Засобивиробництва Продукція
Предмети праці Оперуюча система
Жива праця Послуги
Рис. 1.1. Загальна схема оперуючої системи бізнес-організації
З поняттями «бізнес-організація» та « оперуюча система » тісно пов'язана ще одна найважливіша категорія - «операційний менеджмент». Операційний менеджмент у широкому змісті — це спосіб створення та забезпечення функціонування оперуючих систем. Оперуючі системи досить різноманітні. Основною ознакою їхньої класифікації є розходження результатів функціонування. Так, вони підрозділяються на виробничі, результатом функціонування яких є готові вироби або продукція, та сервісні, результатом для яких є надання послуг, тобто задоволення якихось потреб без надання покупцеві матеріального товару. Новий автомобіль являє приклад продукції, а ремонт розбитого автомобіля - послуги.
Разрозподіл оперуючих систем на дві групи приводить до відповідної класифікації менеджменту. Так, виробничий менеджмент має справу з виробничими системами; сервісними системами займається відповідно менеджмент у сфері банківської діяльності, туризму, шоу-бізнесу, транспорту, надання платних медичних або освітніх послуг і т.ін. Прийнято поєднувати всі напрямки менеджменту у сервісі поняттям «операційний менеджмент». У підручнику розглядаються як виробничий, так і операційний менеджмент, але більша увага приділяється виробничому менеджменту, що покликаний забезпечити найбільш раціональні форми створення та функціонування виробничих систем, організації та здійснення виробничого процесу.
У відповідності з представленим поділом завдань виробничого (операційного) менеджменту його функції також можна розбити на дві групи: функції створення оперуючих систем, і функції забезпечення їхнього функціонування. Різниця полягає у тому, що рішення, спрямовані на створення систем, завжди дають віддалені у часі результати, у той час як результати рішень із забезпечення функціонування систем проявляються досить швидко. Це дозволяє говорити про поділ функцій виробничого менеджменту відповідно на стратегічні й тактичні. І ті й інші в остаточному підсумку підтримують виконання бізнес-організацією своєї місії.
Стратегічні функції виробничого менеджменту, або його стратегії включають:
1) стратегію товару, що визначає вибір нових товарів і модернізацію тих, що вже виготовляються. Ця стратегія нерозривно пов'язана з аналізом життєвого циклу товарів, з проведенням маркетингових досліджень2;
2) стратегію процесу, що визначає вибір способів виробництва відібраних товарів, обґрунтування виробничої потужності та її резервування. Під способом виробництва тут розуміється сукупність засобів виробництва, технологій виготовлення та методів організації та керування виробництвом. У першу чергу ці складові перебувають під впливом масштабу виробництва нового товару, повторюваності та стабільності його випуску, які також визначаються у ході маркетингових досліджень;
3) стратегію розміщення нових виробництв у регіональному аспекті з урахуванням виконання вимог гнучкості та надійності постачальницької та розподільної мережі, що має величезний вплив на ефективність бізнесу;
4) стратегію організації виробництва, що визначає організаційну структуру нового підприємства або підприємства, що реконструюється, вибір форм і методів організації робіт усередині підприємства, побудова робочих центрів і забезпечення їх ресурсами;
5) стратегію обслуговування виробництва, що визначає форми організації та методи технічного, транспортного та складського обслуговування підприємства;
6) стратегію якості, що здобуває останнім часом все більше значення через ті кардинальні зміни, які відбуваються у бізнесі.
Тактичні функції виробничого менеджменту, або його тактики включають:
1) тактику керування запасами, що розглядає запаси як необхідний атрибут будь-якої виробничої системи, а керування ними — як елемент керування матеріальними потоками у виробництві;
2) тактику «точно в термін», що показує шляхи мінімізації запасів і можливості працювати взагалі без них;
3) тактику розрахунку потреби у компонентах виробів, що визначає систему планування на підприємстві в умовах залежного попиту;
4) тактику агрегатного планування, що дає рішення з ефективного планування темпів виробництва у середньотерміновому періоді з обліком мінливого ринкового попиту;
5) тактику складання виробничих розкладів на рівні виконавців з урахуванням виникаючих черг і ступеня завантаженості робочих центрів.
Вище перераховані основні стратегічні й тактичні функції менеджменту, зміст і методи виконання яких докладно розглянуті у відповідних розділах дійсного підручника. У ряді конкретних випадків їхній склад може бути трохи видозмінений і розширений.