19051912 Роки

Революція 1905 р. викли­кала серед українського суспільства надію на створення національної преси українською мовою. Дехто вже планував видавати тижневик для селянства (Є.Чикаленко), інші думали про перетворення „Киевской Старины" на журнал українською мовою під назвою „Київська „Основа", беручи за зразок колишню „Основу" петербур­зьку. Тим часом почали надходити до Києва вимоги з про­вінції, щоб кияни взялися за видання щоденної газети. Внаслідок цього Є.Чикаленко заручився обіцянкою фі­нансової підтримки з боку відомого мецената українсько­го культурного руху В.Симиренка і почав підготовчу пра­цю з тим, щоб з нового, 1906 р. приступити до видання української щоденної газети.

Маніфест 17 жовтня.

„Хлібороб"  перший національний часопис українською мовою

Революційні події в Російській державі розгорта­лися. Це призвело до оголошення Маніфесту 17 жовтня 1905 р. Разом з іншими свободами ма­ніфест оповіщав також волю друку. Цензурні обмеження відпадали. Цим пунктом маніфесту скористалася Лубенська (на Полтавщині) українська „Громада" на чолі з братами Шеметами. Вона приступила до видання першої під Росією національної газети українською мовою, назвали її „Хлібороб  селянський часопис".

Перше число появилося 25 листопада 1905 р. За відповідального редактора підписував наймолод­ший з братів Шеметів, фактичним же редактором був стар­ший  В.Шемет, колишній член „Братства Тарасівців", пізніше посол до 1-ої Державної Думи від Полтавщини, а з 1919 р.  співробітник Української Академії наук.

У першому числі подано було Маніфест 17 жовтня та статтю „Про вольності громадянські". З матеріалів у дальших числах тре­ба згадати статтю про Переяславську умову (1654). Та чи не найцікавішими були тут відомості про те, як прокида­лося українське життя та про український рух на західноу­країнських землях.

Її появлення все національно свідоме українське су­спільство зустріло з ентузіазмом. Розходилася в кількості 5.000 примірників, продавалася також на вулицях.

Довше проіснувати „Хліборобу" не довелося. Після ч. 5 його було заборонено. Та незважаючи на це, „Хлібо­роб" встиг і в такий короткий час виконати важливе за­вдання організатора ще недавно розпорошених українських сил.

У вересні 1905 р. Українська народна партія (УНП) по­чала видавати свій часопис під назвою „Самостійна Укра­їна". Появилося тільки одно число. Було в ньому опуб­ліковано між іншим проект української конституції, зла­джений М.Міхновським.

Нові правила про друк. Перші спроби дістати дозвіл на видання українських часописів. Тижневик „Рідний Край”.

Нові правила про друк було оголошено 24 листопада 1905 р. Зараз же по різних містах роблено спроби дістати формальний дозвіл на видавання українсь­ких часописів. Але влада спочатку відкидала ці прохання. Так, не було дано дозволу на видання щоденника „Вільне Слово" у Києві, потім  на „Нове Життя", що мало вихо­дити за редакцією С.Єфремова, далі  на „Працю" за ре­дакцією Дятлова та інші.

Тоді ж з 24 грудня у Полтаві почи­нає виходити другий український часопис під назвою „Рідний Край". Це був політично-економічний і літерату­рний тижневик, який із захопленням привітали українські кола. Він відбивав настрої і думки української радикальної інтелігенції.

Ініціатором і першим головним редактором-видавцем „Рідного Краю" був популярний у Полтаві український діяч М.Дмитрієв. Співредактором  Панас Рудченко (відомий письменник Панас Мирний), який і редагував літературно-художню частину часопису. Другим редактором (він же і секретар) був Г.Коваленко. Серед співробітників - О.Пчілка, О.Коваленко, І.Нечуй-Левицький, Д.Дорошенко та інші.

З ч. 16 за 1907 р. видання „Рідного Краю" було ад­міністрацією заборонено. М.Дмитрієву довелося зазнати чимало неприємностей. Причиною переслідування був, зокрема, виступ його на суді в ролі оборонця селян, що брали участь у революційних подіях 1905 р.

З 20 жовтня 1907 р. видання було перенесено до Києва, де й виходив цей часопис до 31 липня 1910 р. за веденням О.Пчілки (О.Косачевої). По перенесенню видання до Києва перший його редактор-видавець М.Дмитрієв брав якнайактивнішу участь до самої трагічної смерті, тобто до б.липня 1908 р., коли він, рятуючи дівчину, що потопала, утонув у ріці Пслі біля містечка Яресьок.