2.3. Науково-технічне прогнозування розвитку продукту
2.3.1. Сутність і види прогнозів
Система керування інноваційною діяльністю передбачає виконання особливих розрахунків, пов'язаних із розробкою науково-технічних прогнозів. Науково-технічний прогноз являє собою комплексну імовірнісну оцінку змісту, напрямків та обсягів майбутнього розвитку науки і техніки у тій або іншій області. Основна функція науково-технічного прогнозування полягає у пошуку найбільш ефективних шляхів розвитку досліджуваних продуктів на основі всебічного ретроспективного аналізу та вивчення тенденцій їхньої зміни. У системі керування прогноз забезпечує рішення наступних найважливіших завдань:
• визначення можливих цілей і пріоритетних напрямків розвитку прогнозованого об'єкта;
• оцінку соціальних і економічних наслідків реалізації кожного з можливих варіантів розвитку прогнозованих об'єктів;
• визначення заходів, необхідних для забезпечення кожного з можливих варіантів розвитку прогнозованих об'єктів;
• оцінка ресурсів, необхідних для здійснення намічених програм заходів.
Прогноз скорочує число варіантних пророблень при розробці продукту, підвищує якість обґрунтування планових рішень, визначає умови їхнього виконання, моделює можливі шляхи розвитку об'єкта, необхідні для їхнього здійснення заходи й очікувані результати. Таким чином, насамперед він служить для обґрунтування планових рішень. Однак прогнозні розробки можуть використовуватися й для визначення можливих наслідків виконання або невиконання планових рішень. Необхідність розробки різних видів науково-технічних прогнозів визначається складністю інноваційних розробок як об'єктів керування. Прогнози розрізняються характером об'єктів, змістом і періодом прогнозування, масштабам і ступеню комплексності, рівню розробки й т.д. Практика прогнозування передбачає розробку науково-технічних прогнозів на всіх рівнях керування інноваційною діяльністю. На рис. 2.5 представлена ієрархічна структура науково-технічних прогнозів у загальній системі прогнозування.
Згідно глибини опису майбутній прогноз значно випереджає фактичні зміни, що відбуваються у тій або іншій продуктовій області. Чим раніше виявлені об'єктивні тенденції у розвитку прогнозованого об'єкта, тим ефективніше керування інноваційною діяльністю у цій сфері. У практиці передбачається розробка трьох видів прогнозів: короткотермінових (на період від 1 до 5 років), середньотермінових (на період до 15 років) і довготермінових (на 15 і більше років). При визначенні періоду науково-технічного прогнозування повинні враховуватися характер конкретного об'єкта прогнозування, а також загальні темпи технічного прогресу у даній області знань. Чим вужчі тематичні рамки розроблювального прогнозу, тим меншим повинен бути період прогнозування. У нових галузях науки й техніки, які швидко розвиваються, періоди прогнозування скорочуються, а прогнози оновлюються частіше, ніж у традиційних областях. Для конкретних зразків розроблювальної техніки підприємства зазвичай обмежуються розробкою короткотермінових прогнозів розвитку продуктів на період не більше п'яти років.
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Рис. 2.5. Взаємозв'язок окремих прогнозів у загальній
системі прогнозування