
- •Вища освіта
- •Передмова
- •1. Введення до предмеТу
- •1.1. Об'єкт і предмет вивчення, мета й завдання виробничого менеджменту
- •1.2. З історії розвитку виробничого менеджменту
- •1.3. Сутність і функції виробничого менеджменту
- •Засобивиробництва Продукція
- •Предмети праці Оперуюча система
- •Жива праця Послуги
- •1.4. Конфлікт цілей виробничого менеджменту
- •1.5. Менеджмент як системний процес формування управлінських рішень
- •Контрольні питання й завдання
- •Частина I стратегія продукту
- •2.1.2. Особливості виробничого менеджменту по стадіях життєвого циклу
- •Методи інноваційного менеджменту
- •2.2. Маркетингова розробка продукту
- •2.2.1. Завдання маркетингу продукту
- •2.2.2. Процес маркетингу продукту
- •2.3. Науково-технічне прогнозування розвитку продукту
- •2.3.1. Сутність і види прогнозів
- •2.3.2. Методи науково-технічного прогнозування
- •2.4. Формування продуктової програми підприємства
- •2.4.1. Сутність і види продуктового планування
- •2.4.2. Процес продуктового планування інновацій
- •Контрольні питання й завдання
- •ГЛава 3. Проектування нового продукту
- •3.1. Інноваційний процес: зміст та особливості
- •3.1.1. Поняття та види інновацій
- •1. За значи-містю
- •5. За відношенням до розробки
- •11. За причинами виникнення
- •6. За масштабами поширення
- •12. За предметом та сферою докладання
- •7. За роллю у процесі виробництва
- •8. За характером задовольняючих потреб
- •9. За степенем новизни
- •3.2. Дослідницька стадія проектування продукту
- •Невизначеність змісту та оцінок Конкретизація цілі Наукова таекономічназначущістьрезультатів Види робіт
- •3.3. Конструювання нового продукту
- •3.3.1. Дослідно-конструкторські розробки
- •3.3.2. Конструкторська підготовка виробництва
- •3.4. Технологічна підготовка виробництва нового продукту
- •3.4.1. Сутність технологічної підготовки виробництва
- •3.4.2. Склад робіт з технологічної підготовки виробництва
- •3.5. Організаційні структури керування інноваційними процесами
- •Контрольні питання й завдання
- •ГЛава 4. Керування інноваційними проектами
- •4.1. Поняття й зміст керування інноваційними проектами
- •4.1.1. Сутність інноваційних проектів
- •4.1.2. Види й зміст інноваційних проектів
- •Інноваційні проекти
- •4.1.3. Сутність і принципи керування інноваційними проектами
- •4.2. Порядок розробки інноваційних проектів
- •4.3. Планування інноваційного проекту
- •4.3.1. Зміст і види планування проектів
- •4.3.2. Побудова мережної моделі проекту
- •4.3.3. Розрахунок тимчасових характеристик проекту
- •4.3.4. Аналіз імовірності завершення проекту в термін
- •4.3.5. Завдання мінімізації витрат на проект
- •Частина II.
- •5.2. Принципи раціональної організації виробничого процесу
- •5.3. Типи процесів і типи виробництва
- •5.4. Техніко-економічна характеристика типів виробництва
- •5.5. Особливості стратегії процесу в сервісі
- •ГЛава 6. Виробничий цикл
- •6.1. Ритм виробництва та виробничий цикл
- •6.2. Норма часу на операцію
- •6.3. Операційний цикл
- •6.4. Технологічний цикл
- •6.5. Виробничий цикл
- •Глава 7. Виробнича потужність
- •7.1. Обсяг виробництва й виробнича потужність
- •7.2. Практичні розрахунки виробничої потужності
- •7.3. Планування виробничої потужності
- •7.4. Обґрунтування виробничої потужності
- •7.5. Інвестування в розвиток виробничих потужностей
- •Частина III
- •8.2. Метод зважування
- •8.3. Метод критичної точки
- •8.4. Метод центра гравітації
- •8.5. Транспортні методи
- •ГЛава 9. Прийняття рішенні про розміщення (метод дерева рішень)
- •9.1. Методи та моделі прийняття рішень
- •9.2. Основні положення методу
- •9.3. Аналіз чутливості рішення завдання
- •9.4. Дерево рішень завдання
- •9.5. Гранична вартість повної інформації
- •9.6. Багаторівневі завдання прийняття рішень
- •Частина IV.
- •Склад основних і допоміжних цехів, що обслуговують господарств машинобудівного підприємства
- •10.2. Принципи раціонального розміщення підрозділів підприємства
- •10.3. Форми спеціалізації підрозділів підприємства
- •10.4. Виробнича структура підрозділів підприємства
- •Глава 11. Організація виробництва непотоковими методами
- •11.1. Форми організації ділянок (цехів)
- •11.2. Об'ємні проектні розрахунки створення ділянок
- •11.3. Методи розрахунку тривалості циклу обробки партій деталей
- •11.4. Методи оптимізації запуску партій деталей в обробку
- •Глава 12. Організація виробництва потоковими методами
- •12.1. Поняття потокового виробництва
- •І види потокових ліній
- •12.2. Основи організації однопредметних безперервних потокових ліній
- •12.2.1. Моделі й методи розрахунку ліній, оснащених робочими конвеєрами
- •12.2.2. Моделі й методи розрахунку ліній, оснащених розподільними конвеєрами
- •12.3. Основи організації однопредметних перервних потокових ліній
- •Моделі й методи розрахунку оборотного заділу
- •12.4. Основи організації багатопредметних перемінно-потокових ліній
- •12.5. Багатопредметні групові потокові лінії
- •Частина V.
- •13.2. Ремонтне господарство підприємства
- •13.3. Енергетичне господарство підприємства
- •Глава 14. Транспортно-складське обслуговування виробництва
- •14.1. Організація транспортного господарства підприємства
- •Маршрути руху транспортних коштів
- •14.2. Організація складського господарства підприємства
- •Глава 15. Стратегія якості продукції
- •15.1. Визначення якості продукції
- •15.2. Концепція загального управління
- •15.3. Міжнародні стандарти якості
- •15.4. Нормативна якість продуктів
- •15.5. Якість сервісу
- •Частина VI.
- •16.2. Функції систем, що оперують, і їх концептуальне моделювання
- •16.3. Стратегії планування і структури систем, що оперують
- •Глава 17. Керування запасами
- •17.1. Завдання створення
- •Виробничих запасів
- •17.2. Функції запасів
- •17.3. Типи запасів
- •17.4. Підходи до керування наявними запасами
- •17.5. Ідеальна модель керування запасами і її модифікації
- •Контрольні питання і завдання
- •Глава 18. Моделі Та методи керування запасами
- •18.1. Класифікація моделей керування
- •Запасами
- •18.2. Модель керування запасами з фіксованою партією поставки
- •18.3. Модель керування запасами с фіксованим ритмом поставки
- •18.4. Комбінований спосіб керування запасами
- •18.5. Особливості стохастичної постановки завдання керування запасами
- •18.6. Керування запасами з фіксованою партією поставки (стохастичних підхід)
- •18.7. Керування запасами з фіксованим ритмом поставки (стохастичний підхід)
- •18.8. Комбінований спосіб керування запасами (стохастичний підхід)
- •18.9. Багатопродуктова модель керування запасами
- •18.10. Метод розрахунку страхових запасів
- •Глава19. Система керування «точно в строк»
- •19.1. Загальні принципи побудови системи «точно в строк»
- •19.2. «Виштовхувальні» і «витягаючі» системи керування виробництвом
- •19.3. Фактори ефективності системи «точно в строк»
- •19.4. Структура і принципи побудови системи Toyota
- •19.5. Інформаційна система «канбан»
- •Правила руху карток «канбан»
- •Контрольні питання
- •Глава 20.
- •20.2. Коротка історія розвитку системи централізованого планування
- •20.3. Механізм планування потреб у компонентах виробів при залежному попиті
- •20.4. Головний план-графік виробництва
- •Головний план-графік виробництва (перший інтервал обрію планування)
- •20.5. Відомість складу виробу
- •20.6. Вибір політики замовлень
- •Політика «послідовного балансування по окремих періодах»
- •Контрольні питання й завдання
- •Частина VII.
- •21.2. Логіка формування системи mrp II
- •21.3. Функції системи mrp II на стадії планування
- •21.4. Функції системи mrp II на стадії виконання планів
- •21.5. Порівняння концепції mrp II і системи керування «точно в термін»
- •Концептуальна єдність підходів до управління систем
- •21.6. Система планування потреб у розподілі
- •21.7. Інші сучасні підходи до плануванню виробництва
- •Контрольні питання й завдання
- •Глава22. Агрегатне планування
- •22.1. Загальна характеристика й мета
- •Агрегатного планування
- •22.2. Стратегії агрегатного планування
- •Чисті стратегії
- •Змішані стратегії
- •22.3. Методи агрегатного планування
- •Контрольні питання й завдання
- •Глава23.
- •23.2. Основні методики складання виробничих розкладів
- •Контрольні питання й завдання
- •Додаток інформаційна підтримка виробничого менеджменту: сучасна концепція
- •1. Вимоги до сучасних бізнесів-систем і рівні їхньої інтеграції
- •2. Інформаційне оточення бізнесу і нові правила його роботи
- •Вплив інформаційних технологій на перехід до нових правилам роботи компаній
- •3. Системи підтримки прийняття рішень і моделі подання знань
- •Література
- •1. Введення до предмеТу 4
- •Глава 2. Формування базисних 23
- •ГЛава 3. 50
- •ГЛава 4. 79
- •Глава 5. 114
- •ГЛава 6. 132
- •Глава 7. 153
- •ГЛава 9. 185
- •ГЛава 10. Виробнича 197
- •Глава 11. 209
- •Глава 12. Організація виробництва 229
- •Глава 13. 265
- •Глава19. 388
7.2. Практичні розрахунки виробничої потужності
Розрахунки виробничої потужності виконуються для обґрунтування виробничої програми підприємства і його підрозділів, а також для виявлення резервів використання діючих основних виробничих фондів підприємства. Вихідними даними для розрахунків виробничої потужності служать відомості про кількість устаткування й виробничих площ, режимів роботи підприємства і його підрозділів, номенклатурі й характері продукції, нормах продуктивності устаткування й трудомісткості продукції. Розрахунок виробничої потужності ведеться по всьому встановленому устаткуванню (діючому й бездіяльному).
Виробнича потужність підприємства визначається по потужності провідних цехів, цеху - по потужності провідних ділянок, ділянки - по потужності провідного устаткування. Як ведучих приймаються такі цехи, ділянки й групи устаткування, які мають найбільша питома вага в загальному випуску продукції по трудомісткості, у натуральному або вартісному вираженні, на яких провадяться технологічні операції, що визначають спеціалізацію й масштаб виробництва. У загальному виді виробнича потужність N групи устаткування, підрозділи або підприємства в плановому періоді (наприклад, за рік) виражається в такий спосіб:
де F— розташовуваний фонд часу роботи в плановому періоді, годин;
t— трудомісткість одиниці продукції, годин.
Розташовуваний фонд часу роботи в плановому періоді F дорівнює:
де q — число одиниць установленого устаткування (у групі, підрозділі);
Dр — кількість робочих днів у плановому періоді;
Тсм — тривалість зміни, годин;
s — число змін роботи устаткування;
а — плановий відсоток втрат часу на ремонт устаткування.
Повна потужність розраховується виходячи із числа змін, що відповідає цілодобовому режиму роботи (звичайно трьохзмінному). Режимна потужність визначається виходячи із прийнятого режиму роботи устаткування, ділянки, цеху з дотриманням 41-годинного робочого тижня (звичайно двозмінного, по унікальному й устаткуванню, що лімітує, - трьохзмінного). Трудомісткість одиниці продукції t повинна відображати особливість визначення потужності, що пов'язана з найбільш ефективним використанням всіх видів виробничих ресурсів (устаткування) у процесі виробництва продукції: застосування прогресивної технології, раціональної організації виробництва, праці й керування.
При розрахунках виробничої потужності за рік розрізняють виробничу потужність на початок і кінець планового року, а також середньорічну потужність. Потужність на кінець планового року визначається як сума потужності на початок року й потужностей, що вводять й, що вибувають у плин року. Середньорічна потужність N розраховується за формулою:
де NH — виробнича потужність на початок планового року;
Nвв й Nвыб — що вводять і потужності, що вибувають протягом року;
Твв і Твыб — тривалість використання що вводять і невикористання потужностей, що вибувають, місяців.
Коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності Кит визначається:
де NB — річний випуск продукції (фактичний або плановий).
За результатами розрахунку коефіцієнта використання потужності намічаються організаційно-технічні заходи щодо усунення «вузьких місць» і поліпшенню використання виробничої потужності. Під «вузьким місцем» розуміється виробничий підрозділ (цех, ділянка або група встаткування), виробнича потужність якого менше, ніж будь-якого іншого підрозділу. Оскільки величина виробничої потужності N залежить від розташовуваного фонду часу роботи F і трудомісткості одиниці продукції t, те підвищення виробничої потужності можливо у двох основних напрямках: за рахунок збільшення розташовуваного фонду часу роботи або скорочення трудомісткості одиниці продукції (табл. 7.1).
Таблиця 7.1
Способи підвищення виробничої потужності підприємства
Збільшення розташовуваного фонду часу роботи |
Скорочення трудомісткості продукції | |
Збільшення кількості одиниць установленого устаткування |
Удосконалювання технології виготовлення продукції | |
Збільшення змінності роботи устаткування |
Підвищення серійності виробництва | |
Поліпшення організації ремонту устаткування |
Розширення уніфікації, нормалізації, стандартизації продукції і її компонентів | |
Скорочення виробничих циклів |
Відновлення й модернізація устаткування | |
Поліпшення використання виробничих площ і простору |
Підвищення рівня технологічної оснащеності виробництва | |
Раціональне планування робіт, усунення «вузьких місць» у виробництві |
Постійне відновлення й перегляд норм часу | |
Поглиблення спеціалізації, розвиток кооперування підрозділів і підприємств |
Раціональна організація праці на робочих місцях |
Розрахунки виробничої потужності підприємства починаються із провідних груп устаткування. При однономенклатурному випуску продукції виробнича потужність N по провідній групі взаємозамінного устаткування визначається за формулою:
де Fэф — ефективний фонд часу роботи одиниці устаткування в плановому періоді;
Q - число одиниць взаємозамінного устаткування в групі;
t — трудомісткість виготовлення одиниці продукції по групі устаткування.
При одночасному виготовленні декількох видів продукції й заданої кількісної пропорції їхнього випуску виробнича потужність групи взаємозамінного устаткування визначається в умовних комплектах:
де Кнз — число найменувань виробів, що виготовляють на даній групі устаткування;
t — трудомісткість виготовлення одиниці продукції j-го виду;
К — число одиниць продукції j-го виду в одному комплекті.
Виробнича потужність по площі ділянки при випуску продукції одного виду визначається як
де FHOM - номінальний фонд часу роботи ділянки;
S— виробнича площа ділянки;
S0 — потребная площа для виготовлення (зборки) одиниці продукції з урахуванням проходів між робітниками місцями;
t - час зайнятості площі ділянки однією одиницею продукції.
Завантаження устаткування по групах взаємозамінності розраховується для виявлення фактів його недовантаження й перевантаження з метою наступного вирівнювання. Порівнянням необхідного для виконання плану числа одиниць устаткування q з фактично встановленим qф у групі визначається його надлишок або недолік. Коефіцієнт завантаження групи встаткування дорівнює:
При визначенні числа одиниць фактично наявного устаткування в групі повинне враховуватися його вибуття через фізичне й моральне зношування, а також установка нових одиниць устаткування.
Необхідне для виконання плану кількість одиниць устаткування q виходить округленням розрахункового q до найближчого більшого цілого. Розрахункова кількість одиниць устаткування qp за планом становить:
де Тпл — необхідне число нормо-годин по групі устаткування на весь випуск товарної продукції й на зміну заділів незавершеного виробництва;
Fэф — ефективний фонд часу роботи одиниці встаткування.
Потрібна кількість одиниць устаткування по групі визначається шляхом зіставлення сумарного числа нормо-годин за планом із пропускною здатністю однієї одиниці устаткування (її ефективним фондом часу роботи).
Необхідне число нормо-годин по групі устаткування на весь випуск товарної продукції й на зміну заділів незавершеного виробництва Тпл визначається як
де J— число видів продукції, що виготовляє на групі устаткування;
Nв — річний випуск продукції j-го виду, що виготовляє на групі устаткування;
Тj — трудомісткість виготовлення продукції j-го виду на групі устаткування;
Hизj — трудомісткість зміни залишку незавершеного виробництва продукції j-ro виду по групі устаткування;
Рвн — планований середній коефіцієнт виконання норм часу по групі устаткування.
Трудомісткість зміни зачепила незавершеного виробництва продукції j-го виду по групі устаткування DHизj дорівнює:
де Оврj й Овфj — розрахункове та фактичне випередження випуску продукції j-го виду по групі устаткування.
При розрахунку завантаження устаткування враховуються також внутрішні виробничі потреби підприємства (для ремонтних потреб і т.д.), звичайно у відсотках від потреби у випуску товарної продукції.
Основними показниками використання устаткування є наступні коефіцієнти:
1) коефіцієнт екстенсивного використання (Кэкс), обумовлений як
де Fисп - фонд часу роботи устаткування (плановий або фактичний) з урахуванням планованих втрат;
Fтex - календарний (або режимний) фонд часу роботи устаткування;
2) коефіцієнт інтенсивного використання (Кинт):
де tтех - мінімально можлива трудомісткість операцій, закріплених за даною групою устаткування;
Stпл - середня нормативна трудомісткість операцій, закріплених за даною групою устаткування;
3) інтегральний коефіцієнт використання (Kи):
4) коефіцієнт завантаження (ДО3):
де Qпот - потрібне число одиниць устаткування на програму;
QУСТ - установлене число одиниць устаткування;
5) коефіцієнт змінності (Ксм):
де s — число змін роботи встаткування;
6) коефіцієнт використання технічної потужності (Ктех):
де Мср - середня потужність, потрібна для обробки по технологічному процесі, квт;
Мmах - паспортна потужність устаткування, квт;
7) коефіцієнт інтегрального завантаження (Ки:):