4.3. Стигмати

Стигма в перекладі з грецької мови означає клеймо, яке ставили на тілі рабів або злочинців. Пізніше цим терміном стали позначати різні шкірні розлади, що виникають унаслідок емоційно насичених переживань. Найчастіше вони з'являються в жінок, які страждають істерією. У разі виникнення стигм провідну роль відіграє уява. Аналогічний механізм спрацьовує і в стані гіпнозу. В основі появи стигм полягають умовно-рефлекторні зв'язки, тобто опіки, набряки, крововиливи під шкіру та на її поверхню можуть виникати тільки в тих людей, які хоча б раз у житті опікалися чи мали синці або кровотечі.

У тварин і людини за емоції відповідає головним чином лімбічна система. Вона тісно пов'язана з гіпоталамусом, а той, у свою чергу, – з гіпофізом, створюючи єдину гіпоталамо-гіпофізарну систему контролю вегетативних функцій і пристосувальних реакцій організму. Унаслідок цього будь-які емоції змінюють гормональний статус людини і обмін речовин. У головному мозку є центр, який бере участь у регуляції рівня речовин, які відповідають за зсідання крові. Дозований емоційний фон у поєднанні з гіпнотичним ефектом може посилити чи зменшити кровотечу. Наприклад, Г.Распутін міг зупиняти кровотечу в царевича Олексія.

Емоційні переживання, особливо в жінок, часто супроводжуються порушеннями функціонування ендокринних залоз (емоційний стрес може змінити менструальний цикл), що призводить до збоїв гормональної рівноваги й може спровокувати виникнення язв і ран. У випадку релігійного екстазу вони можуть моделювати рани Ісуса Христа від розп'яття.

Зовсім іншу природу мають зображення, що "плачуть" або "кровоточать". Лютеранське, кальвіністське та інші протестантські віровчення не визнають чудесної появи сліз, крові, поту, і їх прихожани не бачать подібних чудес. Католики визнають, але за умови, що їх причина – божественна, тому тут люди досить часто спостерігають подібні явища. Чутки про такі випадки розповсюджуються дуже швидко, особливо в часи соціальних смут. Така ж ситуація характерна й для православної церкви. Дослідження всіх випадків (з часів Петра 1 і до сьогодення) дозволило встановити їх рукотворність.

4.4. Масові видіння

Зорові галюцинації настільки добре відновлюються під гіпнозом, що можливість їх виникнення безсумнівна. Але для успішного навіювання необхідна готовність до нього. Навіюваність, тобто несвідома підпорядкованість думки й поведінки оточенню, є найвища в дітей, у жінок вона більша, ніж у чоловіків. Прикладом високої колективної навіюваності може бути паніка. В.М.Бехтерев описував такий випадок: у м. Сарові під час релігійного свята на честь св.Серафима богомольці на дні занедбаного колодязя бачили його зображення. Це тривало до тих пір, доки одна жінка, яка не знала про "чудо", не помітила там нічого, окрім сміття. Масова галюцинація відразу припинилася.

Причина таких явищ є поєднання навіюваності та імітаційної поведінки. Осередками епідемій масових галюцинацій були монастирі, у яких виснажливі пости разом з містичною екзальтацією, неврозами й психозами сприяли швидкому входженню в змінений стан свідомості та його неминучим наслідкам – галюцинаціям.

Здатність до навіювання й готовність до входження в змінений стан свідомості залежать від інтелекту та загального світогляду: чим вони менші, тим легше й сильніше людина вірить і бачить видіння. У галюцинаціях є своя логіка: людина уявляє те, що вже засвоєне її свідомістю; відчуває все те, що припускає або очікує відчути (русалку зустріне той, хто в неї вірить), тобто характер галюцинацій значною мірою визначається також і культурними традиціями.

Таким чином, віра – могутня сила, але подекуди вона є не що інше, як визнання власної слабкості, потреби перекласти власні проблеми на когось іншого. У цьому розумінні функція Бога універсальна. Уявлення про Бога поєднується з глибокими й тривалими емоціями: тут і глибинний страх, і екстатичне поклоніння, і відверта готовність до покори. У важких соціальних і психологічних ситуаціях віра в Бога може допомогти зберегти психологічну рівновагу, тобто вона виконує й функцію психокорекції. На кожному з етапів становлення релігія виконувала важливу психологічну та соціальну місію. В антропогенезі за допомогою ритуалів, які впливали на психіку людини, вона стимулювала накопичення досвіду самоорганізації, саморегуляції й самоуправління. У цьому розумінні значення віри й релігії для людей важко переоцінити.