такій конкуренції кожний окремий агент туристичного ринку при прийнятті рішень виходить із ринкових цін і не може своїми діями впливати на ціноутворення. Крім того, поняття зробленої конкуренції містить у собі повну поінформованість усіх без винятку учасників туристичного ринку про ті господарські можливості, які в ньому є. Ознаки зробленої конкуренції - множинність продавців і покупців туристичних продуктів, однорідність вироблених туристичних продуктів, відсутність можливості в продавців і покупців туристичних продуктів впливати на ціни, мобільність туристичних ресурсів, абсолютне знання підприємцями стану туристичного ринку.

Недосконала конкуренція – стан туристичного ринку, коли лише кілька великих туристичних компаній роблять основну масу певних туристичних продуктів. Проявляється цей різновид конкуренції у вигляді монополії й монопсонії, які, як відомо, є крайні випадки недосконалої конкуренції. З їхньою появою на ринку виникає така форма боротьби за купівельний попит, як нецінова конкуренція. Остання здійснюється на основі технічної переваги, високої якості послуг, надійності туристичних продуктів, із застосуванням ефективних способів збуту, використання маркетингу, розширення набору туристичних послуг і гарантій туристам, удосконалювання механізмів оплати й інших приймань. Поява різного роду олігополій (монополій) на туристичному ринку, їх сучасне процвітання, виникнення транснаціональних корпорацій, свідчить про те, що поява монополій – закономірний процес і для туризму. Конкуренція, як важливий елемент ринкового механізму в туризмі, сама породжує монополію, тому що кожний конкурент на цьому ринку мріє стати монополістом.

Наступний важливий компонент туристичного ринку – це попит. Попит зображується у вигляді таблиці або графіка, що показує кількість турпродукту, які туристи готові й у стані купити за деякою ціною з можливих, протягом певного періоду, цін. Попит звичайно розглядається з позиції вигідності цін. Інакше кажучи, між ринковою ціною туристичного продукту й тією кількістю, на яку пред'являється попит, завжди існує певне співвідношення. Цей взаємозв'язок між ціною й кількістю продукту, що купується, називається графіком попиту або кривій попиту. Висока ціна туристичного продукту обмежує попит на нього. Зменшення ціни на цей туристичний продукт, як правило, обумовлює зростання попиту.

Існує закон попиту, зміст якого полягає в тому, що якщо ціна якого-небудь турпродукту підвищується при незмінності інших умов туристичного ринку, то попит на цей турпродукт зменшується. Або, якщо на туристичний ринок приходить велика кількість турпродуктів, те за інших рівних умов ціна на нього зменшується. Тобто, величина попиту зростає при зниженні ціни й зменшується при підвищенні ціни. Хоча, на окремі види туристичних послуг, крива попиту може бути різною залежно від цілей подорожей у різні сезони. Також важливо, що попит не залишається незмінним. І при цьому необхідно розрізняти зміну величини попиту, або обсягу попиту, і зміна попиту (характеру попиту). Характер попиту міняється тоді, коли змінюються фактори, які раніше вважалися постійними (ціна даного туристичного продукту).

Зрушення попиту визначається цілим рядом факторів: споживчі смаки туристів, число туристів, дохід, ціни туристичних продуктів, що заміщають або доповнюють даний туристичний продукт, очікування.

Також попит на різні туристичні продукти відрізняється по ступеню чутливості до зміни факторів, його визначальних. Заходом такої зміни є коефіцієнт еластичності попиту. Він визначається як відношення росту обсягу попиту або кількості туристичного продукту, що здобувається (в %) до зниження ціни (в %).

, де (1.1)

Е - коефіцієнт еластичності;

%ΔQ - dідсоток росту обсягу;

%ΔР - відсоток падіння ціни.

Еластичний попит (Е>1), нееластичний попит (E<1), одинична еластичність попиту (Е=1) виступають показниками відносної залежності реалізації туристичного продукту від зміни ціни. Висока еластичність попиту означає, що туристи надзвичайно чутливі до будь-якої зміни ціни. Попит є нееластичним, коли процентна зміна величини попиту менше процентної зміни ціни. Знання еластичності попиту за ціною має велике значення для поведінки всіх суб'єктів чия діяльність по наданню послуг, пов'язана з туризмом, з погляду вибору ціни. Якщо попит на турпродукт еластичний, то виробникам туристичних послуг вигідніше зниження ціни, тому що в цьому випадку їх виторг буде зростати. Якщо ж попит на турпродукт нееластичний, то виробникам вигідно підвищувати ціну на турпродукт, тому що тільки в цьому випадку виторг буде збільшуватися. У загальнотеоретичному плані еластичність попиту на товари тим вище, чим більше різноманітних можливостей його використання. Особливістю попиту на туристичному ринку є його крайня еластичність, тобто можливість швидкої зміни структури споживання при зміні різних факторів.

Пропозиція – це сукупність туристичних продуктів з певними цінами, які перебувають на туристичному ринку і які можуть або мають намір продати виробники-продавці. Пропозиція характеризує економічну ситуацію на туристичному ринку з боку виробників-продавців. Зображується пропозиція так само у вигляді таблиці або графіка. Однак, якщо графік попиту встановлює відношення між цінами й кількістю туристичного продукту, яку туристи бажають купити, то графік пропозиції встановлює відношення між ринковими цінами й тією кількістю туристичних продуктів, яке виробники туристичних продуктів бажають зробити й продати. На відміну від кривої попиту, крива пропозиції звичайно піднімається вправо нагору. Існуюча взаємозв'язок між пропозицією й ціною знаходить своє вираження в законі пропозиції, зміст якого в тому, що обсяг пропозиції турпродуктів збільшується при росту ціни й зменшується при її зниженні.

За аналогією з попитом слід розрізняти зміну пропозиції й зміну обсягу пропозиції. Обсяг пропозиції на туристичному ринку міняється тоді, коли змінюється тільки ціна туристичного продукту. Зміна пропозиції відбувається, коли міняються фактори, які раніше вважалися постійними. Ступінь зміни обсягу пропозиції залежно від збільшення ціни характеризує еластичність пропозиції. Заходом цього виміру є коефіцієнт еластичності пропозиції, що розраховується як відношення обсягу пропозиції (%) до росту цін (%):

, де (1.2)

E - коефіцієнт еластичності пропозиції;

ΔQ - відносна зміна обсягу;

ΔР - відносна зміна ціни.

Еластичність пропозиції є показник відносної зміни пропозиції (Q) відповідно до відносної зміни ринкової ціни. Якщо пропонована на туристичному ринку кількість турпродукту (Q) залишається незмінною, то має місце нееластична пропозиція. Якщо ж найменше зменшення ціни турпродукту (Р) викликає зменшення пропозиції (Q) до нуля, а найменше збільшення (Р) забезпечує збільшення пропозиції, то має місце абсолютна еластична пропозиція. У тривалому періоді пропозиція пристосовується до зміни попиту шляхом розширення або скорочення обсягу виробництва турпродукту. Чим довше період часу, тим більше пропозиція зможе пристосуватися до зміни попиту. У такий спосіб відбувається створення нормальної ціни – це не середня ціна певного періоду, а ціна наприкінці того періоду, у якому змінилася пропозиція.

Будь-яка організація, що активно працює на ринку, так чи інакше, займається маркетингом. Напрями маркетингової діяльності складаються з чотирьох складових:

Маркетингова політика – формування основного курсу, цілей і завдань маркетингової діяльності виходячи з довгочасних стратегій підприємства.

Маркетингові дослідження – широкий комплекс різноманітних досліджень, необхідних для вироблення оптимальних стратегій і проведення ефективної оперативної маркетингової діяльності.

Маркетингове планування – процес розробки й формування планів розвитку маркетингу, як на тривалу, так і на найближчу перспективу.

Маркетингові впливи – комплекс спеціальних методів впливів на всі об'єкти маркетингу (товар, покупця, посередників, конкурентів).

Туристична організація повинна стежити за всіма змінами, що відбуваються на ринку туристичних послуг і встигати реагувати на кожне з них, тому необхідно проводити постійні (для виявлення змін і тенденцій розвитку ринку) і разові (для перевірки своїх припущень або аналізу складної ситуації) маркетингові дослідження (табл. 1.4).

Таблиця 1.4

План проведення маркетингових досліджень

Фактори	Розв'язувані завдання
	аналіз конкурентів на туристичному ринку	вивчення споживчого попиту (пріоритети)	визначення основних проблем розвитку
I. Фактори часу
1. Частота досліджень
1.1. Разове			Планується
1.2. Періодичне	Виконане	Планується
1.3. Регулярне
2. Час на дослідження
2.1. День
2.2. Тиждень		+
2.3. Місяць	+		+
2.4. Квартал
3. Період дослідження
3.1. По днях тижня
3.2. По тижнях місяця
3.3. По місяцях		+
4. Стадії дослідження
4.1. Прогнозне
4.2. Перспективне		+
4.3. Поточне	+
4.4. Оперативне			+
II. Ринкові фактори
2. Охоплення споживачів
2.1. Усіх (суцільний попит)
2.2. Частина всіх (вибірковий попит)		+
2.3. Зріз одного сегмента
2.4. Вибірково з декількох сегментів			+
3 Охоплення конкурентів
3.1.
3.2
4. Охоплення посередників
І т.д.

До методів маркетингових досліджень відноситься широке коло спосів та прийомів: від емпіричних до строго наукових, від умоглядних до складних експериментальних. У маркетингових дослідженнях виділяються два напрямки досліджень: типові дослідження й індивідуальні. Без типових досліджень не може обійтися жодна організація: дослідження потреб, попиту, місткості ринку, а індивідуальні проводяться відповідно до індивідуальних запитів або окремої ситуацієї.

Класифікувати методи можна по всіляких ознаках, але існує ряд часто використовуваних і досить простих у застосуванні, якими й користується більшість підприємств.

Особисте опитування. Один з найбільш трудомістких способів збору первинної інформації. Проводиться для виявлення переваг клієнтів про якість і асортимент послуг, що дозволяє визначитися фірмі у виборі напрямків маркетингових впливів. Опитування проводиться призначеними для цього співробітниками підприємства, спеціально найнятих для цього тимчасовими працівниками (студенти, старшокласники), фахівцями в якій-небудь області (при проведенні широкомасштабної операції).

Спостереження. Цей метод вимагає більш високої кваліфікації, тому що припускає наявність власної інтерпретації ситуації тією особою, яка веде спостереження. Робота виконується шляхом безпосереднього спостереження за реальними або потенційними клієнтами (спостерігають за перевагами, виявляють усі позитивні й негативні зауваження по роботі фірми) і іншими об'єктами інтересів фірми. У деяких випадках до спостереження залучаються фахівці, психологи, детективи, економісти. У випадку правильної постановки питання витрати на оплату їх роботи з лишком окупаються, приносячись часом величезні прибутки.

Анкетування. Застосовується для опитування широкого числа осіб, роз'єднаних по своєму місці розташування, а іноді й колу інтересів. Проводиться спеціальними агентами, що збирають інформацію для кожної анкети за допомогою телефону, або при особистих зустрічах, або через розсилання анкет по підприємствах, організаціях, приватних адресах і їх наступний збір. Найважливішим моментом при цьому є формування питань анкети, що не допускають двоякого тлумачення повторення, що виключають, або збір незначної інформації. Тому складання анкет, як правило, повинне проводитися професійними фахівцями – психологами або соціологами. Анкетуванням найчастіше займаються не стільки самі туристичні підприємства, скільки їх об'єднання або міжнародні туристичні організації, що бажають максимально полегшити життя підприємств галузі.

Відбір з першоджерел. Таким відбором займаються спеціальні працівники. Залежно від необхідної інформації відбором займаються або працівники відповідних відділів, або інформаційні працівники бібліотеки, інформаційно-обчислювального центру. Крім того, добірку інформації, що цікавить, часто здійснюють спеціалізовані незалежні агентства, що надають або ксерокопії всіх відповідних публікацій, або їх узагальнений аналіз по спеціальнім замовленню.

Експеримент. Для його проведення необхідно попередньо змоделювати весь процес, виявити групи потенційних і реальних клієнтів, спробувати створити необхідну сприятливу обставину, контролювати хід експерименту й оцінювати значимість одержуваних результатів. Експеримент служить і засобом виявлення образа туристичної послуги, що створився в клієнтів. Експеримент-опитування дозволяє з'ясувати ступінь успіху товару в покупців, ступені потреби, престижність, відповідність способу життя споживача. Одержавши подібного роду дані, підприємство може продовжити роботу з удосконалювання пропонованих послуг.

Сегментація ринку – є вихідним матеріалом при проведенні більшості досліджень ринку, використовується при розробці рекламної кампанії, без нього неможливе планування й здійснення маркетингових впливів. Як правило, сегментація зображується у формі кола розбитого на частини. Розподіл ведеться виходячи з потреб тієї або іншої організації у формі й ступеня деталізації ринку.

Звичайне сегментування ведеться по декільком ознакам одночасно. Найпоширеніші з них є:

1. Сегментація за регіональною ознакою – застосовується при плануванні або діяльності фірми на певному територіальному ринку. Тут виділяються:

Національний ринок, при якому підприємство орієнтує свої послуги на ринок своєї країни.

Міжнародний ринок – орієнтація на міжнародну торгівлю. Тут важливо не тільки «викинути» товар на світовий ринок, але й завоювати й втримати положення на ринках конкретних країн.

Регіональний ринок – орієнтація на завоювання й утримання регіональної торгівлі.

2. Сегментація за ознакою «місто-село». Застосовується при виборі потенційних і реальних покупців і методів впливу на них залежно від проживання основної маси споживачів послуг у міській або сільській місцевості.

3. Сегментація за рівнем урбанізації – застосовується при виборі методів впливу на міське населення.

4. Сегментація по професійних ознаках. Кожний товар (послуга) націлений на задоволення яких-небудь потреб:

Деякі товари задовольняють запити досить широкого кола людей, наприклад приміські поїздки, маршрути вихідного дня. Однак при просуванні товару на ринку маркетингові впливи повинні бути орієнтовані на окремі сегменти. Завдання маркетингу – виявити цільові сегменти й проводити з ними роботу, орієнтовану саме на ці сегменти.

Товари й послуги вузького призначення. Гірські маршрути припускають наявність певних навичок і спорядження в туриста, тому тут завданням маркетингу є зосередження уваги на тих групах потенційних споживачів, які не тільки захочуть, але й зможуть прийняти в них участь.

5. Сегментація за віковою ознакою.

6. Сегментація за половою ознакою.

7. За рівнем доходів споживачів.

8. Сегментація по інтересах

9. За поведінковою ознакою – розподіл туристів по поведінці в плані коефіцієнтів використання можливостей туризму, статусу й потенціалу використання туристичних можливостей і ресурсів, частоти поїздок, очікуваним вигодам від поїздки .

Виділення первинних ознак сегментації можна продовжувати й далі – за рівнем утвору, клімату, розмірам родини. Кожна організація виділяє ту ознаку, яка більше сприяє її цілям і призначенню продукції. У чистому виді окремі ознаки при сегментації використовуються рідко, частіше використовуються різні їх комбінації.

Статистичні методи. У багатьох випадках використання статистики (особливо в системі прогнозування) нерозривно пов'язане з теорією імовірності. Статистичні моделі дозволяють розрахувати рівень потреб для різних груп населення, зробити сегментацію ринку за різними критеріями й виявити динаміку чисельності споживачів у кожному сегменті. Статистичні методи можуть дати картину минулого й «передбачити» майбутнє при обліку того, що діючі на систему фактори незмінні.

Метод оцінки загальної вартості ринку – використовується при оцінці поточного попиту при впровадженні нових або прийнятті розв'язків про закриття застарілих турів, знятті з виробництва застарілих моделей товарів туристичного попиту. За допомогою цього методу встановлюється, наприклад, максимальний обсяг потенційного попиту на нові послуги (товар).

Оцінка територіальної місткості ринку – використовується при аналізі поточного попиту оптимального розподілу товарів по різних територіальних ринках, а також розрахунків необхідних маркетингових зусиль на кожному з ринків.

Комплексний аналіз ринку туристичних послуг включає систему показників суспільної потреби в туризмі. У різних країнах ця система відрізняється кількістю і важливістю показників, однак у більшості випадків до найважливіших з них відносять:

розвиненість матеріально-технічної бази туризму;

місце туризму в системі галузей економіки;

обсяг туристичних послуг;

обсяг обслуговування;

загальну суму валютних вступів від іноземного туризму.