6.2. Нострадамус і його "Центурії"

Мішель Нотр-Дам народився в одній із єврейських сімей Провансу 14.12.1503р. (містечко Сен-Ремі). Своє прізвище Нострадамус успадкував від батька – нотаріуса Жака, якого так охрестили під час переходу із єврейської віри до християнської через декілька років після народження Мішеля. Роки навчання Нострадамуса проходили в Авіньйоні (вивчав астрологію) та Монпельє (вивчав медицину). У цьому місті він 22-річним студентом брав участь у боротьбі з чумою, за що й отримав диплом лікаря. У 1544р. Нострадамус після смерті двох своїх дітей та жінки (вмерли від чуми), оженився вдруге із вдовою А. Понсар, від якої мав іще 6 дітей. Оселився в м. Салон, а з часом посів місце астролога й лікаря при дворі Катерини Медичі (жінка короля Генриха II, мати королеви Марго). Приблизно в цей же час він познайомився з астрологами Руджері (батько й син) і разом з ними організував школу "таємних наук". Брав активну участь у палацових інтригах. Для підтвердження своїх надприродних здібностей влаштовував сеанси чаклунства.

Передбачувати майбутнє в той час загального захоплення містикою було ділом "хлібним", виходили десятки прогностичних альманахів. Нострадамус видав свій перший збірник у 1550р., але він пройшов непоміченим. Його "Астрономічні (чотиривірші)" спрямовувалися не стільки в майбутнє, скільки в минуле, до витоків містерій. У 1555р. вийшли "Центурії", які включали 10 розділів по 100 пророцтв (катренів) у кожному. Вони також спочатку не викликали ажіотажу. Але в 1559 р. вони стали бестселером після такої події: на турнірі, улаштованому на честь подвійного весілля доньки короля (Єлизавети) і його сестри (Маргарити), капітан шотландської гвардії граф Монтгомері уламком списа випадково влучив у короля Генриха II, який помер через 10 днів (катрен 35).

У катрені зазначалося:

Молодой лев победит старого

в странном поединке в ратном поле.

Он ему проколет глаз через золотую клетку:

из одного станет два, затем умрет,

мучительная смерть...

Можливо, це дуже конкретне пророцтво, але воно з однаковим успіхом може бути застосованим до багатьох лицарських поєдинків і навіть не тільки до них. Іншим і, мабуть, єдиним (на думку дослідників) пророцтвом, яке насправді збулося, уважається скатування Карла 1 англійським парламентом. Але справа в тому, що передбачати загибель королів і війни взагалі дуже легко, оскільки це відбувається постійно, а саме таким темам і присвячені пророцтва.

За 400 років після смерті Нострадамуса (2.07.1566р.) його центуріям давали не менше 6 000 найрізноманітніших тлумачень. Кожний коментатор пристосовував катрени до свого часу. Наприклад, те, що в XVII ст. відносили до Генріха Наваррського (чоловік королеви Марго), у XIX ст. – до Наполеона, у ХХ ст. – до Гітлера. Під агентами "антихриста", про яких часто говорить Нострадамус, у XVI ст. розуміли кальвіністів, у XVIII ст. – якобінців, а у ХХ ст. – більшовиків. Це пов'язане з тим, що Нострадамус розробив довершену систему прийомів страхування: туманність і неоднозначність, слабка прив'язка до конкретного часу й місця (або взагалі відсутня); пророкує головним чином кров, убивства, голод, смерть. Але це, на жаль, досить поширені події на Землі.

Син Нострадамуса Мішель для завоювання слави астролога (на основі віршів батька) напророкував загибель французького міста Пусена від вогню. Коли його прогноз не справдився, він сам підпалив місто. Мішеля спіймали "на гарячому" й скатували на місці.

За передбаченнями астрологів, які інтерпретували однакові вірші Нострадамуса, Париж тільки за останні 30 років повинен був бути неодноразово стертим з обличчя Землі. З 1500 до 1543 р. не менше 22 разів пророкували кінець світу, а потім подібних передбачень було набагато більше. Але віщуни не можуть пізнати навіть власну долю. Так, відомий математик і лікар XVI ст. Кардан покінчив життя самогубством після того, як пережив день, коли, згідно з власним віщуванням, повинен був померти. 13.06.1941 р. у Германії були заарештовані всі астрологи й жоден з них не передбачив цього.

Роль випадкового відгадування певних подій набагато вища, ніж це може видатися спочатку. Справа в тому, що людина, незнайома з основами теорії ймовірності, сприймає випадковість як повний хаос і неможливість передбачення будь-яких подій. Але це не так, саме випадковість приводить до упорядкованості (загальні принципи самоорганізації складних систем). Можливість випадково вгадати якусь малоймовірну подію досить велика, про що свідчить, наприклад, такий факт: під час проведення чемпіонату Європи з футболу була організована лотерея "Спортпрогноз", яка передбачала 3 175 790 варіантів, 14 чоловік абсолютно точно "передбачили" результат.