Маршрути руху транспортних коштів

(електрокарів)Таблиця 14.3

№ пп, i	Маршрут			Відстань (li), км	Найменування вантажу		Тривалість одного рейсу (Toij), ч	Число рейсів (nij)	Загальні витрати часу (Тij), ч
	початковий пункт	кінцевий пункт
1	2	3	4		5	6		7	8
Електрокар 1
1 2
Електрокар 2
1
Разом										Гу<7ф

Рис. 14.1. Маршрути руху транспортних засобів

Умовні позначки

▪ Навантаження -і Рух з вантажем

▫ Розвантаження - - Рух без вантажу

Рис. 14.2. Графік роботи транспортних засобів: для електрокара 1 на мал. 14.1

14.2. Організація складського господарства підприємства

На будь-якому підприємстві частина території (площ) обов'язково приділяється під прийом, вивантаження, зберігання, переробку, навантаження і відправлення вантажів. Для виконання таких робіт необхідні вантажні площадки і платформи з під'їзними коліями, спеціально обладнані і оснащені технологічними коштами пункти зважування, сортування і т.д. Такі об'єкти логістичної інфраструктури підприємства являють собою склади.

Склад — це комплекс будинків, споруджень й устроїв, призначений для приймання, розміщення і зберігання вантажів (товарів), що надійшли, підготовки їх до споживання і відпустки споживачам, що забезпечує схоронність товарно-матеріальних цінностей, що дозволяє накопичувати необхідні запаси. Основне призначення складу — концентрація запасів, їхнє зберігання, забезпечення безперебійного і ритмічного постачання споживачів відповідно до замовлень. У сучасних умовах відношення до складування стрімко змінюється: воно вже розглядається не просто як ізольований комплекс внутрішньоскладських операцій зберігання і вантажопереробки, а як ефективні кошти керування запасами і просуванням матеріальних потоків у логістичному ланцюзі поставок підприємства. При цьому, випливаючи концепції JIT, склади використаються винятково в тих випадках, коли вони об'єктивно необхідні і реально дозволяють знизити загальні логістичні витрати або підвищити якість логістичного сервісу.

Класифікація складів. Класифікація складів підприємства проводиться по ряду ознак, основними з яких є: вид об'єктів зберігання, рівень потреб, що обслуговують, ступінь оснащеності (облагодження) складу. Залежно від виду об'єктів зберігання розрізняють наступні внутрішньозаводські склади: матеріальні, напівфабрикатів і заготівель, готової продукції, інструментів, устаткування і запасних частин, господарські, відходів і утилю. При традиційній схемі керування підприємством матеріальні склади перебувають у віданні відділу постачання, виробничі склади — у веденні виробничо-диспетчерського відділу, склади готової продукції — у веденні відділу збуту. В умовах інтегрованого керування ланцюгом поставок відділи постачання, виробничо-диспетчерський і збуту об'єднуються в єдину службу управління матеріальним потоком(під цією або іншою назвою), керування відповідними складами централізується в рамках даної служби, реалізується наскрізне керування матеріальним потоком підприємства — від його входу до виходу. Інші склади перебувають у віданні відповідних служб підприємства (інструментальної, ремонтної й т.д.).

В залежності від рівня потреб підприємства, що обслуговують, (заводу) склади бувають загальнозаводські та цехові. Загальнозаводські склади — це постачальницькі (матеріальні склади, склади покупних напівфабрикатів, палива і інших матеріальних ресурсів, закуповуваних для виробничих потреб), виробничі (міжцехові склади заготівель, напівфабрикатів, складальних одиниць, у тому числі модулів), збутові (склади готової продукції і відходів), інструментальні (ЦИС), склади обладнання і запасних частин і господарські склади (для зберігання матеріально-технічного майна для господарських потреб). Цехові склади — це склади матеріалів і заготовок, інструмента (ИРК) і проміжні склади (для зберігання міжопераційних, межучасткових і міжцехових заділів). Міжцехові страхові заділи при традиційній формі організації поставок у технологічному ланцюзі заводу зберігаються в цеху-споживачі, при керуванні ланцюгом поставок у режимі JIT— у цеху-постачальнику, при цьому значно скорочується розмір запасів і необхідних складських приміщень для їхнього зберігання.

Залежно від ступеня оснащеності (облагодження) склади підрозділяються на відкриті, напіввідчинені і закриті. Відкриті склади являють собою обладнані площадки під відкритим небом, розташовані на рівні землі або підняті у вигляді платформ. Обладнання майданчиків припускає наявність насипного або твердого покриття (поверх ґрунту), огороджень, відбортовки, підпірних стінок, естакад, систем освітлення, сигналізації, охорони, розмітки і покажчиків. На відкритих площадках зберігаються матеріали, не піддані псуванню від атмосферних явищ (опади, температура, вітер, прямі сонячні промені) і не наносять шкоди навколишньому середовищу (радіоактивне, бактеріологічне, хімічне зараження, через атмосферу і ґрунтові води). Напіввідчинені склади являють собою такі ж обладнані площадки, але під навісами, що частково захищають від атмосферних явищ. Використаються звичайно для зберігання матеріалів, що вимагають укриття від опадів, але не підданих псуванню від температурних змін.

Закриті склади являють собою спеціально обладнані приміщення в будинках або окремі будови (будівлі) різної поверховості, частково або повністю виключають вплив атмосферних явищ на об'єкти зберігання або їхній вплив на навколишнє середовище. Закриті склади можуть бути опалювальні і неопалювані, із природною і примусовою вентиляцією, із природним і штучним висвітленням і т.д. Закриті склади можуть бути обладнані спеціальними, образом для створення особливих умов (ізотермічних, ізобаричних і т.п.) зберігання і вантажопереробки специфічних продуктів і матеріалів. Для матеріалів, вогненебезпечних, вибухонебезпечних, іншим способом небезпечних або шкідливих для людини і навколишнього середовища, створюються спеціальні сховища закритого типу, у тому числі герметичні (підземні або напівпідземні спорудження, ємності і т.д.).

Рішення про організації складів. При організації складу встають завдання декількох рівнів: обґрунтування доцільності, розміщення складу, архітектурно-будівельне рішення, компоновочне рішення (організація внутрішнього простору складу), оснащення складу, організація складського процесу.

Обґрунтування доцільності. Це завдання припускає комплексний аналіз виробничого процесу, для якого призначений склад, з метою пошуку рішень організації процесу без складу або виявлення альтернатив складуванню. Передбачається також обґрунтування розміру складу і економічної доцільності його зведення. Тенденції сучасного виробництва такі, що складування і склади не розглядаються як обов'язкові елементи виробничого процесу і виробничої структури - підприємства. Керування ланцюгом поставок у режимі JIT мінімізує всі види запасів у виробничому процесі. Передбачуваний склад створюється для зберігання певного запасу. Тому насамперед оцінюється економічна доцільність створення запасу в тій точці виробничого процесу, тієї номенклатури і розміру, що визначають призначення, спеціалізацію і ємність (потужність) передбачуваного складу. Якщо економічно обґрунтовано, що запас необхідний і потреба в ньому за прогнозами збережеться досить довго, а розмір його достатній для організації окремого складу і витрати на зведення складу прийнятні для підприємства, то приймається рішення про створення складу.

Розміщення складу. Завдання вибору географічного місця розташування не характерні для внутрішньозаводських складів, для них вирішується завдання вибору місця розміщення на території заводу (загальнозаводські склади) або цеху (цехові склади). При цьому рішення ґрунтується на загальних принципах раціонального розміщення виробничих підрозділів підприємства і залежить від призначення складу (виду об'єктів зберігання, для яких призначений склад). Розміщення складів на території підприємства повинне забезпечити найбільш короткі по відстані і оперативні за часом доставки маршрути руху вантажів зі складів у цехи і з цехів на склади. Для цього повинні в максимальному ступені використатися існуючі на підприємстві схеми вантажопотоків і транспортні магістралі, обсяг будівництва нових транспортних комунікацій повинен бути зведений до мінімуму. Розміщення нового складу на території підприємства не повинне порушувати основну ідею генерального плану підприємства.

Архітектурно-будівельне рішення. При будівництві нових складів, перепрофілюванні, реконструкції і технічному переозброєнні діючих використаються типові проекти. Вибір типового проекту визначається призначенням складу, його спеціалізацією, необхідною потужністю, необхідним рівнем автоматизації складських процесів, вимогами по сполученню зв'язків з існуючими виробничими і інфраструктурними об'єктами підприємства. При переустаткуванні під склад наявних будов або приміщень можуть розроблятися індивідуальні проекти на основі типових проектів або типових проектних рішень. При спорудженні складу необхідно обладнати його під'їзні колії, пункти навантаження-розвантаження, урахувати необхідні вантажно-розвантажувальні фронти. Потрібно також витримати всі архітектурно-будівельні та санітарно-технічні норми і нормативи, забезпечити дотримання правил екологічної й протипожежної безпеки, охорони праці.

Компоновочне рішення. Припускає рішення завдання раціональної організації внутрішнього простору складу. Рішення ґрунтується на загальних принципах раціональної організації виробничого процесу в часі і просторі, але в додатку до складських процесів. Ціль - у максимальному ступені використати внутрішній простір складу (а не тільки його площа). Існують певні типові компоновочні рішення для складів різного призначення, ємності (потужності), рівня автоматизації. Велике значення має планування внутрішнього простору складу, тобто порядок розподілу обсягів, зон і місць зберігання окремих об'єктів усередині складу, а також трасування маршрутів їхнього завезення і вивозу, внутрішньоскладського переміщення і вантажопереробки. Матеріали масового попиту, що надходять на склад і витрачаються у виробництві у великій кількості, необхідно зберігати ближче до місць їхнього прийому і видачі. Матеріали, одержувані в тарі, варто зберігати в тій же тарі, обладнавши відповідним чином місця їхнього зберігання, що повинне бути враховане в плануванні складу. Для максимального використання обсягу складських приміщень внутрішньоскладське переміщення вантажів доцільно організувати за допомогою підвісних засобів транспорту і навантаження-розвантаження (конвеєрів, кран-балок, мостових кранів і т.п.). Із цією метою зберігання вантажів доцільно організувати в багатоярусних стелажах або багаторядних штабелях, розміщаючи внизу важкі вантажі, угорі - менш важкі. При цьому потрібно дотримувати норм припустимого навантаження на одиницю площі впакування вантажу, тари, стелажа, підлоги та міжповерхових перекриттів.

Оснащення складу. Припускає вибір коштів технологічного оснащення для технологічного процесу, реалізованого на складі, і коштів інформаційної підтримки. Рішення залежить від призначення і спеціалізації складу; виду, форми, вагогабаритних характеристик і кількості одночасно, що перебувають на зберіганні об'єктів, обсягу їхнього річного надходження; виду і масштабу робіт, передбачених складським технологічним процесом, прийнятого для них рівня автоматизації; типу, характеру і розташування складських приміщень. Існують типові рішення для різних по призначенню і складу складських технологічних процесів, які характерні для масового, серійного або одиничного виробництва.

При всій розмаїтості технологічних процесів і коштів їхнього оснащення, які використаються на складах різного призначення, можна виділити три основні групи коштів технологічного оснащення, загальні для всіх складів. Це кошти оснащення складу, призначені для зберігання матеріальних об'єктів (стелажі, платформи і т.д.), підйомно-транспортні устрої (крани-штабелери, вилочні навантажувачі і т.п.), тара (контейнери, палети, піддони та ін.). Інші кошти технологічного оснащення складу можуть бути представлені контрольно-вимірювальними устроями і інструментом (контроль мір і ваг, технічний контроль якості при прийманні і відпустці матеріалів), устроями або технологічними лініями сортування, упакування й т.п., у тому числі автоматичними. Кошти інформаційної підтримки складського процесу призначені насамперед для ведення обліку запасів і їхнього руху, документування приймання-видачі матеріальних цінностей, оперативного пошуку необхідних об'єктів зберігання й вільних місць (осередків) зберігання. Найпростішими коштами є облікові карти (на паперових носіях), які заводяться на кожен типорозмір об'єкта зберігання на складі; у них дається опис об'єкта зберігання, фіксується прихід, витрата, залишок по кожній операції приймання-видачі, указуються місця зберігання і поточний стан запасу. Основними коштами інформаційної підтримки сучасних складських процесів є інформаційно-програмні комплекси, персональні комп'ютери, локальні обчислювальні мережі, сканери для зчитування штрихових кодів і маркування зі штрих-кодами на тарі або впакуванні вантажів. Більше розвинені інформаційні системи застосовуються для керування технологічними процесами на автоматичних складах.

Організація складського процесу. Припускає рішення завдання раціональної організації складського процесу в часі і просторі як частини виробничого процесу. При цьому переслідується мета: наскільки можливо і де тільки можливо організувати виконання складських робіт потоковими методами. Існують певні типові рішення для складів з різною спеціалізацією, різними типами процесів і рівнем автоматизації. При організації складських процесів необхідно домагатися:

• раціонального планування складу при виділенні робочих зон, що сприяє раціональній організації процесу переробки вантажів і зниженню витрат;

• ефективного використання простору при розміщенні встаткування, що дозволяє збільшити потужність складу;

• широкого застосування універсального встаткування, що виконує різні складські операції, що дає істотне скорочення парку підйомно-транспортних устроїв;

• мінімізації маршрутів внутріскладського переміщення вантажів, що дозволяє збільшити пропускну здатність складу й скоротити експлуатаційні витрати;

• оптимізації партій відвантажень і застосування централізованої доставки, що дозволяє істотно скоротити транспортні витрати;

• максимального використання можливостей інформаційної системи, що значно скорочує час і витрати, пов'язані з оформленням документів і обміном інформацією.

Комплексна механізація і автоматизація трудомістких погру-зочно-розвантажувальних і інших робіт з вантажопереробки є найважливішим чинником підвищення продуктивності праці і зниження собівартості складських операцій.

Організація роботи матеріальних складів. Найбільш численні і різноманітні по складу матеріальні склади. Їхнє число, спеціалізація і розмір визначаються номенклатурою і обсягом матеріалів, споживаних основними і допоміжними цехами, що обслуговують господарствами конкретного підприємства. Матеріальні склади підрозділяються на склади чорних і кольорових металів, палива, хімікатів і т.д.

На матеріальні склади підприємства надходять покупні матеріали від зовнішніх постачальників. Основне завдання матеріальних складів на підприємстві - комплектне і безперебійне забезпечення цехів, ділянок і робочих місць всіма видами матеріалів і напівфабрикатів у точній відповідності з їхньою потребою. Це завдання може бути вирішена тільки при точному плануванні потреб виробництва в матеріальних ресурсах, ефективному керуванні матеріально-технічним постачанням на підприємстві і правильній організації матеріального забезпечення цехів матеріальними складами. Це досягається інтеграцією локальних складських інформаційних систем у систему планування ресурсів підприємства (MRP, MRP II, ERP), установленням електронного обміну даними по телекомунікаційних мережах із зовнішніми постачальниками матеріалів, а також розробкою наскрізного технологічного процесу і план-графіка в ланцюзі поставок «зовнішній постачальник матеріалів - заводський матеріальний склад - цеховий матеріальний склад - виробнича ділянка цеху - робоче місце».

У функції матеріальних складів входить приймання, зберігання і видача матеріалів, оперативний облік їхнього руху, контроль за станом складських запасів і своєчасне їхнє поповнення при відхиленні від установлених норм. У багатосерійному і масовому виробництві у функції складів може включатися забезпечення робочих місць матеріалами і напівфабрикатами. Склад не тільки веде підготовку комплектної видачі матеріалів, але і здійснює їхню доставку безпосередньо до робочих місць у встановлений термін.

Забезпечення цехів і служб заводу всіма необхідними матеріалами здійснюється через загальнозаводські і цехові матеріальні склади. Функції цехових складів можуть виконувати загальнозаводські склади, розміщаючи в цехах свої філії. При наявності на підприємстві декількох обробних цехів, що споживають однакові матеріали в значних обсягах, доцільно при загальнозаводських складах створювати заготівельні ділянки, і матеріали цехам видавати у вигляді заготовок. Заготки із загальнозаводських складів можуть видаватися на цехові склади прямо або через склад напівфабрикатів заводу.

Робота складу організовується відповідно до технологічних карт. Технологічна карта (складська) — вид технологічної документації, у якій розписаний технологічний процес вантажопереробки на складі. Вона містить перелік основних операцій, порядок, умови і вимоги до їхнього виконання, дані про склад необхідного встаткування і пристосувань, складі бригад і розміщенню персоналу. У технологічній карті вказується послідовність і основні умови виконання операцій при вивантаженні вантажів, їхньому прийманню по кількості і якості, способи пакетування і укладання на піддони, у штабелі, на стелажі, а також режим зберігання, порядок контролю за схоронністю, порядок їхньої відпустки, упакування і маркування.

Крім деяких перевізних документів (накладні транс-портно-вантажні і т. д.), до числа найбільш важливих документів, використовуваних при прийманні й видачі вантажу на складах різного призначення, ставляться наступні. Прибутковий ордер — документ, застосовуваний для оформлення й первинного обліку вступників на склад товарно-матеріальних цінностей; виписується в тих випадках, коли розрахункові документи постачальника або їхніх копій не можуть бути використані як прибуткові документи. Убрання (на відпустку) — документ, на підставі якого зі складу здійснюється відпустка або поставка споживачеві замовленої кількості товарів певного найменування і у необхідний термін. Відбірний аркуш — документ, на підставі якого на складі ведеться комплектація партії видачі або відправлення за заявкою споживача; може мати форму паперового або електронного документа.

Основним обліковим документом є облікова карта єдиної форми для матеріалів, напівфабрикатів і інструмента, що представлена в табл. 14.1. Облік матеріалів на складах повинен відображати їхній рух (прихід і витрата), а також їхня наявність. Склади ведуть кількісний облік. Матеріали, що надійшли без накладних або акта приймання, зберігаються окремо до їхнього оформлення. На прийняті матеріали складаються прийомний акт або ордер. У випадку виявлення шлюбу при вхідному контролі матеріалів складається оперативно-технічний акт, що служить надалі підставою для пред'явлення рекламацій постачальникові. Не прийняті матеріали приймаються на відповідальне зберігання до одержання вказівок від постачальника про їхнє подальше використання.

Бухгалтерією проводиться систематичний контроль роботи заводських і цехових складів по прибутково-видаткових документах і облікових картах, з урахуванням установлених норм втрат і природного збитку, шляхом періодичного проведення інвентаризацій складів із зіставленням фактичних і документальних залишків матеріальних цінностей. Складські працівники несуть матеріальну відповідальність за схоронність і правильне використання матеріальних цінностей. Аналіз роботи складів проводиться в таких основних напрямках: аналіз і оцінка правильності обліку руху матеріальних цінностей по складу; аналіз та вдосконалення операцій з просування матеріалів із заводських складів в цехові, з цехових - на виробничі ділянки; аналіз і перегляд встановлених розмірів страхових запасів, точок замовлення , максимальних запасів; визначення розмірів і аналіз причин матеріальних втрат на складах.

Розрахунок складських площ. У складі площі складу F_склприйнято виділяти:

• вантажну, або корисну, площа F_гр ,зайняту безпосередньо матеріальними цінностями або устроями для їхнього зберігання;

• оперативну площу F_on, зайняту прийомними, сортувальними, комплектувальними і відпускними площадками, а також проходами і проїздами між штабелями і стелажами;

• конструктивну площу F_K, зайняту під перегородками, колонами, сходами, підйомниками, тамбурами і т.д.;

• службову площу F_CJl,зайняту під конторки складів і побутові приміщення. Площа заготівельних ділянок розраховується по нормах проектування відповідних цехів.

Співвідношення між загальною площею складу і вантажний (корисної) площею називається коефіцієнтом використання площі складу _F:

Коефіцієнт використання площі складу при зберіганні в штабелях становить 0,6-0,7, а при зберіганні в стелажах 0,3-0,4. Вантажна (корисна) площа складу може бути визначена двома способами.

1. Для матеріалів, які зберігаються в штабелях, ємностях, розрахунок площ ведеться по навантаженню:

де М_max — максимальна кількість матеріалу, що підлягає зберіганню, т;

Mf — припустиме навантаження на 1 м² площі статі складу в т, обумовлена досвідченим шляхом.

2. Для матеріалів, які зберігаються в стелажах, розрахунок площ ведеться по об'ємних вимірниках:

де F_ст — площа, займана одним стелажем;

К_ст — кількість потрібних стелажів.

Кількість необхідних стелажів К_ствизначається за формулою:

де V_яч — повний обсяг осередку, м³;

 — об'ємна вага матеріалу, т/м³;

_зап — коефіцієнт заповнення обсягу осередку;

К_яч— кількість осередків в одному стелажі.

Ширина проходів між стелажами і штабелями встановлюється в розмірі 0,6—0,9м, при користуванні візками 1,1—1,2м. Через кожні 20—30 м на складах повинні бути наскрізні проїзди по ширині воріт. Усередині складу, залежно від його ширини, улаштовуються поздовжні проїзди шириною 2,5—3 м. Розмір конторських і побутових приміщень F_слі конструктивна площа F_Kвизначаються по нормах будівельного проектування і по нормах охорони праці з урахуванням правил пожежної безпеки.

Контрольні питання і завдання

1. У чому проявляється взаємозв'язок функцій транспортування і складування?

2. Як визначається вантажообіг підприємства?

3. Чи пов'язані між собою вантажообіг підприємства і його вантажопотоки?

4. Які види маршрутів можуть встановлюватися транспортним засобам?

5. Як розраховується потреба в транспортних засобах?

6. Які показники використовуються для оцінки роботи транспорту?

7. Перелічіть види складів на підприємствах.

8. Як приймаються рішення про організацію складів?

9. У чому полягає розрахунок складу?

10. Які показники характеризують ефективність використання складських площ?