4. Викладацька діяльність Обгрунтування обраних форм і методів навчання
Методи навчання як своєрідний комплект інтелектуального інструментарію пізнавальної діяльності учителя і учнів не є алгоритмізованими одиницями, оскільки педагогіка є наукою і мистецтвом одночасно, тому і підхід до вибору методів навчання має ґрунтуватися на творчості педагога, з одного боку, і відповідати вимогам принципу системності, з іншого боку. По-перше, методи навчання повинні мати такі основні ознаки: бути певною мірою способом руху пізнавальної діяльності учнів; визначати логічний шлях оволодіння знаннями, уміннями і навичками; відігравати роль інструменту обміну інформацією між учасниками навчального процесу; бути регулятором навчальної діяльності учнів; сприяти стимулюванню учіння; бути способом аналізу й оцінки навчальної діяльності. По-друге, необхідно забезпечувати системність у підході до вибору тих чи інших методів, глибоко розуміючи внутрішні зв’язки і взаємозалежність між ними на рівні функціональних ознак.
Критеріями вибору методів навчання є: 1) провідні завдання виховання особистості; 2) мета і завдання навчання взагалі і конкретного етапу зокрема; 3) закономірності і принципи навчання; 4) зміст навчального матеріалу; 5) навчальні можливості школярів; 6) наявність засобів навчання; 7)психолого-педагогічні можливості педагога. Отже, методи навчання не можна сприймати як рецепт для розв’язання навчальних завдань, тому що, як наголошував К.Д.Ушинський, важливий не сам метод, а ідея, яка в ньому закладена. Отже, лише творча мудрість учителя, яка опирається на наукові засади, може забезпечити оптимальний підхід до використання методів навчання з метою підвищення ефективності як навчання, так і самого учіння.
Для 1-го уроку («Зв'язки підприємця з банками, страховими компаніями, іншими фінансово-кредитними установами») гадаю тут доцільним буде скористатися розповіддю та поясненням. Необхідно також використати наочність (таблиці, схеми), тобто застосувати пояснювально-ілюстративний метод навчання. Наочність буде сприяти активізації пізнавальної діяльності учнів, дозволить добре викласти, що вивчається матеріал, полегшить запамятовування та розуміння теми.
Тема, що розробляється для 2-го уроку («Доходи в ринковій економіці») є складношою за 1-ий урок. Тому найбільш доцільною формою проведення 2-го уроку буде урок-лекція (урок-розповідь), вчитель в стислому систематизованому і логічному поясненні зможе донести нову інформацію учням. Стосовно даної теми, доцільніше буде вибрати традиційну лекцію, в якій матеріал викладається в готовому для обгрунтування і запамятовування вигляді. Позитивним у виборі даної форми проведення занять є і те, що традиційна лекція не має жодних обмежень.
Дидактично-методична розробка 3-х уроків
Урок 1
Тема: «Зв'язки підприємця з банками, страховими компаніями, іншими фінансово-кредитними установами».
Мета: розглянути фінансову діяльність підприємства, з’ясувати зв'язок підприємця з фінансово-кредитними установами, розвивати та вдосконалювати вміння розраховувати дохід, прибуток підприємства, виховувати цікавість до підприємницької діяльності.
Хід уроку:
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань. (Перевірка домашніх завдань).
І). Запитання до учнів:
1. Що називається витратами підприємства?
2. Які види витрат ви знаєте?
3. Формули знаходження витрат, загальних середніх витрат.
ІІ). Учень на дошці відтворює формули про витрати.
ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів.
Останніми роками в Україні відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені процесами становлення ринкової економіки. Це також ті зміни, що спостерігаються в ринковій інфраструктурі у сфері фінансово-кредитних відносин (створення комерційних банків, інвестиційних фондів, страхових компаній). Ці умови вимагають від фахівців підприємств, які відповідають за їх фінансову діяльність, кваліфікованої оцінки фінансового стану підприємства, прийняття ефективних управлінських рішень щодо співпраці з фінансово-кредитними установами.
Тому сьогодні на уроці ми з вами розглянемо зв’язки підприємств з різними фінансово-кредитними установами.
IV. Вивчення нового матеріалу
Фінансова діяльність підприємства – це одна з управлінських функцій, пов’язана з управлінням процесами формування і використання фінансових ресурсів на підприємстві.
Фінансові ресурси підприємства – це грошові фонди цільового призначення, які формуються на підприємстві й використовуються для реалізації статутних цілей (рис 1).
Усі фінансові ресурси можна поділити на внутрішні та зовнішні.
Внутрішні фінансові ресурси (або власний капітал) – власні гроші, які підприємство витрачає на організацію та фінансування підприємницької діяльності. Якщо власний капітал становить більшу частину фінансових ресурсів, то це запорука успішної, конкурентоспроможної роботи підприємства. Внутрішніми фінансовими ресурсами є прибуток та амортизаційні відрахування.
Зовнішні фінансові ресурси – це які підприємство може отримати ззовні.
До зовнішніх ресурсів можна віднести банківські кредити, продаж ЦП, державні субсидії, лізинг, страхування тощо (рис 2).
Банківський кредит – це певна сума коштів, наданих підприємству банківською установою в позику на певний термін для цільового використання та під відсотки.
Залежно від строку надання розрізняють коротко-, середньо- та довгострокові кредити.
Короткострокові кредити надаються строком до 1 року, середньострокові – від 1 до 5років, довгострокові – терміном більше 5 років.
Продаж цінних паперів – продаж акцій, коли підприємство одержує додаткові кошти, але власники акцій стають акціонерами – власниками підприємства. Продаючи облігації, підприємство одержує додаткові кошти, стаючи боржником, і бере на себе зобов’язання сплатити покупцеві облігації не тільки її вартість, а й проценти після закінчення терміну позики.
Державні субсидії надаються підприємствам у виняткових випадках з державного бюджету з метою підтримки певних галузей або виробництв.
Лізинг є особливим джерелом фінансових ресурсів підприємства, що одночасно поєднує в собі і кредитне зобов’язання, і оренду. Він передбачає довгострокове використання дорогого обладнання, транспортних засобів, устаткування, які підприємство не могло б придбати в інший спосіб. При цьому вартість цих засобів виробництва відшкодовується частинами, через включення у вартість виготовленої продукції. Це джерело фінансування відкриває нові можливості для розвитку малого і середнього бізнесу, якщо інші джерела фінансування виявляються недоступними.
Підприємство у своїй діяльності стикаються не лише з недостатністю фінансових ресурсів, але і з різними видами ризиків.
Ризик – це можливість виникнення несприятливих ситуацій під час реалізації господарських планів і виконання фінансових рішень підприємства.
Страхування ризику – це передача страховій компанії відповідальності за певні ризики підприємця.
Діяльність страхової компанії є самоокупною, тому за свої послуги вона отримує від підприємства страховий платіж, за рахунок якого здійснює страхове відшкодування на випадок настання небезпечної події, покриває свої витрати на ведення справи та отримує прибуток.
Таким чином, відносини між підприємствами та фінансово-кредитними установами є взаємовигідними, вони надають можливість останнім працювати за принципом самоокупності, а підприємствам – значно мінімізувати підприємницькі ризики, а також у разі необхідності отримувати кредити чи вигідно вкладати свої гроші.
V. Підсумки уроку.
Підведення підсумків знань про нові поняття «фінансові ресурси підприємства», зв’язки підприємця з фінансовими установами.
На уроці всі були присутні. Оцінки отримали: Бояр Евген – 9 балів, Сук Андрій – 10 балів, Сергієнко Юлія – 11 балів, Шевченко Ганна – 7 балів, Отрошко Юлія – 6 балів, Лебединський Артур – 10 балів, Карабін Павло – 9 балів.
VI. Д/З.
Урок 2
Тема: «Доходи в ринковій економіці».
Мета: визначити ринковий механізм розподілу доходів; дізнатися, що таке заробітна плата, рента , позичковий відсоток та прибуток.
План:
1. Доходи населення. Джерела формування доходів. Диференціація доходів населення.
2. Суть, форми і системи заробітної плати. Мінімальна заробітна плата.
3. Рента як форма реалізації власності на виняткові ресурси. Земельна рента. Типи і види земельної ренти.
4. Позичковий відсоток. Норма позичкового відсотка. Фактори, що впливають на ставку відсотка.
5. Прибуток.
Хід уроку:
І. Організаційний момент
ІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів.
Для кожного підприємця та звичайної людини дуже важливим є формування її доходу. Хтось формує свій дохід через підприємницьку діяльність, хтось має дохід через отримання заробітної плати. Проте кожна людина має знати з чого складається її заробітна плата, в якій формі вона виплачується. Якщо джерел вашого доходу стає позичковий кредит, то слід знати яку суму ви маєте остаточно сплатити, розрахувавши відсотки.
Дохід – це обсяг грошових надходжень за певний період часу. У кількісному вираженні доходи можна визначити як різницю між витратами праці й капіталу на виробництво певного товару і виручкою від його продажу.
Джерела формування доходів:
1. за пропозицією економічних ресурсів – заробітна плата, рента, орендна плата, прибуток.
2. за пропозицією грошей – позичкові проценти.
3. за наявністю особливого статусу – пенсії, стипендії тощо.
4. випадкові – виграши, знахідки, спадщина.
Формування доходів населення можна визначити такою формулою:
Дт+Дп+Дм=Дф,
Де
Дт – дохід від трудової діяльності;
Дп – дохід від підприємницької діяльності;
Дм – дохід від власності;
Дф – доходи населення.
Характерною рисою ринкового розподілу доходів є ринкова ступінь нерівномірності доходів.
Причини нерівномірності розподілу доходів населення:
1. відмінності в освіті та особливих здібностях;
2. нерівномірний розподіл економічних ресурсів;
3. відмінності у становищі на ринку;
4. різне ставлення до ризику;
5. наявність дискримінації.