ТИТУЛКА

ЗМІСТ

ВСТУП

Актуальність теми. Інститут матеріальної відповідальності є одним з видів юридичної відповідальності (поряд з кримінальною, адміністративною та дисциплінарною), йому притаманні певні специфічні ознаки й особливості, а також власний механізм правового регулювання й реалізації. Відповідальність працівників за завдання шкоди як беспосередньо роботодавцю, так і третім особам, відповідальність за неналежне виконання трудових обовязків, порушення трудової дисципліни - одні з найактуальніших проблем у трудовому праві.

Становлення правової держави в умовах розвитку ринкової економіки потребує наведення належного порядку в сфері нормативного забезпечення соціально - трудових відносин, оскільки для багатьох громадян, праця є єдиним джерелом поліпшення свого добробуту та зміцнення держави вцілому. Впорядкування суспільного життя відповідно до цілей та принципів побудови демократичної, правової, соціальної держави, прямо й безпосередньо стосується нормативного регулювання матеріальної відповідальності сторін трудового договору.

Слід відзначити, що за понад два десятиліття наша держава здійснила ряд важливих кроків у напрмямку врегулювання однієї з найважливішої галузі законодавства, зокрема та, що регулює трудові правовідносини, а саме: були прийняті закони «Про охорону праці», «Про колективні договори і угоди», «Про оплату праці», «Про відпустки», та ін. Однак основний нормативно - правовий акт у сфері трудового законодавтсва - Кодекс Законів про Працю України (далі КЗпП), який досі діє з моменту прийняття ще за радянських часів у 1971 р., є все ж таки застарілим, незважаючи на те, що за роки незалежності до нього було внесено численні зміни та поправки. Слід константувати, що КЗпП вже не відповідає тим соціально - економічним умовам, які існують на сьогодні в державі. Крім того, з урахуванням курсу України на європейську інтеграцію, очевидним є необхідність здійснення комплексного підходу до розв’язання проблем трудових відносин, де головним етапом тут має стати прийняття нового «Трудового кодексу України» (далі ТК України). Сьогодні на розгляді Верховної Ради України знаходиться проект ТК України, внесений В.Г. Харою, Я.М. Сухим, О.М. Стояном № 1108 від 4 грудня 2007 р. Це означає, що наша держава найближчим часом матиме нормативно - правовий акт, вкрай необхідний як для ефективного розвитку економіки та соціального діалогу в Україні, так і для кожного працівника і роботодавця. Безумовно, що одним з найважливіших аспектів трудових правовідносин, який має чітко висвітлюватися у трудовому законодавстві, є матеріальна відповідальність працівників.

Ступінь дослідженості теми. Питання матеріальної відповідальності у трудовому праві були предметом наукових досліджень Ю.С.Адушкіна, В.Я.Бурака, В.С. Венедіктова, В.В. Володарського, Л.Я. Гінцбурга, З.Я. Козак, П.Д. Пилипенка, П.Р. Ставицького, Л.О. Сироватської, Н.М. Хуторян, О.М. Ярошенка та ін. вчених.

Мета дипломної роботи полягає у дослідженні особливостей правового регулювання інституту матеріальної відповідальності та у виявленні особливостей відповідальності працівника як суб’єкта трудових правовідносин.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:

• охарактеризувати поняття матеріальної відповідальності працівників;

• провести співвідношення матеріальної відповідальності з цивільно -правовою та дисциплінарною відповідальністю;

• дослідити підстави та умови виникнення відповідальності;

• охарактеризувати обмежену відповідальність працівників за законодавством України;

• проаналізувати теоретико - правовий аспект правового регулювання повної матеріальної відповідальності працівників;

• дослідити підвищену матеріальну відповідальність працівників;

• здійснити порівняльний аналіз інституту матеріальної відповідальності працівників в трудовому праві України та трудовому праві інших країн()

• ОП

Об’єкт дипломної роботи - інститут матеріальної відповідальності у трудовому праві.

Предмет дипломної роботи - становить судова практика, трудове законодавство та літературні джерела, у яких викладено теоретичні та практичні основи обґрунтування щодо юридичної природи матеріальної відповідальності працівників у трудових відносинах.

Методи дослідження. У процесі дослідження використано комплекс загальнонаукових та теоретичних методів наукового дослідження. Діалектичний метод пізнання дозволяє простежити оновлення та формування правової бази щодо врегулювання питання матеріальної відповідальності у світлі прийняття проекту ТК України. Серед теоретичних методів використовуються: аналіз, синтез, та узагальнення. Зокрема, аналіз дозволяє виокремити та вивчити такі основні елементи дослідження, як теоретичні аспекти матеріальної відповідальності. За допомогою синтезу встановлено логічні зв’язки між елементами з метою структурування даної роботи. Метод узагальнення сприяв виокремленню основних аспектів дослідження та їх чіткому висвітленню.

Структура дипломної роботи відображає мету і завдання дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, два з яких поділені на 3 підрозділи, третій на 2 підрозділи, та висновків. Обсяг основної частини роботи складає ? сторінки. До тексту додано список використаних джерел (всього ? позицій на ? сторінках).

РОЗДІЛ 1

Загальнотеоретичні положення інституту матеріальної відповідальності працівників у трудовому праві україни

1.1. Поняття матеріальної відповідальності працівників.

Протягом років існування незалежної України законодавцем прийнято чимало законів, якими встановлено юридичну відповідальність за різні порушення. Це пов’язано в першу чергу з провадженням ринкових відносин, з відмовою від методів адміністративно - командного управління економікою та з багатьма іншими факторами.

Слід зазначити, що вже сьогодні з’явилося чимало прогалин у чинному трудовому законодавтсві, і головною причиною цього є відсутність чіткого визначення правової природи окремих інститутів трудового права, зокрема інституту матеріальної відповідальності працівників. Усе це призводить до невірного застосування правових актів на практиці, порушення прав осіб. Тому в умовах переходу до ринкових відносин необхідні такі норми трудового законодавства, у тому числі і норми юридичної відповідальності, які б регулювали матеріальну відповідальність працівників з урахуванням вимог сьогодення. (мироненко 54)

У звязку з тим, що матеріальна відповідальність у трудовому праві є підвидом загальної юридичної відповідальності, доцільно було б з початку розглянути поняття юридичної відповідальності в сучасній теорії права.

Категорія «відповідальність» розглядається багатьма науками впродовж всіх етапів еволюції розвитку суспільних відносин. Категорії «відповідальності» приділяли увагу філософи, які паралельно займалися дослідженням соціологічних, політичних, економічних проблем: Демокріт, Сократ, Платон, Арістотель, Ж.-Ж. Руссо, Т. Гоббс, Дж. Мілль, М. Вебер.

Згідно «філософському словнику» відповідальність - категорія етики і права, яка відображує особливе соціальне та морально - правове відношення особи до суспільства, яке характеризується виконанням свого етичного обов’язку та правових норм.

У соціології, відповідальність - здійснюваний у різних формах контроль за діяльністю суб’єкта з позиції виконання ним прийнятих норм і правил. З теорії психології відповідальність - це усвідомлення індивідом, соціальною групою, народом свого обов’язку перед суспільством, людством, розгляд крізь призму цього обов’язку суті і значення своїх вчинків, діяльності, усвідомленим дотриманням ним самим етичних принципів, моральних поглядів, юридично-правових норм, узгодження їх із обов’язками і завданнями, що виникають у зв’язку з потребами суспільного розвитку. (Мірошник ВВ 302)

Відповідальність юридична є частиною правової системи, яку прийнято розглядати в широкому та у спеціально - юридичному значенні. У першому випадку значення відповідальності пояснюється як передбачена законом вид і міра державно - владного (примусового) зазнання особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення.(скакун 163). У вузькому значенні юридична відповідальність інтерпретується як реакція держави на скоєне правопорушення. Юридична відповідальність - це кара, яка є для правопорушника новим юридичним обовязком, якого для нього до правопорушення не існувало.

Ознаки юридичної відповідальності виявляються в тому, що вона: по-перше, пов’язана із засудження поведінки правопорушника з боку суспільства та держави; по-друге, юридична відповідальність спирається на державний примус - державно - владний вплив відповідних державних органів та посадових осіб на поведінку людей.(ГІДІ Є.О.Теория); третьою ознакою є те, що її наслідками є державне схвалення, заохочення або осуд і покарання; остання ознака полягає у тому, що юридична відповідальність здійснюється у визначеному процесуальному порядку.попов 164

Отже, юридична відповідальність є правовим становищем, у якому перебувають певні суб’єкти з моменту вчинення правопорушення і до остаточної реалізації заходів відповідальності.

Залежно від різних аспектів юридичну відповідальність можна поділити на види, тобто класифікувати за різними ознаками. Найбільш поширеною в науковій та навчальній літературі є класифікація юридичної відповідальності за галузевою приналежністю. Так, виділяють кримінальну, конституційну, адміністративну, цивільно - правову, дисциплінарну, матеріальну відповідальність.

Сучасні українські дослідники трудового права під матеріальною відповідальністю розуміють обов’язок однієї сторони трудового договору - працівника або власника (уповноваженого ним органу) відшкодувати ін.стороні шкоду, заподіяну внаслідок винного, протиправного невиконання або неналежного виконання трудових обов’язків у встановленому законом порядку і розмірах.

В.І. Щербина визначає матеріальну відповідальність у трудовому праві України як передбачену нормами трудового законодавтсва необхідність для однієї із сторін трудових правовідносин відшкодувати матеріальну шкоду (а в деяких випадках і моральну), заподіяну ін.стороні внаслідок неналежного виконання своїх трудових обов’язків.ХАЙНУС 411

Ці два визначеня схожі та певною мірою виражають суть природи матеріальної відповідальності, але у першому визначенні немає уточнення щодо відшкодування моральної шкоди, а у другому - відзначається відповідальність лише за неналежне виконання трудових обов’язків, хоча необхідним доповненням у цьому разі була би вказівка саме на протиправне та винне невиконання обов’язків.

На думку М. Д. Бойка, матеріальна відповідальність - це вид відповідальності, який полягає в обов’язку працівника відшкодувати в установленому законом порядку і розмірах шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, де він працює, внаслідок невиконання чи неналежного виконання без поважних причин своїх трудових обов’язків. Слід не погодитись із таким твердженням, оскільки матеріальна відповідальність, на відміну від дисциплінарної, є взаємною відповідальністю і працівника перед роботодавцем, і роботодавця перед працівником. Тому позиція С. М. Прилипка щодо визначення матеріальної відповідальності є більш прийнятною: «це обов’язок однієї сторони трудового договору (працівника або роботодавця) відшкодувати шкоду, заподіяну другій стороні в результаті винного, протиправного невиконання чи неналежного виконання своїх трудових обов’язків». МЕЛЬНИЧУК 201

Також С.М. Прилипко стверджує, що працівник, який неуважно, нестаранно, недбайливо ставиться до матеріалів, обладнання, інструментів, енергоносіїв чи іншого майна роботодавця або неналежно виконує доручену йому роботу і тим завдає шкоду останньому, і роботодавець, який не забезпечує працівникові безпечних умов праці й одержання зумовленої заробітної плати, чим завдає шкоду його здоров’ю чи іншим інтересам, несуть один перед одним матеріальну відповідальність. Це й пояснює існування в трудовому законодавстві правового інституту матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин. Цей інститут є одним з правових засобів нормального функціонування виробничого процесу, забезпечення порядку праці, досягнення сторонами зумовленого результату діяльності підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності. Прилипко с.155

На сьогодняшній день у науковій літературі триває дискусія з приводу виокремлення матеріальної відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності або взагалі на думку деяких вчених не виділення матеріальної відповідальності як самостійного виду. Н.М. Хуторян зазначає, що при визначенні місця матеріальної відповідальності в трудовому праві в системі матеріальної відповідальності і в системі юридичної відповідальності повинен дотримуватися поділ на рід - вид - підвид. С28Тому матеріальна відповідальність окремої галузі - це не підвид, а вид матеріальної відповідальнсоті. Науковець вважає, що матеріальна відповідальність як родове поняття охоплює не окремі підвиди, види галузевої матеріальної відповідальності. Щодо співвідношення матеріальної відповідальності із системою юридичної відповідальності, то вона із роду стає видом юридичної відповідальності (поряд із кримінальною, цивільною, дисциплінарною, адміністративною), а матеріальна відповідальність окремої галузі права - її підвидом. Отже, поділ на рід і вид цілком залежить від того, до якої системи входить матеріальна відповідальність чи яку систему вона сама утворює. (ГУЦУ С9)

У свою чергу О.В. Кузніченко також робить висновок, що матеріальна відповідальність є одним із галузевих видів юридичної відповідальності, яка у свою чергу, являє собою різновид соціальної відповідальності. Науковець вважає, що матеріальна відповідальність з позиції трудового права є ретроспективною. Проблема правової природи та галузевої приналежності матеріальної відповідльності в трудових відносин, зводиться до дилеми: до якої галузі права належить даний вид відповідальності - до цивільного чи трудового права? Матеріальна відповідальність працівників реалізується у формі самостійних охоронних правовідносин, що тісно пов'язані з трудовими правовідносинами, але зовні відокремлені від них, мають особливий зміст, у процесі реалізації набувають встановлених процесуальних форм і проходять певні стадії. ГУЦУС 10

На сьогодні матеріальна відповідальність працівників, які працюють за наймом, регулюється такими нормативними актами:

1) главою IX Кодексу законів про працю України;

2)Законом України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації, розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей»;

3) Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей»;

4) Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»;

5) Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці і соціальних питань «Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщуються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність».

Таким чином, необхідно погодитись з позицією Н. М. Хуторян і вважати, що існують галузеві підвиди матеріальної відповідальності, об'єднані в особливий вид юридичної відповідальності - матеріальну відповідальність, яка має загальноправове, міжгалузеве значення і виступає родовим поняттям.Отже, матеріальна відповідальність є самостійним видом відповідальності, яка об'єднує її галузеві підвиди.

Як окремий вид відповідальності матеріальна відповідальність в трудовому праві має власні харктерні риси та особливості - певний суб’єктивний склад (суб’єктами матеріальної відповідальності можуть бути працівники та роботодавці), чітко визначені умови притягнення до матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин, регламентований законодавством порядок визначення розміру та відшкодування збитків при притягненні до матеріальної відповідальності.Ткалич 2 стр

З'ясовувавши правову природу матеріальної відповідальності в трудовому праві, необхідно відзначити наступне. Правовідносини по матеріальній відповідальності є одним з видів індивідуальних правовідносин; причому перші похідні від основного трудового правовідношення, оскільки в правовідносинах по матеріальній відповідальності беруть участь ті ж суб'єкти, що і в основному трудовому правовідношенні. Таким чином, без наявності основного трудового правовідношення неможливе правовідношення по матеріальній відповідальності (наприклад, якщо особа виконує фактично трудову функцію, при цьому не знаходячись в штаті підприємства, установи або організації, то у разі спричинення майнового збитку власникові наступить не трудова матеріальна відповідальність, а цивільно-правова).

Наступною особливістю матеріальної відповідальності є те, що вона може бути покладена на працівника незалежно від притягання його до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності. Хоча таке положення в деякій мірі порушує принцип гуманізму трудового права, все ж таки дані види юридичної відповідальності мають різні цілі і завдання, і тому їх одночасне застосування не противоречить загальному сенсу трудового законодавства, що має високий рівень виховного характеру.

Ще однією межею матеріальної відповідальності, що розкриває її правову природу, є двосторонній, взаємний характер: матеріальна відповідальність працівників перед власником (уповноваженим ним органом) підприємства, установи або організації і матеріальна відповідальність роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) перед працівниками. Венедиктов учеб с-?

Матеріальна відповідальність працівника за трудовим правом має три мети. Перша (основна) - захист майна роботодавця від пошкодження, втрати, розкрадання й забезпечення відшкодування завданої шкоди працівником. Таким чином, ця відповідальність працівника є правовідновлюваною, бо має насамперед основну мету - відновити майно роботодавця, якому завдано шкоду. Тому притягнення працівника до матеріальної відповідальності не виключає застосування до нього дисциплінарного стягнення, адже винний працівник одночасно із спричиненням майнової шкоди (майнове трудове правопорушення) вчиняє трудове дисциплінарне правопорушення (дисциплінарний проступок).КЗпп ст 130. Друга мета - забезпечення гарантії працівникові - при покладенні на нього матеріальної відповідальності, охорона його заробітної плати від надмірних, незаконних і безпідставних стягнень. Ця мета інституту матеріальної відповідальності є гарантійною. Третя - виховання у працівника уважного, бережливого, старанного, дбайливого ставлення до майна роботодавця, яке передається тому для здійснення його трудової функції й запобігання заподіянню шкоди майну роботодавця.

Отже, матеріальна відповідальність працівника за майнову шкоду, завдану роботодавцеві у зв’язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним своїх обов’яків за трудовими правовідносинами, є особливим інститутом трудового права, якому притаманні власні характерні особливості, мета, правове регулювання та ін. Також проведене дослідження основних теоретичних положень інституту матеріальної відповідальності, дає підстави дійти до висновків про те, що досі не визначено на законодавчому рівні поняття матеріальної відповідальності, хоча існують з цього приводу деякі точки зору науковців, які також не можуть досягти спільного консенсусу з даного питання. Тому, з метою запобігання різних визначень інституту матеріальної відповідальності, пропонується вважати найбільш повним та підходящим визначення, яке пропонує Н.М. Хуторян. Згідно з думкою якої, матеріальна відповідальність - це сукупність правових норм, які встановлюють матеріальні санкції за заподіяння матеріальної або немайнової шкоди та добровільне чи примусове перетерпіння стороною трудових відносин негативних наслідків майнового характеру за скоєне трудове правопорушення, що призвело до заподіяння матеріальної та немайнової шкоди іншій стороні трудових правовідносин.