3. Передумовами цих змін були:

• промислова революція кінця XVIII — початку XIX ст.

• технічні винаходи

• поява нових галузей промисловості та швидкий розвиток виробництва в багатьох із них

Так, загальний обсяг світового промислового виробництва з 1870 по 1900 роки зріс у 3 рази. Розвиток промисловості привів до її переважання над сільським господарством .

Причини виникнення монополій :

• концентра­ція виробництва і концентрація промислового капіталу

• централізація виробництва і централізація промислового капіталу

• зміни у приватній власності, адже великомасштабне виробництво вимагало гігантських капіталів, які з’явилися у формі колективної приватної власності

кризових явищ в економіці(кризи перевиробництва)

Монополії виникали внаслідок концентра­ції виробництва (зосередження засобів виробниц­тва, працівників, обсягів виробництва та сировини на великих підпри­ємствах), і концентрації промислового капіталу, а також на основі централізації виробництва (збільшення масштабів виробниц­тва продукції внаслідок об'єднання декількох окремих підпри­ємств в одне із загальним управлінням) і централізації промислового капіталу (збільшення розмірів капіталу внаслі­док об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів) [6]. Підприємства, замість ведення між собою виснажливої конкурентної боротьби, укладали між собою угоду, тобто об'єднували капітали. Відбулися зміни у приватній власності, адже великомасштабне виробництво вимагало гігантських капіталів, які з’явилися у формі колективної приватної власності

3. Утворювалися такі форми монополістичних об'єднань: картелі, синдикати, трести та багатогалузеві концерни.

4. Монополії у Німеччині

Особливо великі монополії сформувалися в гірській, металургійній, машинобудівній та будівельній галузях

У Німеччині в останній третині XIX ст. концентрація виробництва і капіталу посилено вела до монополізації. Головними причинами економічного піднесення у країні були: перемога Пруссії над Францією у війні 1870—1871 рр., унаслідок якої стало можливим об’єднання Німеччини в єдину державу, ліквідація феодальної роздробленості країни та митних кордонів, впровадження єдиної грошової оди­ниці, системи мір та ваги, єдиних законів, що позитивно вплинуло на розширення та формування загальнонімецького ринку [2, c. 59]. Утворювалися картелі і синдикати, особливо в галузях добувної та пов'язаної з нею важкої промисловості. Об'єднання цього типу монополізували лише сферу збуту. У техніко-економічному та організаційному відношеннях підприємства зберігали свободу. Особливо великі монополії сформувалися в гірській, металургійній, машинобудівній та будівельній галузях. За 80 - 90-і рр. число підприємств з кількістю робітників понад однієї тисячі осіб збільшилася в чотири рази. Був створений Рейнсько-Вестфальський кам'яновугільний синдикат. Він підпорядкував собі 95% видобутку вугілля Рурського басейну і більше 40% всього вуглевидобутку країни. Великі монополістичні об'єднання сформувалися в електротехнічній (АЕГ - Загальне суспільство електрики і «Сіменс»), в сталеливарній і військовій (фірма «Крупп»), хімічній («Фарбеніндустрі»), суднобудівній (Північнонімецький Ллойд і Гамбурзько - Американська компанія) та інших галузях промисловості. Число картелів і синдикатів зросло в 50 разів: з шести в 1870 р. до 300 в 1900р.. Своєрідність німецьких монополій втілювалася у їх величині - часом вони об'єднували десятки і навіть сотні підприємств [3, с. 171].