6.3. Професійні здібності, що визначають успішність педагогічного спілкування
У дослідженнях учених визначено, що до професійних здібностей, які визначають успішність педагогічного спілкування слід відносити наступні: товариськість, емпатію та мовленнєві здібності.
Розкриємо сутність цих здібностей.
Так, товариськість у психологічному словнику за редакцією академіка В.В. Войтка розглядається як інтегративна риса особистості, що виявляється у прагненні і вмінні спілкуватися з людьми, у відкритості внутрішнього світу, у привітливості, доброзичливості.
Товариськість забезпечує відвертість, гуманність, толерантність, доброзичливість, спільне бачення суб'єктами взаємодії ситуації. Вона забезпечує спрямованість на розв'язання існуючих проблем, активність у спілкуванні, готовність прийняти точку зору іншого. Вказана здібність забезпечує, значною мірою, встановлення партнерських зв’язків між викладачем та студентами.
Педагогічна емпатія – розуміння педагогом психічного стану, емоцій, почуттів, переживань учнів; пов’язана з співпереживанням.(М.І. Дяченко)
Емпатія у структурі особистості педагога може і повинна розглядатися, з одного боку, як ситуативно виникаюче переживання, а з іншого - як стійка індивідуальна якість, спрямованість особистості, що виявляється в готовності викладача проявити емоційне тепло, співпереживання, співчуття, сприяння тим хто навчається.
Виступаючи у якості компонента мислиннєвого процесу, вона обумовлює необхідний рівень розв'язання педагогічних проблем, які потребують орієнтації у психологічних особливостях студента, розумінні його особистості. Педагог із нерозвиненою емпатією нерідко допускає педагогічну нетактовність, застосовує невиправдані покарання. Такий педагог не здатний стати на місце тих хто навчається, не вміє орієнтуватися у світі значущих для студентів переживань. Професійне педагогічне спілкування повинно утверджувати суб'єкт-суб`єктні взаємостосунки, де студент виступає рівним партнером у співпраці з педагогом. Відповідно емпатійне спілкування викладача зі студентами характеризується рівністю психологічних позицій його учасників, взаємним проникненням партнерів у світ почуттів та переживань один одного; активною гуманістичною установкою партнерів, здатністю співчувати, співпереживати, допомагати. Принципово важливою умовою такої співпраці викладача зі студентом є мистецтво вловлювати усі складні і, нерідко, дуже тонкі нюанси психіки, вміння бачити світ очима іншого. Така здібність педагога до осягнення (проникнення, прийняття, входження, відбиття, долучення, відгукуваності, співучасті, співчуття) емоційних переживань (станів) і внутрішнього світу (думок) студентів, дозволяє педагогу досягти взаємоузгодження позицій, взаєморозуміння, обрати у відповідності з цим спільні засоби само- і взаєморегуляції у спілкуванні.
Мовленнєві здібності – здатність ясно і чітко виражати свої думки і відчуття за допомогою мовлення, а також міміки і пантоміміки. (В.А Крутенький)
Це одна з найважливіших здібностей педагога, бо забезпечує реалізацію основного засобу педагогічного спілкування.
До структури мовленнєвих здібностей відносяться: ясна й чітка артикуляція; логічність побудови, яскравість і образність викладення навчального матеріалу; образне викладання навчального матеріалу та уміння створювати словом образні бачення, інтонаційна виразність мовлення; вміння враховувати в змісті матеріалу, який викладається, вікові особливості та рівні знань співрозмовника. Розкриємо сутність цих здібностей. Так, ясна й чітка артикуляція, впливає на якість вимови голосних і приголосних звуків на ступінь чіткості й манеру вимовляти слова.
Логічність побудови, яскравість і образність викладення навчального матеріалу створює умови, які допомагають зацікавити студенів ,та проаналізувати, усвідомити почуте, що допоможе кращому його засвоєнню.
Образне викладання навчального матеріалу та уміння створювати словом образні «бачення» дає можливість викладачу передати у слові, яке звучить, різні смислові відтінки, допомагає студентам краще сприймати думки, створює певний емоційний настрій.
Інтонаційна виразність мовлення як відомо це висловлення почуттів та емоцій за допомогою голосу. Тому інтонація мовлення є, безумовно його важливою складовою частиною (структурним компонентом), носієм семантичних значень та засобом прояву і передачі емоційно-експресивного характеру висловлювання. Це – складне структурне утворення, елементами якого є мелодика мовлення, фразовий та логічний наголоси, темп та інтенсивність мовлення, тембр голосу. Інтонаційна виразність мовлення визначається як професійно значуща здібність викладача. Вона дає можливість покращити сприйняття інформації аудиторією.
Мовленнєві здібності, як підкреслюють спеціалісти, пов’язані з природженим даром слова. Викладач що володіє вказаними здібностями вміє доречно, ясно та образно говорити і писати, добираючи з багатьох варіантів висловлювання думки для передавання почуття найбільш точно і стилістично правильно. Учені підкреслюють, що володіння мовленнєвими здібностями передбачає, крім звичайно відповідної інтонації, міміки і жестів, також добре поставлений голос, чітку дикцію, вміння робити і тримати паузу. Викладачу притаманні: уміння уважно, з цікавістю слухати співрозмовника, не перебиваючи його, тактовно включатися до розмови, доладно і зрозуміло висловлюватися, говорити толерантно , з повагою.
Мовленнєві здібності викладача як відомо. є органічним складником педагогічних здібностей,та значною мірою забезпечують успіх професійно-педагогічної діяльності.