20.4. Головний план-графік виробництва

Головний план-графік виробництва (ГПГВ) визначає, що повинне бути зроблене й коли в термінах: 1) одиниць кінцевої продукції (як правило, на підприємствах, що працюють «на склад»); 2) індивідуальних замовлень покупця (для підприємств із одиничним виробництвом); 3) числа модулів у заділах (для масового виробництва різноманітних модифікацій готової продукції).

Графік повинен бути погоджений із планом виробництва й реалізації продукції. Виробничий план використовує безліч вхідних даних, включаючи фінансові плани, споживчий попит, пропускну можливість інженерних служб, можливості трудових ресурсів, коливання запасів, оцінку постачальників й ін. Менеджер повинен бути впевнений, що прийняв кращий план, здійснюючи який виробнича система найбільш раціональним чіном задовольнить попит на кінцеву продукцію по номенклатурі й у заданий термін. У той же час план повинен бути реалізуємо. Це може бути перевірене шляхом грубої оцінки виробничої потужності. Для цього для кожної виробленої одиниці продукції складається відомість ключових ресурсів, недостача яких може поставити під сумнів стовідсоткове виконання плану. У відомості відображається розбалансування ресурсів і можливе компенсування її шляхом зрушення часу використання ресурсу на більш ранні терміни. Постійне відстеження загальної потреби в ключових ресурсах з урахуванням фактичного виготовлення продукції й порівняння її з доступними ресурсами системи дозволяє вжити заходів для забезпечення здійсненості головного плану-графіка. Таким чином, у системі планування з'являється контур зворотного зв'язку. Більш докладно ці зв'язки розглядаються в розділі 21.

Оскільки виробничий план і графік виробництва відображають різні типи попиту, між ними неминуче повинен існувати якийсь перехідний період. Дійсно, виробничий план відображає ринковий попит і в остаточному підсумку він не може бути однозначно зафіксований у розрізі номенклатури й обсягу випускаємоїпродукціі, що. А графік виробництва для того, щоб він міг виконуватися на робочих місцях, повинен бути чітко фіксований. Тільки в цьому випадку можна говорити про формування залежного попиту на компоненти кінцевої продукції, зафіксовані в ГПГВ. Для створення такого перехідного періоду обрій планування головного плану-графіка виробництва умовно ділиться на три інтервали.

Перший інтервал — від сучасний момент часу до деякої точки «фіксованого попиту» на осі часу. Практика показує, що тривалість цього інтервалу приблизно дорівнює чверті тривалості циклу виготовлення кінцевої продукції. Завданням планування на цьому інтервалі є втримання по можливості незмінними всіх планових завдань для того, щоб дати виконавцям можливість нормально працювати. Тут інформацію ГПГП, використовувану в МЛР-розрахунках у якості вихідної, можна віднести до категорії постійної й, як правило, стовіцотково точної. Третій інтервал — за межами деякої точки «планованого попиту». Практика показує, що ця точка відстоїть від поточного моменту орієнтовно на час, необхідне для виготовлення всіх компонентів кінцевого продукту. Тут завдання головного плану-графіка розглядаються ще як поточні, змінювані. Другий інтервал— між двома відзначеними вище крапками — ставиться до області регулювання й пошуку балансу між планом виробництва й ключових ресурсів. Тут якісь завдання можуть зрушуватися в часі, а, виходить, вихідна інформація в цьому інтервалі змінна й не зовсім точна. Таким чином, чим далі йти від поточного моменту, тим менш певним і більш динамічним стає головний план-графік виробництва. Як приклад у табл. 20.2 представлений перший, фіксований інтервал головного плану-графіка виробництва деякого кінцевого виробу А.

Таблиця 20.2