Види безробіття

Як зазначалося в розділі 1, одним із напрямів підвищення ефективності економіки є забезпечення повної зайнятості. Зміст та кількісна визначеність категорії “повна зайнятість” залежить від причин, що викликають безробіття і обумовлюють його структуру. Тому перш ніж дати визначення повної зайнятості слід розглянути три структури види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне.

Фрикційне безробіттяохоплює таких безробітних, які на короткий період потрапляють в стан “між роботами”, тобто знаходяться в процесі зміни місця роботи. Одні добровільно по різним причинам змінюють місце роботи, інші шукають роботу внаслідок їх звільнення, треті тимчасово втрачають роботу у зв’язку з її сезонним характером та за інших обставин. Є також люди, які вперше шукають роботу – випускники навчальних закладів.

Фрикційне безробіття розглядаються як неминуче і в певних межах навіть необхідне. Це пояснюється тим, що за рахунок такого безробіття економічно активне населення отримує можливість постійно покращувати умови працевлаштування та оплати своєї праці, що сприяє збільшенню обсягів національного виробництва.

Структурне безробіттявиникає під впливом структурних диспропорцій на ринку праці, які відображають появу невідповідності між попитом і пропозицією робочої сили за професіями, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками. Це обумовлюється тим, що з часом відбуваються істотні зміни в структурі споживчого попиту і, як наслідок, в технології виробництва. Зазначені зміни у свою чергу впливають на структуру попиту на робочу силу. За цих умов попит на деякі види професій зменшується або зовсім зникає. Попит на інші професії, в тому числі нові, збільшується. Потрібен певний час, щоб робоча сила перебудувалася відповідно до нових професійних вимог з боку ринку праці, що породжує безробіття. Крім цього, постійно змінюється географічний розподіл робочих місць, що супроводжується втратами часу, необхідного для територіального переміщення робочої сили.

Структурне безробіття суттєво відрізняється від фрикційного. Фрикційні безробітні мають професійні навички, які необхідні для економічної діяльності. Структурні безробітні безпосередньо не відповідають професійним вимогам ринку праці, що обумовлює необхідність підвищення їх кваліфікації або перепідготовки. Тому структурне безробіття є тривалішим порівняно з фрикційним.

Циклічне безробіття з’являється тоді, коли в економіці відбувається спад виробництва, який спричиняється скороченням сукупного попиту і /або сукупної пропозиції. У кінцевому підсумку це зменшує попит на робочу силу відносно її пропозиції і викликає циклічне безробіття. Отже, циклічне безробіття виникає в умовах нерівноваги на ринку праці, тобто коли пропозиція праці перевищує попит, внаслідок чого з’являється дефіцит робочих місць.

Повна зайнятість і природне безробіття

Спираючись на переличені види безробіття перейдемо до визначення повної зайнятості. Ознакою існування повної зайнятості є рівновага на ринку праці, тобто тотожність між попитом на робочу силу і пропозицією робочої сили. За таких умов кількість тих, хто шукає роботу, дорівнює кількості вільних робочих місць. Але рівновага на ринку праці не зводить безробіття до нуля, а передбачає існування фрикційного і структурного безробіття. Такі види безробіття викликаються не дефіцитом робочих місць, а втратами часу, пов’язаними з їх зміною.

Отже, повна зайнятість не ототожнюються з нульовим безробіттям, а охоплює фрикційне і структурне безробіття. Вважається, що наявність цих цих двох видів безробіття є природною потребою для нормального функціонування економіки. Тому фрикційне і структурне безробіття інтегрується в категорію природне безробіття, яку у 1968 р. ввів в науковий обіг М.Фрідмен. Звідси випливає , що повна зайнятість є таким рівнем зайнятості, який забезпечується в умовах рівноваги на ринку праці, тобто коли фактичне безробіття дорівнює природній нормі. Якщо фактичне безробіття перевищує природнє, то це свідчить про неповну зайнятість, існування дефіциту робочих місць і циклічного безробіття.

Нерівновага на ринку праці може виникати і в умовах, коли попит на працю перевищує її пропозицію. При надлишку попиту на ринку праці кількість тих, хто шукає роботу менше кількості вільних робочих місць. За цих умов з’являється надмірна зайнятість і тому фактичне безробіття нижче природнього. Проте остання ситуація зустрічається дуже рідко, в екстремальних умовах, які обумовлюють надмірне використання трудових ресурсів.

Коли в економіці спостерігається повна зайнятість, а фактичне безробіття дорівнює природньому, наявні виробничі ресурси використовуються на повну потужність. За таких умов економіка виробляє потенційний ВВП. За своїм визначенням потенційний ВВП– це такий обсяг реального ВВП, який економіка виробляє в умовах повної зайнятості та природного рівня безробіття.

Отже, природне безробіття є не лише показником повної зайнятості, а й чинником кількісної визначенності потенційного ВВП. Тому вимірювання природного безробіття має велике практичне значення. Але до цього часу економічна практика не володіє загальновизнаною методикою визначення рівня природного безробіття.

Найпростіший метод визначення рівня природнього безробіття – це його обчислення як середньорічного фактичного безробіття за тривалий період рівня фактичного безробіття за тривалий період. В його основі лежить припущення, що середня величина фактичного безробіття протягом тривалого періоду згладжує циклічні коливання навколо його природного рівня. Так, в США за 1948-1985 рр. середній рівень безробіття склав 5,6%, що майже збігається з оцінками його природнього рівня, зробленими багатьма американськими науковцями. Існують також альтернативні погляди на вимірювання природнього безробіття. Так, один із них спирається на вибір того року, в якому, за припущенням, в економіці спостерігалася повна зайнятість, а очікувана інфляція була близькою до фактичної. Згідно з іншим поглядом рівень природного безробіття визначається рівнем фактичного безробіття в умовах стабільних темпів інфляції.

Рівень природного безробіття не є постійним, а може змінюватися. Так, в США у 1960-ті роки рівень природнього безробіття дорівнював 4%. На сучасному етапі американські економісти вважають, що він складає, приблизно, 5,5–6%. Чинники, що впливають на природнє безробіття, ми розглянемо пізніше – в розділі 3.3. На разі лише підкреслимо, що в різних країнах рівень природного безробіття є неоднаковими. Так, у Великобританії він складає біля 10%, в Бельгії –10,8%, в Іспанії – 11,3%, Германії – 4%. Дослідження відносно рівня природнього безробіття в Україні поки відсутнє, що не дозволяє оцінити в якій мірі воно відповідає природній нормі

2. Механізм функціонування ринку праці.

Ринок праці займає центральне місце серед ринків виробничих ресурсів. На цьому ринку домогосподарства в ролі найманих робітників пропонують свою робочу силу, а підприємці як роботодавці задовольняють свій попит на робочу силу. Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією на ринку праці визначається заробітна плата, рівень зайнятості і безробіття, а в кінцевому підсумку – обсяг виробництва товарів і послуг.

В макроекономічній теорії по-різному пояснюється механізм функціонування ринку праці. При цьому найбільш рельєфно щодо цього питання конкурують між собою дві теорії: неокласична та кейнсіанська.

Неокласична теорія. Ця теорія спирається на передумови, що на ринку праці панує досконала конкуренція з абсолютно гнучкою заробітною платою, а критерієм попиту підприємств на працю є максимізація прибутку. Виходячи з цієї передумови, підприємства при визначенні свого попиту на робочу силу співставляють приріст витрат на працю з вигодами від її використання, тобто прирістом доходу. Це означає, що кожне підприємство буде збільшувати попит на працю до тих пір, поки приріст його витрат на оплату праці не перевищить приріст виучки від реалізації продукту:

(3.5)

де W – номінальна зарплата робітника

ΔL – приріст праці

P – ціна товарів та послуг

ΔY– приріст продукту

Згідно з мікроекономічною теорією максимізація прибутку забезпечується за умов, якщо вартість граничної продуктивності праці дорівнює граничним витратам на заробітну плату, тобто номінальній заробітній платі одного працівника. Цю умову відображає формула (3.6):

(3.6)

Ліва частина рівняння (3.6) показує, на скільки збільшиться виручка підприємства при збільшенні праці на одиницю, а права – на скільки при цьому збільшаться витрати зарплати на одиницю праці. Поки , зростання попиту на робочу силу буде супроводжуватися зростанням прибутку. Але слід враховувати, що прихильники неокласичної теорії спираються не на номінальну, а реальну зарплату.

Щоб пов’язати умови максимізації прибутку і приріст праці з реальною зарплатою поділимо обидві частини рівняння (3.6) на Р і розв’єяжемо його відносно L:

(3.7)

Формула (3.7) свідчить, що в умовах, які максимізують прибуток, попит на працю знаходиться в оберненій залежності від реальної зарплати . Тому згідно з неокласичною теорією попит на працю є спадною функцією від реальної зарплати:

(3.8)

Але функцію попиту на працю в такому вигляді не можна визнати повною. Формула (3.8) переконує, що іншою змінною цієї функції повинен бути обсяг продукту, який є функцією сукупного попиту. І дійсно, не зважаючи на здешевлення праці (зменшення реальної зарплати), підприємства не будуть збільшувати попит на працю якщо при цьому не відбувається зростання попиту на продукцію їхнього виробництва. Це означає, що на умовах максимізації прибутку попит на працю залежить від двох змінних є спадною функцією від реальної зарплати та зростаючою функцією від реального продукту.

Реальна заробітна плата лежить в основі неокласичної теорії ринку праці і при визначенні функції пропозиції робочої сили. Чим вище реальна заробітна плата, тим більшою є пропозиція робочої сили. Таким чином, пропозиція праці є зростаючою функцією від реальної заробітної плати:

(3.9) Залежність попиту і пропозиції на рину праці від реальної зарплати від інтерпретації неокласичної теорії проілюструємо за допомогою графічної моделі (рис 3.1). Як видно із рисунку 3.1, при реальній заробітній платі (W/P)₀ безробіття дорівнює природній нормі (L₀ ) . Тому пропозиція праці дорівнює попиту на працю, тобто на ринку праці забезпечується рівновага. Тепер припустимо, що внаслідок зниження цін реальна зарплата перевищила рівноважний рівень і зросла до (W/P)₁ . Згідно з неокласичною теорією пропозиція праці зросте до L₁ , а попити на працю упаде до L₂ , що викличе циклічне безробіття, яке вимірюється відрізком L₁ –L₂ . За даною теорією його причиною є надмірна зарплата, що перевищує рівноважну величину.

(W/P) L^s

(W/P)₁

(W/P)₀

L^D

L₂ L₀ L₁ L

Рис.3.1. Неокласична модель ринку праці

На рисунку 3.1 при реальній заробітній платі (W/P)₀ пропозиція праці дорівнює попиту на працю, тобто забезпечується рівновага: L^s=L⁰. Тепер припустимо, що внаслідок зниження цін реальна заробітна плата перевищила рівноважний рівень і зросла до (W/P)₁. Згідно з класичною теорією пропозиція праці зросте до L₁, а попит на працю впаде до L₂ , що викличе безробіття, яке вимірюється відрізком L₁– L₂. Відповідно до доданої теорії його причиною є надмірна заробітна плата, яка перевищила рівноважну величину.

Безробіття, яке виникає внаслідок надмірної зарплати, неокласики вважають нестійким, а тимчасовим. Воно не визнається за безробіття, оскільки заробітна плата здатна швидко усувати диспропорцію на ринку праці. Алгоритм усунення цієї диспропорції виглядає так. Спочатку зростання реальної заробітної плати до (W/P)₁скорочує попит на ринку праці до L2. За цих умов конкуренція примусить робітників погодитися на зниження номінальної заробітної плати. Вона буде зменшуватися до тих пір, поки реальна заробітна плата не досягне рівня (W/P)₀, що буде супроводжуватися наближенням попиту і пропозиції до рівноважених величин, тобто до L₀. Якщо певна частка робітників не захоче найматися на роботу за зниженої заробітної плати, то згідно з класичною теорією таке безробіття є добровільним і тому не є безробіттям.

Кейнсіанська теорія. При поясненні механізму функціонування ринку праці ця теорія спирається на інші передумови. Принципово відмінною є позиція кейнсіанців щодо попиту на працю. При обгрунтуванні функції попиту на працю вони не враховують зарплату, оскільки вважають її негнучкою в короткостроковому періоді . Але на відміну від неокласиків, кейнсіанці ставять попит на працю в залежність від сукупного попиту. Це означає, що в кейнсіанській теорії сукупний попит обумовлює не тільки обсяг продукції, який має бути вироблений економікою, а й ту кількість праці, що необхідна для її виробництва. Що стосується граничною продуктивності праці, то в кейнсіанській теорії вона використовується для визначення верхньої межі зарплати, на яку погоджуються підприємці при укладанні угод з робітниками. Звідси випливає кейнсіанська функція попиту на працю:

(3.10)

На відміну від неокласиків, прихильники кейнсіанської теорії при визначенні функції пропозиції праці спираються не на реальну, а на номінальну заробітну плату. Кейнс вважав, що номінальна заробітна плата може змінюватися лише в один бік – в бік зростання, оскільки намагання підприємців зменшити реальну зарплату через зниження номінальної зарплати викликає сильнішу протидію, ніж зниження реальної заробітної плати в результаті зростання цін. При збільшенні номінальної заробітної плати пропозиція праці збільшується. Отже, пропозиція праці в кейнсіанському варіанті є зростаючою функцією від номінальної заробітної плати:

(3.11)

В кейнсіанській теорії виникнення безробіття пояснюється не надмірною зарплатою, а дефіцитом сукупного попиту. Проілюструємо це положення за допомогою графічної моделі (рис.3.2).

W L^s

W₁

W₂

L^D

L₁ L₀ L₂ L

Рис.3.2. Кейнсіанська модель ринку праці

На рисунку 3.2 кількість зайнятих, яка узгоджується з природним безробіттям, складає L_{0 ..} Попит на працю в обсязі L₁ є функцією сукупного попиту в умовах неповної зайнятості, а номінальна заробітна плата W₁ , що встановлена підприємцями, обумовлює пропозицію праці в обсязі L₂ . За таких умов циклічне безробіття складає величину, яка вимірюється відрізком L₁– L₂.

Як ми раніше показали, з позицій неокласичної теорії в даній ситуації під впливом конкуренції між робітниками заробітна плата буде зменшуватися від W₁–W₀. Це збільшить попит на працю і зменшить її пропозицію до рівноважних величин, які забезпечать економіці повну зайнятість. В кейнсіанській моделі передумови, які необхідні для встановлення рівноваги на ринку праці є зовсім інші.

По-перше, в кейнсіанській теорії лише пропозиція праці є функцією від номінальної заробітної плати. Проте, Кейнс вважав , що зарплата не може змінюватися в бік зниження, оскільки вона не реагує на недостатність попиту на працю. Тому і пропозиція праці не може зменшитися в напряму до рівноважної величини. По-друге, попит на працю теж не може збільшитися, оскільки в кейнсіанській теорії він є функцією не заробітної плати, а сукупного попиту.

Отже, згідно з кейнсіанською теорією зарплата неспроможна в короткостроковому періоді врівноважувати ринок праці і забезпечувати досягнення повної зайнятості. Це означає, що в стані неповної зайнятості економіка може перебувати до тих пір, поки не зросте сукупний попит, оскільки лише він здатний збільшити попит на працю до її пропозиції. Щоб прискорити виведення економіки із стану неповної зайнятості, прихильник кейнсіанської теорії пропонують застосовувати державну політику стимулювання сукупного попиту.

2. Чинники, що впливають на безробіття.

Всі чинники (причини), що впливають на безробіття,доцільно поділити на дві групи: 1) ті, що впливають на природне безробіття; 2) ті, що впливають на циклічне безробіття. Відмінність між цими двома групами чинників обумовлена неоднаковими умовами виникнення природного та циклічного безробіття.