- •Вища освіта
- •Передмова
- •1. Введення до предмеТу
- •1.1. Об'єкт і предмет вивчення, мета й завдання виробничого менеджменту
- •1.2. З історії розвитку виробничого менеджменту
- •1.3. Сутність і функції виробничого менеджменту
- •Засобивиробництва Продукція
- •Предмети праці Оперуюча система
- •Жива праця Послуги
- •1.4. Конфлікт цілей виробничого менеджменту
- •1.5. Менеджмент як системний процес формування управлінських рішень
- •Контрольні питання й завдання
- •Частина I стратегія продукту
- •2.1.2. Особливості виробничого менеджменту по стадіях життєвого циклу
- •Методи інноваційного менеджменту
- •2.2. Маркетингова розробка продукту
- •2.2.1. Завдання маркетингу продукту
- •2.2.2. Процес маркетингу продукту
- •2.3. Науково-технічне прогнозування розвитку продукту
- •2.3.1. Сутність і види прогнозів
- •2.3.2. Методи науково-технічного прогнозування
- •2.4. Формування продуктової програми підприємства
- •2.4.1. Сутність і види продуктового планування
- •2.4.2. Процес продуктового планування інновацій
- •Контрольні питання й завдання
- •ГЛава 3. Проектування нового продукту
- •3.1. Інноваційний процес: зміст та особливості
- •3.1.1. Поняття та види інновацій
- •1. За значи-містю
- •5. За відношенням до розробки
- •11. За причинами виникнення
- •6. За масштабами поширення
- •12. За предметом та сферою докладання
- •7. За роллю у процесі виробництва
- •8. За характером задовольняючих потреб
- •9. За степенем новизни
- •3.2. Дослідницька стадія проектування продукту
- •Невизначеність змісту та оцінок Конкретизація цілі Наукова таекономічназначущістьрезультатів Види робіт
- •3.3. Конструювання нового продукту
- •3.3.1. Дослідно-конструкторські розробки
- •3.3.2. Конструкторська підготовка виробництва
- •3.4. Технологічна підготовка виробництва нового продукту
- •3.4.1. Сутність технологічної підготовки виробництва
- •3.4.2. Склад робіт з технологічної підготовки виробництва
- •3.5. Організаційні структури керування інноваційними процесами
- •Контрольні питання й завдання
- •ГЛава 4. Керування інноваційними проектами
- •4.1. Поняття й зміст керування інноваційними проектами
- •4.1.1. Сутність інноваційних проектів
- •4.1.2. Види й зміст інноваційних проектів
- •Інноваційні проекти
- •4.1.3. Сутність і принципи керування інноваційними проектами
- •4.2. Порядок розробки інноваційних проектів
- •4.3. Планування інноваційного проекту
- •4.3.1. Зміст і види планування проектів
- •4.3.2. Побудова мережної моделі проекту
- •4.3.3. Розрахунок тимчасових характеристик проекту
- •4.3.4. Аналіз імовірності завершення проекту в термін
- •4.3.5. Завдання мінімізації витрат на проект
- •Частина II.
- •5.2. Принципи раціональної організації виробничого процесу
- •5.3. Типи процесів і типи виробництва
- •5.4. Техніко-економічна характеристика типів виробництва
- •5.5. Особливості стратегії процесу в сервісі
- •ГЛава 6. Виробничий цикл
- •6.1. Ритм виробництва та виробничий цикл
- •6.2. Норма часу на операцію
- •6.3. Операційний цикл
- •6.4. Технологічний цикл
- •6.5. Виробничий цикл
- •Глава 7. Виробнича потужність
- •7.1. Обсяг виробництва й виробнича потужність
- •7.2. Практичні розрахунки виробничої потужності
- •7.3. Планування виробничої потужності
- •7.4. Обґрунтування виробничої потужності
- •7.5. Інвестування в розвиток виробничих потужностей
- •Частина III
- •8.2. Метод зважування
- •8.3. Метод критичної точки
- •8.4. Метод центра гравітації
- •8.5. Транспортні методи
- •ГЛава 9. Прийняття рішенні про розміщення (метод дерева рішень)
- •9.1. Методи та моделі прийняття рішень
- •9.2. Основні положення методу
- •9.3. Аналіз чутливості рішення завдання
- •9.4. Дерево рішень завдання
- •9.5. Гранична вартість повної інформації
- •9.6. Багаторівневі завдання прийняття рішень
- •Частина IV.
- •Склад основних і допоміжних цехів, що обслуговують господарств машинобудівного підприємства
- •10.2. Принципи раціонального розміщення підрозділів підприємства
- •10.3. Форми спеціалізації підрозділів підприємства
- •10.4. Виробнича структура підрозділів підприємства
- •Глава 11. Організація виробництва непотоковими методами
- •11.1. Форми організації ділянок (цехів)
- •11.2. Об'ємні проектні розрахунки створення ділянок
- •11.3. Методи розрахунку тривалості циклу обробки партій деталей
- •11.4. Методи оптимізації запуску партій деталей в обробку
- •Глава 12. Організація виробництва потоковими методами
- •12.1. Поняття потокового виробництва
- •І види потокових ліній
- •12.2. Основи організації однопредметних безперервних потокових ліній
- •12.2.1. Моделі й методи розрахунку ліній, оснащених робочими конвеєрами
- •12.2.2. Моделі й методи розрахунку ліній, оснащених розподільними конвеєрами
- •12.3. Основи організації однопредметних перервних потокових ліній
- •Моделі й методи розрахунку оборотного заділу
- •12.4. Основи організації багатопредметних перемінно-потокових ліній
- •12.5. Багатопредметні групові потокові лінії
- •Частина V.
- •13.2. Ремонтне господарство підприємства
- •13.3. Енергетичне господарство підприємства
- •Глава 14. Транспортно-складське обслуговування виробництва
- •14.1. Організація транспортного господарства підприємства
- •Маршрути руху транспортних коштів
- •14.2. Організація складського господарства підприємства
- •Глава 15. Стратегія якості продукції
- •15.1. Визначення якості продукції
- •15.2. Концепція загального управління
- •15.3. Міжнародні стандарти якості
- •15.4. Нормативна якість продуктів
- •15.5. Якість сервісу
- •Частина VI.
- •16.2. Функції систем, що оперують, і їх концептуальне моделювання
- •16.3. Стратегії планування і структури систем, що оперують
- •Глава 17. Керування запасами
- •17.1. Завдання створення
- •Виробничих запасів
- •17.2. Функції запасів
- •17.3. Типи запасів
- •17.4. Підходи до керування наявними запасами
- •17.5. Ідеальна модель керування запасами і її модифікації
- •Контрольні питання і завдання
- •Глава 18. Моделі Та методи керування запасами
- •18.1. Класифікація моделей керування
- •Запасами
- •18.2. Модель керування запасами з фіксованою партією поставки
- •18.3. Модель керування запасами с фіксованим ритмом поставки
- •18.4. Комбінований спосіб керування запасами
- •18.5. Особливості стохастичної постановки завдання керування запасами
- •18.6. Керування запасами з фіксованою партією поставки (стохастичних підхід)
- •18.7. Керування запасами з фіксованим ритмом поставки (стохастичний підхід)
- •18.8. Комбінований спосіб керування запасами (стохастичний підхід)
- •18.9. Багатопродуктова модель керування запасами
- •18.10. Метод розрахунку страхових запасів
- •Глава19. Система керування «точно в строк»
- •19.1. Загальні принципи побудови системи «точно в строк»
- •19.2. «Виштовхувальні» і «витягаючі» системи керування виробництвом
- •19.3. Фактори ефективності системи «точно в строк»
- •19.4. Структура і принципи побудови системи Toyota
- •19.5. Інформаційна система «канбан»
- •Правила руху карток «канбан»
- •Контрольні питання
- •Глава 20.
- •20.2. Коротка історія розвитку системи централізованого планування
- •20.3. Механізм планування потреб у компонентах виробів при залежному попиті
- •20.4. Головний план-графік виробництва
- •Головний план-графік виробництва (перший інтервал обрію планування)
- •20.5. Відомість складу виробу
- •20.6. Вибір політики замовлень
- •Політика «послідовного балансування по окремих періодах»
- •Контрольні питання й завдання
- •Частина VII.
- •21.2. Логіка формування системи mrp II
- •21.3. Функції системи mrp II на стадії планування
- •21.4. Функції системи mrp II на стадії виконання планів
- •21.5. Порівняння концепції mrp II і системи керування «точно в термін»
- •Концептуальна єдність підходів до управління систем
- •21.6. Система планування потреб у розподілі
- •21.7. Інші сучасні підходи до плануванню виробництва
- •Контрольні питання й завдання
- •Глава22. Агрегатне планування
- •22.1. Загальна характеристика й мета
- •Агрегатного планування
- •22.2. Стратегії агрегатного планування
- •Чисті стратегії
- •Змішані стратегії
- •22.3. Методи агрегатного планування
- •Контрольні питання й завдання
- •Глава23.
- •23.2. Основні методики складання виробничих розкладів
- •Контрольні питання й завдання
- •Додаток інформаційна підтримка виробничого менеджменту: сучасна концепція
- •1. Вимоги до сучасних бізнесів-систем і рівні їхньої інтеграції
- •2. Інформаційне оточення бізнесу і нові правила його роботи
- •Вплив інформаційних технологій на перехід до нових правилам роботи компаній
- •3. Системи підтримки прийняття рішень і моделі подання знань
- •Література
- •1. Введення до предмеТу 4
- •Глава 2. Формування базисних 23
- •ГЛава 3. 50
- •ГЛава 4. 79
- •Глава 5. 114
- •ГЛава 6. 132
- •Глава 7. 153
- •ГЛава 9. 185
- •ГЛава 10. Виробнича 197
- •Глава 11. 209
- •Глава 12. Організація виробництва 229
- •Глава 13. 265
- •Глава19. 388
10.3. Форми спеціалізації підрозділів підприємства
Виробнича структура підприємства багато в чому визначається рівнем спеціалізації й кооперування його виробничих підрозділів (робітників центрів). В основу розподілу функцій між робочими центрами покладена одна із двох форм спеціалізації - технологічна або предметна. Спеціалізація означає обмеження розмаїтості. Наприклад, якщо за робочим місцем закріплене певне число деталей - операцій, то поглиблення спеціалізації, без зміни цього числа, можливо у двох напрямках: 1) обмеження розмаїтості деталей, оброблюваних на робочому місці, що означає скорочення числа їхніх найменувань і збільшення числа операцій, виконуваних на робочому місці; 2) обмеження розмаїтості операцій, виконуваних на робочому місці, що означає скорочення числа їхніх найменувань і збільшення числа деталей, оброблюваних на робочому місці. У першому випадку відзначаємо рух у напрямку поглиблення предметної спеціалізації, у другому - технологічній спеціалізації.
Технологічна спеціалізація припускає обмеження розмаїтості виконуваних у робочому центрі технологічних функцій (робіт, операцій, процесів); розмаїтість предметів (продукції, продуктів), над якими виконуються ці функції, не обмежується (задане). При технологічній формі спеціалізації робочий центр спеціалізується на виконанні певних технологічних процесів (наприклад, заводи ливарні, складальні; цехи механічні, термічні, ковальсько-пресові, транспортний; ділянки токарської, фрезерної обробки, шліфувальна).
Переваги технологічної спеціалізації пов'язані з тим, що вона сприяє застосуванню найбільш раціональних і прогресивних технологічних методів, окупаючи витрати на це концентрацією обсягу виконання однорідних робіт і знижуючи тим самим їхня собівартість; завдяки концентрації однорідних робіт створюється можливість найбільше повно завантажувати спеціалізоване технологічне встаткування, підвищувати ступінь його використання, а також використання відповідних площ, персоналу й матеріалів; за рахунок більшої гнучкості робочих центрів забезпечується зниження витрат на переналагодження при освоєнні випуску нових виробів і розширенні їхньої номенклатури, тому що не потрібно істотних змін уже застосовуваних технологічних методів. До недоліків технологічної спеціалізації ставиться те, що вона ускладнює й здорожує кооперування як усередині фірми (між її технологічними робочими центрами), так і поза її (по відносинам закупівель із зовнішніми постачальниками); обмежує персональну відповідальність керівників підрозділів, зв'язаних зобов'язаннями взаємних поставок по технологічному й логістичному ланцюжку, рамками проміжної технологічної ланки по знеособленій масі предметів, а не кінцевого результату у вигляді готового товару кожного окремого найменування. Технологічна спеціалізація характерна для робочих центрів, що мають широку, різнорідну й нестійку номенклатуру при невеликому обсязі продукції, у тому числі в одиничних екземплярах. Застосовується в одиничному й дрібносерійному виробництві.
Предметна спеціалізація припускає обмеження розмаїтості предметів, над якими виконуються в робочому центрі технологічні функції; розмаїтість виконуваних функцій не обмежується (задане). При предметній формі спеціалізації робочий центр спеціалізується на виготовленні закінченого виробу, складальної одиниці або деталі (наприклад, заводи шинний і моторний; цехи кузовний, шасі, коробки передач; ділянки втулки А, валу В, шестірні З).
Перевагами предметної спеціалізації є скорочення й спрощення внутрішнього й зовнішнього кооперування; підвищення відповідальності керівників за дотримання дисципліни поставок по всіх ланках технологічного ланцюга; створення сприятливих умов для впровадження потокових методів і комплексної автоматизації робочих процесів; скорочення тривалості циклу робочих процесів і термінів поставок; спрощення планування робочих процесів по всій номенклатурі продукції й всім робочим центрам. Ці переваги забезпечують підвищення продуктивності праці, зниження загальних витрат на одиницю продукції, поліпшення ряду інших економічних показників фірм. Недоліки предметної спеціалізації пов'язані з необхідністю проведення періодично повторюваної реконструкції при переході на новий випуск продукції, тому що ринок і науково-технічний прогрес вимагають постійного відновлення, удосконалювання якості й розширення номенклатури товарів, а отже, і відновлення, удосконалювання й розширення розмаїтості застосовуваного встаткування. Предметна спеціалізація характерна для робочих центрів, що мають відносно вузьку або однорідну номенклатуру продукції різних типорозмірів при значному обсязі випуску. Застосовується в масовому й серійному виробництві.
На технологічній і предметній спеціалізації ґрунтуються можливі форми організації робочих центрів: технологічна, предметна й змішана. Наприклад, автомобільний завод - предметний робочий центр, що реалізує по замкнутому циклі весь комплекс технологічних функцій над предметом праці «автомобіль» ; ділянка токарських верстатів - технологічний робочий центр, що реалізує набір технологічних функцій «токарська обробка» над предметами праці різних найменувань у рамках заданої номенклатури; предметна ділянка, що реалізує повний цикл виготовлення конкретної деталі й маючий одну операцію технологічного процесу, що відособлена в окреме приміщення по санітарно-гігієнічних умовах, - приклад змішаного робочого центра.
Предметна форма організації має два різновиди — предметно-предметно-замкнуту й предметно-групову. Ці дві форми організації робочих центрів (ділянок, цехів) розрізняються широтою номенклатури оброблюваних у них предметів праці. На предметно-предметно-замкнутих ділянках ведеться обробка предметів праці (деталей, складальних одиниць, агрегатів, виробів) щодо вузької номенклатури, що ставляться до одного типу, із застосуванням типових технологічних процесів і коштів технологічного оснащення. На предметно-групових ділянках ведеться обробка предметів праці (деталей, складальних одиниць, агрегатів, виробів) більше широкої номенклатури, що ставляться до однієї або декількох родинним групам спільності по конструктивно-технологічних й організаційно-планових ознаках, із застосуванням групових технологій і коштів технологічного оснащення. На цих формах організації засновані сучасні гнучкі виробничі системи (CAD/CAM, FMS, CIM).
Змішана форма організації ділянок і цехів не характерна для машинобудування й більшості інших галузей промисловості. Технологічна форма організації ділянок і цехів характерна для одиничного й дрібносерійного виробництва, предметно-групова — для серійного, предметно-замкнута - для великосерійного й масового виробництва.
