Тема 12. Норми права

Зміст теми:

Норма права як важливіша частина соціальних норм. Поняття норми права. Підходи до визначення норми права представниками різних вітчизняних шкіл права. Ознаки норми права. Логічний зміст норми права. Вольовий зміст. Соціально-юридичний зміст.

Види норм права. Критерії класифікації норм права. Специфіка норми-правила, норми-принципу, норми-декларації, норми-дефініції, норми-цілі. Предмет правового регулювання як критерій класифікації норм права. Матеріальні і процесуальні норми права. Метод правового регулювання як критерій класифікації норм права. Імперативні, диспозитивні, заохочувальні і рекомендаційні норми. Засоби регулювання суспільних відносин як критерій класифікації норм права. Зобов’язуючі, забороняючи і управоважуючі норми. Функції як критерій класифікації норм права. Регулятивні і охоронні норми. Загальні і спеціальні норми. Локальні норми. Постійні і тимчасові норми.

Структура правової норми. Поняття логічної норми права. Гіпотеза. Види гіпотез. Прості, складні, альтернативні гіпотези. Диспозиція як частина норми права. Види диспозицій. Абсолютно-визначені, відносно-визначені, бланкетні диспозиції. Санкції. Види санкцій. Абсолютно-визначені, відносно-визначені, альтернативні, кумулятивні санкції. Негативні і позитивні санкції.

Способи викладення норм у статтях нормативних актів. Прямий, відсильний і банкетний способи. Абстрактний і казуїстичний способи викладення норм права.

Питання для обговорення на семінарському занятті:

1. Поняття і ознаки норми права.

2. Види норм права.

3. Структура норми права.

4. Види гіпотез.

5. Види диспозицій.

6. Види санкцій.

Тематика рефератів:

1. Питання про структуру норми права у вітчизняній теоретико-правовій думці.

2. Мононорми.

Література:

1. Корнута Р. Вітчизняні погляди на структуру норми права // Право України. – 2007. – № 7.

2. Родіонова І.В. Місце і роль правових заборон у системі правових обмежень // Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти. – Чернівці, 2005. – С. 331 – 343.

3. Томаш Л.В. Норма права як елемент механізму правового регулювання // Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти. – Чернівці, 2005. – С. 303 – 309.

4. Череватий В.В. Соціальна і юридична природа конституційних норм-принципів // Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти. – Чернівці, 2005. – С. 247 – 254.

5. Чистоколяний Я.В. Щодо співвідношення конституційно-правових норм та інших видів правових норм // Економіка. Фінанси. Право. – 2004. – № 4. – С. 19 – 24.

Тезаурус:

Абстрактний спосіб викладення норм права – спосіб, при якому норма права моделює ті чи інші дії у вигляді абстрактного поняття.

Бланкетний спосіб викладення норм права – спосіб, при якому в статті нормативно-правового акту встановлюється відповідальність за порушення певних правил, а самі правила, які порушені, у статті не викладені. Та інформація про елементи норми права, якої не вистачає, міститься в іншому нормативно-правовому акті.

Відсилочний спосіб викладення норм права – спосіб, який полягає у тому, що стаття акту містить не всі структурні елементи норми, але у тексті статті є відсилка до інших статей того ж акту.

Гіпотеза – частина норми права, яка містить умови її реалізації (наприклад, у кримінальному праві як умови протягування до відповідальності виступають загальні ознаки суб’єкту злочину: певний вік і осудність).

Диспозиція – це частина норми права, яка формулює правило правомірної поведінки або ознаки неправомірної. У цивільному і ряді інших регулятивних галузей права Д. виступає як правило правомірної поведінки. У кримінальному праві та інших правоохоронних галузях більшість диспозицій містять ознаки заборонених діянь.

Казуїстичний спосіб викладення норм права – спосіб, який полягає у тому, що дії, які моделюються, викладені шляхом переліку або вказуванням на їхні індивідуальні ознаки.

Класифікація норм права – поділ норм права на групи за певним критерієм. Існують такі К. н. п.:

1. За предметом правового регулювання: державно-правові, адміністративно-правові, цивільно-правові, кримінально-правові, господарсько-правові тощо.

2. За специфікою правового регулювання: матеріальні (закріплюють права і обов’язки учасників правовідносин) і процесуальні (закріплюють порядок реалізації прав і обов’язків учасників правовідносин).

3. За характером змісту: норми-декларації (закріплюють правові принципи, цілі і завдання. У Кримінальному кодексі України є норми, що закріплюють задачі кримінального законодавства, принципи кримінального права і мету покарання), норми-дефініції (містять формулювання законодавчих визначень правових понять. У Кримінальному кодексі України дефінітивними є норми, що визначають поняття злочину, замаху на злочин, співучасті у злочині, неосудності тощо), норми-правила (містять правові передписання у формі прав та обов’язків або у формі заборон).

4. За способом впливу на суб’єктів права: зобов’язуючі, забороняючи, управоважуючі.

5. За ступенем обов’язковості: імперативні (містять категоричні передписання, які не можуть бути змінені учасниками правовідносин), диспозитивні (містять передписання певного варіанту поведінки, але надають суб’єктам можливість домовлятися про права і обов’язки).

6. За функціональним призначенням: регулятивні і охоронні.

7. За колом суб’єктів: загальні (поширюються на всіх громадян незалежно від їхньої професійної діяльності і умов, у яких вони знаходяться), спеціальні (поширюються на певну категорію осіб, наприклад, суб’єктом хабарництва може бути лише посадова особа).

Норма права – це загальне, загальнообов’язкове, соціально-визначене, представницько-зобов’язуюче, системне правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою і забезпечене її силою, яке закріпляє права і обов’язки учасників суспільних відносин і є критерієм оцінювання поведінки суб’єкта як правомірної або неправомірної.

Прямий спосіб викладення норм права – спосіб, при якому стаття нормативно-правового акту містить одну норму права, причому всі її елементи відразу.

Санкція – це частина норми права, в якій вказані правові наслідки – негативні (наприклад, у кримінальному, адміністративному праві – вид і міра покарання) або позитивні (наприклад, моральне чи матеріальне заохочення в трудовому праві).