Пособие

рядка в порядку зростання їх номерів в ASCII-таблиці.

2. Дано рядки S1, S2 і символ C. Після кожного входження символу C у рядок S1 вставити рядок S2.

2. Дано рядок російською мовою і число k (0<k<10). Зашифрувати рядок, виконавши циклічну заміну кожної букви на букву того ж регістра, розташовану в алфавіті на k-й позиції після кодованої букви (наприклад, для k=2 «А» перейде в «В», «а» – в «в», «Б» - в «Г», «я» - в «б» і т.д.). Букву «е» в алфавіті не враховувати, знаки пунктуації та пробіли не змінювати.

23.1. Напишіть програму, що обчислює довжину найкоротшого слова в реченні з трьох слів, розділених пробілами.

2. Дано два рядки S1 і S2. Видалити з рядка S1 перший підря-

док, що збігається з S2. Якщо таких підрядків немає, то вивести S1 без змін.

3. Дано зашифрований рядок англійською мовою (спосіб шифрування описаний в попередньому завданні) і кодовий зсув k (0<k<10). Розшифрувати рядок.

24.1. Скласти програму, що виводить на екран рядок, що біжить. 2. Дано два рядки S1 і S2. Видалити з рядка S1 останній підря-

док, що збігається з S2. Якщо таких підрядків немає, то вивести S2 без змін.

3. Дано закодований рядок російською мовою (спосіб шифрування описаний в варіанті 22) і його розшифрований перший символ C. Визначити кодовий зсув k і розшифрувати рядок.

25.1. Скласти програму, що видаляє в рядку все, що лежить між фігурними дужками, і їх самих.

2. Дано три рядки S1, S2, S3. Замінити у рядку S1 перше вхо-

дження рядка S2 на S3.

3. Дано рядок. Зашифрувати її, помістивши спочатку всі символи, розташовані на парних місцях, а потім, у зворотному порядку, всі символи, розташовані на непарних місцях (наприклад, рядок «Програма» перетвориться на «ргамамроП»).

121

16ТИПИ ДАНИХ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬСЯ КОРИСТУВАЧЕМ

Уреальних задачах дані, що необхідно опрацьовувати, можуть мати достатньо складну структуру. Для їх адекватного представлення використовують типи даних, що побудовані на основі простих типів даних, масивів та покажчиків.

16.1Оператор typedef

Цей оператор дозволяє перейменувати один з існуючих типів даних. На перший погляд, це зовсім зайве. Якщо тип уже має одне ім’я, навіщо йому інше? Як правило, це роблять, щоб полегшити подальшу модифікацію програми. Наприклад, деяка програма виконує обчислення з числами типу float. У якійсь ситуації можуть знадобитися більш точні обчислення. Якщо не використовувати перейменування типу, прийдеться пройтися по всій програмі і замінити float на double. А от якщо в програмі тип float був перейменований, то його псевдонім, скажімо real, стає деяким параметром, що можна знову перевизначити.

Для того, щоб зробити програму більш ясною, можна задати типу нове ім’я за допомогою ключового слова typedef.

typedef тип нове_ім’я;

Наприклад:

typedef unsigned int UINT:

Для того, щоб перейти до обчислень з підвищеною точністю, досить змінити лише один оператор: замість typedef float real;

варто написати typedef double real;

Варто мати на увазі, що оператор typedef не створює новий тип, він просто створює псевдонім існуючого типу. До речі, це перейменування діє в межах усієї програми.

16.2 Перерахування (enum)

Перерахування – це визначений користувачем тип, що дозволяє іменувати літерали символьного та цілочисельних типів. Наприклад, оператор:

enum {ZERO,ONE, TWO, THREE, FOUR, FIVE};

еквівалентний операторам:

122

const int ZERO = 0; const int ONE = 1; const int TWO = 2; const int THREE = 3; const int FOUR = 4; const int FIVE = 5;

Як бачимо, за замовчуванням значення, привласнені константам, починаються з нуля і послідовно збільшуються на одиницю. У той же час елементам перерахування можна привласнити будь-яке припустиме цілочисельне значення. Наприклад, як перерахування можна використовувати символьні літерали. Правда, вони все рівно інтерпретуються як цілі числа. Розглянемо приклад.

#include <stdio.h> #include <conio.h> int main()

{

enum { PLUS = '+', MINUS = '-'}; printf("%c", PLUS);

_getch(); return 0;

}

Значення літерала, не задане явно, перевищує значення попереднього літерала на одиницю. Наприклад, оператор:

enum { ZERO = 10, ONE, TWO, THREE, FOUR, FIVE};

привласнює літералам ZERO, ONE, TWO, THREE, FOUR і FIVE значення 10–15 відповідно.

Елементи перерахування не обов’язково повинні бути послідовними:

enum { ZERO = 0, ONE=1, TWO=5, THREE, FOUR=7, FIVE};

Перераховані літерали тепер будуть мати наступні значення:

ZERO=0, ONE=1, TWO=5, THREE=6, FOUR=7, FIVE=8.

Іменовані перерахування утворять новий цілочисельний тип. Наприклад, якщо між ключовим словом enum і списком перерахування вказати ім’я Numbers, виникне новий тип.

123

enum Numbers {ZERO, ONE, TWO, THREE, FOUR, FIVE}

Це значить, що можна оголосити змінну aNumber

Numbers aNumber;

що може приймати лише значення 0–5. По-перше, це дозволяє обмежити діапазон припустимих значень змінної і, по-друге, робить програму більш зручною для читання. Крім того, змінну типу Numbers можна визначити одночасно з оголошенням перерахування.

enum Numbers {ZERO, ONE, TWO, THREE, FOUR, FIVE} aNumber;

При визначенні перерахування можна використовувати не тільки літерали, але й арифметичні вирази.

#include <stdio.h> #include <conio.h> int main()

{

enum { ONE = 1, TEN = ONE + 9, THIRTY_ONE = 3*TEN + ONE};

printf("%d %d %d", ONE ,TEN ,THIRTY_ONE); _getch();

return 0;

}

Ця програма виводить на екран числа 1 10 31.

#include <stdio.h> #include <conio.h> int main()

{

enum { ONE = 1, TWO, TEN = ONE + 9, THIRTY_ONE = 3*TEN + ONE};

printf("%d %d %d %d", ONE ,TWO ,TEN , THIRTY_ONE );

_getch(); return 0;

}

Ця програма виводить на екран числа 1 2 10 31.

124

16.3 Структури

На відміну від масивів, всі елементи якого однотипні, структура може містити елементи різних типів.

Структура являє собою сукупність різнотипних змінних, об’єднаних загальним ім’ям.

Логічна схема, покладена в основу структури, цілком визначається програмістом. Як правило, у структуру включаються взаємозалежні дані.

struct <[ім’я_структури]>

{

тип1 елемент1; тип2 елемент2; типN елементN;

} <[перелік змінних]>;

З метою ознайомлення з цим типом даних розглянемо найпростіший приклад представлення поняття «дата», що складається з декількох частин: число (день, місяць, рік), назва тижня та місяця:

struct date

{

int day; int month; int year;

char day_name[15]; char mon_name[14];

} arr[100],*pd, data, new_data;

У даному прикладі оголошуються:

data, new_data - змінні типу структури date; pd – покажчик на тип date;

arr - масив із 100 елементів, кожний елемент якого має тип date.

Можливий і наступний опис структури з використанням typedef:

typedef struct mystruct

{

int year; char size; float field;

125

} MYSTRUCT;

MYSTRUCT s; /* те саме, що й struct mystruct s; */

Потрібно відзначити, що на відміну від описів інших типів даних, опис структури не виділяє місця у пам’яті під елементи структури. Її опис визначає лише так званий шаблон, що описує характеристики змінних, що будуть розміщуватися у конкретній структурі. Щоб ввести змінні та зарезервувати для них пам’ять, необхідно або після фігурної дужки, що завершує опис структури, вказати список ідентифікаторів, як це зроблено у вищенаведеному прикладі, або окремо оголосити змінні типу, як ми це робимо у звичайних випадках.

Доступ до окремого елемента структури забезпечується операторами вибору: . (прямий селектор) та -> (непрямий селектор), наприклад,

struct mystruct

{

int i;

char str[21]; double d;

} s,*sptr=&s; s.i =3;

sptr->d = 1.23;

Ініціалізація структури подібна до тієї, що у масивах, але з урахуванням розміщення даних різного типу.

struct person

{

char frnm[20]; char nm[30]; int year;

char s;

};

struct person poet={"Taras", "Shevtchenko",

У вищенаведеному прикладі ініціалізується змінна poet і масив структур classics. Значення classics[1].year і classics[1].s мають значення відповідно 0 і '\0’.

126

Для змінних одного і того ж самого структурного типу визначена операція присвоювання, при цьому здійснюється поелементне копіювання значень полів.

struct date

{

int day ; int month ; int year;

char day_name[15]; char mon_name[14];

} data,new_data; data=new_data;

Але для порівняння структур необхідно перевіряти рівність відповідних полів цих структур.

struct point

{

float x,y; char c;

} point1,point2;

if (point1.x==point2.x &&point1.y==point2.y&&point1.c==point2.c)

{

/* … */

};

Звернення до окремих елементів структури теж не викликає труднощів:

data.year=2005; printf("%d-%d-%d",data.day, data.month,data.year); scanf("%d",data.day); gets(arr[0].day_name);

Приклад.

#include<stdio.h>

#include<conio.h> #define MAXTIT 41 #define MAXAUT 31

127

struct book

{

char title[MAXTIT]; char author[MAXAUT]; float value;

};

int main()

{

struct book libry; printf("Введiть назву книги.\n"); gets(libry.title);

printf("Тепер введiть прізвище автора.\n"); gets(libry.author); printf("Тепер введiть цiну.\n"); scanf("%f",&libry.value);

printf("\n%s '%s',%g grn.\n",libry.author, libry.title,libry.value);

_getch(); return 0;

}

Кожний опис структури вводить унікальний тип структури, тому в наступному фрагменті програми:

struct A

{

int i,j; double d;

}a, a1; struct B

{

int i,j; double d;

}b;

об’єкти a і a1 мають однаковий тип struct A, але об’єкти a і b мають різні типи структури. Структурам можна виконувати присвоювання тільки в тому випадку, якщо типи структур однакові.

a=a1; /*можна виконати, так як a і a1 мають однаковий тип */ a=b; /* помилка */

128

16.4 Масиви структур

Як і звичайними масивами простих типів, так само можна оперувати масивами структур, елементи якого мають структурований тип. Розглянемо наочний приклад, що ілюструє оголошення масиву структур:

Date arr[100];

Вище було оголошено масив arr, що складається із 100 елементів, кожний з яких має тип Data. Кожний елемент масиву - це окрема змінна типу Data, що складається із трьох цілих елементів - d, m, y.

Доступ до полів структури аналогічний доступу до звичайних змінних плюс використання індексу номеру елементу у квадратних дужках:

arr[25].d=24;

arr[12].m=12;

Розглянемо програму, в якій реалізується концепція структурованого типу Data. Окремими функціями реалізуємо ініціалізацію елементів структури, додавання нового значення, виведення дати на екран, визначення високосного року [13].

#include<stdio.h>

#include<conio.h> typedef struct Date

{

int d; /* день */ int m; /* мiсяць */ int y; /* рiк */

} Date;

void set_date_arr(Date *arr,Date value,int n)

{

for (int i=0;i<n;i++)

{

129

arr[i].d=value.d;

arr[i].m=value.m;

arr[i].y=value.y;

}

}

void print_date_arr(Date *arr,int n)

{

for (int i=0;i<n;i++)

{

printf("%d.%d.%d\n",arr[i].d,

arr[i].m,arr[i].y);

}

}

void print_date(Date &d)

/* виведення на екран дати */

{

printf("%d.%d.%d\n",d.d,d.m,d.y);

}

void init_date(Date &d,int dd,int mm,int yy) /* iнiцiалiзацiя структури типу Date */

{

d.d=dd;

d.m=mm;

d.y=yy;

}

int leapyear(int yy)

/* визначення, чи високосний рiк */

{

if ((yy%4==0&&yy%100!=0) ||(yy%400==0)) return 1;

else return 0;

}

void add_year(Date &d,int yy) /* додати yy рокiв до дати */

{

d.y+=yy;

}

void add_month(Date &d,int mm) /* додати mm мiсяцiв до дати */

{

130