Глава 14. Транспортно-складське обслуговування виробництва

14.1. Організація транспортного господарства підприємства

Підсистеми транспортування й складування взаємодоповнюють і взаємозаміщують один одного, що активно використається при генерації альтернативних варіантів організації поставок у технологічних ланцюгах підприємств. Саме витрати на зберігання й транспортування визначають вибір схем постачання й збуту, розміщення виробництва, мають вирішальне значення при прийнятті багатьох інших рішень в області керування операційною діяльністю підприємств (компаній). Вони разом виконують важливі функції обслуговування основних і допоміжних процесів на всіх рівнях (від робочого місця до рівня компанії) у сфері виробництва, постачання й збуту.

Призначення й склад транспортного господарства підприємства. Призначення транспортного господарства підприємства - повне задоволення потреб підрозділів підприємства у вантажоперевезеннях при максимальному використанні транспортних засобів мінімальної собівартості транспортних операцій. Це можливо тільки на основі інтеграції технологічних процесів транспорту й виробництва, узгодження їхніх графіків роботи, правильної організації транспортного господарства підприємства й ефективного планування вантажоперевезень. Перевезення, навантаження-розвантаження й експедирування вантажів є основними функціями транспортного господарства підприємства. Транспортне господарство обслуговує потреби підприємства у вантажоперевезеннях у сфері постачання, виробництва й збуту.

Виробнича діяльність підприємства вимагає фізичного переміщення великого обсягу різноманітних вантажів поза й усередині підприємства. На загальнозаводські склади підприємства й у цехи безперебійно повинні доставлятися від зовнішніх постачальників матеріальні ресурси (сировина, матеріали, паливо, що комплектують й інші предмети матеріально-технічного забезпечення). Із загальнозаводських складів підприємства й із цехів безупинно повинна вивозитися готова продукція для зовнішніх споживачів, а також відходи, інші предмети утилізації й збуту. Ці функції виконує зовнішній транспорт. Усередині підприємства повинне бути забезпечене переміщення вантажів між цехами, ділянками й робітниками місцями. Для виконання цих функцій призначений внутрішньозаводський транспорт, що включає міжцеховий і внутріцеховий транспорт. Внутріцеховий транспорт підрозділяється на меж дільничний і внутрідільничний (меж операційний) транспорт.

На підприємстві із загальнозаводських матеріальних складів у цехи повинні доставлятися сировина, матеріали й комплектуючі. Із цеху в цех по ходу технологічного процесу повинні переміщатися заготівлі, деталі й складальні одиниці. Із цехів на загальнозаводські склади готової продукції повинні вивозитися готові вироби. Між основними, допоміжними цехами й обслуговуючими господарствами підприємства повинні перевозитися різноманітні вантажі: відходи, робітник і відпрацьований інструмент, агрегати в ремонт і з ремонту, запасні частини, порожня тара, паливо й пально-мастильні матеріали й т.д. Для виконання цих функцій призначений міжцеховий транспорт. Усередині кожного цеху з ділянки на ділянку в процесі виготовлення й зборки повинні транспортуватися заготівлі, деталі, складальні одиниці й готові вироби. Для виконання цих функцій призначений меж дільничний транспорт. Усередині кожної ділянки між робітниками місцями повинна здійснюватися меж операційний транспортування заготівель, деталей, складальних одиниць і готових виробів. Для виконання цих функцій призначений меж операційний транспорт.

На підприємствах може застосовуватися різноманітний парк коштів транспорту. По видах транспорту розрізняють рейковий (залізничний вузькоколійний), безрейковий (автотранспорт, електротранспорт), водний (морський, річковий), трубопровідний (трубопровідний пневмотранспорт, гравітаційні продуктопроводи, нафтопроводи й т.д.), спеціальний (технологічний) транспорт і підйомно-транспортні кошти (конвеєри, крани, навантажувачі, ліфти й т.п.). По способі дії розрізняють транспорт перериваного (наприклад, електро-навантажквачі) і безперервної дії (наприклад, конвеєри); по напрямку переміщення вантажів - горизонтальний, вертикальний (ліфти, підйомники), горизонтально-вертикальний (мостові крани, кран-балки, електро-навантажквачі) і похилий (похилі канатні й монорейкові дороги, конвеєри).

Зовнішні перевезення здійснюються переважно транспортом загального користування, внутрішньозаводські - транспортним господарством підприємства. Транспортне господарство підприємства повинне працювати узгоджено із зовнішніми перевізниками, у якості яких звичайно виступають спеціалізовані транспортно-експедиторські (логістичні) компанії й підприємства транспорту загального користування. Ввіз і вивіз вантажів з території підприємства через зовнішні під'їзні колії здійснюється, як правило, великовантажним автомобільним і залізничним транспортом. При цьому вимагають узгодження: тип, кількість, порядок і терміни подачі автопоїздів, поїздів й окремих груп вагонів на під'їзну колію заводу; організація маневрування, вантажно-розвантажувальних робіт і приймально-здавальних операцій. Узгодження досягається в результаті спільної розробки єдиного технологічного процесу роботи заводського й зовнішнього транспорту, а також єдиних графіків транспортних операцій і добового плану-графіка роботи під'їзних колій. Точне дотримання єдиного технологічного процесу й графіків роботи забезпечує скорочення простою рухливого складу під навантаженням і вивантаженням, прискорення обробки вантажів що прибувають та відправляються.

Частина зовнішніх і всіх внутрішньозаводських вантажоперевезень здійснюються транспортом, що належить підприємству. Для зовнішніх вантажоперевезень використовується автомобільний транспорт великої і середньої вантажопідйомності. Для міжцехових вантажоперевезень застосовується рейковий транспорт (звичайно при виробництві великогабаритної та великотоннажної продукції), автомобільний транспорт малої (рідше середньої) вантажопідйомності, засоби безрейкового електротранспорту (электробуксирувальники з причіпними візками та електрокари) і спеціальний (технологічний) транспорт. Для внутрішньоцехових вантажоперевезень використовується різноманітні засоби безрейкового електротранспорту та підйомно-транспортні машини (електронавантажувачіта мультікари) і спеціальний (технологічний) транспорт. Зовнішні та внутрішньозаводські транспортні операції є складовою частиною виробничого процесу підприємства. Часто внутрішньо цехові (рідше міжцехові) транспортні операції є складовою частиною технологічного процесу виготовлення або зборки виробів, тому для їхнього виконання використовується засоби спеціального (технологічного) транспорту (наприклад, робочі конвеєри на зборці).

Склад застосовуваних на підприємстві транспортних і вантажно-розвантажувальних засобів залежить від характеру продукції, що випускається, її ваго-габаритних характеристик, особливостей технології, типу і масштабу виробництва. В одиничному та серійному виробництві в обробних і складальних цехах застосовуються електричні мостові крани, кран-балки з тельферами, консольні крани, мультикари і т.п. Широке застосування кранів і карів різного типу пов'язане з тим, що вони можуть використовуватися і як транспортні, і як вантажно-розвантажувальні засоби. На додаток до універсальних підйомно-транспортних коштів для оснащення цехів зі специфічним виробництвом часто потрібні спеціальні підйомно-транспортні пристрої, пристосування і тара (наприклад, у ливарних цехах для переміщення формувальних земель, форм, рідкого металу). У гнучких виробничих системах на рівні виробничого модуля, дільниці, цеху та заводу створюються транспортно-накопичувальні підсистеми, у яких використовуються спеціальні автоматичні пристрої (промислові роботи-завантажувачі, роботи-штабелери, роботокари, поворотні столи-перевантажувачі, транспортери і т.п.).

На заводах багатосерійного і масового виробництва не тільки для внутрішньцехового, але і для міжцехового транспортування на окремих стадіях виробничого процесу широко застосовується спеціальний (технологічний) транспорт безперервної дії. При наявності рівномірного вантажопотоку протягом робочого дня і постійних точок навантаження-вивантаження використовуються засоби безперервного транспорту у вигляді різних конвеєрів і монорейкових шляхів з електричними тельферами. У поточному виробництві в якості засобів міжопераційного транспорту використовуються конвеєри різної конструкції. На автоматичних потокових лініях (верстатних та інших) застосовуються спеціальні вбудовані транспортні пристрої (транспортні ротори і конвеєри, автооператори, кантувателі і т.п.).

Транспортне господарство підприємства включає загальнозаводське транспортне господарство і транспортне господарство окремих цехів (цехове транспортне господарство). Внутрішньоцеховий транспорт перебуває у віданні того цеху, де він застосовується. Для експлуатації, технічного обслуговування і ремонту засобів спеціального (технологічного) транспорту в цехах можуть створюватися спеціалізовані підрозділи. Технічне обслуговування і ремонт цих засобів можуть також виконувати загальнозаводські спеціалізовані підрозділи (наприклад, підлеглі відділу головного механіка) або ремонтні бази цехів (ділянки механіків цехів), що здійснюють технічне обслуговування і ремонт технологічного обладнання в цехах.

Загальнозаводський рейковий, а також безрейковий электро- і автотранспорт підприємства, незалежно від місця його використання, концентрується в загальнозаводському транспортному господарстві, обладнаному місцями і устроями для зберігання техніки, її зарядки (заправлення), технічного обслуговування і ремонту. Загальнозаводське транспортне господарство включає транспортні магістралі (рейкові і безрейкові шляхи з засобами оснащення, сигналізації і т.д.), об'єкти транспортної інфраструктури (бокси для зберігання техніки, пункти технічного обслуговування і ремонту, центри зберігання та ремонту транспортної тари і т.п.), рухомий склад і тягові кошти (причепи і напівпричепи, буксирувальники, електрокари, автомобілі та ін.).

Для ефективного керування транспортним господарством на його базі створюється, як правило, єдиний транспортний цех промислового підприємства або дочірнє транспортне підприємство промислової компанії. У їхньому складі може виділятися ряд служб. Служба руху здійснює приймання і відправлення рухомого складу, подачу під навантаження і вивантаження на вантажно-розвантажувальних пунктах. Вантажна і комерційна служба відає вантажно-розвантажувальними роботами, оформляє перевізні документи, веде облік вступників та відправляються вантажів, а також розрахунки із зовнішніми перевізниками. Служба технічного обслуговування і ремонту відповідає за зміст і ремонт рухомого складу і підйомно-транспортних засобів, за забезпечення запасними частинами і паливно-мастильними матеріалами. Служба дорожнього господарства відає змістом та ремонтом заводського дорожнього господарства, включаючи транспортні магістралі, інженерні спорудження, засоби зв'язку і сигналізації, дорожню розмітку і покажчики. Оперативне керування роботою транспортного господарства здійснює черговий диспетчер, взаємодіючий із черговим диспетчером підприємства (компанії). При наявності на підприємстві (у компанії) централізованої служби логістики (керування ланцюгом поставок) транспортне господарство входить у її склад.

Організація і планування транспортного обслуговування. Для раціональної організації перевезень і розрахунку потреби в транспортних засобах потрібно визначити вантажообіг підприємства, вантажні потоки і номенклатуру перевезених вантажів. Вантажообіг — кількість вантажів (у тоннах), що переміщаються на підприємстві за певний період часу (доба, місяць, квартал, рік). Вантажопотік — кількість вантажів, що переміщаються у певному напрямку між окремими пунктами навантаження і вивантаження в межах підприємства за той же період. Вантажообіг підприємства дорівнює сумі всіх його вантажопотоків. На основі даних про обсяг вантажів (у тоннах), що переміщаються на певній відстані (у кілометрах), визначається обсяг транспортної роботи (у тонно-кілометрах). Вантажообіг визначається на основі шахових таблиць (транспортних матриць), що враховують надходження відправлення вантажів по кожному пункту (адресу). У кожній клітці такої таблиці вказується найменування і кількість вантажу, що відповідно надійшов у даний пункт (якщо це позиція-споживач) або відправленого з нього (якщо це позиція-постачальник).

Дані таблиць вантажообігу приймаються за основу при розробці схем вантажопотоків. Схема вантажопотоків у графічному вигляді відображає напрямок руху вантажів на окремих пунктах території, що обслуговується. Схема вантажопотоків складається на плані території, накресленому в певному масштабі, із вказівкою транспортних шляхів. Напрямок вантажопотоків указується стрілками, обсяг перевезених вантажів проставляється цифрами над лініями. Доцільно вантажопотоки різного обсягу зображувати лініями різної товщини, а вантажопотоки різного найменування ( що розрізняються по складу перевезених вантажів) - лініями різних кольорів. Схема вантажопотоків спрощує аналіз транспортної мережі і розміщення об'єктів з погляду їхньої раціональної організації в просторі. Використовуючи схему вантажопотоків, можна досить швидко виявити та усунути зайві перетинання, поворотні і зустрічні маршрути, скоротити шлях руху окремих вантажів, перевірити відповідність вантажонапруженості окремих транспортних шляхів їхньої пропускної здатності. Номенклатуру вантажів, що підлягають перевезенню, визначають відповідно до класифікації вантажів за технологією їхнього навантаження і розвантаження, способу перевезення і виду тари.

В відповідності зі схемою вантажопотоків встановлюються схеми маршрутизації перевезень між окремими пунктами на території обслуговування. Перевезення вантажів можуть здійснюватися за разовими і постійними маршрутами, можливо їх комбіноване використання. Разові маршрути призначаються для виконання неповторюваних окремих заявок, випадкових як по напрямку, так по складу і кількості транспортованих вантажів. Постійні маршрути призначаються для виконання систематично повторюваних заявок, вибираються з урахуванням вантажопотоку і застосовуваних транспортних засобів. Комбіновані маршрути являють собою комбінацію різних постійних маршрутів або їхніх фрагментів, використовуваних для виконання разових і неповторюваних заявок, що мають загальні (або досить близькі) напрямки й терміни доставки. Постійні і сконструйовані на їхній основі комбіновані маршрути можуть бути маятниковими і кільцевими. Маятникові маршрути встановлюються при обслуговуванні двох пунктів; вони можуть бути однобічними, коли транспортні засоби рухаються в один кінець із вантажем, а в іншій - без вантажу, двосторонніми, коли вантажі транспортуються в обох напрямках. Кільцеві маршрути встановлюються при обслуговуванні ряду пунктів, зв'язаних послідовною передачею вантажів від одного пункту до іншого; вони можуть бути з рівномірним, наростаючим та убутним вантажопотоком. Різновидом кільцевих маршрутів є циклові маршрути, застосовувані для обслуговування великої кількості пунктів, розташованих на великій території; являють собою сукупності декількох замкнутих кільцевих маршрутів, зв'язаних між собою спеціальними кільцевими маршрутами, оснащеними пунктами передачі вантажів з одного кільця на інше (без перевалки або з перевалкою вантажів). Маятникові двосторонні маршрути більш економічні, тому що виключають холостий пробіг транспортних засобів. Кільцеві маршрути більше складні по організації, чим маятникові, але дозволяють краще використати транспортні засоби.

Вантажообіг заводу розраховується на основі шахової таблиці, що містить дані про обсяг переміщуваних вантажів та їхніх відправників (одержувачах), у якості яких виступають окремі цехи і загальнозаводські склади. На плані заводу будується та аналізується схема заводських вантажопотоків, що показує розподіл і напрямок руху вантажів по цехах і загальнозаводських складах. Аналогічно будується та аналізується схема вантажопотоків кожного цеху, що показує трасування маршрутів руху вантажів по території цеху, його ділянкам і коморам, а також схема вантажопотоків кожного загальнозаводського складу.

Номенклатура перевезених на заводі вантажів звичайно включає три основні групи: сипучі/навалочні вантажі (формувальні матеріали, вугілля, пісок, гравій і т. ін.), наливні вантажі (нафтопродукти, хімічні рідини і т.п.) і штучні вантажі. У свою чергу, штучні вантажі підрозділяються на наступні групи: довгомірні, довжиною більше 3 м (сортовий і профільний прокат, труби, круглий ліс, пиломатеріали та ін.); короткомірні, довжиною до 3 м (заготовки, деталі і ін.); штучні масові, вагою до 50 кг (чушки, дрібні болванки, заготовки, деталі і т.д.); тарно-пакувальні (контейнери, ящики, бочки, рулони і т.п.); великовагові (устаткування, великі злитки, кування та ін.). Вантажі кожної групи мають певні особливості перевезення, навантаження-вивантаження, зберігання, вимагають застосування певних способів транспортування, технології вантажопереробки, транспортно-складської тари. Ці особливості враховуються при виборі типу транспортних засобів й організації їхньої роботи.

Схеми маршрутизації перевезень між цехами і загальнозаводськими складами встановлюються у відповідності зі схемою вантажопотоків заводу. На основі схеми вантажопотоків, обсягу перевезень по кожній групі вантажів та обраного типу транспортних засобів розраховується потреба в транспортних засобах (наприклад, в електрокарах). Кількість транспортних засобів Q для міжцехових перевезень може бути визначене в такий спосіб. Для маятникових перевезень використовується така формула:

де G_см —обсяг вантажів, перевезених за зміну між двома пунктами;

L_nep — відстань між двома пунктами;

v - середня швидкість руху транспортного засобу;

t — час на вантажно-розвантажувальні операції за кожен рейс;

g_тр — вантажопідйомність транспортного засобу;

_тр — коефіцієнт використання вантажопідйомності транспортного засобу;

Т_см— тривалість зміни;

Р_рем — відсоток втрат часу при використанні транспортного засобу (на зарядку акумуляторів, технічне обслуговування і ремонт).

Для кільцевих перевезень кількість транспортних засобів розраховується в такий спосіб:

де L_кц — довжина всього кільцевого маршруту;

К_погр — вантажно-розвантажувальних пунктів.

Обсяг вантажів, перевезених за зміну G_CM, обчислюється за формулою:

де G_год — річний вантажообіг;

К_см— кількість змін у добу;

Д_р - число робочих днів у році;

_нер — коефіцієнт нерівномірності перевезень (л_нер> 1).

Кількість електрокарів для внутрішньоцехових перевезень можна визначити в такий спосіб:

де G_см - середня вага продукції, оброблюваної в цеху за зміну і перевезеної даним видом транспортних засобів;

(К_пер + 1) — середня кількість передач транспортної партії продукції між операціями, на склад і зі складу за зміну;

L_пер — середня відстань транспортування.

При плануванні роботи транспорту на рік визначається вантажообіг й обсяг вантажно-розвантажувальних робіт, потреба в транспортних і вантажно-розвантажувальних засобах, обсяг ремонтних робіт, потреба в персоналі і фонди заробітної плати, потреба в паливно-мастильних та інших витратних матеріалах. На цій основі складається кошторис витрат по транспортному господарству і калькуляція собівартості транспортних послуг. Собівартість транспортних послуг визначається у вигляді двох показників: собівартість транспортування 1 т вантажу і собівартість навантаження-вивантаження 1 т вантажу. Планові розрахунки спираються на технічно обґрунтовані норми роботи транспортних засобів, матеріальних і трудових витрат у транспортному господарстві і т.д.

Для характеристики використання наявного парку транспортних засобів та оцінки роботи транспортного господарства застосовується система техніко-економічних показників, основними з яких є наступні показники.

1. Технічна швидкість руху v_tтранспортного засобу:

де L — довжина шляху від початкового до кінцевого пункту, м;

t₁ — час руху від одного до іншого пункту, хв. Розрахункова технічна швидкість руху міжцехового транспорту залежно від умов експлуатації може становити 60-80 м/хв усередині будинків, 100-150 м/хв поза будівлями.

2. Експлуатаційна швидкість у_этранспортного засобу:

де t₂ - час стоянки на проміжних пунктах, хв;

t₃ — час стоянки на початковому і кінцевому пунктах, хв.

3. Коефіцієнт використання вантажопідйомності ос_г транспортного засобу:

де G_r — маса одночасно перевезеного вантажу, т;

g-вантажопідйомність транспортного засобу, т.

4. Коефіцієнт використання пробігу а_пб транспортного засобу:

де L — шлях, що проходить транспортний засіб з вантажем;

L₀ - шлях, прохідний без вантажу. Скорочення пробігу без вантажу (холостий хід) за рахунок раціональної маршрутизації поліпшує використання наявних транспортних засобів і знижує потреба в їхній кількості на заданий обсяг перевезень.

5. Коефіцієнт використання робочого часу а_ив транспортного засобу:

де Т_ф — фактичний час роботи транспортного засобу за період;

Т_к— календарний час за той же період.

При нормальній експлуатації транспортних засобів _і.у повинен бути не менш 0,85. На основі даних про використання окремих коштів транспорту визначаються середні значення для всього наявного парку транспортних засобів. Особливе значення має оцінка якості транспортного обслуговування. Якість транспортного обслуговування — комплексне поняття, що враховує дотримання термінів і розміру партій доставки, відсутність випадків пошкодження і неправильного засилання вантажів, надання додаткових послуг і т.д. Оцінка по кожному із критеріїв з урахуванням їх ваги дозволяє одержати комплексну оцінку якості транспортного обслуговування. Оперативне керування роботою транспортного господарства укладається в складанні укрупнених місячних і тижневих програм, уточнених змінно-добових завдань на перевезення і вантажно-розвантажувальні роботи, диспетчеризації роботи транспортних засобів у режимі реального часу. Укрупнену місячну програму перевезень становить планово-диспетчерське бюро транспортного господарства (цеху) на підставі місячних планів і додаткових заявок на перевезення вантажів, що надходять від цехів, складів і служб підприємства. При значних змінах обсягу перевезень потрібна перевірка завантаження транспортних засобів, уточнення змінності їхньої роботи, перепланування маршрутів і кількості транспортних засобів, що випускають на лінію і закріплюють за кожним маршрутом. Організація й змінно-добове планування внутрішньозаводських перевезень залежать від типу виробництва, що обслуговує.

В масовому та багатосерийному виробництві вантажопотоки є відносно стійкими, що дозволяє організувати вантажоперевезення по постійних маршрутах і роботу транспортних засобів за графіком. За кожним маршрутом закріплюються постійні транспортні засоби (і водії), складаються постійні графіки-розклади роботи на зміну або добу. У серійному виробництві вантажопотоки менш постійні, тому вантажоперевезення здійснюються й по постійним, і по разових маршрутах. На основі поточного уточнення запланованих потреб у послугах транспорту і разових заявок цехів, складів, служб підприємства щодня складається змінно-добове завдання наступного дня, у якому вказується розподіл транспортних засобів по окремих маршрутах, включаючи разові. У дрібносерійному та одиничному виробництві за відсутності стійких вантажопотоків вантажоперевезення організовуються за разовими маршрутами. Змінно-добове завдання складається на основі надійшовших від цехів, складів, служб підприємства заявок на перевезення. У відповідності зі змінно-добовим завданням диспетчер виписує водіям шляхові листи або наряди. За відмітками в них вантажоодержувачів і відправників вантажу про час прибуття і вибуття транспортних засобів диспетчер веде облік і контроль виконання водіями змінно-добових завдань.

Приклад 14.1.Організація і планування міжцеховіх перевезень в умовах багатосерійного виробництва

Потреба заводу у вантажоперевезеннях представлена в табл. 14.1. Максимальний добовий вантажообіг G_MC =150 т. Фактичний час роботи транспорту Т_ф = 13 ч/доба. Необхідно зробити вибір транспортних засобів, визначити їхня кількість, розробити маршрути руху й побудувати графік їхньої роботи.

Таблиця 14 1

Потреба заводу у вантажоперевезеннях

Але^-мер, i	Маршрут		Відстань в один кінець (li), км	Найменування вантажу	Квартальний вантажообіг, (Grdj), т
	Початковий пункт	Кінцевий пункт
1	2	3	4	5	6
1	Склад металу	Ковальський цех	0,170	Метал для кувань
2	Ковальський цех	Механічний цех	0,290	Кування
3	Механічний цех	Складальний цех	0,230	Деталі середні
4	Механічний цех	Склад готових деталей	0,200	Деталі дрібні
5	Склад готових деталей	Складальний цех	0,150	Деталі дрібні
Разом						gkb

Рішення

1. Вибір транспортних засобів. Спочатку розрахуємо середньодобовий вантажообіг, т:

де G_кв — квартальний вантажообіг, т (з табл. 14.1, графа 6 «Разом»),

; i=l,...,m;

D_p — число робочих днів у кварталі (D= 65 днів).

Потім визначимо коефіцієнт нерівномірності:

де G_мс — максимальний добовий вантажообіг, т.

Наступний етап — визначення розрахункового добового вантажообігу GL (по кожному найменуванню вантажів):

Результати заносимо в табл. 14.2 (графа 2).

Результати розрахунків вантажообігуТаблиця 14.2

Маршрут, i	Добово- розрахунковий вантажообіг (Gjpc), т	Фактиче- ская вантажопідйомність електрокара (qф(), m	Тривалість одного рейсу (Тoi), хв	Необхо- димое число рейсів у добу (А)	Витрати врени на всі рейси (Ti), хв		Число електрокарів розрахункове(С'i), eд		Число електрокарів прийняте (Сш), од.
1	2	3	4	5	6		7		8
Разом						Т		З		С

Далі провадимо вибір транспортних засобів (за довідником):

а) аналізуючи графу 2 табл. 14.2, знаходимо максимальне значення Gⁱ_рс;

б) беручи до уваги характер вантажів і перевезень, а також відстань, вибираємо тип транспортного засобу (на машинобудівних підприємствах для міжцехових перевезень, як правило, використовується електрокар);

в) вибираємо вантажопідйомність підйомної платформи електрокара (q_н= 1,5 т);

г) для обраного електрокара визначаємо за довідником: максимальну швидкість руху з вантажем (V_г = 4-5 км/ч) і максимальну швидкість руху без вантажу (V_n = 9—10 км/ч).

2. Визначення потрібного числа електрокарів. Спочатку розрахуємо тривалість одного рейсу Т_ор ч:

де t_п й t_в – час навантажування (вивантаження) одного електрокара (t_n = t = 0,25 ч);

V_г й Vп - швидкість руху електрокара відповідно з вантажем і без вантажу, км/ч;

li — відстань між двома пунктами маршруту, км;

k — число відповідно навантажень, вивантажень, їздок з вантажем і без вантажу (на плече l_i) за один рейс; приймається виходячи з попереднього трасування маршрутів.

Результати розрахунків відображаються в табл. 14.2 (графа 4). Потім визначимо фактичну вантажопідйомність електрокара q_ф, т:

де q_н - номінальна вантажопідйомність електрокара, q_н — 1,5 т;

k_гр - коефіцієнт використання вантажопідйомності електрокара (з довідника). Приймається k_r= 0,4 - під час перевезення допоміжних матеріалів і дрібних деталей; k_гр = 0,5 - під час перевезення чорних металів, кувань, середніх деталей; k_гр = 0,6 - під час перевезення лиття, формувальних матеріалів; k - 0,7 - під час перевезення шихтових матеріалів.

Результати розрахунків відображаються в табл. 14.2 (графа 3). Наступний етап — розрахунок необхідного числа рейсів у добу n_i:

Результати розрахунків вносяться в табл. 14.2 (графа 5). Потім визначимо витрати часу на всі рейси Т_i, ч:

т. е. зробимо дію в табл. 14.2: графа 6 = графа 4 ( графа 5.

Після цього обчислимо число електрокарів по кожному маршруті С'_i:

де T_ф - фактичний час роботи електрокара в добу, ч.

Результати розрахунків відображаються в табл. 14.2 (графа 7). Наступний етап -розрахунок потрібного числа електрокарів по всіх маршрутах:

І нарешті, визначимо прийняте число електрокарів по всіх маршрутах С  Сі по кожному С_i С_i.Прийняте число електрокарів виходить округленням розрахункового (потрібного) до найближчого цілого (перевантаження на один електрокар - не більше 8%). Результати розрахунків відображаються в табл. 14.2 (графа 8).

3. Розробка маршруту руху транспортних засобів. Транспортні засоби повинні працювати за графіком і розкладом руху. Виходячи із цього транспортні засоби закріплюються за певними маршрутами i (прагнучи забезпечити максимальне й рівномірне завантаження транспортних засобів). Для розробки маршрутів будується табл.14.3, на її основі - мал. 14.1.

4. Побудова графіка роботи транспортних засобів. Графік будується в добовому розрізі окремо для кожного транспортного засобу на основі розроблених маршрутів, як показано на мал. 14.2.