Неокласична функція інвестицій
Прихильники неокласичної функції інвестицій в основний капітал спирається на дві передумови. Перша – попит підприємців на інвестиції залежить від розриву між бажаним і наявним обсягами основного капіталу, який потрібно усувати за рахунок інвестицій. При цьому бажаний обсяг основного капіталу – це такий його обсяг , який підприємці хотіли б мати у майбутньому періоді. Друга – підприємці не можуть миттєво усувати розрив між наявним і бажаним обсягами основного капіталу. Тому їх попит на інвестиції в кожному поточному періоді залежить не лише від розриву між наявним і бажаним обсягами основного капіталу, а й від швидкості (інтенсивності), з якою вони мають намір нарощувати основний капітал.
Бажаний обсяг основного капіталу (Кf). Згідно з неокласичним підходом бажаний обсяг основного капіталу залежить від граничних витрат на капітал і обсягів виробництва, очікуваних у майбутньому періоді. Граничні витрати на капітал (МСК) відображають витрати підприємців, пов’язаних з використанням у виробництві додаткової одиниці основного капіталу. Їх рівень визначається з урахуванням наступних чинників.
По-перше, щоб мати можливість інвестувати підприємства повинні взяти гроші у позику. За їх використання воно несе витрати , пов’язані з оплатою процентів. Хай в розрахунку на одну гривню основного капіталу ці витрати складають r гривень. Можно припустити й інші варіант – підприємство не бере позик, а фінансує інвестиції з власних джерел (нерозподіленого прибутку). В такому випадку процентні платежі є альтернативними витратами, оскільки підприємство втрачає дохід у вигляді проценту, який воно могло б отримати в разі інвестування відповідних коштів в інші активи (акції, облігації тощо).
По-друге, в процесі використання основного капіталу відбувається його зношення. Пропорційно зношенню він втрачає свою вартість, тобто амортизується. На величину амортизаційних відрахувань підприємство здійснює витрати, спрямовані на підтримання основного капіталу у продуктивному стані. Як і раніше, норма амортизації у нас дорівнює d. Це означає, що в межах одного періоду на одну гривню основного капіталу амортизаційні витрати складають d гривень.
По-третє, крім процентної ставки та норми амортизації на граничні витрати на капітал впливають витрати підприємств, пов’язані з податками. Основним серед них є податок на прибуток підприємств та інвестиційний податковий кредит. Їх включення до граничних витрат на капітал пояснюється тим, що від них залежить та частина прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, тобто чистий прибуток.
Податок на прибуток збільшує граничні витрати (зменшує чистий прибуток), а інвестиційний податковий кредит зменшує граничні витрати (збільшує чистий прибуток). Звідси чисті граничні податки, які впливають на граничні витрати на капітал, виразимо символом nt.
Отже, граничні витрати на капітал можно визначити за формулою:
(8.9)
Очікуваний обсяг виробництва (Ye) –це середньорічний обсяг виробництва, який відповідає очікуванням підприємств щодо майбутнього попиту на їх продукцію. Але на цей попит впливає і поточний обсяг виробництва та тенденції (постійний компонент), які сформувалися у попередній період.
Підводячи підсумок, виразимо залежність бажаного обсягу основного капіталу від граничних витрат на капітал та очікуваних обсягів виробництва такою формулою:
– +
(8.10)
Рівняння (8.10) показує, що бажаний обсяг основного капіталу знаходиться в оберненій залежності від граничних витрат на капітал і в прямій – від очікуваних обсягів виробництва. Обернена залежність бажаного обсягу основного капіталу від граничних витрат на капітал обумовлюється тим, що прибуток досягає свого максимуму коли, вартість граничного продукту капіталу, тобто гранична виручка від використання капіталу, дорівнює граничним витратам на капітал: MRK=MCK. Звідси випливають такі висновки. Чим нижчою є граничні витрати на капітал, тим більше основного капіталу підприємство захоче використати, бо за низьких граничних витрат воно може дозволити собі використовувати капітал навіть в умовах його низької граничної виручки. Якщо, навпаки, граничні витрати високі, підприємство матиме бажання використовувати свій капітал лише тоді, коли високою є його гранична виручка.
Розрив між наявним і бажаним обсягами основного капіталу зумовлює попит на інвестиції, протягом майбутнього періоду. В кожному поточному періоді цей попит залежить від швидкості нарощування основного капіталу. При визначенні цієї швидкості прихильники неокласичної функції інвестиції в основний капітал спираються на модель гнучкого акселератора, згідно з якою в кожному поточному періоді підприємство зменшує розрив в основному капіталі на певну частку. Позначимо наявний основний капітал на початок поточного періоду через Кt-1, а частку, на яку усувається розрив між наявним і бажаним обсягами капіталу, через k. Звідси приріст основного капіталу в поточному періоді (Kt) визначиться так:
(8.11)
Оскільки приріст основного капіталу залежить від чистих інвестицій, то потрібно визначити їх приріст протягом поточного періоду (NIt):
(8.12)
Рівняння (8.12) передбачає поступове регулювання чистих інвестицій за таким принципом: чим більшій розрив між наявним і бажаним обсягами основного капіталу, тим більші інвестиції. Коли розрив нульовий, чисті інвестиції відсутні. Якщо врахувати ще попит на відновлювальні інвестиції , то поточний попит на влові інвестиції в неокласичній функції інвестицій в основний капітал можна визначити такою формулою:
(8.13)