Розділ 1. Огляд історіографії та джерельної бази дослідження.

1. Історіографія проблеми.

Здобуття незалежності нашою державою в 1991 році започаткувало етап особливо бурхливого розвитку вітчизняної історичної науки. Та у своїй переважній більшості дослідження були спрямовані на розкриття малодосліджених сторінок української історії початку ХХ століття. На початку

90-х років розгляд поточної історії держави через незначний часовий проміжок її існування та досить мінливу політичну ситуацію залишався поза увагою дослідників, а характерною особливістю поодиноких праць досліджуваного періоду стала спорідненість їх проблематики з політологічною наукою. До того ж в умовах формування багатопартійної системи досить актуальними в перші п’ять років існування незалежної держави стали дослідження з історії суспільно-політичної думки і політичних вчень в Україні та державотворення на українських теренах впродовж століть.

Питанням формування сучасної української державності кінця XX - початку XXI ст. присвячено чимало наукових праць, опублікованих в останні роки.

Зокрема, в курсах вітчизняної історії, видрукованих науковцями Інституту історії України НАН за редакцією В. А. Смолія, С. В. Кульчицький підготував розділ присвячений утвердженню незалежної держави. [ 46 ] У книзі В. М. Литвина «Украина: политика, власть» значну увагу приділено аналізу першого періоду встановленні незалежної України - президенству Л. Кравчука. [ 51 ]

Авторський колектив книги «Україна: друга половина XX ст. Нариси історії», яка вийшла у 1997р., за редакцією П. П. Панченко характеризує різні аспекти державотворення, економічні та духовні процеси у житті українського суспільства. [ 63 ]

У 1995р. найвпливовіший у сучасній Україні журнал «Політична думка» видав монографію «Політологія посткомунізму. Політичний аналіз посткомуністичних суспільств.» Колектив авторів під керівництвом В. І. Полохала розглянув у ній закономірності розвитку суспільств на перехідному етапі від тоталітаризму до демократії, від командної до ринкової економіки. У книзі глибоко аналізуються українські реалії. [ 68 ]

У вітчизняній історіографії до вивчення проблем становлення політичної системи незалежної України неодноразово звертався у своїх працях В. Литвин. В монографії «Політична арена України: Дійові особи та виконавці» [ 50 ] автор докладно дослідив основні складові політичного життя перших років незалежності, проаналізував стратегію і тактику політичних керманичів держави, розкрив суть і особливості відносин Президента Л. Кравчука з головами урядів та Верховною Радою на початку 90-х років. В наступній праці «Україна на межі тисячоліть (1991-2000 рр.)» [ 49 ] історик зосередив увагу переважно на створенні атрибутів державності, розкрив політичне протиборство напередодні та після парламентських і президентських виборів 1994, 1998-1999 років. Питання трансформації системи виконавчої влади та місцевого самоврядування в зазначеній праці висвітлені оглядово і тому не можуть претендувати на повноту викладення.

Слід згадати і серію книг під загальною назвою «Україна крізь віки, які вийшли у видавництві. Альтернативи.» Ці науково популярні книги підбивають підсумки десятирічного розвитку України як незалежної держави і охоплюють всі основні сфери життя українського суспільства.

Г. Касьянов, відомий фахівець з історії України XX - XXI ст., завідувач відділом новітньої історії та політики Інституту історії України у своїй книзі «Україна 1991-2007: нариси новітньої історії» подає широку панораму фактів та подій історії України після здобуття незалежності, а саме: зрушення в політичній системі, становлення структур державної влади, побудова нації, проблеми прав людини, масштабні зміни в економіці, соціальній сфері, в моделях соціальної поведінки. [ 37 ]

Аргументований аналіз найпомітніших аспектів становлення вітчизняної зовнішньої та внутрішньої політики, розвитку дипломатії, поступової інтеграції України у міжнародне співтовариство викладений у збірнику наукових праць Інституту історії НАН України.

Кінець 1990-х р.р. та початок XXI століття характеризувався вступом нових східноєвропейських країн до НАТО. П. Демчук підготував дослідження про міжнародні відносини та проблеми Євроантлантичної інтеграції, в т.ч. - роль у цих процесах України. [ 25 ] Аналітично - статистично інформація про діяльність різноманітних міжнародних організацій, які мають вплив на сучасну Україну - ООН, Міжнародного валютного фонду міститься в дослідженні Л. Верещак. [ 13 ] Корисна та цікава інформація про українців, які працюють за кордоном, та іноземців, які працюють в Україні, а також рівень міжнародних стосунків України з Європейськими країнами та роль у цьому нового покоління українських емігрантів представлено в книзі О. Малиновської. [ 53 ]

Нині інформація є найдорожчим і найважливішим чинником у міжнародній політиці. Хто володіє інформацією - той і найкраще контролює міжнародні процеси, керує ними в потрібному напрямку. Україна як складова світової міжнародної системи відіграє певну роль у посиленому в останні роки процесі глобалізації світу та посідає важливе місце в системі інформаційної комунікації.

Можливо, недоступними широкому колу читачів, але відтак не менш важливими та корисними для розгляду й вивчення тієї чи іншої наукової проблеми є дисертації. Адже дисертаційні дослідження вміщають в себе гарно опрацьовані, деталізовані, документально підтверджені матеріали, висновки та пропозиції. Про міжнародні договори України, міжнародні інвестиційні ресурси та фактори їх ефективного використання в Україні, міжнародні розрахунки України та перспективи їх розвитку йдеться в дисертаційних дослідженнях Г. Галущенко, В. Дідика, Л. Вірван. [ 18, 29, 14 ]

Своєрідними першоджерелами є підручники і навчальні посібники. Багато в чому від цих книг залежить оформлення поглядів та переконань нинішнього студентства. У 2003 році вийшло нове видання підручника для вищих навчальних закладів, в якому висвітлюється міжнародна політика 1990-х рр. XX ст. У книзі значну увагу приділено участі України в світових дипломатичних подіях. Навчальний посібник про міжнародні зв'язки України на сучасному етапі підготували в 2005р. дослідники М. Василенко та С. Василенко [ 12 ]

Підручник для студентів історичних спеціальностей вищих навчальних закладів, який підготував колектив авторів А. Г. Слюсаренко, В. І. Гусєв, М. Ю. Козицький, С. В. Кульчицький, В. М. Литвин висвітлює питання формування української національної ідеї. В ньому викладено проблеми, пов'язані з періодом радянської доби, розглянуто період після проголошення та утворення державної незалежності України. Автори максимально врахували сучасні наукові погляди та оцінки історичних подій та осіб. [ 22, 42, 49 ]

Слід згадати і монографічне видання Національного інституту стратегічних досліджень, яке було підготовлено авторським колективом науковців, на чолі з директором Інституту Ю. Рубаном. Видання містить аналітичні оцінки комплексних досліджень процесів суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку України [ 84 ].

Одним із шляхів саме наукової інтеграції у світове співтовариство є проведення різноманітних міжнародних конференцій, семінарів, круглих столів. Завдяки цим публічним зібранням йде живе безпосереднє спілкування між людьми багатьох країн, на основі яких видаються збірки наукових праць, матеріали конференцій.

Важливими чинниками формування української державності слід вважати вплив іноземних держав на державницькі та державотворчі процеси в Україні. Найбільшу увагу викликають два головні напрямки співпраці, які повною мірою і впливають на перспективи розвитку процесів українського державотворення. Одним із них залишається зв'язок із країнами - сусідами із колишніми союзниками республіками, насамперед, із Росією.

Головним міжнародним чинником, який впливає на більшість процесів у нашій державі, сьогодні залишається північний сусід України - Російська Федерація. Питання впливу Росії на українську політику та економіку постійно фігурує у різноманітних книгах, телевізійних і радіопередачах, на шпальтах газет.

Перерахувати всю літературу з цього питання проблематично, тому відзначимо лише деякі наукові праці, які були опубліковані в останні роки. Ще підчас розпаду СРСР стало зрозуміло, що українсько - російські взаємини зазнають значних змін. Рада національної безпеки і оброни України та Національний Інститут стратегічних досліджень України підготували книгу про стосунки України та Росії, їх стратегічне партнерство та можливі конфлікти. Значний внесок у висвітлення сучасних українсько - російських стосунків вніс другий президент України Л. Д. Кучма. У 2004 р. він підготував книгу «Україна - не Росія» [ 43 ].

Дослідники інституту історії України НАН України підготували та відали збірник наукових праць, присвячених впливу російського чинника на сучасну українську політику. Згодом у цій же науковій установі було видано цікаву книгу про новітній український державотворчий процес і російсько - українські стосунки в 1991-2003 роках. Один із провідних українських істориків, доктор історичних наук, професор С. Кульчицький підготував книгу зі своїми роздумами про стосунки України та Росії на сучасному етапі. [ 42 ] В ній він проаналізував як позитивні, так і негативні результати співпраці між Україною та Росією в останні роки.

Політолог, дослідник О. Гринів у 1997 р. підготував дослідження, присвячене етнополітичному аналізу стосунків між Україною та Росією в 1990-ті роки [ 19 ]. Автор вважає,що між Україною та Росією в той час було значне протистояння через розбіжності в поглядах на подальші стосунки після розпаду СРСР.

Жоден історик, який розглядав ті чи інші аспекти життя українського суспільства 90-х років, не оминув увагою питання становлення політичної системи України, заснування інституту президентства, критичного соціально - економічного стану незалежної держави на початку 90-х років ХХ століття, формування курсу зовнішньої політики. Ряд колективних праць українських істориків стисло і досить змістовно характеризують політичну та соціально - економічну ситуацію в Україні в 90-х роках ХХ століття. Тематично охоплюючи майже всі сфери становлення та утвердження держави, втім недостатньо вивчені питання державного будівництва.

Цікаво розглянути деякі дисертаційні дослідження, що торкаються взаємозв'язків України та США та присвячені різноманітним проблемам історичного, економічного, юридичного характеру. Зокрема, дисертаційне дослідження О. Бойка присвячене порівняльному аналізові інституту президенства в Україні та США, в якому автор припускає, що саме під впливом США в Україні був прийнятий Інститут президенства в 1991 р. [ 7 ]

Польща залишається одним із найголовніших партнерів України в Європі, вона активно підтримує курс України на Євроантлантичну інтеграцію. Чимало статей про підтримку Польщею проявів української державності було вміщено у виданнях семінарів «Україна - Польща: важкі питання», які видавалися з середини 1990-х років [ 81 ]. Відомості про україно - польські взаємини та їх перспективи містяться у збірнику наукових праць Національного педагогічного ін-ту ім. М. Драгоманова [ 82 ], в дослідженні Центру українознавства Київського національного університету ім. Т. Шевченка

В колективній монографії «Становлення владних структур в Україні» автори спробували зв’язати еволюцію владних інститутів із загальним ходом соціальної та політичної історії України [ 16 ]. Характерною особливістю праць, що вийшли з-під пера дослідників сучасності з середини 90-х років, стала нова тенденція висвітлення історії політичного життя крізь призму політичної біографії державних діячів. До цього в середовищі радянських істориків, за винятком поодиноких праць, зовсім неосвоєною цариною був жанр політичної біографії перших осіб, які знаходились при владі. Досить неоднозначне ставлення в українській історіографії склалося до перших осіб незалежної держави. Одна за одною виходять дослідження політичної біографії першого та другого президентів.

В дослідженні Н. Михальченка та В. Андрущенка [ 58 ], яке присвячено періоду президентства Л. Кравчука, значна увага приділена іміджмейкерським технологіям президентської кампанії Л. Кравчука, при цьому автори відзначають правильно обрану тактику як один із факторів, що сприяв перемозі останнього у виборах 1991 року. Втім, розглядаючи процес суперництва законодавчої та виконавчої гілок влади та Президента і Прем’єра Л. Кучми, дослідники не уникнули суб’єктивного ставлення. При цьому діяльність Л. Кравчука загалом має позитивну оцінку, а його наступника Л. Кучми - негативне забарвлення.

Запропонований нами історіографічний огляд наукових праць, навчальних посібників та підручників, монографій та статей охоплює широкий спектр актуальних питань розвитку зовнішньої та внутрішньої політики України в умовах незалежності.