10.3. Форми спеціалізації підрозділів підприємства

Виробнича структура підприємства багато в чому визначається рівнем спеціалізації й кооперування його виробничих підрозділів (робітників центрів). В основу розподілу функцій між робочими центрами покладена одна із двох форм спеціалізації - технологічна або предметна. Спеціалізація означає обмеження розмаїтості. Наприклад, якщо за робочим місцем закріплене певне число деталей - операцій, то поглиблення спеціалізації, без зміни цього числа, можливо у двох напрямках: 1) обмеження розмаїтості деталей, оброблюваних на робочому місці, що означає скорочення числа їхніх найменувань і збільшення числа операцій, виконуваних на робочому місці; 2) обмеження розмаїтості операцій, виконуваних на робочому місці, що означає скорочення числа їхніх найменувань і збільшення числа деталей, оброблюваних на робочому місці. У першому випадку відзначаємо рух у напрямку поглиблення предметної спеціалізації, у другому - технологічній спеціалізації.

Технологічна спеціалізація припускає обмеження розмаїтості виконуваних у робочому центрі технологічних функцій (робіт, операцій, процесів); розмаїтість предметів (продукції, продуктів), над якими виконуються ці функції, не обмежується (задане). При технологічній формі спеціалізації робочий центр спеціалізується на виконанні певних технологічних процесів (наприклад, заводи ливарні, складальні; цехи механічні, термічні, ковальсько-пресові, транспортний; ділянки токарської, фрезерної обробки, шліфувальна).

Переваги технологічної спеціалізації пов'язані з тим, що вона сприяє застосуванню найбільш раціональних і прогресивних технологічних методів, окупаючи витрати на це концентрацією обсягу виконання однорідних робіт і знижуючи тим самим їхня собівартість; завдяки концентрації однорідних робіт створюється можливість найбільше повно завантажувати спеціалізоване технологічне встаткування, підвищувати ступінь його використання, а також використання відповідних площ, персоналу й матеріалів; за рахунок більшої гнучкості робочих центрів забезпечується зниження витрат на переналагодження при освоєнні випуску нових виробів і розширенні їхньої номенклатури, тому що не потрібно істотних змін уже застосовуваних технологічних методів. До недоліків технологічної спеціалізації ставиться те, що вона ускладнює й здорожує кооперування як усередині фірми (між її технологічними робочими центрами), так і поза її (по відносинам закупівель із зовнішніми постачальниками); обмежує персональну відповідальність керівників підрозділів, зв'язаних зобов'язаннями взаємних поставок по технологічному й логістичному ланцюжку, рамками проміжної технологічної ланки по знеособленій масі предметів, а не кінцевого результату у вигляді готового товару кожного окремого найменування. Технологічна спеціалізація характерна для робочих центрів, що мають широку, різнорідну й нестійку номенклатуру при невеликому обсязі продукції, у тому числі в одиничних екземплярах. Застосовується в одиничному й дрібносерійному виробництві.

Предметна спеціалізація припускає обмеження розмаїтості предметів, над якими виконуються в робочому центрі технологічні функції; розмаїтість виконуваних функцій не обмежується (задане). При предметній формі спеціалізації робочий центр спеціалізується на виготовленні закінченого виробу, складальної одиниці або деталі (наприклад, заводи шинний і моторний; цехи кузовний, шасі, коробки передач; ділянки втулки А, валу В, шестірні З).

Перевагами предметної спеціалізації є скорочення й спрощення внутрішнього й зовнішнього кооперування; підвищення відповідальності керівників за дотримання дисципліни поставок по всіх ланках технологічного ланцюга; створення сприятливих умов для впровадження потокових методів і комплексної автоматизації робочих процесів; скорочення тривалості циклу робочих процесів і термінів поставок; спрощення планування робочих процесів по всій номенклатурі продукції й всім робочим центрам. Ці переваги забезпечують підвищення продуктивності праці, зниження загальних витрат на одиницю продукції, поліпшення ряду інших економічних показників фірм. Недоліки предметної спеціалізації пов'язані з необхідністю проведення періодично повторюваної реконструкції при переході на новий випуск продукції, тому що ринок і науково-технічний прогрес вимагають постійного відновлення, удосконалювання якості й розширення номенклатури товарів, а отже, і відновлення, удосконалювання й розширення розмаїтості застосовуваного встаткування. Предметна спеціалізація характерна для робочих центрів, що мають відносно вузьку або однорідну номенклатуру продукції різних типорозмірів при значному обсязі випуску. Застосовується в масовому й серійному виробництві.

На технологічній і предметній спеціалізації ґрунтуються можливі форми організації робочих центрів: технологічна, предметна й змішана. Наприклад, автомобільний завод - предметний робочий центр, що реалізує по замкнутому циклі весь комплекс технологічних функцій над предметом праці «автомобіль» ; ділянка токарських верстатів - технологічний робочий центр, що реалізує набір технологічних функцій «токарська обробка» над предметами праці різних найменувань у рамках заданої номенклатури; предметна ділянка, що реалізує повний цикл виготовлення конкретної деталі й маючий одну операцію технологічного процесу, що відособлена в окреме приміщення по санітарно-гігієнічних умовах, - приклад змішаного робочого центра.

Предметна форма організації має два різновиди — предметно-предметно-замкнуту й предметно-групову. Ці дві форми організації робочих центрів (ділянок, цехів) розрізняються широтою номенклатури оброблюваних у них предметів праці. На предметно-предметно-замкнутих ділянках ведеться обробка предметів праці (деталей, складальних одиниць, агрегатів, виробів) щодо вузької номенклатури, що ставляться до одного типу, із застосуванням типових технологічних процесів і коштів технологічного оснащення. На предметно-групових ділянках ведеться обробка предметів праці (деталей, складальних одиниць, агрегатів, виробів) більше широкої номенклатури, що ставляться до однієї або декількох родинним групам спільності по конструктивно-технологічних й організаційно-планових ознаках, із застосуванням групових технологій і коштів технологічного оснащення. На цих формах організації засновані сучасні гнучкі виробничі системи (CAD/CAM, FMS, CIM).

Змішана форма організації ділянок і цехів не характерна для машинобудування й більшості інших галузей промисловості. Технологічна форма організації ділянок і цехів характерна для одиничного й дрібносерійного виробництва, предметно-групова — для серійного, предметно-замкнута - для великосерійного й масового виробництва.