5.2. Аналіз складових собівартості туристичного продукту

Аналіз собівартості продукції, робіт та послуг має важливе значення, оскільки дозволяє пояснити тенденції зміни показника, виконання плану, розраховувати вплив на приріст собівартості, визначити резерви і дати оцінку роботи підприємству стосовно використання можливостей зниження собівартості продукції.

Аналіз собівартості це ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а також рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), тим нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість — один з найважливіших показників ефективності виробництва.

Основними показниками при аналізі собівартості є: валові витрати, виробнича собівартість товарної продукції, собівартість окремих видів продукції та витрати на 1 гривню товарної продукції.

Джерела інформації для аналізу собівартості продукції — це:

калькуляція собівартості товарного випуску;

калькуляція собівартості одиниці продукції;

статистичний звіт ф.5 «Витрати виробництва»;

дані синтетичного та аналітичного обліку;

бухгалтерська звітність ф.2 «Звіт про фінансові результати»;

кошторис;

план (середньостроковий, короткостроковий, оперативний).

Аналіз собівартості продукції, робіт та послуг має важливе значення, оскільки дозволяє пояснити тенденції зміни-даного показника, виконання плану, розраховувати вплив на приріст собівартості, визначити резерви і дати оцінку роботи підприємстві стосовно використання можливостей зниження собівартості продукції.

На сучасному етапі розвитку економіки України визначення собівартості реалізованої продукції значно змінилося у зв'язку з переходом підприємств на новий план рахунків бухгалтерського обліку і застосування в практиці роботи національних стандартів бухгалтерського обліку.

Згідно з ПСБУ 16 у собівартість реалізованої продукції включаються:

виробнича собівартість продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду;

нерозподілена частина постійних загальновиробничих витрат;

понаднормативні виробничі витрати;

адміністративні витрати;

витрати на збут;

інші операційні витрати.

Виробнича собівартість продукції складається з:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

інших прямих витрат;

загальновиробничих витрат

Аналіз собівартості - ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а також рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), тим нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість — один з найважливіших показників ефективності виробництва.

Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це проявляється в тому, що собівартість є базою ціни товару і водночас «обмежувачем» для виробництва (ніхто не випускатиме продукцію, ринкова ціна якої нижча за її собівартість).

Планування й облік собівартості продукції здійснюються за елементами витрат і статтями калькуляції, а тому й аналіз собівартості продукції також здійснюється передусім за цими напрямами (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Кошторис витрат підприємства за елементами

Елементи витрат	Звіт за минулий рік (тис. грн.)	План на наступний рік (тис. гри.)
Витрати, які не включаються у виробничу собівартість продукції	400	450
Зміна залишків витрат майбутніх періодів (приріст віднімається, зменшення додасться)	—	+ 300
Зміна залишків резерву майбутніх платежів (приріст додається, зменшення віднімається)	+ 10	—
Собівартість валової продукції	9010	9250
Зміна залишків незавершеного виробництва (приріст віднімається, зменшення додається)	+ 50	-200
Виробнича собівартість товарної продукції	8960	9450

Відомо, що витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел:

собівартості;

прибутку.

Через собівартість відшкодовуються ті витрати підприємства, які мають зв'язок з виробництвом, тобто забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили та природних ресурсів. Необхідно зазначити, що на практиці відсутня повна відповідність між дійсними витратами на виробництво й собівартістю. Тобто у кожній галузі ці витрати відмінні між собою.

Кошторис виробництва, який складається на рік, а потім може протягом року коригуватися залежно від зміни виробничих ситуацій, є основним джерелом аналізу собівартості продукції за елементами витрат.

Аналіз собівартості за елементами витрат здійснюється з метою вивчення зміни рівня собівартості продукції під впливом використання ресурсів підприємства (трудових, засобів праці, предметів праці). Такий аналіз необхідний також для того, щоб вивчити матеріало-, енерго-, трудо- та фондомісткість й встановити вплив технічного прогресу на структуру витрат.

Методика аналізу собівартості має деякі особливості, це перш за все, можливість вивчати тільки структуру даних витрат, тобто визначати питому вагу кожного елемента витрат в загальній сумі виробничих витрат і потім порівнювати фактичну питому вагу з плановою (розрахунковою), робити висновки щодо зміни структури цих витрат, встановлювати причини цих змін і давати якісну оцінку впливу цих причин на витрати виробництва.

Порівнювати абсолютні фактичні величини витрат за елементами з плановими (чи за минулий звітний період) не можна. Ці величини не є порівнювальними, оскільки в плані наводяться витрати на всю продукцію.

Наступний етап – аналіз собівартості за елементами витрат. Відомо, що планове зниження собівартості продукції розраховують у розрізі техніко-економічних факторів:

підвищення технічного рівня виробництва;

вдосконалення організації виробництва та праці;

зміни обсягу і структури виробництва продукції;

поліпшення використання природних умов:

галузевих та інших факторів.

Так, загальний вплив підвищення технічного та організаційного рівнів виробництва проявляється в зменшенні прямих витрат (Вп), який визначається спеціальним розрахунком для кожного організаційно-технічного заходу:

Вп =∑(Зп_і - Зд_і)*Пн_і, де (5.1)

і – аналізуємий період;

Зп_і — прямі витрати на одиницю продукції після проведення заходів, грн.;

Зд_і — прямі витрати на одиницю продукції до проведення заходів, грн.;

Пн_і — обсяг продукції від початку впровадження заходу до кінця року, од.

У разі зміни обсягу виробництва продукції зміна її собівартості відбувається за рахунок досягнення економії (перевитрат) постійних витрат.

На основі результатів аналізу собівартості продукції за елементами витрат складається довідка і надається керівникам заінтересованих та відповідальних служб підприємства з метою прийняття управлінських рішень, спрямованих на усунення негативних аспектів у формуванні собівартості продукції.

Третім етапом є аналіз собівартості за статтями калькуляції. Для того щоб зробити висновки про можливості (резерви) зниження собівартості продукції, необхідно ці витрати вивчити з точки зору їх функціональної ролі у виробничому процесі. З цією метою проводиться групування затрат за призначенням, тобто за статтями калькуляції. Таке групування показує, куди, для яких цілей та в яких розмірах використані ресурси. Кількість і найменування калькуляційних статей залежить від галузей промисловості і визначається методичними вказівками з планування, обліку, калькулювання собівартості продукції. Аналізуються матеріальні витрати, витрати на заробітну працю персоналу, відрахування до соціальних служб, амортизація та інші операційні витрати.

Розглянемо на прикладі послідовність проведення аналізу собівртості продукції (табл. 5.3)

Таблиця 5.3

Вихідні дані для аналізу змін собівартості продукції

Показники	За планом	Фактично	Відхилення від плану
Обсяг виробництва, шт.	6880	6260	-620
Сума постійних витрат, тис. гри.	8132	8276	+ 144
Змінні витрати на одиницю продукції, тис. грн.	4020	4320	+ 280
Собівартість штуки, тис. грн.	5202	5642	+ 440

Розрахуємо вплив факторів на зміну собівартості продукції методом ланцюгових підстановок.

Алгоритм розрахунку собівартості одиниці продукції:

(Вп / П) + Зв , де (5.2)

Вп — постійні витрати;

П — обсяг виробництва;

Зв — змінні витрати.

Розрахунок вихідних даних:

1) собівартість одиниці продукції:

(8 132 000 / 6880) + 4020 = 5202;

2) умовна собівартість:

а) (8 132 000 / 6220) + 4020 = 5319;

б) (8 276 000 / 6220) + 4020 = 5342;

3) собівартість одиниці продукції фактично:

(8 276-000 / 6260)-+ 4320 = 5642.

Загальна зміна собівартості одиниці продукції:

5642 - 5202 = 440 тис. грн.,

в тому числі за рахунок зміни:

1) обсягу виробництва продукції

5319-5202= 117 тис. грн.;

2) суми постійних витрат:

5342 -53 19 = 23 тис. грн.;

3) зміни витрат

5642 — 5342 = 300 тис. грн.

Разом це становить 440 тис. грн.

Як уже говорилося, в умовах ринкової економіки незмірно зросла роль економічних факторів в управлінській діяльності. При всій важливості технічних і технологічних аспектів розвитку виробництва дуже часто все-таки не вони, а економічні міркування визначають вибір тих або інших розв'язків, що обумовлює необхідність проведення управлінського аналізу. Він базується на суттєво більш конкретній і детальній техніко-економічній інформації про туристичне підприємство і його структурні, функціональні і виробничі підрозділи, а ніж дані, що приводяться в рамках фінансового обліку. Прийняті на основі цієї інформації розв'язки спрямовані на підвищення ефективності поточної діяльності підприємств.