Інфляційний розрив

Тепер розглянемо протилежну ситуацію, коли економіка знаходиться в стані повної зайнятості, а заплановані сукупні витрати є надмірними порівняно з потенційно необхідними сукупними видатками. Графічна інтерпретація цієї ситуації подається на рис. 9.5.

Згідно з рис. 9.5 для закупівлі потенційного ВВП економіка має спрямувати сукупних витрат на суму , у складі яких автономні витрати дорівнюють. Але в дійсності її заплановані сукупні витрати складають, а заплановані автономні витрати. Рис. 9.5 показує, що за таких умов в економіці має місце надлишок запланованих сукупних витрат, який викликається надлишком запланованих автономних витрат. Тому фактичний ВВП перевищує потенційний ВВП.

Враховуємо, що економіка знаходиться в стані повної зайнятості і повністю використовує свої наявні виробничі потужності. За таких умов реалістично припустити, що фактичний ВВП може перевищити потенційний ВВП лише номінально, тобто виключно за рахунок зростання цін. Це означає, що . Таке явище дістало назву «інфляційний розрив», який ми позначаємо символом.

Рис. 9.5. Інфляційний розрив

Графічно інфляційний розрив — це відрізок, який відображає відстань по вертикалі між лініями потенційно необхідних автономних витрат і запланованих автономних витрат. Він являє собою таку величину, на яку заплановані автономні витрати перевищують потенційно необхідні автономні витрати, тобто.Такий розрив називається інфляційним тому, що в умовах повної зайнятості він викликає таке зростання запланованих сукупних витрат, яке повністю трансформується у приріст цін і не збільшує обсяг виробництва. Цей приріст цін можна визначити так:

(9.24)

Інфляційний розрив викликає інфляційне збільшення фактичного ВВП порівняно з потенційним ВВП на мультиплікативній основі. Звідси можна зробити висновок, що потенційний ВВП номінально менше за фактичний ВВП на величину інфляційного розриву, помножену на мультиплікатор витрат:

(9.25)

Перенесемо в ліву частину рівняння (9.25), а— в праву його частину:

(9.26)

Врахуємо, що згідно з рівнянням (9.24) вираз відображає величину, на яку фактичний ВВП перевищує потенційний ВВП за рахунок інфляції. Це дає підстави стверджувати, що інфляційний розрив є такою величиною скорочення запланованих автономних витрат, яка на мультиплікативній основі здатна забезпечити номінальне зменшення фактичнго ВВП до потенційного рівня лише за рахунок зниження цін.

Щоб визначити інфляційний розрив в умовах повної зайнятості, розв’яжемо рівняння (9.26) відносно :

(9.27)

Інфляційний розрив, визначений за формулою (9.27), відповідає умовам повної зайнятості. За таких умов сукупний попит, що перевищує потенційно можливу сукупну пропозицію , тобто потенційний ВВП , не збільшує обсяг виробництва, а викликає лише зростання цін, тобто інфляцію. Але ми знаємо, що інколи зростання сукупного попиту в умовах повної зайнятості може викликати не лише інфляційне зростання, а й надмірну зайнятість, тобто тимчасовий вихід фактичних обсягів виробництва за межі потенційного ВВП. Це дає підстави стверджувати, що в економіці з надмірною зайнятістю може виникати інфляційно-експансійний розрив, який ми позначимо символом . В цьому разі фактичний ВВП перевищує потенційний ВВП як інфляційно так і реально, тобто. Звідси потенційний ВВП визначиться за такою формулою:

(9.28)

Перенесемо вираз в ліву частину рівняння (9.28), а вираз— в праву його частину. Тоді після певних перетворень отримаємо:

(9.29)

В правій частині рівняння (9.29) вираз відображає приріст цін в економіці, тобто приріст фактичного ВВП лише за рахунок інфляції, а виразпоказує приріст фактичного ВВП лише за рахунок збільшення обсягів виробництва. Отже, в умовах надмірної зайнятості надлишок запланованих автономних витрат — це інфляційно-експансійний розрив. Його відмінність від інфляційного розриву полягає в тому, що певна частка надлишку запланованих автономних витрат трансформується у зростання обсягів виробництва.

Спираючись на рівняння (9.29), можна визначити інфляційно-експансійний розрив:

(9.30)

Інструментарій рецесійного та інфляційного розриву є важливим елементом кейнсіанської теорії. Його використання дозволяє обґрунтувати певні висновки для макроекономічної політики, спрямовані на усунення рецесії в економіці або інфляційного зростання.