22.2. Стратегії агрегатного планування

Існує кілька питань, на які менеджер повинен відповісти, коли він приступає до розробки агрегатного плану:

1) чи належні використовуватися запаси (заділи), щоб відреагувати на зміни попиту протягом планового періоду?

2) чи належні зміни попиту супроводжуватися змінами в чисельності працівників шляхом їхнього прийому й звільнення?

3) чи належні застосовуватися понаднормові роботи або, навпаки, у період зниження попиту припустимі простої?

4) чи належні використовуватися субпідрядники в період піка попиту для того, щоб зберегти без змін основну чисельність працівників?

5) чи належні мінятися ціни або застосовуватися інші способи стимулювання попиту?

Всі ці стратегії планування доступні для менеджменту. Вони включають маніпулювання запасами (заділами), темпом виробництва, рівнем використання праці, виробничими потужностями й іншими керуючими параметрами. Коли в часі змінюється тільки один параметр, має місце так називана чиста стратегія. Звичайно використається комбінація стратегій для того, щоб досягти кращих результатів планування. Тоді мова йде про змішану стратегію. Розглянемо докладніше вісім чистих стратегій. Перші п'ять із них називаються пасивними стратегіями, тому що вони не передбачають впливи на попит, а тільки реагують на його зміни, управляючи внутрішніми ресурсами підприємства. Останні три є активними стратегіями, прибігаючи до яких підприємства намагаються впливати на характер попиту протягом планового періоду.

Чисті стратегії

1. Управління рівнем запасів (заділів). Можна збільшувати незавершене виробництво й запаси готової продукції в періоди зниження попиту, щоб зустріти ними високий попит у майбутні періоди. Якщо прийняти цю чисту стратегію, то прийде упокоритися з тим, що витрати на зберігання й страхування продукції, втрати від її старіння й псування, а також капітальні вкладення в складські об'єкти збільшаться. З іншого боку, коли підприємство входить у період високого попиту, недостача продукції на складах приведе до втрати обсягу продажів і потенційних покупців у майбутньому.

2. Варіювання чисельності працівників шляхом їхнього наймання або звільнення. Один зі шляхів відстеження попиту - це наймання або звільнення виробничих робітників для вирівнювання темпу виробництва відповідно до зміни попиту. Але часто нові робітники мають потребу в навчанні, потрібен час для оволодіння навичками роботи, тому середня продуктивність тимчасово падає. Очікувані звільнення знижують моральний дух робітників і можуть також привести до зниження продуктивності праці. Крім того, висока плинність кадрів не сприяє розвитку корпоративної культури, що в цілому негативно впливає на організацію.

3. Варіювання темпів виробництва шляхом використання понаднормового часу або часу простоїв. Іноді виявляється можливим зберігати постійну чисельність робітників, змінюючи тривалість робочого часу. Цей спосіб зручний, але має обмежене застосування, особливо в тих випадках, коли попит зростає швидко й значно. До того ж витрати на оплату понаднормової роботи збільшуються, а тривалі понаднормові роботи стомлюють робітників, що в підсумку проявляється в зниженні продуктивності праці. Понаднормова робота зв'язана також з необхідністю містити виробниче встаткування в постійній готовності, що приводить до додаткових витрат.

4. Субпідряд. Підприємство може тимчасово «здобувати» додаткові виробничі потужності, укладаючи субпідряд на виконання окремих робіт у пікові періоди попиту. Субпідряд, однак, має кілька негативних моментів. По-перше, це недешево, по-друге, це ризик «відкрити двері» конкурентові й втратити клієнтів й, по-третє, важко знайти зроблену підрядну організацію, що виконує роботи якісно й точно в термін.

5. Використання тимчасово найманих робітників. Тимчасові робітники особливо в секторі обслуговування можуть закрити лише потребу в некваліфікованій праці. Це очевидно для ресторанів швидкого обслуговування, сховищ роздрібних товарів і супермаркетів.

6. Вплив на попит. Коли попит низький, підприємство може спробувати впливати на нього, прибігаючи до реклами, прийомам просування товарів на ринок (зокрема, збільшуючи персональні продажі й знижуючи ціни). Авіакомпанії й готелі повідомляють про зниження цін на тривалий відпочинок і постійних клієнтів, проводять сезонні зниження цін; телефонні компанії знижують тарифи на нічні переговори; кондиціонери не так дороги взимку, як улітку, і т.д. Однак ці прийоми не завжди здатні встановити баланс між попитом і наявною виробничою потужністю підприємства.

7. Затримка виконання замовлення в період високого попиту. Затримані замовлення - це замовлення на товари або послуги, які приймаються фірмою, але не можуть бути (з якою-небудь метою або випадково) виконані у встановлений термін. Якщо покупці згодні чекати, не змінюючи своєї думки про фірму й не знімаючи замовлення, затримка замовлень є цілком прийнятною стратегією. Але це не завжди так. Тому даний прийом малозастосовний для виробників більшості товарів.

8. Виробництво різносезонних виробів. Стратегія, широко використовувана, що дозволяє згладити різкі коливання результатів виробничо-господарської діяльності підприємств. Прикладами можуть служити підприємства, які виготовляють одночасно обігрівальні печі й кондиціонери або човнові мотори, легкі мопеди й снігоходи. Такі компанії піддаються тільки однієї небезпеки: якщо, випливаючи цієї стратегії, вони приступлять до надання послуг або виробництву товарів, що перебувають далеко за межами їхньої професійної компетенції й тому невідповідних вимогам ринку.

Переваги й недоліки восьми зазначених стратегій показані в табл. 22.2.

Таблиця 22.2

Переваги й недоліки стратегій агрегатного планування

Стратегії	Переваги	Недоліки	Примітки
1. Зміна рівня запасів (заділів). Виробництво запасів у періоди спаду рівня попиту розраховуючи на його майбутній ріст	Зміна чисельності робітників практично відсутній; вирівнювання виробничого процесу не потрібно	Ріст витрат на зміст запасів, зв'язування оборотних коштів, можливі втрати; при несподіваному збільшенні попиту - виникнення дефіциту	Стратегія може бути"використана на виробництві, якщо продукт не швидкопсувний, але не в сервісі, де створити запас послуг неможливо
2. Зміна чисельності робітників (їхній прийом і звільнення) відповідно до коливань попиту	Дозволяє пристосуватися практично до будь-яких коливань попиту з невеликою затримкою на адаптацію працівників	Значні витрати, пов'язані із прийомом і звільненням, і витрати на навчання робітників	Використається там, де потрібно низькокваліфікована праця, а в регіоні є вільні трудові ресурси
3. Використання понаднормових робіт або часу простоїв	Дозволяє пристосуватися до невеликих коливань попиту й уникнути витрат на прийом і звільнення робітників	Додаткові виплати за понаднормову роботу, зниження продуктивності й втрата якості через утому робітників	Використовується в обмежених масштабах, можливе виникнення соціальних конфліктів у колективі
4. Субпідряд	Забезпечує практично необмежену гнучкість	Втрата контролю якості й термінів, зниження виторгу й можливі втрати замовників у майбутньому	Використовується головним чином у виробничій сфері
5. Використання тимчасових робітників	Вимагає менших витрат і більше гнучкий у порівнянні з використанням постійних робітників	Високі витрати на прийом, звільнення й навчання нових робітників; можливе зниження якості робіт	Годиться для низькокваліфікованих робіт і територій з надлишковою робочою чинністю
6. Варіювання попиту за допомогою реклами, цін й ін.	Вирівнює в часі інтенсивність потоку покупців	Ненадійність у забезпеченні попиту: важко домогтися точного узгодження величини попиту й можливостей його задоволення	Зміцнює ідеї ринку; вимагає наявності на підприємстві ефективної служби маркетингу

Закінчення табл. 22.2

Стратегії	Переваги	Недоліки	Примітки
7. Затримка у виконанні заявок у періоди високого попиту (створення черги замовників)	Дозволяє уникнути багатьох проблем і підтримувати виробничі потужності на постійному рівні	Небезпека втрати замовників, тому що вони можуть звернутися до конкурентів	Вимагає встановлення регламенту обслуговування черги
8. Сполучення різносезонних продуктів (сервісу)	Більше повне використання ресурсів, можливість уникнути одноманітності й монотонності праці робітників	Може зажадати більше високої кваліфікації робітників або використання більше різноманітних ресурсів	Складність знаходження продуктів, протилежних по сезоні використання, близьких за умовами виробництва й забезпечуючи приблизно однаковий обсяг випуску