Завдання і запитання.

1. Роман “Батько Горіо” присвячується Жоффруа де Сент-Ілеру. Спробуйте пояснити, витлумачити цей факт.

2. Проаналізуйте опис інтерєру пансіону пані Воке. Яким чином автор розкриває звязок середовища і характерів персонажів? Наведіть декілька прикладів з тексту роману.

3. Схарактеризуйте володарку пансіону. Чи здійснюється в цьому випадку на практиці принцип єдності героя і середовища? Обгрунтуйте свою відповідь прикладами.

4. Яким постає Ежен де Растіньяк на початку твору (наївним, щирим, амбіціозним, марнославним)? Обгрунтуйте свій погляд.

5. Хто така Вікторина Тайфер? У чому полягає складність її життєвої ситуації?

6. Схарактеризуйте пана Вотрена. Які негативні та позитивні риси цього героя ви помітили? Що приваблює і що відштовхує вас у ньому?

7. Схарактеризуйте образ батька Горіо. Як ви тлумачите оцінку автора, що Горіо був “відносно здібною людиною”?

8. Чи можна вважати любов Горіо до дочок прикладом “бальзаківської пристрасті”? Чому? На вашу думку, чи може людина, настільки рабськи любити своїх дітей, як батько Горіо? Чи є його характер психологічно вірогідним? Обгрунтуйте свою відповідь.

9. Наведіть декілька прикладів ставлення дочок до батька Горіо. Як ви можете охарактеризувати це ставлення?

10. Чи можна охарактеризувати пристрасть Горіо до дочок як прояв егоїзму? Як самопожертву? Як щось інше? Обгрунтуйте свою точку зору.

Ежен де Растіньяк. Історія Горіо розкриває один з головних законів світу - “кожний за себе”. На прикладі еволюції характеру Ежена де Растіньяка автор розглядає другий аспект цієї проблеми - “виховання” егоїста. Ця зміна цінностей у душі молодого чоловіка відбувається поступово, і Бальзак з геніальною переконливістю показує цей процес.

Як зазначалося, Ежен де Растіньяк - доволі поширений тип у літературі ХІХ ст. Це юнак, який приїхав до столиці, аби зробити карєру. Париж постає символом цивілізації, правила якої молодому провінціалові ще доведеться опановувати. Наївні, прекрасні ілюзії, тобто віра в благородство людей, у кохання, в самопожертву, потроху розвіюються і замість них залишається холодний розрахунок та егоїзм світського лева. Бальзак описує внутрішній світ студента, виявляючи більшість аспектів власного бачення людини взагалі. На думку письменника, Ежен де Растіньяк – тип слабкої людини, якій бракує волі, аби боротися зі спокусою. Він дуже добре бачить, що опанування наук, вдосконалення себе в галузі правознавства – чесний і благородний шлях, але надто важкий та невдячний. На ньому суцільні колючки, і зовсім немає троянд. Таке майбутнє Растіньяка не влаштовує. Він жадає усе й відразу.

І для досягнення цього не переймається добором засобів. Треба навчитися використовувати людей та грати ними, як пішаками у шахах. Таким трампліном для стрибка вгору Еженові слугуватимуть жінки.

Вирішальну роль у “перевихованні” бідного провінціала відіграють наочний приклад (те, що зробили з Горіо його дочки) і “добрі поради” пана Вотрена та пані де Босеан, глибоких знавців людей. Вотренові промови полемічно загострюють задум роману. Пафос Вотрена подекуди збігається з пафосом романіста: обидва прагнуть зазирнути в глибину явищ, аби до кінця пізнати закони суспільства. ”Любий хлопчику, - каже він Растіньяку, - хто не хоче бути обманутим грою маріонеток, той повинен увійти всередину балагана, а не обмежуватися підгляданням крізь дірки в парусиновій стінці”. Вотрен вважає, що люди - лише матеріал, з яким можна робити все, що завгодно. Для Ежена він підготував зловісну хитромудру комбінацію: cтудент мусить завойовувати серце Вікторини Тайфер; тим часом Вотрен наймає вбивцю, який вбє на дуелі її брата; тоді батько Вікторини поверне їй свою любов і дасть їй чималий посаг, а за таку послугу після одруження Растіньяк заплатить Вотрену 200 тис. франків, яких тому бракує, аби придбати плантацію з неграми-рабами у Північній Америці. Для Ежена, який жадає багатства, такий план - велика спокуса.

Намагаючись переконати Растіньяка в слушності своїх поглядів, Вотрен розбещує його також ідейно. Його головна теза проста - “чесністю не можна добитися нічого”. Є два способи увійти у суспільство : або геній (річ дуже рідкісна), або підкуп (і так живуть усі). І якщо це так, то треба сміливо відкинути нікому не потрібну соромливість і стати хижаком, який полює на свої жертви. “Якщо серед представників сотні професій, вам доступних, знайдеться чоловік десять, які швидко добиваються успіху, їх називають злодіями. Робіть висновок самі. Ось вам життя таке, як воно є”. І далі Вотрен викладає своєрідний моральний кодекс злочинця: “Ви вірите у щось непорушне в цьому світі? Облиште! Зневажайте людей і шукайте пролазок у сітях закону”.

Ця філософія перегукується з тим, що Ежен чує в салоні пані де Босеан. Вона дає настанову своєму родичу, як треба поводитися в світі. “Ви хочете добитись успіху, я допоможу вам. Ви побачите, яка глибока жіноча зіпсованість, виміряєте жалюгідну суєтність чоловіків. Я уважно читала книгу світського життя, проте в ній досі лишалися деякі невідомі мені сторінки. Тепер я знаю її всю. Чим холодніший буде ваш розрахунок, тим далі ви підете. Вражайте безжально, і вас боятимуться. Дивіться на людей, - на чоловіків і на жінок, - тільки як на поштових коней, що їх лишають здихати на кожному перегоні, - і ви досягнете вершини своїх бажань.” Коли порівняти ці слова з тим, що говорить Еженові Вотрен, легко помітити, що обидва “наставники” радять одне й те саме: щоб бути володарем світу, треба позбутися порядності, людяності, принциповості - одне слово, сумління. І те, що Вотрен – колишній каторжник, а пані Босеан – витончена світська дама, лише підкреслює узагальнюючий зміст цього висновку. Різні верстви населення змінюють тільки шати (зовнішність), а внутрішня суть залишається скрізь однаково егоїстичною.

Процес “перевиховання” провінціала на справжнього парижанина умовно можна розподілити на три фази: “перші кроки” (невдалі спроби увійти в дім Анастазі де Ресто, осмислення цього досвіду та уроки світської науки, які він отримує від Вотрена і пані де Босеан), “велика спокуса” (початок роману з Дельфіною і роман з Вікториною - до арешту Вотрена), “втрата останніх ілюзій” (хвороба Горіо і його похорон, під час яких Ежен усвідомлює себе цілком новою людиною). І знову Бальзак залишається вірним своєму наміру - проникати в глибину речей, цього разу в душу блискучого паризького франта. Перед нами постає “художнє зображення тих звивистих шляхів, якими веде своє сумління світський честолюбець, намагаючись обійти зло, аби не порушити зовнішню пристойність і водночас досягти своєї мети”.

Про наївність Ежена де Растіньяка у світських справах свідчить його поразка з графинею де Ресто. Зустрівши її на балу віконтеси де Босеан і дізнавшись, що вона якимось чином повязана з Горіо, юнак іде до неї, таємно сподіваючись стати врешті-решт її коханцем. Як завжди буває в таких ситуаціях, юнак наробив дурниць: по-перше, не помітив, що його присутність у будинку графині разом з її коханцем Максимом де Трай зовсім недоречна, і, по-друге, й найголовніше, згадав імя Горіо. І ось двері салону графині Анастазі де Ресто зачинилися для нього назавжди. Ця невдала спроба завоювати світ нагадує непідготовлений кавалерійський наскок, отож закономірно, що марнославний юнак зазнав поразки.

Одначе Ежен де Растіньяк був здібним учнем. Дуже швидко він опанував правила етикету і, забравши останні гроші матері й сестер, замовив собі новий одяг. Але суть не тільки в цих зовнішніх змінах. Він уже сприйняв поради віконтеси та Вотрена, після бесід з ними повіривши, що закон і мораль відступають перед силою багатства. В Еженові розпочинається боротьба - між юнацькими ілюзіями і вірою в людське благородство, з одного боку, та реальністю (жорстокою потребою перетворитися на самозакоханого егоїста), з другого. На тому етапі Ежен ще не втрачає своєї наївності. Як іронічно зазначає автор, він поки ще “вирішив розбити два паралельні підкопи, щоб добитися багатства: спиратися і на кохання, і на науку, стати вченим – доктором права і світською людиною. Він був ще дуже наївний. Ці лінії – асимптоти, що ніколи не зустрічаються”.

Потроху практицизм починає брати гору. Растіньяк зосереджує свою увагу на сестрі Анастазі – Дельфіні, і тепер дії студента нагадують добре продуману військову операцію. Передусім потрібна розвідка - і він збирає факти про батька Горіо та його дочок. Ежен намагається планувати кожний свій крок з баронесою де Нуссінген. Він уже забув про своє бажання стати доктором права і відвідує школу правознавства, аби тільки відмітитись і відразу ж утекти.

Ще одним випробуванням для нього стає план Вотрена. Залишки благородства підказують йому, що пропоноване “цим сфінксом” є аморальним, і він з обуренням відмовляється. Проте водночас мимоволі, всупереч тому, що говорить йому сумління, схиляється до того, аби прийняти пропозицію злочинця. Це доводить його роман з Вікториною. Тільки доля врятувала Ежена від остаточної загибелі. Коли б не Мішоно, студент і надалі залишався б іграшкою в залізних руках Вотрена та одружився б з дівчиною. Растіньяк уникає ганьби завдяки збігу обставин. У такий спосіб письменник наголошує, що ця ситуація жодним чином не повязана з моральними якостями героя, а є ще одним свідченням його слабкої вдачі, нездатної протистояти світові.

“Перевиховання” Ежена де Растіньяка завершується зі смертю батька Горіо. Незважаючи на зіпсованість, студент ще спроможний відчувати жаль до страждаючих: він купує старому вермішельнику ліки, робить спроби привести до нього дочок і влаштовує його похорон. Проте водночас Ежен втрачає свої останні ілюзії. Роман завершується символічною картиною: Ежен дивиться шаленим поглядом на Париж і кидає йому виклик: ”Ну тепер побачимо, хто кого!”. Це вже інший Растіньяк, не той наївний провінціал, якого ми бачили на початку твору і яким нехтували бундючні мешканці столиці, а майбутній володар життя, холодний, безжалісний, егоїстичний.

Завдання і запитання.

1. Які ілюзії плекав Ежен де Растіньяк, приїхавши до столиці? Під впливом яких людей та обставин він почав змінюватись на гірше?

2. У вигляді тез сформулюйте принципи філософії Вотрена. Яке ваше ставлення до його ідей?

3. Порівняйте “поради” Вотрена і пані де Босеан. Що між ними спільного?

4. На кого, на думку Бальзака, падає провина за те, що Растіньяк перетворився на егоїста: на нього самого? на оточення?

5. Спробуйте уявити собі майбутнє Ежена де Растіньяка? Якою людиною він став? Для виконання цього завдання радимо звернутись до інших романів “Людської комедії”, наприклад, “Шагреневої шкіри” або “Втрачених ілюзій”.

Завдання і запитання до всього твору.

1. Які основні засади бачення Бальзаком людини та суспільства відбилися в романі “Батько Горіо”? Чи зумів письменник розкрити той соціальний механізм, який він прагнув описати?

2. Наведіть приклади того, як Бальзак у романі “Батько Горіо” втілює на практиці а) “теорію середовища”, б) схильність розробляти “брудні” теми, в) прагнення створювати типи.

3. Що таке “аналітична композиція”? Чи є композиція “Батька Горіо” аналітичною? Якої мети прагне досягти письменник завдяки такому прийому?

4. Чи можна означити наш час як добу растіньяків?

1 Переклад В.Шовкуна.

1 Переклад Є. Старинкевич.