21.7. Інші сучасні підходи до плануванню виробництва

Оптимізована виробнича технологія. Оптимізована виробнича технологія (optimisedproductiontechnology, ГРТ) — це «витягаюча» система організації й оперативного управління виробництвом (постачанням), відома також за назвою «ізраїльський канбан». Розроблена ізраїльськими й американськими фахівцями, широко застосовується з початку 1980-х рр. у США й західноєвропейських країнах. Фактично являє собою повністю комп'ютеризований варіант системи «канбан» з тією істотною різницею, що ГРТ дозволяє не тільки ефективно усувати «вузькі місця» у ланцюзі поставок як «канбан», але й запобігати їхнє виникнення. Основним принципом системи ГРТ є виявлення у виробництві «вузьких місць» або «критичних ресурсів». У якості «критичних ресурсів» (їх може бути не більше п'яти) у системі ГРТ можуть виступати запаси сировини й матеріалів, кошти технологічного оснащення, технологічні процеси, персонал. Від ефективності використання «критичних ресурсів» залежить ефективність системи в цілому, у те час як інтенсифікація використання інших ресурсів, називаних «некритичними», на результатах роботи системи практично не позначається (докладніше див. главу 23).

Системи MRP і ГРТ мають деякі загальні риси, що дозволяє в ряді випадків використати їх спільно. Наприклад, MRP-процедура створює базу комп'ютерно орієнтованих розкладів для її подальшого аналізу на наявність «вузьких місць» за допомогою ОРГ-правил. Порівняльний аналіз двох цих систем представлений у табл. 21.2.

Таблиця 21.2

Порівняльний аналіз систем ГРТ й MRP

№ пп	Система ГРТ	Система МИР
1	Балансує потоки, а не потужності	Балансує потужності, підтримуючи рух потоків
2	Залучення й раціональне використання ресурсу не вважаються тотожними поняттями	Залучення й раціональне використання ресурсу вважаються тотожними поняттями
3	Розклад складаються з урахуванням всіх обмежень системи одночасно, використання робочих центрів, що не є «вузьким місцем», ставиться в залежність від інших обмежень у системі	Регулювання виробничої потужності здійснюються заздалегідь; «вузькі місця» не виділяються й не аналізуються окремо
4	Година, загублена в «вузькому місці», вважається загубленим і для всієї системи; година, зекономлена не в «вузькому місці», уважається загубленим для системи	Система лімітується «вузькими місцями»
5	Вважається, що саме «вузькі місця» створюють запаси	Основна увага приділяється не запасам, а продуктивності
6	Розміри транспортних й операційних партій установлюються не еквівалентними	Не допускається розщеплення операційної партії при транспортуванні
7	Вважається, що розмір партії повинен бути величиною змінної, при необхідності партія повинна дробитися	Уважається, що партії повинні мати фіксований розмір
8	Вважається, що штучний час може мінятися	Розмір партій, пріоритет розкладу визначаються незмінним розрахунковим штучним часом

Q-контроль. Це система складання розкладів, що має деяку подібність із системою ГРТ. Вона дає гарні результати в умовах складного цехового оточення, дозволяє моделювати роботу цеху (робітника центра) наприкінці кожного робочого дня, щоб визначати місця, які найбільше ймовірно перетворяться в «вузькі» наступного дня. Потім складається розклад, що максимізує робочий потік через операції, що є «вузьким місцем». Конкретний алгоритм у цей час недоступний для аналізу, тому що закрито для комерційного використання.

Система LP. Система LP (leanproduction - буквально «худе виробництво», або «виробництво без надлишків») — це система організації «своєчасного» виробництва й постачання «без запасів», що дозволяє гнучко й оперативно реагувати на зміни попиту й потреб розподільної мережі. Вона є розвитком підходу «точно в термін» на новій технологічній базі стосовно до умов сучасного ринку, включає такі елементи, як «канбан» й MRPII. Система LP вимагає набагато менше ресурсів, чим традиційне виробництво: зменшує запаси, витрати живої праці, втрати від браку, собівартість продукції. І все це — при більшій гнучкості й адаптивності виробництва до змін попиту, як по обсязі, так і по номенклатурі випуску. Система LP з'єднує переваги масового виробництва (потокові методи — низька собівартість) і роботи дрібними серіями (розмаїтість продукції - індивідуалізація в задоволенні попиту). Система LP має на меті забезпечити:

• швидку реакцію на зміни попиту;

• висока якість продукції;

• короткий виробничий цикл;

• низький рівень запасів;

• малі виробничі витрати.

Досягнення цих цілей ґрунтується на інтегрованому використанні в системі LP сучасних виробничих й інформаційних технологій, високоякісних матеріалів і комплектуючих, високопродуктивні гнучкі встаткування, висококваліфікованого персоналу, комплексних систем підготовки й обслуговування виробництва. Організаційна підтримка даної системи включає комплекс мір, спрямованих на формування адекватної її цілям і завданням виробничого середовища, а також системного оточення виробництва. Основні елементи системи LР багато в чому повторюють відомі елементи системи Toyota. Скорочення розміру партій і виробничих циклів, спільне застосування систем «канбан» й MRPII дозволяє в системі LР підняти на якісно новий рівень виробниче планування й диспетчирування, забезпечуючи мінімізацію запасів у виробничому процесі. Цьому сприяє також співробітництво з надійними постачальниками. Зменшення запасів і виробничих циклів дозволяє значно підвищити гнучкість виробничого процесу, оперативно реагувати на зміни ринкового попиту.

Система «відстрочки». Відповідно до вимог ринку й пов'язаної із цим диверсифікованістю виробництва номенклатура виробів, що випускають підприємством, повинна бути дуже широкої, самі виробу включають велика кількість деталей і складальних одиниць, а тривалість їхнього виробничого циклу значно перевершує припустимі терміни поставки. Однак час поставки можна використати для того, щоб з обмеженого числа основних компонентів (модулів високого ступеня готовності), заздалегідь зроблених, зібрати кінцевий виріб, необхідний клієнтові. Це метод, заснований на найбільш пізньому специфікуванні кінцевого виробу на замовлення, позначається як система «відстрочки» (postponement).

Загальний потоковий процес у виробництві послідовно розчленовується на два замкнутих цикли (підпроцесу): довготерміновий і короткотерміновий. Довготерміновий цикл ґрунтується на прогнозі збуту й включає такі довготерміново плановані процеси, як закупівля матеріалів, одержання заготівель, виготовлення деталей і попередня (вузлова) збірка. Робота здійснюється відповідно до виробничої програми й програмою закупівель. Компоненти (модулі), що є результатом довготермінового процесу, перебувають у складському запасі на так називаному логістичному попередньому рівні.

При надходженні замовлення конкретного клієнта кінцевий виріб специфікуются компонентами цього рівня, що є в наявності на центральному складі модулів. При необхідності можливо термінове (пріоритетне) виготовлення або закупівля відсутнього компонента. Потрібний виріб збирається в найкоротший термін. Таке зміст короткотермінового циклу. Орієнтація довготермінового процесу на внутрішню оптимізацію виробничої програми дозволяє пред'являти менш суворі вимоги до гнучкості виробництва, планування й управління в порівнянні з короткотерміновим процесом, орієнтованим на конкретні замовлення споживачів.

Необхідною умовою реалізації системи «відстрочки» є високий рівень уніфікації й типізації компонентів, а також блочно-модульна конструкція кінцевих виробів. Придатність таких компонентів перевіряється тим, яка їхня застосовність і ступінь задоволення потреб клієнтів при зборці кінцевих виробів. Передумовою для впровадження системи «відстрочки» служить створення на підприємстві гнучкої конструкторсько-технологічної служби. Розчленовування загального потокового процесу у виробництві на дві послідовні складові - довготерміновий і короткотерміновий процеси - дозволяє пред'являти до них різні вимоги й використати різні кошти й методи виробництва, які вимагають відповідно різних витрат на реалізацію. Такий підхід дозволяє підприємству сполучати досягнення максимальних ринкових результатів з найкращими техніко-економічними показниками виробництва.

Планування ресурсів, синхронізоване зі споживачем. Виробнича ефективність, на досягнення якої в основному орієнтовані такі системи, як JIT й MRPII, дала суспільному виробництву в останні два десятиліття XX в. найбільш швидкий і передбачуваний шлях поліпшення низьких виробничих показників — зменшення вартості продукту шляхом скорочення витрат або перетворення виробництва. Але в той же час виробнича ефективність може дати тільки короткотермінову вигоду, а в довготерміновому плані виробничі методи й технології можуть бути повторені конкурентами. Динаміка конкуренції змінилася. Виробнича ефективність більше не визначає успіх на ринку: якість досягнута, а конкуренти продовжують знижувати ціни, у результаті цінова перевага зникає. Щоб конкурувати в майбутньому, виробнича ефективність буде необхідна, але її буде явно не досить. Складне завдання для виробників XXI в. укладаються в тім, щоб із прибутком для себе надати покупцям широкий вибір товарів, які зможуть змінюватися так само швидко, як і переваги покупців. Отже, конкурентна перевага не буде продиктовано тільки виробничою ефективністю, а скоріше повинне бути продиктоване ринком і покупцями, кожним конкретним споживачем.

Підприємства, які будуть мати перевага в наступних десятиліттях, — це підприємства, що надають споживачеві нову купівельну цінність, а не просто якісний продукт. Від переможця буде вимагатися створення купівельної цінності товарів і послуг, що відповідала б певній потребі кожного унікального покупця, а не абстрактній вимозі узагальненого ринку. Вирішальним фактором стане здатність виробників сполучити індивідуальні купівельні переваги з ефективним виробництвом і раціональною системою планування. Всім цим вимогам повністю відповідає сучасна концепція менеджменту — концепція маркетингового управлінням, або інтегрованого маркетингу. «Маркетинг занадто важливий, щоб віддавати його на відкуп відділу маркетингу», - висуває основний принцип цієї концепції економіст Д. Паккард. Відповідно до цього принципу, аналіз й облік споживчих запитів повинні стати основним завданням всіх підрозділів підприємства.

Критична інформація про покупця й ринок вилучена від основної системи планування бізнесу й ізольована в різних підрозділах організації. Багато хто з підрозділів проводять значний час, взаємодіючи з покупцями, але в більшості традиційних організацій ці підрозділи витрачають мало часу на взаємодію із плановими або виробничими відділами. Тут потрібні нові інструменти. Нова модель бізнесу — планування ресурсів, синхронізоване зі споживачем, (customersynchronizedresourceplanning, CSRP) буде визначати діяльність організацій по створенню товарів і диференціюванню ринків у найближчі десятиліття. Система CSRP— це перша бізнес-методологія, що інтегрує діяльність, сфальцьовану на покупці, у систему керування бізнесом. Система CSRP перевизначає практику бізнесу, акцентуючи її на ринковій активності, а не на виробничій діяльності. Всі процес^-процеси-бізнеси-процеси при цьому синхронізуються із запитами покупців.

Система CSRP розвиває ідеї й методи системи ERP: з одного боку, системи інтегрованого управління виробництвом MRPII, з іншого боку - управління в ланцюгах поставок DRPII. Система CSRP орієнтована також на комбіноване використання систем MRP і ЛТ.