1.4. Конфлікт цілей виробничого менеджменту

Призначення виробничого менеджменту — сприяти створенню продуктів (товарів або послуг), які організація може з вигодою реалізувати на ринку. Тому перша, очевидна мета менеджменту — задоволення споживчого попиту.

Оперуюча система повинна мати на виході якийсь специфічний товар, що задовольняє споживача. Однак це не єдина вимога. Споживач повинен бути задоволений також ціною товару та часом його надання. Ці три аспекти: специфіковані товари, що відповідають вимогам до якості, їхні ціни та час їхнього надання є основними джерелами задоволення споживчого попиту й одночасно - визначення конкурентного статусу бізнес-організації, що їх виробляє. Тому їхній розгляд не можна відділяти від аналізу проблем виробничого менеджменту.

Зазвичай організація не ставить перед собою завдання домогтися максимального результату з усіх трьох напрямків. Зусилля зосереджують на якому-небудь одному з них. І це відрізняє дану бізнес-організацію від інших, працюючих у тому ж сегменті ринку. З іншого боку, це визначає й специфіку менеджменту у даній організації. Розглянемо три випадки.

1. Організація задовольняє попит на звичайний (функціональний) товар. Функціональні продукти служать задоволенню насущних потреб і купуються часто, у більшості випадків без оглядки на місце придбання. На них існує досить передбачуваний попит, а їхній життєвий цикл триває відносно довго. Конкурентам легко їх повторити, а отже, їх важко зробити високорентабельними. Ясно, що менеджмент тут орієнтований на скорочення виробничих витрат і ціни на товар. Тільки так можна втриматися на цьому ринку.

2. Організація створює інновативний товар. Інновативні продукти являють собою останнє слово техніки або моди, попит на них важко передбачити, а їхній життєвий цикл короткий. Домогтися конкурентної переваги в цій сфері можна лише, коли менеджмент націлений на максимально швидке створення, освоєння виробництва та випуск на ринок такого товару. Як компенсація за ризик і стислість існування інновативного товару його виробник одержує відносну волю від конкуренції й у підсумку - можливість домогтися високої рентабельності без особливого контролю витрат і розмаїтості моделей товару.

3. Дослідження закордонних фахівців показують, що на початку XXI ст. конкурентну перевагу будуть мати ті організації, які зможуть створювати товари, що відповідають певній потребі кожного унікального покупця, а не абстрактним вимогам узагальненого ринку. Здатність виробників сполучати індивідуальні купівельні переваги з виробництвом відповідних товарів й адекватною системою менеджменту буде вирішальним фактором. Таким чином, їхнім завданням повинне бути залучення й утримання кожного покупця, за умови збереження необхідного співвідношення ціна/якість.

Інша, менш очевидна, але від того не менш важлива мета менеджменту — ефективна переробка ресурсів, що надходять до входу оперуючої системи. Багато організацій потерпіли на ринку крах, незважаючи на наявність цілком задоволених покупців, тільки через те, що не зуміли налагодити раціональне використання наявних у їхньому розпорядженні ресурсів. Існують різні підходи та методи щодо оптимізації використання матеріалів, устаткування та праці на підприємствах, однак у всіх випадках домогтися збалансованого й ощадливого використання ресурсів - це завдання виробничого менеджменту. Його рішення можна вважати непростою справою. Зазвичай підприємства змушені оптимізувати використання якого-небудь одного ресурсу, ідучи на певні поступки відносно двох інших.

Таким чином, можна розрізнити цілі менеджменту двох типів: максимізація виходу оперуючої системи і мінімізація входу. Причому перша ціль більшою мірою лежить на поверхні, а друга в основному стосується виробничого менеджменту; перша визначає необхідну умову існування бізнес-організації, друга - достатню умову. Подвійність цілей породжує конфлікт між ними, і часте поліпшення досягнення однієї з них приводить до погіршення досягнення іншої. Всі рішення виробничого менеджменту повинні прийматися виходячи з наявності двох конфліктуючих цілей і необхідності досягнення балансу між ними. Завдання ускладнюється ще й тим, що всередині кожної з цілей існує своя конфліктна ситуація протиборства між шляхами її досягнення. Використовуючи загальноприйняті поняття, можна говорити про ефективність менеджменту, або ефективності керування організацією, як про відношення кількісно обмірюваного виходу системи до кількісно обмірюваного її входу.

Може здатися, що ціна як параметр виходу системи вже враховує оптимальність використання ресурсів, наявних на вході, тобто конфлікту насправді немає, і ефективний вихід уже говорить про ефективну роботу організації. Але це помилкове уявлення. Справа в тому, що ціна на товар на немонополізованому ринку встановлюється практично незалежно від витрат на його виробництво, що відображають ефективність використання ресурсів. Фірма може мати досить конкурентноздатний товар, у тому числі й відносно параметра «ціна», але бути при цьому нежиттєздатним через збитковість виробництва даного товару (високого рівня витрат виробництва у порівнянні з ціною) через низький рівень виробничого менеджменту. Баланс між цими двома основними цілями досягається з урахуванням сильних і слабких сторін організації, конкуренції, що має місце в даному сегменті ринку та ін. Інакше кажучи, у різних ситуаціях баланс, що досягається, різний. Це говорить і про те, що робота менеджерів у різних організаціях може істотно розрізнятися не тільки методами, що використовуються, але й прийнятими принциповими рішеннями. Приклад різниці підходів до рішення завдань менеджменту у двох організаціях, що надає послуги, наведений у табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Різноманітні підходи до рішення завдань менеджменту

Організація	Використання ресурсів				Обслуговування споживачів
	матеріалів	устаткування	живої праці	спеціалізовані послуги		за низькою ціною	у стислий термін
Магазин елітних товарів				+			+
Транспортна фірма	+	+	+			+

Поняття «менеджмент» трактується як керівництво, керування. У наступному розділі представлений класичний підхід до процесу керування, без розгляду якого неможливо осягти методи рішення завдань виробничого (операційного) менеджменту.