4.2. Порядок розробки інноваційних проектів

Розробка інноваційного проекту являє собою особливим образом організовану науково-дослідну роботу прогнозно-аналітичного й техніко-економічного характеру, пов'язану з постановкою мети проекту, формулюванням його концепції, плануванням проекту й оформленням проектно-кошторисної документації. Концепція інноваційного проекту повинна визначати варіанти його реалізації, формувати основні цілі й очікувані кінцеві результати, оцінювати конкурентноздатність і перспективність результатів проекту, а також оцінювати його можливу ефективність. У процесі розробки концепції інноваційного проекту можна виділити наступні етапи (рис. 4.3):

• формування інноваційної ідеї й постановка мети проекту;

• маркетингові дослідження ідеї проекту;

• структуризація проекту;

• аналіз ризику й невизначеності;

• вибір варіанта реалізації проекту.

Пріоритетна інноваційна проблема

1

Формування інноваційної ідеї та постановка цілі проекту

2

Маркетингові дослідження ідеї проекту

Варіанти рішення проблеми

Кількісні значення цільових параметрів проекту

3

Структуризація проекту

Дерево цілей

Дерево робіт

4

Аналіз ризику та невизначеності

5

Вибір варіанту реалізації проекту

Варіант реалізації проекту

Рис. 4.3. Зміст й етапи розробки концепції

інноваційного проекту

Формування інноваційної ідеї й постановка мети проекту. Виникнення інноваційної ідеї є відправною крапкою, з якої починається розробка інноваційного проекту. Формування інноваційної ідеї розглядається із двох позицій. З одного боку, інноваційна ідея становить основу, суть інноваційного проекту, що знаходить відображення в постановці генеральної (кінцевої) мети проекту (ідея створення нового товару або послуги, ідея організаційних перетворень у галузі, регіоні, на діючому підприємстві й т.ін.). У той же час під формуванням інноваційної ідеї (задуму) розуміється задуманий план дій, тобто способи або шляхи досягнення мети проекту. Уже на цьому етапі визначаються альтернативні варіанти рішення проблеми. Ідея може виникнути спонтанно або з'явитися результатом тривалого процесу, вона може бути результатом колективної експертизи або індивідуального аналізу. До методів генерування й формування інноваційних ідей ставляться добре відомі методи експертних оцінок, такі, як методи виявлення думок (метод інтерв'ю, метод анкетування, написання сценаріїв і т.ін.) і творчі методи (мозкова атака, морфологічний аналіз, метод Дельфі й т.д.).

Маркетингові дослідження ідеї проекту. Паралельно з формуванням інноваційної ідеї проекту проводяться її маркетингові дослідження. Метою цього етапу є визначення сфери впливу проекту на розвиток народного господарства й, як слідство, кількісне уточнення мети проекту й завдань по окремим періодам. Кінцеві цілі й завдання інноваційного проекту не завжди можуть бути встановлені у вигляді конкретних кількісних показників на стадії вибору й обґрунтування проблеми (інноваційної ідеї). Тому властиво розробка проекту повинна починатися з кількісного уточнення кінцевої мети проекту й установлення проміжних завдань її реалізації по окремих тимчасових періодах для різних варіантів.

Із цією метою встановлюються можливі споживачі цільового продукту проекту; аналізуються можливості й економічну доцільність заміни виробленої продукції новими видами цільової продукції; вивчається структура галузей, що забезпечують реалізацію проекту сировиною, енергоресурсами, що комплектують виробами й т.д.; аналізуються нові сфери використання кінцевого продукту проекту; досліджуються економічні й соціальні наслідки реалізації проекту. На етапі маркетингових досліджень повинні використовуватися загальні методи маркетингу інновацій. Результати маркетингових досліджень виражаються в конкретних кількісних значеннях цільових параметрів проекту.

Структуризація інноваційного проекту. Установлені на попередніх етапах цільові параметри проекту є основою для формування переліку проектних заходів щодо досягнення кінцевої мети проекту. Для визначення складу необхідних заходів кінцеві цілі попередньо структуруються, тобто розбиваються на складові елементи. Практика показала, що в структуризації проекту необхідно розрізняти його функціональну й проблемну структуру.

Функціональна структура проекту. При структуризації інноваційного проекту спочатку встановлюється склад функціональних елементів, що є умовою повного й комплексного його рішення. Інструментом такої функціональної структуризації проблеми при розробці проекту служить дерево цілей. Останнє являє собою ієрархічну систему, що має ряд рівнів, на яких розташовуються послідовно деталізовані цілі, що вимагають реалізації. При цьому цілі кожного наступного рівня повинні забезпечувати реалізацію цілей вищестоящого рівня (рис. 4.4).

Генеральна (кінцева) мета

Цілі 1-го рівня

1

1.1

1.2

1.3

1.1.1

1.1.2

1.2.1

1.2.2

1.3.1

1.3.2

1.1.1.1

1.1.1.2

1.2.2.1

1.2.2.2

1.3.2.2

1.3.2.1

Цілі 2-го рівня

Цілі 3-го рівня

Рис. 4.4. Дерево цілей

Побудова дерева цілей, тобто послідовна розбивка кінцевої мети проекту на її складові елементи, базується не на формальних залежностях, а на використанні переважно експертних оцінок фахівців. По кожному із установлених елементів, включаючи й альтернативні, визначається обмежений перелік найважливіших цільових показників, що характеризує їхній науково-технічний рівень і розкриває зміст цільових показників елементів вищестоящого рівня. На підставі приватних прогнозів розвитку кожного елемента й з урахуванням сформованих пропорцій, питомих витрат і норм витрати розраховуються можливі значення цільових показників по окремих періодах реалізації проекту. При визначенні значень цільових показників варто виходити з необхідності обов'язкового забезпечення цільових параметрів відповідного елемента вищестоящого рівня. Розрахунок цільових параметрів по елементах дерева цілей здійснюється послідовним розукрупненням - від вищого рівня до нижчого.

Крім цільових показників по кожному з елементів дерева цілей рекомендується встановлювати обмежуючі параметри, що визначають особливі умови досягнення цілей. Склад таких параметрів й їхніх значень підбираються й обґрунтовуються експертами виходячи зі специфіки проекту. Обмежуючі параметри встановлюють вимоги, які обов'язково повинні бути витримані при реалізації проекту. Таким чином, установлення складу обмежуючих параметрів проекту і їхніх значень може розглядатися як перша й сама укрупнена стадія техніко-економічного обґрунтування варіанта реалізації проекту.

Проблемна структура проекту. Побудоване дерево цілей переформулюється потім у проблемно виражену систему завдань і заходів, що має також ієрархічну структуру й называемую дерево робіт. Якщо дерево цілей установлює необхідні кошти досягнення цілей проекту, то комплекс заходів (дерево робіт) повинен визначати шляхи й способи одержання встановлених засобів. При формуванні заходів повинен використовуватися композиційний принцип послідовного агрегування робіт нижчого рівня в теми, завдання, проблеми вищого рівня. Сукупність робіт, установлених по елементах нижчого рівня дерева цілей, поєднується на наступних стадіях розробки проекту в теми, завдання й етапи, пов'язані зі створенням відповідних елементів вищого рівня. Одержуване в такий спосіб дерево робіт являє собою один з можливих варіантів реалізації проекту (мал. 4.5).

Проблема

10

30

20

Варіанти

завдань

11

12

21

31

32

Варіанти

тем

Варіанти

1112

112

121

211

311

312

321

322

робіт

Рис. 4.5. Дерево робіт

Любою з варіантів, здатний реалізувати цілі проекту, варто розглядати як припустимий. У рамках обмежуючих параметрів проекту припустимі варіанти його реалізації можуть розрізнятися за технологічними способами виробництва продукту або за пропорціями у розподілі його виробництва по технологічних способах, видам сировини й матеріалів, що використовувались, якісним характеристикам цільового продукту, прийнятим способам задоволення потреби в ньому, складу заходів. Результатом структуризації проекту є перелік заходів (склад завдань, тем і робіт), виконання яких необхідно для досягнення у встановлений термін цільових значень проекту по кожному з його варіантів.

Аналіз ризику й невизначеності. Однією з найбільш істотних особливостей інноваційних проектів є те, що виконання проектів здійснюється в умовах ризику й невизначеності. При цьому під невизначеністю розуміється неповнота або неточність інформації про умови реалізації проекту, у тому числі про пов'язаних з ними витратами і результатами. Невизначеність, пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуацій і наслідків, характеризується поняттям ризику. При оцінці проектів найбільш істотними представляються наступні види невизначеності й інвестиційних ризиків:

• ризик, пов'язаний з нестабільністю законодавства й поточною економічною ситуацією, умов інвестування й використання прибутку;

• зовнішньоекономічний ризик (можливість введення обмежень на торгівлю й поставки, наявність сильних конкурентів і т.д.);

• невизначеність політичної ситуації, ризик несприятливих соціально-політичних змін у країні або регіоні;

• неповнота або неточність інформації про динаміку техніко-економічних показників, параметри нової техніки й технології;

• коливання ринкової кон'юнктури, цін, валютних курсів і т.п.;

• виробничо-технологічний ризик (аварії, відмова устаткування, виробничий брак й ін.);

• невизначеність цілей, інтересів і поводження учасників;

• неповнота або неточність інформації про фінансове становище й ділову репутацію організацій-учасників (можливість неплатежів, банкрутства, зриву договірних зобов'язань).

Результат аналізу ризику при розробці інноваційного проекту виражається у визначенні ймовірності реалізації різних альтернативних варіантів проекту й підлягає обліку в розрахунках ефективності.

Вибір варіанта реалізації інноваційного проекту. Вибір з альтернативних варіантів інноваційного проекту найбільш ефективного являє собою одну з найбільш відповідальних процедур розробки проекту. Основними завданнями цього етапу є встановлення основних критеріїв (показників) ефективності інноваційного проекту, розрахунок показників ефективності альтернативних варіантів проекту з урахуванням імовірності їхньої реалізації, порівняння й вибір варіанта інноваційного проекту для реалізації.

Для оцінки ефективності інноваційних проектів використовується система показників, установлена «Методичними рекомендаціями з оцінки ефективності інвестиційних проектів й їхньому відбору для фінансування». Порівняння різних варіантів проекту й вибір кращого з них рекомендується проводити з використанням методів чистого дисконтованного доходу (ЧДД) або очікуваного інтегрального ефекту, індексу прибутковості (ИД), внутрішньої норми прибутковості (ВИД), терміну окупності, розрахунку точки беззбитковості й інших методів, що відображають інтереси учасників або специфіку проекту. При використанні показників для порівняння різних проектів (варіантів проекту) вони повинні бути приведені до порівнянного виду. Для застосування кожного з них необхідно ясне подання про те, який питання економічної оцінки інноваційного проекту вирішується з його використанням й як здійснюється вибір рішення. Жоден з перерахованих критеріїв не є достатнім для прийняття проекту. Рішення про інвестування коштів у проект повинне прийматися з урахуванням значень всіх перерахованих критеріїв й інтересів всіх учасників інноваційного проекту.

Отже, проведені необхідні дослідження й виконані етапи техніко-економічного обґрунтування інноваційного проекту - від визначення мети до вибору найбільш ефективного варіанта її досягнення. На цьому закінчується розробка концепції інноваційного проекту.