21.3. Функції системи mrp II на стадії планування

Стратегічне планування. Це довготермінове планування з обрієм до 5 років. Воно засновано на прогнозах зміни макроекономічних показників, таких, як загальні показники розвитку економіки, досягнення науково-технічного прогресу, розвиток технологій, стан ринку й конкуренції в конкретних ринкових сегментах. Стратегічне планування не входить у завдання, розв'язувані системою MRPII, але прямо визначає зміст всіх інших планів, розроблювальних і контрольованих у рамках цієї системи.

Бізнес-планування. Розвиваються й конкретизуються стратегічні плани в ході бізнесу-планування, що ставиться до середньотермінового (тактичному) плануванню. Звичайно бізнес-план - це план на 1-2 роки (з розбивкою по кварталах), хоча іноді він переглядається протягом цього терміну неодноразово. Як правило, у нього зводяться плани продажів, доходу, одержання прибутку, інвестицій у розвиток основних коштів, плановані показники обороту коштів, чисельності персоналу й т.п. Бізнес-план розробляються в основному у вартісних показниках приходу й витрати коштів організації, тому він становить основу бюджетування. У свою чергу, він визначає показники планів більше низького рівня, у першу чергу - плану продажів і виробництва.

Планування обсягу продажів і виробництва. Якщо бізнес-план містить зведені дані по обсязі продажів у вартісному вираженні, то планування продажів і виробництва переводить цю інформацію в натуральні показники й представляє у вигляді плану по 10-15 асортиментних групах. У результаті одержують укрупнений план звичайно на рік з розбивкою по кварталах, що щомісяця переглядається з урахуванням виконання плану попереднього місяця й досягнутих реальних результатів виконання бізнес-плану.

План продажів і виробництва звичайно включає наступні позиції (мал. 21.3). З них обсяги продажів і відвантаження носять в основному прогнозний характер, виступають як зовнішні параметри, що не піддаються прямому контролю з боку менеджерів підприємства. Обсяг виробництва планується на підприємстві; це внутрішній показник, що піддається прямому контролю. Плани зміни рівня запасів й обсягу незавершеного виробництва контролюються побічно шляхом планування зміни темпів виробництва з урахуванням прогнозів обсягу продажів і відвантаження продукції. Обсяги запасів і незавершеного виробництва залежать від характеру виробництва й реалізації продукції. Рис. 21.3. Позиції плану продажів і виробництва

Плановий обсяг запасів - це провідний параметр для підприємств, які провадять продукцію «на склад». Плановий обсяг незавершеного виробництва є найважливішим чинником для тих підприємств, які провадять продукцію «на замовлення».

Фокусом планування обсягу продажів і виробництва є план виробництва, що повинен бути вв'язаний з наявністю необхідного обсягу ключових ресурсів підприємства. Так, якщо відділ маркетингу планує збільшення продажів певних асортиментів продукції, інженерні служби повинні забезпечити наявність необхідної кількості встаткування (виробничих потужностей), відділ постачання - додаткові поставки матеріалів (знайти нових постачальників й укласти з ними договори), відділ кадрів - наявність додаткових робітників і т.п. Все це вимагає вкладення додаткових фінансових коштів у розвиток підприємства.

Укрупнене планування ресурсів. План виробництва, як ми вже відзначали, повинен бути забезпечений наявністю необхідного обсягу ресурсів. Планування ресурсів - це середньотермінове планування, що дозволяє оцінити необхідний для виконання плану виробництва наявний обсяг ключових ресурсів, таких, як робоча чинність, устаткування, будинки й спорудження. Якщо виникне потреба в додаткових ресурсах, то це може зажадати перегляду бізнес-плану, тому що зачіпається фінансовий стан підприємства. Ресурс вважається ключовим, якщо його вартість досить велика або якщо термін його поставки досить тривалий, або якщо від нього залежать інші ресурси. Ресурси можуть бути зовнішніми (постачальники й ін.) і внутрішніми (устаткування, складські площі, фінанси й ін.).

Головний план-графік виробництва. Завдання менеджерів відділу планування складається в перекладі плану виробництва в специфікований головний план-графік виробництва (ГПГВ). Це план виробництва, дезагрегірований (деталізований) і накладений на шкалу часу. Головний план-графік виробництва показує, що буде провадитися, коли й у якому обсязі. Планування ведеться в термінах одиниць кінцевої продукції, у тому числі запасних частин і комплектуючих виробів для реалізації на ринку. Залежно від типу й обсягу випускає продукции, ЩО, ГПГВ можна розбити на тижневі, денні й навіть змінні плани. У цілому обрій планування ГПГВ повинен бути не менше, ніж сумарний час виготовлення продукції, і бути при цьому достатнім для того, щоб виявити, урахувати й одержати всі ключові ресурси. Одна з основних цілей ГПГВ - забезпечення буфера між прогнозованими потребами ринку, що представляють ринковий попит і планируемыми на основі залежного попиту потребами в компонентах виробів. Так, наприклад, відповідно до ГПГВ можливо виробництво продукції «на склад» у той період, коли сезонний попит на неї невисокий.

Укрупнене планування виробничих потужностей. Як і планування ресурсів, загальне планування виробничих потужностей є середньотерміновим і ведеться тільки по ключових позиціях. Цей процес використає дані ГПГВ, а не дані виробничого плану. Так, якщо ГПГВ виражений в об'ємних і тимчасових характеристиках, то загальне планування потужностей використається для створення більше деталізованого плану, що може бути корисний при оцінці середніх потреб у виробничих потужностях підприємства в цілому, а також для оцінки виконання ГПГВ. Виявлення недостачі виробничих потужностей може привести до перегляду ГПГВ.

Планування потреби в компонентах виробів. Історично система MRP призначалася для оперативного планування, що забезпечує контроль запасів й їхнього поповнення. У рамках MRPII його використання розширене за рахунок сполучення планування виробництва й потреб у потужностях, виділення пріоритетів на нижньому рівні планування, замикання всього ланцюжка планування декількома контурами зворотного зв'язку.

Детальне планування виробничих потужностей. Планування ресурсів, або загальне планування потужностей, використається для планування таких ресурсів, як технологічне встаткування, виробничі площі й т.п. На відміну від укрупненого планування планування потреби у виробничих потужностях (CRP) є більше деталізованої, враховуючої поточної зміни ринкового попиту, тобто зміни в короткотерміновому періоді. На етапі розробки агрегатних планів здійснюється укрупнений аналіз їхньої забезпеченості ключовими ресурсами. Однак проблеми можуть виникнути при детальному аналізі наявних виробничих потужностей на наступних кроках планування. Система CRP застосовується для розробки деталізованих планів використання потужностей, необхідних для виконання деталізованих виробничих планів, розроблених на основі MRP-процедури.

Завантаження робочих місць розраховується на основі технологічних процесів, що вимагають залучення певних виробничих потужностей. Розрізняють максимальну й дійсну виробничу потужність. Дійсна потужність, обумовлена коефіцієнтом завантаження, буває істотно менше максимально можливої. Перед системою CRP ставиться завдання збалансувати завантаження й потужність. Основа такого балансування - побудова моделі процесу, що детально відслідковує період за періодом виробничі потужності, необхідні для виконання кожного замовлення (мал. 21.4).Рис. 21.4. Схема планування потреби у виробничих

потужностях

Якщо завантаження не балансується з виробничою потужністю, то варто змінити завантаження або потужність. Збільшення потужності звичайно досягається за рахунок рапаралелювання потоків і залучення додаткового числа робітників і кількості встаткування, понаднормових робіт, організації других і третіх змін і відповідного збільшення чисельності робітників, передачі частини робіт субпідрядникам, інтенсифікації процесів і скорочення часу виконання робіт. Зменшення завантаження, як правило, пов'язане з відмовою в поставці продукції, зрушеннями у виконанні робіт, а виходить, задоволенням запитів замовників у більше пізній термін, з використанням альтернативних маршрутів проходження замовлень, переадресацією робіт в альтернативні робочі центри, що в загальному випадку може представляти більше витратний варіант виробництва. Вибір кращого варіанта залежно від сформованих умов - завдання виробничого менеджменту.

Відзначимо, що й логіка, і техніка систем MRP й CRP близькі й взаємозалежні. Ці системи користуються однією базою даних або результуюча інформація однієї є вихідною для іншої. Вони в остаточному підсумку вирішують одне завдання - деталізувати на нижньому рівні керування й забезпечити здійснимість головного плану-графіка виробництва. Робота систем MRP й CRP завершує планіруючу стадію функціонування системи MRPII.