Тема 11: Сутність і структура пізнавального процесу. Логіка та методологія наукового пізнання. Теми рефератів:

1. Природа і призначення процесу пізнання.

2. Практика як основа і рушійна сили процесу пізнання.

3. Поняття істини, її види та шляхи досягнення.

4. Практика як критерій істини, її абсолютний і відносний характер.

5. Методологія та стиль мислення.

6. Основні методи емпіричного пізнання.

7. Загальнонаукові методи пізнання.

8. Конкретнонаукові методи пізнання.

9. Форми наукового пізнання.

10. Специфіка наукового пізнання.

11. Наука як спеціалізована форма пізнавальної діяльності.

12.Поняття науки, її види і функції.

13. Структура наукового пізнання, її рівні і форми..

14. Методи наукового пізнання.

15. Генезис наукового знання (науково-технічні революції).

16.Суспільство, наука і техніка.

17. Пізнання як вид духовної діяльності і духовної культури.

18. Основні принципи сучасної наукової гносеології.

19.Діалектика суб’єкта та об’єкта як проблема сучасної філософії.

20. Діалектика істини та заблудження в сучасній філософії.

21. Взаємозв’язок логіки та інтуїції, пояснення та розуміння в пізнанні.

22. Проблема розуміння в сучасній філософії.

23. Практика як специфічно людський спосіб освоєння світу.

24. Основні функції практики.

25. Характеристика взаємозв’язку практичної і теоретичної діяльності.

26. Категоріальний зміст поняття “практика”.

27. Наукове пізнання як вид духовної діяльності та спосіб теоретичного освоєння дійсності.

28. Основні методи теоретичного рівня наукового пізнання.

29. Основні проблеми сучасної філософії та методології науки.

30. Проблема рівнів наукового пізнання в сучасній методології науки.

31.Філософія і сучасна методологія науки: тенденція взаємозв’язку та взаємовпливу.

32. Виникнення науки та її історичні етапи розвитку.

33. Наука як феномен культури.

34. Диференціація та інтеграція як закономірності розвитку науки.

35. Наука і глобальні проблеми сучасності.

36. Наука і майбутнє людства.

37. Наука як спеціалізована форма пізнавальної діяльності.

Література:

1.Філософія: Навчальний посібник / За ред. І.Ф.Надольного.- К.:Вікар, 999. – .182-227, – С.464-478.

2.Філософія: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / В.Х.Арутюнов, М.М.Демченко, С.Л. Йосипенко та ін. –К.: КНЕУ, 1999.

3. Філософія: Підручник / За ред. Г.А.Заїченка, В.М.Сагатовського, І. І. Кального та ін. – К.: Вища шк., 1995.

4. Введение в философию: В 2-х ч. Под ред. И. Т. Флорова. - М., 1989. - Ч. 2.

5. Алексеев П.В., Панин А.В. Теория познания и диалектика. – М., 1991. – С.5-99, 132-167, 185-198, 263-279, 199-214, 230-262, 280-360.

6. Андрос Е.И. Истина как проблема познания и мировоззрения. – К., 1984. - С.3-58, 83-136.

7. Саух П.Ю. Філософія: навч. посіб. – К., 2003. – С.169-180, 187-196.

8. Горский Д.П. О критериях истины. (К диалектике теоретического знания и общественной практики) // Вопросы философии. – 1998. - №2. – С.28-39.

9. Загадка человеческого понимания. – М., 1991. – 352 с.

10. Крымский С.Б., Парахонский Б.А., Мейзерский В.М. Эпистемология культуры.(Введение в обобщенную теорию познания). – К., 1993. – С.3-83.

11. Лекторский В.А. Объект, субъект, познание. – М., 1980. – 323 с.

12. Лобастов Г.В. Так что же есть истина? // Филос. науки. – 1991. - № 6. – С.47-61.

13. Ойзерман Т.И. К вопросу о практике как критерии истины // Вопросы философии. – 1987. - №10. – С.98-112.

14. Ойзерман Т.И. Принцип познаваемости мира // Филос. науки. – 1990. - №10. – С.3-12.

15. Ойзерман Т.И. Эмпирическое и теоретическое: различие, противоположность, единство //

// Вопросы философии. – 1985. - № 12. – С.49-60, 1986; - №1. – С.74-86.

16. Рассел Б. Человеческое познание, его сферы и границы. – К., 1997. – 556 с.

17. Хабермас Юрген. Познание и интерес // Филос. науки. – 1990. - №1. – С.88-99.

18. Хазиев В.С. Философское понимание истины // Филос. науки. – 1991. - №9. – С.54-60.

19. Хайдеггер М. О сущности истины // Филос. науки. – 1989. - №4. – С.88-104.

20. Шевченко В.І. Концепція пізнання в українській філософії. – К., 1993. – 168 с.

21. Ярошевець В.І. Людина в системі пізнання. – К., 1996. – 208 с.

22. Адорно Т. К логике социальных наук // Вопросы философии. – 1992. - №10. – С.76-86.

23. Ильенков Э.В. Философия и культура. – М., 1991. – С.276-307.

24. Копнин П.В. Гносеологические и логические основы науки. – М., 1974. – 568 с.

25. Критика современных немарксистских концепций философии науки. – М., 1987. – 239 с.

26. Кун Т. Структура научных революций. – М., 1977. – 300 с.

27. Поппер К. Логика социальных наук // Вопросы философии. – 1992. - №10. – С.65-75.

28. Порус В.Л. Системний смисл поняття “наукова раціональність” // Філос. і соціол. думка.

– 1992. - №1. – С.58-72; № 2. - С.41-53.

29. Рижко В.А. Концепція як форма наукового знання. – К., 1995. – 211 с.

30. Швырев В.С. Анализ научного познания: основные направления, формы, проблемы. – М., 1988. – 176 с.

31. Грабович Г. Як нам реформувати науку // Віче. – 1992. - №6.

32. Добров Г.М. Наука о науке. – К., 1989. – 208 с.

33. Иванова Н.Я. Социально-культурные функции естественных наук. – К., 1977. – 159 с.

34. Ильин В.В., Калинкин А.Т. Природа науки. – М., 1986. – С.48-90.

35. Йолон П. Тенденції розвитку сучасної методології науки // Філос. і соціол. думка. – 1995. - №7-8, - С.239-243.

36. Князев В.Н. Человек и технология. – К., 1990. – 246 с.

37. Корниенко А.А., Корниенко А.В. Философские вопросы развития науки. – Томск, 1990. – С.76-89.

38. Крымский С.Б. Научное знание и принципы его трансформации. – К., 1974. – 207 с.

39. Наука и культура. – М., 1991. – С.5-17.

40. О гуманизме в науке и культуре. – М., 1982. – 176 с.

41. Огурцов А.П. Дисциплинарная структура науки,ее генезис и обоснование. –М., 1988. – С.59-68.

42. Философия: Учеб. пособие для высш. учеб. заведений. – Ростов н/Д, 2003. – С.448-513.

43. Фролов И.Т. Прогресс науки и будущее человечества. – М., 1975. С.190-223.

44. Чепиков М.Г. Интеграция науки. – М., 1981. – С.50-63.