Частина V.

СТРАТЕГІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ

ВИРОБНИЦТВА І ЯКОСТІ

ГЛАВА 13.

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ

ВИРОБНИЦТВА

13.1. Інструментальне господарство підприємства

У системі технічного обслуговування виробництва на підприємствах промисловості й особливо машинобудування провідну роль грає інструментальне забезпечення. Забезпечення виробництва всіма видами інструмента й іншого технологічного оснащення здійснює інструментальне господарство підприємства.

Призначення й склад інструментального господарства. Призначення інструментального господарства підприємства — своєчасне й у повному обсязі задоволення потреб виробничих (підрозділів підприємства в технологічному оснащенні з міні-очманілими витратами. Сучасне високотехнологічне виробництво вимагає високої оснащеності пристосуваннями, прес-формами, моделями, штампами, що ріжуть, вимірювальними, допоміжними інструментами й приладами, поєднуваними в загальний комплекс технологічного оснащення. На кожнім машинобудівному підприємстві використається технологічне оснащення десятків і сотень тисяч найменувань, від якості якої й своєчасності забезпечення нею робочих місць залежать результати виробництва й діяльності підприємства в цілому. Витрати на інструмент й інше технологічне оснащення становлять від 5 до 130% вартості встаткування, їхня питома вага в собівартості випускає продукции, що, - від 1,5 до 15%; витрати тим вище, чим вище серійність або масовість виробництва. Це пов'язане з тим, що в міру збільшення серійності (масовості) виробництва більш широко застосовуються спеціальні види оснащення, що збільшує витрати на її проектування й виготовлення. При цьому створюються передумови для зниження експлуатаційних витрат за рахунок поліпшення інструментального обслуговування виробництва, росту масштабів і концентрації робіт у спеціалізованих підрозділах інструментального господарства.

Раціональна організація інструментального обслуговування виробництва сприяє підвищенню продуктивності, поліпшенню якості випускає продукции, що, і зниженню її собівартості, є необхідним елементом виробничого середовища для реалізації у виробництві концепцій JIТ й TQM. Основними завданнями інструментального господарства підприємства є визначення потреби й планування забезпечення підприємства оснащенням; нормування витрати оснащення й підтримка її запасів на необхідному рівні; забезпечення підприємства покупним оснащенням, організація власного виробництва оснащення; організація обліку й зберігання, забезпечення робочих місць оснащенням; організація раціональної експлуатації оснащення й технічний нагляд; організація відновлення оснащення; контроль впровадження, облік й аналіз ефективності використання оснащення.

Інструментальне господарство машинобудівного підприємства включає ряд загальнозаводських і цехових підрозділів, які під керівництвом інструментального відділу (керування) здійснюють закупівлі, проектування й виготовлення, зберігання, доставку, експлуатацію, відновлення й утилізацію оснащення. У цехах, як правило, є бюро інструментального господарства (БИХ).

До загальнозаводським підрозділам ставляться інструментальні цехи (або цех), центральний інструментальний склад (ЦИС), база відновлення інструмента (може бути розгорнута в інструментальному цеху), вимірювальні лабораторії. До цехових підрозділів ставляться цехові інструментально-роздавальні комори (ИРК), заточувальні й ремонтні відділення (бази, ділянки) у цехах. Склад інструментального господарства залежить від типу виробництва й розміру підприємства, особливостей його виробничої структури, застосовуваних технологічних процесів й устаткування. На великих заводах може бути кілька інструментальних цехів із предметною спеціалізацією, що обслуговує потреби ливарних, ковальських і механічних цехів основного виробництва. На невеликих заводах може бути один інструментальний цех або навіть ділянка в одному з механічних цехів. Заточувальні й ремонтні відділення створюються тільки у великих цехах - споживачах інструмента, в інших випадках вони створюються в інструментальному цеху.

Централізоване керування інструментальним господарством підприємства здійснює інструментальний відділ, підлеглий головному технологові або безпосередньо головному інженерові. Сучасною тенденцією є централізація під керівництвом інструментального відділу не тільки функцій планування, закупівлі, конструювання, підготовки виробництва, виготовлення інструмента, але і його експлуатації. Для цього на підприємстві може бути створений об'єднаний цех експлуатації інструмента, що поєднує усе раніше децентралізовані цехові підрозділу по експлуатації інструмента. До складу інструментального відділу звичайно входять бюро або групи: конструювання й технології виготовлення інструмента, планування, нормативів, технагляду. Конструкторсько^-технологічне бюро розробляє конструкцію й технологію виготовлення нового інструмента власного виробництва; звичайно спеціальний інструмент першого порядку, що використається при виготовленні товарної продукції підприємства, розробляється у відділі головного технолога, в інструментальному відділі — спеціальний інструмент другого порядку, що використається при виготовленні інструмента першого порядку. Планово^-економічне бюро визначає потреба в інструменті по окремих цехах і заводу в цілому, становить плани по виробництву інструмента для інструментальних цехів заводу й закупівлі на стороні, веде облік і контроль їхнього виконання, визначає ліміти відпустки інструмента цехам. Група нормативів веде роботу із класифікації й індексації інструмента; установлює норми витрати й оборотний фонд по різних видах інструмента, по окремих цехах і заводу; контролює дотримання цехами й ЦИС установлених норм витрати й запасів; розробляє інструкції й правила експлуатації інструмента. Група технагляду складається з інспекторів, у завдання яких входить контроль правильності зберігання й експлуатації інструмента в цехах заводу; виявлення причин і винуватців неправильної експлуатації, передчасного виходу його з ладу; перевірка норм стійкості, зношування, запасу інструмента й участь у їхньому коректуванні; участь у розробці заходів щодо забезпечення правильної експлуатації, скороченню витрати й запасів інструмента; перевірка правильності заточення, ремонту й відновлення інструмента, зберігання його в ЦИС, контроль за своєчасністю перевірки вимірювального інструмента.

Визначення потреби в інструменті. Для визначення потреби в інструменті на який-небудь період часу необхідно встановити номенклатуру споживаного інструмента, витрата інструмента по кожному типорозмірі, запаси або оборотний фонд інструмента.

Розрахунок витрати інструмента. Кількість інструмента, що повністю споживається у виробництві за певний період, називається витратою інструмента. Кількість інструмента, який необхідно мати в експлуатації й у запасі для забезпечення безперебійного ходу виробництва, називається оборотним фондом. Потреба в інструменті на планований період часу U_пот складається з витрати U_расх і різниці між необхідним оборотним фондом U₀ і фактичною величиною його на початок планового періоду U_оф:

U_пот = U_расх + U₀ – U_оф

Застосовуються три методи розрахунку витрати інструмента: статистичний, по нормах оснащення й по нормах витрати.

1) Статистичний метод розрахунку. При цьому методі за звітним даними за минулий період (звичайно рік) визначається фактична витрата інструмента, що доводиться на одиницю випуску продукції у вартісному вираженні або на 1000 годин роботи встаткування тієї групи, на якій використається відповідний інструмент. Витрата інструмента, що доводиться на одиницю випуску продукції у вартісному вираженні, може бути визначений сумарно за даними бухгалтерського обліку. Множення цієї витрати на загальний обсяг випуску продукції в плановому періоді дасть витрата інструмента за цей період. Розбивка інструмента по групах, підгрупам і т.д. провадиться по їхній питомій вазі в загальній витраті, обумовленій за звітним даними заводу. Витрата інструмента в натуральному вираженні по кожному виді або типорозміру визначається розподілом витрати в грошовому вираженні на середню собівартість одиниці даного виду інструмента. По актах убули інструмента може бути визначена витрата його й у натуральному вираженні по кожному виді або типу на одиницю випуску продукції у вартісному вираженні й на весь випуск у плановому періоді.

Знаючи фактичну витрату інструмента у вартісному або натуральному вираженні й час роботи встаткування за звітний період, можна визначити витрата інструмента на 1000 годин роботи відповідної групи встаткування. За часом роботи цієї групи встаткування в плановому періоді визначається загальна витрата інструмента за цей період. У всіх випадках планована витрата повинен бути скоректований з урахуванням організаційно-технічних заходів по скороченню витрати інструмента, намічених на заводі в плановому періоді. Статистичний метод розрахунку витрати інструмента може дати значну погрішність, тому його варто застосовувати лише в одиничному й дрібносерійному виробництві (у тому числі для допоміжних виробництв) і для розрахунку витрати інструмента, по якому важко встановити терміни служби (слюсарно^-складальний, деякі види міряльного).

2) Метод розрахунку по нормах оснащення. Під нормою оснащення розуміється кількість інструмента, що повинне одночасно перебувати на відповідному робочому місці протягом усього планового періоду. При цьому методі витрата інструмента визначається за формулою:

U_расх=

де s_u — число робітників, що одночасно застосовують даний інструмент;

К_u — число інструментів, що повинне одночасно перебувати на одному робочому місці;

T_изн — термін служби до повного зношування даного інструмента (у місяцях або роках).

По цьому методі розраховується головним чином інструмент довготермінового користування, видаваний робітникові по інструментальних книжках, що перебуває в нього до повного зношування (універсальний ріжучих, міряльний, допоміжний, універсальний ковальських, ливарний й ін.) і застосовуваний у допоміжних виробництвах.

3) Метод розрахунку по нормах витрати. Під нормою витрати розуміється кількість інструмента даного типорозміру, що витрачає ( щозношує) при обробці однієї деталі або виробу. Для зручності розрахунку часто норму витрати інструмента визначають на 100 або 1000 штук деталей (виробів). Витрата інструмента визначається як сума добутків норми витрати й кількості одиниць продукції, що підлягають випуску в планованому періоді N_вып.

U_расх=

де К_нз - число найменувань виробів (складальних одиниць, деталей), для обробки яких застосовується даний типорозмір інструмента;

u — норма витрати інструмента на одну деталь або один виріб.

У масовому й серійному виробництві норма витрати ріжучого й абразивного інструмента u розраховується як відношення машинного часу обробки даним інструментом однієї деталі або вироби t_маш до машинного часу роботи інструмента до його повного зношування T_изн, у годинниках:

=

Величина T_изн визначається як

Т_зм=(L/l+1)t_ст

де L — загальна припустима товщина шаруючи металу, що знімає з інструмента при заточенні;

l— товщина шаруючи металу, що знімає за одне заточення інструмента;

t_ст — економічна стійкість інструмента між двома заточеннями в годинниках.

Витрата ріжучого й абразивного інструмента U обчислюється за формулою:

U_расх=

де _уб — коефіцієнт випадкової убули, прийнятий рівним 0,15-0,25.

Витрата штампів визначається як

U_расх=

де К_уд — число ударів, необхідне для виготовлення однієї деталі;

К_ди — число деталей, які одночасно штампуються;

Т_изн — термін служби штампа до повного зношування, обумовлений числом ударів, що витримують.

Величина Т_изн для штампів обчислюється за формулою:

Т_изн=(L/l+1)t_стм(K_м+1)м

де t_ст.м — стійкість матриці між двома заточеннями, вимірювана числом вироблених ударів;

К_м — число змін матриці, що допускає штампом до його повного зношування; _м — коефіцієнт, що враховує зниження стійкості матриці після кожного її заточення.

В одиничному й дрібносерійному виробництві, де не можна заздалегідь установити найменування й кількість деталей, що підлягають виготовленню даним інструментом, витрата ріжучого й абразивного інструмента розраховується за формулою:

U_расх=

де Q_u — число верстатів, на яких застосовується даний інструмент;

Р_и.і — відсоток часу використання інструмента із усього ефективного фонду часу роботи одного верстата. Величина Р_{к і} дорівнює добутку коефіцієнта машинного часу по даному верстаті, тобто частки машинного часу в загальному часі роботи верстата, на відсоток застосування даного інструмента на верстаті, обумовлений по картах типового оснащення верстатів.

Витрата штампів і пристосувань в одиничному й дрібносерійному виробництві визначається шляхом розрахунків, аналогічних розрахункам у масовому й серійному виробництві. Значення окремих показників для розрахунку витрати інструмента залежно від його типорозміру, матеріалу, з якого він виготовлений, і оброблюваного матеріалу визначаються по відповідних довідниках.

Організація інструментального господарства підприємства. Кожне з підрозділів, що входять до складу інструментального господарства підприємства, вимагає раціональної організації.

Організація роботи центрального інструментального складу. функціями ЦИС є приймання, зберігання, облік і видача інструмента цехам.

Приймання інструмента. Весь інструмент, виготовлений інструментальними цехами або закуплений на стороні, повинен надходити на ЦИС. Громіздкий інструмент передається безпосередньо в цех з відповідним оформленням документів через ЦИС. Інструмент, що надходить із боку, приймається по супровідних документах (рахункам-фактурам, накладним і т.п.); при прийманні кількість його перевіряється працівниками ЦИС, а якість - контрольним пунктом ОТК на ЦИС. Інструмент, що надходить на ЦИС із інструментальних цехів, приймається по накладних й якісному прийманні на ЦИС не піддається (його приймання здійснюється в інструментальних цехах).

Облік інструмента. На кожен типорозмір інструмента, збереженого на ЦИС, заводиться облікова карта за формою, представленої в табл. 13.1. Облік приходу ведеться на підставі документів, що надходять разом з партією інструмента, а облік витрати — по документах видачі інструмента цехам. У цій же карті позначаються місця зберігання й розміри запасів на ЦИС.

Видача інструмента. Видача інструмента цехам провадиться відповідно до їх потреби відповідно до норм витрати й планам виробництва. Можуть установлюватися ліміти для кожного цеху, тоді видача інструмента здійснюється в межах установленого ліміту. При сталості потреби інструмент повинен видаватися в тім кількості, у якому зношений або поламаний інструмент був би зданий цехом на базу відновлення або в утиль відповідно до актів убули (поломки). Відступу від цього порядку допускаються якщо буде потреба поповнення оборотного фонду цеху або при одержанні цехом інструмента вперше.

Таблиця 13.1

Облікова карта

Найменування деталі, матеріалу або інструмента

Номер креслення, марка або шифр

Розмір або профіль

Одиниця виміру

Стелаж

Полку

Осередок

Різець розточувальний зі швидкорізальної сталі

21302-015 РФ-1

16x25

Шт.

5

2

8

Запас

Крапка замовлення

Постачальник

Одержувач

Максимальний

Мінімальний

30

10

20

Інструментальний цех

Цехи № 20 й 22

Дата

Номер доку- мента

Прихід

Витрата

Залишок

Дата

Номер доку- мента

Прихід

витрата

залишок

12/VII

319

20

30

13/VII

143

_

5

25

15/VII

148

5

20

Для кожного цеху по кожному типорозмірі інструмента, потреба в якому періодично має місце, може бути встановлений ліміт (кількість) витрати за певний період часу (звичайно місяць або квартал). Видача інструмента цехам повинна проводитися тільки в межах установленого ліміту по вимогах (накладним) або по лімітних картах. У першому випадку на одержання певної кількості інструмента цех виписує вимога окремо по кожному типорозмірі. Вимога звичайно візує інструментальний відділ заводу (з метою контролю за витратою й правильним розподілом інструмента між цехами). У другому випадку на кожен типорозмір інструмента цеху видається лімітна карта, у якій зазначений ліміт на певний період часу (місяць або квартал). Аналогічна карта направляється на ЦИС. Для одержання інструмента цех пред'являє ЦИС лімітну карту, у якій комірник ЦИС відзначає дату видачі, кількість виданого, залишок ліміту й розписується. Такого ж запису комірник робить у лімітній карті ЦИС. Після закінчення місяця лімітна карта здається в бухгалтерію для списання інструмента. У випадку, якщо ліміт використаний не повністю, видається нова лімітна карта із вказівкою залишку ліміту. Перевага системи відпустки інструмента по лімітних картах укладається в більше твердому контролі за витратою інструмента, що ~ сприяє його економії, і в скороченні обсягу документації по оформленню відпустки інструмента. У масовому виробництві інструмент доставляється в цехи із ЦИС за графіком.

Організація роботи цехових інструментально-роздавальних комор. Основними функціями цехових ИРК є одержання інструмента із ЦИС, його зберігання й облік, видача на робочі місця й приймання з робочих місць, відправлення в переточування, ремонт, перевірку й наступне приймання, списання зношеного інструмента й відправлення на відбудовну базу або в утиль. Порядок хранeния інструмента в ИРК аналогічний порядку його зберігання на ЩС. Спеціальний інструмент розташовується в стелажах по детале - операціям або робочих місцях; у дрібносерійному й одиничному виробництві - по індексах (номерам) інструмента. Інструмент, що вимагає заточення, ремонту або перевірки, повинен зберігатися ИРК окремо від придатного, у спеціальному відділенні.

Облік інструмента в ИРК ведеться так само, як і на ЦИС, по картах обліку. Прибуткується інструмент на підставі вимог, накладних або лімітних карт. Списання у витрату провадиться на підставі актів убули (зношування, поломки або втрати) інструмента, у яких указуються причини й винуватці передчасного виходу інструмента з ладу. По цих актах зношений інструмент здається на базу відновлення або в утиль. Облікові карти зберігаються в картотеці в порядку індексів (номерів) інструмента. Весь інструмент, що надійшов в ИРК із робочих місць, повинен піддаватися технічній перевірці й сортуванню на контрольно-перевірочному пункті. Інструмент, що вимагає ремонту або заточення, направляється відповідно в ремонт (в інструментальний цех або ремонтне відділення цеху) або заточення. На непридатний інструмент становлять акт збитку, після чого його направляють на базу відновлення або в утиль. Додатковою функцією ИРК при активній системі забезпечення робочих місць інструментом є комплектація інструментальних налагоджень. Оскільки по заздалегідь розробленому графіку відповідно до оперативного плану виробництва комплекти інструмента повинні доставлятися на певні робочі місця з ИРК замість що відробили, потрібна попередня підготовка й формування таких комплектів інструмента по комплектувальних Картах, переданим в ИРК завчасно разом із графіком подачі інструмента на робочі місця. В умовах автоматизованого виробництва підготовлені в ИРК комплекти інструмента можуть подаватися за графіком безпосередньо до виробничих модулів або в автоматичні транспортно-складські системи для заповнення збереженого в них запасу інструмента. У великих механічних цехах може бути трохи ИРК для обслуговування окремих прольотів або ділянок. Інструментально-роздавальна комора повинна бути розташована по можливості в центрі цеху або ділянки.

Організація заточення, ремонту й відновлення інструмента. Вибір форм організації заточення, ремонту й відновлення інструмента на підприємстві визначається масштабом цих робіт і залежить насамперед від типу виробництва. Заточення, ремонт і відновлення інструмента можуть виконуватися централізовано (чинностями спеціалізованих підрозділів і допоміжних робітників - заточників, ремонтників) або децентралізовано (чинностями самих виробничих підрозділів й основних робітників, що користуються інструментом). Централізовано заточення, ремонт і відновлення інструмента можуть виконуватися об'єднаним цехом експлуатації інструмента або інструментальним цехом (цехами) підприємства.

Ремонтувати частково зношений або зламаний інструмент доцільно в тому випадку, коли витрати на його ремонт менше або рівні залишкової частини вартості інструмента з урахуванням його зношування. Ремонт складного й дорогого інструмента (штампів, моделей, пристосувань) повинен бути планово^-попереджувальним. Ремонт інструмента у великих цехах повинен провадитися на власних ремонтних базах, для інших цехів - в інструментальному цеху.

Під відновленням інструмента розуміється ремонт повністю зношеного або прийшов у непридатність і списаного (знятого з експлуатації) інструмента для додання йому первісного або іншого виду, властивостей і розмірів. Технологічні методи відновлення інструмента різноманітні: перешліфовка, металізація, хромування, наплавлення твердими сплавами й т.д. Витрати на відновлення інструмента звичайно не перевищують 40-60% вартості нового інструмента. При цьому не тільки знижуються витрати на інструмент, але й досягається економія дефіцитних інструментальних сталей. Більше половини потреби в інструменті може покриватися за рахунок його відновлення. База відновлення інструмента звичайно складається із сортувального пункту й майстерні по відновленню, що має відповідне встаткування. Зразковий штат бази відновлення: начальник бази, майстер, технолог-нормувальник, плановик, обліковець, комірник, основні робітники (верстатники, слюсарі й ін.), сортувальники й допоміжні робітники.

Організація роботи інструментального цеху. Інструментальний цех повинен виготовляти спеціальний інструмент для основних цехів (для що випускають і знову освоюваних заводом виробів), допоміжних цехів і служб заводу, у тому числі інструмент другого порядку (інструмент для виготовлення інструмента), провадити ремонт і заточення інструмента. Випуск інструмента, як правило, ставиться до одиничного й дрібносерійного виробництва. Тільки на великих заводах з масовим випуску продукції інструментальне виробництво наближається до серійного типу.

Основні ділянки інструментального цеху можуть бути як предметними, так і технологічними, залежності від необхідної кількості того або іншого інструмента й завантаження встаткування. Наприклад, у великому інструментальному цеху можуть бути наступні основні ділянки й відділення: заготівельних, ковальських, термічне, металопокриттів, різального інструменту (з виділенням іноді ділянки різців і ділянки заточення нового інструмента), міряльного, допоміжного інструмента, штампів, моделей і пристосувань. У невеликому інструментальному цеху можуть бути заготівельна, механічна й слюсарна ділянки. До числа основних відділень або ділянок ставляться також ділянки по відновленню інструмента і його заточенню (якщо провадиться заточення інструмента для інших цехів). Допоміжні ділянки ті ж, що й у механічних цехах.

Кількість устаткування, необхідного для інструментального цеху, може бути визначено, якщо встановлені річна потреба в інструменті кожного типорозміру, виготовленому в цьому цеху, і технологія з нормами часу на його виготовлення. Необхідна кількість устаткування в цьому випадку розраховується звичайними методами. При цьому кількість устаткування для виготовлення інструмента другого порядку встановлюється у відсотках від загальної потреби в устаткуванні для виготовлення інструмента першого порядку для всіх цехів заводу (за винятком інструментальних). Для різального інструменту це приблизно 15%, для міряльного інструмента й пристосувань - 10%. Необхідно також урахувати потребу у відновленні й ремонті інструмента, що може становити близько 20% від загальної потреби в устаткуванні на виготовлення інструмента.

Технічна підготовка виробництва нового спеціального інструмента в інструментальному цеху великого машинобудівного заводу здійснюється на підставі креслень на інструмент першого порядку, що надходять у цех з інструментального відділу по специфікації, що складається на весь інструмент, необхідний для виготовлення складальної одиниці або виробу в цілому. В інструментальному цеху розробляються технології виготовлення нового інструмента першого порядку, конструюється інструмент другого порядку й розробляються технології його виготовлення. На інструмент, виготовлений повторно, інструментальний відділ заводу видає цеху тільки замовлення на виготовлення. Креслення й технологія на них не розробляються. Вступники в інструментальний цех специфікації й замовлення повинні реєструватися в планово-диспетчерському бюро (ПДБ) цеху (для цілей подальшого контролю технічної й матеріальної підготовки й виготовлення інструмента) і передаватися в бюро підготовки виробництва інструментального цеху. Специфікації й убрання одночасно служать і планово-обліковими документами. Карти технологічних процесів виготовлення нового інструмента доцільно поєднувати з маршрутними картами, щоб не переписувати технологічний процес і норми часу з технологічних карт у маршрутні карти або робітники вбрання, щоб один документ служив для технологічних і планово-облікових цілей. На невеликих машинобудівних заводах технічна підготовка виробництва інструмента зосереджує у відділі головного технолога заводу.

Оперативно-виробниче планування в інструментальному цеху здійснюється в основному також, як й у механічних цехах з одиничним і дрібносерійним виробництвом. Інструментальний відділ заводу видає цеху місячну виробничу програму, що становить по групах інструмента, які повинні відповідати основним ділянкам інструментального цеху. Інструмент, що випускає вперше для знову освоюваних заводом виробів або допоміжних цехів і служб заводу, включається в місячну програму відповідно до плану-графіка технічної підготовки нових виробництв або за заявками допоміжних цехів і служб заводу. Роботи із заточення, ремонту й відновленню інструмента включаються сумарно в нормо-годинниках, обумовлених відсотком від трудомісткості виготовлення інструмента або по заявках, що надійшли від цехів, за попередній місяць. У місячній програмі повинен бути передбачений резерв у завантаженні встаткування для виконання позапланових (випадкових) робіт. На підставі місячної програми для цеху ПДБ становить місячні завдання для ділянок.

Основні техніко-економічні показники інструментального господарства:

• зниження витрати інструмента у відсотках до планової витрати визначається розподілом різниці між витратою за планом і фактичною витратою інструмента в грошовому вираженні по заводу на витрату за планом;

• частка витрат на інструмент у собівартості випускає продукции, що, визначається як відношення витрати інструмента в грошовому вираженні по заводу до собівартості товарної продукції заводу;

• розмір оборотного фонду інструмента по заводу в днях або у відсотках до місячного (річному) витраті визначається розподілом середньорічного залишку інструмента в грошовому вираженні по заводу на середньоденну або місячну витрату інструмента;

• витрати на відновлення інструмента у відсотках до загальної витрати або обсягу власного виробництва інструмента визначаються за даними бухгалтерського обліку;

• частка спеціального інструмента в загальній витраті інструмента — витрата спеціального інструмента в грошовому вираженні по заводу визначається за даними бухгалтерського обліку;

• частка покупного інструмента в загальній витраті інструмента визначається як відношення витрат на покупку інструмента до загальної витрати інструмента в грошовому вираженні.

Основні напрямки вдосконалювання організації й планування інструментального господарства промислового підприємства: підвищення рівня стандартизації інструмента, розширення області застосування універсально-зборень й універсально – насадочних пристосувань, більше широке використання типових технологічних процесів; концентрація виробництва однотипного спеціального оснащення, розширення обсягів відновлення інструмента на спеціалізованих інструментальних заводах й у цехах, комплексна механізація й автоматизація інструментального виробництва й господарства; впровадження прогресивних форм забезпечення робочих місць інструментом з посиленням технічного нагляду за його станом, удосконалювання нормативної бази, планування й обліку в інструментальному господарстві на основі сучасних інформаційних технологій.