36. Емоції та мотивація.

Мотиваційна функція емоцій. Емоції відіграють помітну роль на всіх етапах мотиваційного процесу: під час оцінки значущості зовнішнього подразника, у разі сигналізації потреби, яка виникає, й оцінки її значущості, під час прогнозування можливості задоволення потреби, у разі вибору мети.

Сигнальна функція емоцій. На першому (мотиваційному) етапі головне призначення емоцій - сигналізувати про користь або шкоду для організму того чи іншого стимулу, явища, які позначаються певним знаком (позитивним або негативним) ще до того, як їх буде усвідомлено, логічно оцінено.

Прогностична функція емоцій. Включаючись у процес імовірнісного прогнозування, емоції допомагають оцінювати майбутні події (передчуття задоволення, коли людина йде в театр, або очікування неприємних переживань після іспиту, коли студент не встиг до нього як слід підготуватися), тобто виконують прогностичну функцію.

Спонукальна функція емоцій. На думку С.Л. Рубінштейна, "...емоція в собі самій містить потяг, бажання, прагнення, спрямоване до предмета або від нього, так само як потяг, бажання, прагнення завжди більш-менш емоційні". Загалом, питання про те, звідки в спонуканні береться заряд енергії, досить складне і дискусійне. Виключати наявність у спонуканні до дії енергії емоцій не можна, але вважати, що емоції, власне, викликають спонукання до дії, теж навряд чи можливо.

Активаційно-енергетична функція емоцій виявляється в основному за рахунок фізіологічного компонента: зміни вегетативних функцій і рівня порушення кіркових відділів мозку. За впливом на поведінку і діяльність людини емоційні реакції (емоції) поділені на стенічні (із грецьк. - сила), які підсилюють життєдіяльність організму, та астенічні - які її послаблюють. Стенічний страх може сприяти мобілізації резервів людини за рахунок викиду в кров додаткової кількості адреналіну, наприклад під час активно-оборонної його форми (втечі від небезпеки). Сприяє мобілізації сил організму й наснага, радість ("окрилений успіхом", - кажуть у таких випадках).

37.функции эмоций Эмоция представляет собой эмоциональный процесс средней продолжительности, который отражает субъективную оценку отношения к существующим или возможным ситуациям. У человека эмоции способны порождать чувства удовольствия или неудовольствия, робости или страха, играющие ориентирующую роль объективных сигналов. Эмоция (сама по себе) не порождает подобные переживания, а всего лишь регулирует внутреннюю деятельность каждой индивидуальной личности. Основные функции эмоций позволяют нам лучше понимать и судить друг о друге без слов, благодаря чему лучше настраиваться на общение и совместную деятельность. Обмениваться информацией и собственных состояниях и происходящем вокруг живые существа смогли пре переходе выразительных движений в дифференцированный язык. В этом и заключаются коммуникативная и экспрессивная функции эмоции, регулирующие процессы познания. Основные функции эмоций:

Функция побуждения – данная функция позволяет эмоциям стимулировать деятельность, направленную на удовлетворение потребностей, или притормаживать ее. Эмоции направляют и контролируют поведение человека в зависимости от ситуации. Разнообразные потребности побуждают у человека различные эмоции.

Дезорганизационная функция – данная функция проявляется лишь в условиях ее проявления, а в остальных случаях не является функционально-значимой.

Следообразующая функция – данная функция эмоций проявляется только в экстремальных состояниях.

Эвристическая и предвосхищающая функция – определенное проявление эмоций выясняется за счет психологического механизма, который и находится у истоков данных проявлений эмоциональных состояний.

Синтезирующая (предвосхищающая) функция – данная функция состоит в интеграции проявляющихся эмоций с когнитивными процессами, позволяя обеспечить возможность структурированного и целостного отражения переживаний и раздражений.

Экспрессивная функция – данная функция эмоций отвечает за влияние эмоциональной сферы собственно на коммуникацию человека.

Эмоциональные состояния человека могут сопровождаться разнообразными звуковыми реакциями, мимикой, пантомимикой, развитие которых происходит в течении всего существования человечества. С момента появления дифференцированного языка, люди смогли обмениваться реальной информацией о том, что происходит в мире и их среде обитания. Экспрессивная функция эмоциональных состояний не теряет своего значения. После дифференцированного языка образовалась членораздельная речь, т.е. более совершенная и современная форма общения. Эта функция особенно важна, поскольку отвечает за функционирование всей невербальной коммуникации и до сих пор остается одним из самых главных факторов в жизнедеятельности.

38. Регуляторна функція емоцій. Виділяють кілька регуляторних функцій емоцій: відбиваючу (оцінну), спонукальну, підкріплювальну, перемикальну, комунікативну.

Відбиваюча функція виражається в узагальненій оцінці подій. Емоція, являючи собою майже миттєву інтегральну оцінку значущих для людини подій, часто дає можливість визначити корисність чи шкідливість факторів, що впливають на людину ще до того, як буде визначена локалізація шкідливого впливу.

Спонукальна функція пов'язана з наявністю емоційного переживання, що містить образ предмета задоволення потреби і своє упереджене ставлення до нього, що і спонукає людину до дії. Функцію спонукання виконують як провідні, так і ситуативні емоції. Так, провідне емоційне переживання, спрямоване на предмет (ціль поведінки), що задовольняє певну потребу, ініціює саму адаптивну поведінку. А ситуативні емоційні переживання, що виникають у результаті оцінок результатів окремих етапів поведінки, також спонукають діяти в колишньому напрямку, чи змінювати тактику поведінки, засобу досягнення мети й т.ін.

Підкріплювальна функція емоцій виявляється в процесах навчання і запам'ятовування. Значущі події, що викликають емоційні реакції, запам'ятовуються швидше і є тривалішими.

Перемикальна функція емоцій виявляється в тім, що емоції часто спонукають людину до зміни своєї поведінки. Емоційні переживання можуть як визначати вибір лінії поведінки людини, так і викликати зміну цієї поведінки.

Комунікативна функція емоцій виражається в можливості людини передавати свої переживання іншим людям, інформувати їх про своє ставлення до певних подій, об'єктів і таке інше через міміку, жести, позу, інтонацію.

Природа емоцій і почуттів органічно пов'язана з потребами. Потреба як потрібність у чомусь завжди супроводжується позитивними або негативними переживаннями в різноманітних їх варіаціях. Характер переживань зумовлюється ставленням особистості до потреб і обставин, які сприяють або не сприяють їх задоволенню.

39.Види емоцій Різні дослідники по різному класифікують емоції в залежності від сфери явищ, що визначають їх виникнення.Одним з найбільш загальних є поділ емоцій ( в залежності від модальності переживання ) на позитивні, негативні та нейтральні. Якщо певні предмети, явища оточуючого світу відповідають нашим потребам,вони викликають в нас позитивне відношення та, відповідно, виникають позитивні емоції. Якщо ж те, що відбувається не відповідає нашим потребам, то виникає негативне відношення та негативні емоції. Наступний поділ емоцій відбувається за характером впливу на організм. Тут виділяють стенічні та астенічні емоції.Стенічні емоції (від грецького слова «стенос» - сила ) підвищують активність,енергію та життєдіяльність, викликають підйом та бадьористь. Це радість,захоплення, ненависть.Астенічні емоції (від грецького слова «астенос» - слабкість, безсилля) зменшують активність та енергію людини, пригнічують життєдіяльність. Це пригніченість, смуток, туга. Наступна класифікація є однією з найбільш повних. Вона була розроблена Б.І. Додоновим. У ній виділяють наступні види емоцій: Альтруїстичні емоції. Виникають на основі потреби у співпраці, допомозі іншим людям: бажання приносити людям щастя і радість,хвилювання за долю кого-небудь і т.д. Комунікативні емоції – виникають на основі потреби у спілкуванні. Це почуття симпатій, прихильності, і т.д. Глоричні емоції (від лат. «слава»), пов’язані з потребою в самоствердженні і славі: почуття гордості, переваги. Праксичні емоції, що викликаються діяльністю, її змінами, успішністю чи неуспішністю, труднощами здійснення: захоплення роботою, приємна втома, приємне задоволення від того, що справу зроблено. Пугнічні емоції (від лат. «боротьба»), визначаються потребою у безпеці, інтересом до боротьби: почуття спортивного азарту, спортивна злість. Романтичні емоції: устремління до всього незвичайного, таємного: почуття містичного, почуття особливої значущості того, що відбувається. Гностичні емоції (від грецьк. «знання»), пов’язані з потребою в пізнавальній гармонії: бажання проникнути у сутність явищ, подив при зіткненні з проблемою, радість відкриття істини. Естетичні емоції, пов’язані з ліричними переживаннями: насолода гармонією і красою об’єкта чи явища, насолода звуками, поетично-споглядальні переживання. Гедоністичні емоції пов’язані із задоволенням потреби в тісному та душевному комфорті: насолода приємними фізичними відчуттями – від смачної їжі, тепла, сонця, почуття безтурботності. Акізитисні емоції (від. франц. «придбання») , що породжуються інтересом, тяжінням до накопичень, приємне відчуття від перегляду своїх накопичень.

40 Проблема класифікації емоцій Вопрос о классификации эмоциональных состояний является одним из самых актуальных в психологии эмоций. Несмотря на многочисленные попытки такой классификации в российской и западной психологии, ни одна из них не завершилась построением логически стройной системы, включающей в себя достаточно большое число эмоций. В большинстве случаев эти попытки приводили к разбиению всего множества эмоций на несколько групп с нечетко описанным содержимым и границами. Другой подход, наметившийся в американской психологии в последние годы, привел к классификации не более двух десятков эмоциональных состояний с помощью избыточно большого числа признаков.

41. Теорія емоцій Б. Спінози Эмоции Спиноза называл аффектами – состояние тела, которое увеличивает или уменьшает способность тела к действию, благоприятствует ей или ограничивает её, а вместе с тем и идеи этих состояний. Теория аффектов. Аффекты определяются как естественные проявления природы, и их необходимо рассматривать с двух точек зрения. С точки зрения мышления аффекты - это ложная , внушенная окружающими вещами идея, в которой утверждается неадекватная реальной способность тела существовать и действовать, а с точки зрения протяжения аффекты - это состояния тела, в которых вследствие воздействия других тел преувеличивается или преуменьшается действительная возможность этих тел существовать и действовать.

Выделяются три первичных аффекта; желание (влечение), удовольствие (радость), неудовольствие (печаль). Все многообразие прочих эффектов образуется на основе этих трех по следующим принципам: путем изменения нашего представления о предмете, через сопереживание или по ассоциации.

Спиноза определяет страсти, эмоции, аффекты как основную причину несвободы человека, так как поглощенность ими не дает возможности понять их причины. Только отказ от эмоций обусловливает человеческую свободу и дает представление об истинной силе и возможностях, показывая человеку, что зависит от его воли, а что - от сложившихся обстоятельств. При этом свобода понимается не как возможность следовать своим аффектам, а как возможность познания необходимости и подчинение этой необходимости. Свобода - это освобождение человек от влияния на него инстинктов, или страстей.