Договір комерційної концесії

Договір комерційної концесії припиняється в разі:

а) односторонньої відмови від договору, укладеного без зазначення строку. Кожна із сторін має право в будь-який час відмовитися від такого договору, повідомивши про це другу сторону не менш як за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений договором;

б) припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом;

в) односторонньої відмови користувача від договору у випадку зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця, права на використання яких входять до комплексу прав, наданих користувачеві за договором концесії;

г) смерті правоволодільця, якщо спадкоємець протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не зареєструється як суб'єкт підприємницької діяльності. Оскільки суб'єктом підприємницької діяльності повинен бути не тільки правоволоділець, а й користувач, вказані правила повинні застосовуватись і до нього.

Здійснення прав і виконання обов'язків особи, яка померла, до переходу їх до спадкоємця чи іншої особи покладаються на управителя;

ґ) оголошення правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом);

д) в інших випадках, передбачених цивільним законодавством, наприклад при новації.

Оскільки договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації, остання має бути проведена і щодо його змін або припинення. Такій реєстрації підлягають будь-які зміни договору, проте не всі припинення, а лише дострокове розірвання договору, що укладений із зазначенням строку (яке можливе лише у випадках, передбачених законом або договором), і розірвання договору, що укладений без зазначення строку.

Оскільки за договором комерційної концесії передається комплекс виключних прав, в період дії договору частина з них може переходити від одного правоволодільця до іншого, змінюватись або припинятись. Ці обставини неоднаково впливають на долю договору. Визначений у договорі комерційної концесії перехід виключного права на об'єкт права інтелектуальної власності від правоволодільця до іншої особи не є підставою для зміни або розірвання договору комерційної концесії (ч. 1 ст. 1127 ЦК України). Новий правоволоділець є просто стороною колишнього договору в частині прав і обов'язків, які стосуються отриманих ним виключних прав.

Що стосується змін змісту виключних прав, переданих за договором комерційної концесії, то ЦК регламентує лише випадки зміни торговельної марки або іншого позначення правоволодільця. За таких змін договір зберігає чинність щодо нового позначення, якщо користувач не вимагає розірвання договору і відшкодування збитків. У разі продовження чинності договору користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві плати. Подібне правило цілком логічне на підставі того, що колишнє позначення більш відомо, ніж нове, і його використання обіцяє великі прибутки. Зміни інших виключних прав на долю договору не впливають. Питання про те, чи має воно взагалі будь-яке значення, законом не вирішено. Однак, якщо користувач доведе, що його стан при зміні будь-якого з виключних прав, йому переданих, погіршився, він має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі й у формі відповідного зменшення плати правоволодільцеві.

Якщо в період дії договору комерційної концесії припинилося право, користування яким надано за цим договором, дія договору не припиняється, крім тих його положень, що стосуються права, яке припинилося, а користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві плати, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, договір комерційної концесії може бути припинений або розірваний користувачем в односторонньому порядку [4,c.635].

Користувач, який належним чином виконував свої обов'язки, має право укласти договір комерційної концесії на новий строк на тих самих умовах. Це право, на жаль, не забезпечується якими-небудь гарантіями. Необхідність таких гарантій спричинена бажанням обмежити монополістичні тенденції в діяльності правоволодільця і захистити інтереси користувачів. Користувач протягом дії договору просуває на ринок товари (роботи, послуги) правоволодільця і має право розраховувати на стабільність свого стану. Проте стабільність може бути досягнута тільки за умов довготривалого строку. З іншого боку, правоволоділець надто часто зацікавлений в короткому терміні, задля того, аби після його спливу примусити користувача прийняти жорсткіші умови. Для усунення подібного дисбалансу інтересів треба ввести гарантії прав користувача при спливі строку дії договору.

Законом можуть бути встановлені умови, за яких правоволоділець може відмовитися від укладання договору комерційної концесії на новий строк. Ці умови, а також інші особливості договору комерційної концесії можуть знайти своє правове врегулювання в законопроекті "Про франчайзинг", який з 2001 року перебуває у Верховній Раді України [15,c.410].

ВИСНОВОК

Отже, договір комерційної концесії, має інвестиційний характер, і як правова форма опосередковує інвестиційні відносини між правоволодільцем-інвестором і користувачем-реципієнтом. Специфікою даної правової форми, крім її зобов’язально-правової природи, є те, що вона покликана опосередковувати передачу для залучення в підприємницький оборот саме об’єктів права інтелектуальної власності, що в епоху економіки інформаційного типу активно затребується практикою, і капіталізація прав на які дозволяє користувачу виробляти конкурентоздатні товари й послуги нового споживчого стандарту.

Субсидіарна відповідальність право володільця, встановлена в ст. 1123 ЦК України, недостатньо вирішує проблему охорони прав споживачів. В той же час чинний Закон України «Про захист прав споживачів», яким передбачена солідарна відповідальність продавця й виробника товарів перед споживачем, ефективніше вирішує цю проблему.

У випадку договору комерційної концесії на надання послуг відповідальність за неналежне виконання обов’язків з обслуговування лежить на користувачеві. Однак це не виключає можливості звернення користувача до правоволодільця з регрес ними вимогами через неякісне виконання останнім умов договору комерційної концесії.

Факт того , що за договором комерційної концесії правоволоділець може передати право користування не однією, а декількома торговельними марками і, крім цього, разом із правами користування торговельною маркою передати й право користування фірмовим найменуванням, дає підстави робити висновок про можливість юридично і фактично продовжувати договірні відносини в повному чи частковому обсязі у випадку припинення права право володільця на одну торговельну марку. Отже, положення ст. 1126 ЦК України сформульовано некоректно.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Андрощук Г. Франчайзинг: особенности, типовые структуры, задачи развития.х[Текст]/ Андрощук Г., Денисюк В.//Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. - № 11. – С. 44 – 51.

2. Большой англо-русский словарь в 2-х т./ Под. ред. И.Р. Гальперина – Т.1. – М; 1972. – 822с.

3. Брагинский М.И. Боговорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. [Текст]/ Брагинский М.И., Витрянский В.В.//– М.: «Статут», 2002. – 1038с.

4. Гражданское право. Ученик. Часть ІІ. / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого – М.: «Проспект», 1998. – 784с.

5. Деев А. Обыкновенное чудо – франчайзинг.[Текст] /Дееву А. // Комп&ньон, 5 – 11 июля 2002, № 26. – С.32 – 49.

6. Кашинцева О. Визначення правового статусу громадянина – підприємця як суб’єкта права на знак для товарів і послуг[Текст]/ Кашинцева О. //Предпринимательство, хозяйство и право. - №1. – 1999. – С.54 – 55.

7. Килимник І.І. Особливості правового регулювання договору комерційної концесії (франчайзингу)[Текст]/ Киимник І.І.// Монографія. – Харків: КП «Друкарня №13», 2006 р. - 161с.

8. Ляшенко В. Проект Закону «Про франчайзинг»[Текст]/ Ляшенко В., Хахулін В., Боярчук П. // Предпренимательство, хазяйство и право. – 2000.№10. – с. 22 – 26.

9. Маркова В.Д. Френчайзинг.[Текст]/ Маркова В.Д. //ЄКО. – 1993. - № 12. – С.116 – 120.

10. Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні[Текст]/ Я.М. Шевченко, О.М. Молявко, А. Л. Салатко та ін.. – Х.: Консум, 1999. – 272с.

11. Стенворд Д., Смит Б.Франчайзинг в малом би знесе. Руководство Барклайз банка./ Перевод с англ.. под. ред.. Л.Н.Павловой. – М.; «Аудит», ЮНИНИ, 1996. – 200с.

12. Суханов Е.А. Коммерческая концессия [Текст]/Суханов Е.А./ В кн.. Комментарий части второй ГК РФ. Под ред.. О.Н. Садикова. – М;1996. – С. 246 – 252

13. Тихомиров В.П. Принципы образовательного франчайзингах[Текст]/Тихомиров В.П. – М., 1999. – 47 с.

14. Трахтенгерц Л. Договор коммерческой концессии[Текст]/Троахтенгерц Л.// Юридический мир. – 1997. – апрель. – С. 45 – 51.

15. Цивільний кодекс України. Проект від 25 серпня 1996 р., прийнятий Верховною Радоюв першому читанні 5 червня 1997 р.// Українське право. – 1999. - №1. – 612с.

16. Цивільний кодекс України. Від 16 січня 2003 року. – К: «Атіка». – 2003. – 416с.

17. Цивільне право. Підручник у 2т. Т.2 / Л.М. Баранова [та ін.]. – 816 с. – Х. – 2011.

18. Цірат Г. Франчайзинг и франчайзинговый договор[Текст]: Учебн. – практ. Пособие. – К.: «ИСТИНА». 2002. – 240с.

19. Цірат Г.В. Договори франчайзингу[Текст]: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня к.ю.н.: 12.00.03. – К. 2003. – 22с.

20. Энциклопедический словарь . Т. ІХ/ Брокгаузъ Ф.А., Ефронъ И.А. – С. – Петербургъ; 1898. – 474с.

35