Контрольні питання й завдання

1. Як впливає на складання розкладу стабільність попиту?

2. Які методики складання розкладів більше характерні для випадку виготовлення продукції по індивідуальному проекті?

3. Чим відрізняються методики знаходження черговості виконання й диспетчеризація?

4. Яким повинне бути розклад для ділянки виробництва лімітуючого весь процес, внутрішньо- або зовнішньо - орієнтовних?

5. Складіть розклади роботи обробного центра, використовуючи правила пріоритетів, і дайте їхню порівняльну оцінку. Вихідні дані про черзі завдань наведені в табл. 23.5.

Таблиця 23.5

Завдання	Тривалість, нод.	Планова дата завершення, нод.
А	8	12
В	2	6
С	4	6
D	1	4
Е	3	5
F	3	27
G	7	18
Н	5	30

Додаток інформаційна підтримка виробничого менеджменту: сучасна концепція

Інтегровані автоматизовані системи управління(ІАСУ) виробництвом включають дві основні групи компонентів — керуючі й інформаційні. Розглянуті раніше концепції, методи й моделі управління реалізуються у вигляді керуючих компонентів. Причому інформаційна підтримка прийняття рішень при управлінні й інтеграції всіх рівнів управління стає визначальним фактором для ефективного функціонування складних виробничих систем. Проблеми побудови ІАСУ охоплюють широкий спектр досліджень. У даному додатку будуть розглянуті інформаційні технології, що одержали найбільш широке застосування в сучасній практиці побудови ІАСУ, а саме, технології управління знаннями (knowledgemanagement, ontologymanagement). Як інформаційна основа для даних технологій виступають інтегровані інформаційні системи в правління ресурсами підприємства (enterpriseresourceplanning, ERF).

1. Вимоги до сучасних бізнесів-систем і рівні їхньої інтеграції

У сучасних умовах міняється стратегія економічної діяльності організацій, зокрема, її суть - розвиток конкурентноздатності організації. У цей час на зміну традиційному, ціновому розумінню конкурентноздатності продукції прийшло поняття нецінової конкурентноздатності, обумовлене якістю продукції, швидкістю виконання замовлень, готовністю до швидкого перепрофілювання підприємств залежно від ринкових умов. Найбільш конкурентноздатні бізнеси-системи мають наступні характеристики:

• невеликі підрозділи, укомплектовані меншим числом, але більше висококваліфікованими фахівцями;

• мале число рівнів управління;

• структура, заснована на групах (командах) фахівців;

• графіки й процедури роботи, орієнтовані на споживачів;

• можливості для гнучкої комплектації;

• мінімальний обсяг запасів;

• швидка реакція на зміни;

• висока продуктивність і низькі витрати;

• висока якість продукції й орієнтація на міцні зв'язки зі споживачами.

Таким чином, в останні роки у виробничій й управлінській діяльності відбувся ряд принципових змін, пов'язаних з посиленням конкуренції на ринку товарів і послуг, а саме:

• зросла доступність товарів і послуг з будь-якої точки миру;

• зросли вимоги споживачів до якості товарів і послуг;

• зменшився життєвий цикл товару або послуги на ринку.

У сформованій економічній ситуації розраховувати на капіталомісткі способи підвищення конкурентноздатності не доводиться, так це, як показує світовий досвід, і не завжди так необхідно, як здається на перший погляд. Відомо, наприклад, що найбільшу віддачу дають так названі «м'які» методи збільшення продуктивності й підвищення якості, орієнтовані насамперед на вдосконалення організації життєвого циклу виробу на базі технологій управління виробництвом, заснованих на використанні сучасних досягнень інформатики. Крім того, стало ясно, що ієрархічні організаційні структури компаній, організованих по функціональному принципі, у цей час не є ефективними.

В останні роки широке поширення придбала практика створення підприємств із наступними характеристиками організаційної структури, що одержала назву адхократіческой (adhoc):

• невелике число підрозділів;

• невелике число рівнів управління;

• формування спеціалізованих проблемно-орієнтованих груп (команд) висококваліфікованих фахівців.

Саме поява нових інформаційних технологій (розподілених баз даних і знань, телекомунікаційних мереж, експертних систем, систем підтримки прийняття рішень і т.п.) уможливило реалізацію подібної організації підприємств на практиці. До цього підштовхує й тенденція, що намітилася, до бізнесу-інтеграції підприємств на основі інформаційних технологій (прикладом нових форм інтеграції підприємств є концепція віртуального підприємства).

Дійсно, випливаючи одному з визначень бізнесу, що «бізнес це насамперед взаємодія людей», справедливим є наступне затвердження: «Люди, що працюють спільно, повинні зв'язуватися один з одним, приймати рішення, розподіляти ресурси й одержувати товари й послуги в потрібнім місці й у потрібний час»; інакше кажучи, вони повинні координувати свою діяльність. Завдяки різкому зниженню витрат на координацію й одночасне підвищення її швидкості і якості, нові інформаційні технології (мережні технології й технології групової підтримки прийняття рішень) покликані забезпечити ефективну координацію роботи людей і сформувати нові добре скоординовані структури бізнесу.

У своєму розвитку бізнесу-системи пройшли різні рівні інтеграції (мал. I) - від інтеграції на рівні даних (системна інтеграція) до інтеграції на рівні ресурсів даних і програм (інтеграція додатків) і потім до інтеграції на рівні знань і бізнесів-рішень (бізнес-інтеграція). При цьому інтеграція бізнесів-систем еволюціонувала від інтеграції на рівні обміну даними до рівня погодженого керування спільним бізнесом.

Рис. I. Рівні інтеграції бізнесів-систем

Інтегровані інформаційні системи керування ресурсами підприємства призначені для інформаційної інтеграції компонентів підприємства й дозволяють забезпечити рух інформації в різних компонентах виробничої системи й між ними. Приклад інформаційної взаємодії системи із зовнішнім середовищем наведений на мал. II (даний приклад у чинність можливого різноманіття взаємодій не претендує на повноту).

Рис. II. Інформаційні потоки в рамках виробничої системи

Інтегровані інформаційні системи керування ресурсами підприємств пройшли у своєму розвитку відому еволюцію. В 1960-70-і рр. корпорації мали вертикальну організаційну структуру й оптимізація діяльності була сфальцьована на функції планування потреб у компонентах виробів (materialsrequirementsplanning, MRP). Відносини із продавцями (постачальниками) мали характер «виграв - програв», тобто були в більшості випадків конкурентними. В 1980-90-і рр. корпорації були усе ще вертикально-вертикально-орієнтованими. Одержали розвиток інтеграція таких функцій, як проектування виробів і виробництво, ініціативи по підвищенню якості (загальне управління якістю, стандарти ISO для управління якістю). Виробничі системи на цьому етапі розвитку були сфальцьовані на MRPII.

В останні роки корпорації всього миру зштовхнулися з посиленням національної й міжнародної конкуренції. Зростає число стратегічних альянсів між організаціями, структури організацій підбудовуються під структуру бізнесів-процесів, виробничі системи організацій удосконалюються з використанням таких інформаційних коштів, як система ERP, електронний бізнес (electroniccommerce, business-to-consumer — В2С, business-to-business — B2B) і т.д. Намітився перехід від масового виробництва до виробництва «під запит покупця», коли особливу значимість здобувають організаційна й виробнича гнучкість і координація бізнесів-процесів. Широке поширення одержали системи підтримки прийняття рішень у реальному часі.

У цей час намітилася також тенденція до планування ресурсів, синхронізованому зі споживачем (customer synchro-nized resourceplanning, CSRP). Системи CSRP розглядають не тільки внутрішні, але й зовнішні бізнеси-процеси організації, наприклад, регламентують взаємодія із клієнтом, субпідрядником, постачальником і т.д.