- •Міністерство освіти і науки України Дніпропетровський національний університет
- •Програмування мовою пролог
- •Дніпропетровськ
- •1. Основи мови програмування пролог
- •1.1. Основні поняття
- •1.2. Синтаксис мови пролог
- •1.3. Класифікація даних у пролозі
- •1.4. Приклад доказу в пролозі
- •1.5. Подання задачі у вигляді і-або дерева
- •1.6. Структура програми в системі tp
- •1.7. Убудовані типи даних мови tp
- •1.8. Висновки
- •2. Підстави логічного програмування
- •2.1. Принцип резолюцій
- •2.3. Способи застосування принципу резолюцій
- •2.4. Диз’юнкти хорhа
- •3. Три семантичні моделі пролог-програми
- •4. Подання знань
- •4.1. Процес подання знань
- •4.2. Способи подання бази знань
- •4.2.1. Представлення цілісних інформаційних елементів у вигляді фактів
- •4.2.2. Подання атрибутів у вигляді фактів
- •4.2.3. Представлення знань у вигляді списку структур
- •4.2.4. Подання у вигляді рекурсивних структур
- •4.2.5. Подання у вигляді двійкового дерева
- •4.2.6. Порівняння різних виглядів подання бази даних
- •4.2.7. Компонування даних у список
- •4.3. Використання складених об'єктів
- •4.4. Використання альтернативних доменів
- •4.5. Засоби документування програми
- •4.6. Типи й властивості відношень предметної області
- •4.6.1. Обмеження, що забезпечують цілсність відношень
- •4.6.2. Властивості відношень бази знань і їхня підтримка в програмі на tp симетрія і асиметрія
- •Рефлексивность і нерефлексивность
- •Транзитивність
- •Симетричність і транзитивність
- •Спроба 1
- •Спроба 2.
- •Запам'ятовування списку відвіданих місць
- •4.7. Списки
- •4.7.1. Подання й зображення списків
- •4.7.2. Використання списків
- •4.7.3. Метод поділу списку на голову і хвіст (псгх)
- •4.7.4. Списки списків
- •Методи програмування
- •5.1. Повторення і відкіт (пв)
- •5.2. Метод відкоту після невдачі (впн)
- •5.3. Метод відсікання та відкоту (вв)
- •5.4. Повторення та рекурсія (пр)
- •5.5. Метод узагальненого правила рекурсії (упр)
- •5.6. Побудова рекурсивних структур методом прогресуючої підстановки (пп)
- •5.7. Предикат відсікання
- •5.8. Організація багаторазово виконуваних інтерактивних програм (бвіп)
- •5.9. Метод аналізу станів (ас)
- •5.10. Метод організації висхідних рекурсивних обчислень (вро)
- •5.11. Комбінація спадних і висхідних рекурсивных обчислень (ксвро)
- •5.12. Предикат fail-if (not)
- •5.13. Предикат true
- •5.14. Модифікація бази даних (мбд)
- •5.15. Керування базою даних (кбд)
- •5.16. Глобальні змінні (гз)
- •5.17. Накопичування результатів у базі даних за допомогою вимушеного відкоту і глобальної змінної (нрввгз)
- •5.18. Метапрограмування (мп)
- •Список рекомендованої літератури
- •1. Основи мови програмування пролог 4
- •2. Підстави логічного програмування 14
- •3. Три семантичні моделі пролог-програми 20
- •4. Подання знань 23
- •Програмування мовою пролог
5.6. Побудова рекурсивних структур методом прогресуючої підстановки (пп)
Задача. Побудувати список , що складається з чисел Фібоначчі.
Числа Фібоначчі визначаються за допомогою такого рекурсивного правила
F0 = 0
F1 = 1
Fn +2 = Fn +2 + Fn +2 для n >= 1
Числа Фібоначчі можна обчислити за допомогою процедури “fib(номер,число)” на основі наявного рекурсивного визначення:
fib(0,0). % Тривіальні
fib(1,1). % розв’язки
fib(N2,FN2):- % Рекурсивний розв’язок
N1=N2-1,
N=N2-2,
fib(N1, FN1),
fib(N, FN),
FN2=FN1+FN.
Для побудови рекурсивної структури (у даному випадку – це список) застосуємо метод прогресуючої підстановки. Побудуємо процедуру poslfib (номер,список).
posl_fib (-1,[ ]). % тривіальний розв’язок
posl fib (N, [FN | SP]):- % рекурсивний розв’язок
fib (N, FN), % обчислюємо чергове число Фібоначчі
N1=N-1, % залишок списку будуємо за допомогою
posl_fib (N1, SP). % рекурсивного виклику
Розглянемо, що буде відбуватися у разі розгортання рекурсії при узгодженні цілі
“posl_fib (4,SP)” (рис. 15).
SP = [5, 3, 2, 1, 1] - остаточний результат
N=4,
SP=[FN
|
SP] - за
2-м правилом процедури
FN=5 SP = [3, 2, 1, 1] – проміжний результат
N=3,
SP=[FN
|
SP] - за
2-м правилом процедури
FN=3 SP = [2, 1, 1] – проміжний результат
N=2,
SP=[FN
|
SP] - за
2-м правилом процедури
FN=2 SP = [1, 1] – проміжний результат
N=1,
SP=[FN
|
SP] - по
2-ому правилу процедуры
FN=1 SP = [1] – проміжний результат
N=0,
SP=[FN
|
SP]
- за 2-м
правилом процедури
FN=1 SP = [ ] – тривіальне розв’язок Розгортання рекурсії
N=-1,
SP=[
]
- за 1-м
правилом процедури
Рис. 15. Побудова списку чисел Фібоначчі для рекурсивного виклику posl_fib (4,SP) по нисхідній схемі.
При розгортанні рекурсії в стек додаються всі параметри (N і SP) і локальні змінні (FN). Процес розгортання рекурсії завершується при досягненні тривіального випадку (правило 1). При згортанні рекурсії значення, що були додані до стеку, використовуються для побудови вихідних параметрів ( за правилом SP = [FN | SP] ).
Метод побудови рекурсивної структури складається з декількох етапів:
1. Функтор і розмірність структури, яку необхідно побудувати, визначається в заголовку деякого правила ( [FN | SP] ). Один чи кілька компонентів структури являють собою змінні. Ці змінні передаються як аргументи підцілям, що складають тіло цього правила.
2. Структура з декількома вміщеними рівнями будується за допомогою декількох уміщених підцілей.
3. Прогресія завершується, коли структура в заголовку твердження специфікується константним термом (для списку – це [ ]). Звичайно таким твердженням постає факт ( posl_fib (-1, [ ]). ).
Метод прогресуючої підстановки являє собою класичний приклад спадних рекурсивних обчислень, тобто пошук розв’язку розгортається від складного випадку до тривіального. Обчислення чисел Фібоначчі за спадною схемою нераціонально. Далі розглянемо розв’язання цієї задачі за висхідною схемою.