
- •Тема 1. Етногенез східних слов’ян. Суспільство держави Киъвська Русь
- •1.Історичні та етнокультурні витоки формування східнослов’янської спільноти на території України.
- •2. Східнослов’янські племінні княжіння на території України в V – VIII ст. Н.Е. Започаткування державності.
- •3. Утворення Київської Русі. Роль в цьому процесі варязького і слов’янського чинників. Норманська теорія і її сучасні оцінки.
- •4. Етапи розвитку Київської Русі, їх специфіка та особливості.
- •5. Політичний устрій Київської Русі за князів Володимира і Ярослава.Роль князя,дружини.Боярська рада.
- •6. Економічне життя Київської Русі в хі – першій половині хіі ст.
- •7. Соціальна структура суспільства Київської Русі в хі – першій половині хіі ст.
- •8. Юридично-правові засади функціонування суспільства Київської Русі. «Руська правда». «Правда Ярославичів».
- •9. Формування феодальних соціально-класових відносин, їх вплив на тенденції розвитку кр.
- •10. Релігійне життя кр. Історичне значення прийняття християнства. Роль монастирів
- •11. Суспільно-політичні рухи. Ідеологія правителів Київської Русі.
- •12. Причини та наслідки роздробленості Київської Русі.
- •13. Передумови та процес формування української народності на етапі держави Київська Русь.
- •14. Культура, освіта наука Київської Русі.
- •15. Історичний вплив держави Київська Русь на формування європейської цивілізації.
12. Причини та наслідки роздробленості Київської Русі.
Роздробленість, що охопила Русь у ХІ-ХІІІ ст., дістала назву феодальної, оскільки в її основі була еволюція феодальних відносин.
Причини:
1)Великі простори держави та етнічна неоднорідність населення.
2) Зростання великого феодального землеволодіння.
3) Відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади. 4) Зміна торговельної кон’юнктури, частковий занепад Києва як торгового центру, поява поліцентрії в зовнішній торгівлі.
5) Посилення експансії степових кочівників (печенігів, половців та ін.).
Наслідки:
плюси
+ Формування великого землеволодіння,прогрес у сільському господарстві
+Розбудова міст
+ Повиш-ня чисель-ті насел-ня
+ Розв-к східнослов культ
Мінуси:
-Втрата держ єдності
– Князівські міжусобиці
-Ослаблення держави
-Зниження оборонозда-ті держ
-Посилення тиску з боку сусідніх держав
13. Передумови та процес формування української народності на етапі держави Київська Русь.
Народність — це форма спільноти людей, яка історично виникає за родоплемінною спільністю і формується на певній території при натурально-господарчій діяльності у процесі злиття, консолідації різних племен завдяки створенню єдиної мови, культури, традицій, обрядів.
Віддавна живучи племенами, слов’яни час від часу об’єднувались у значно більші спілки – племінні об’єднання, або союзи племен. Проіснувавши трохи, такі союзи розпадалися, а замість них згодом утворювалися нові. Власне, великими об’єднаннями слов’янських племен були і венеди, і анти, і склавіни. Назви східнослов’янських племінних союзів, що дожили до часів утворення КР, зберіг літопис «Повість минулих літ». Так на території України, за літописом, мешкало сім племінних об’єднань: поляни, деревляни, волиняни хорвати, уличі, ти- в ер ці та сіверяни. Звертаємо вашу увагу, що поряд із назвою «волиняни» літописець вживає іще дві – дуліби та бужани. Більшість сучасних дослідників переконані, що всі три назви стосуються одного племінного союзу, при цьому «дуліби» – найдавніша назва, а дві наступні виникли згодом. Що ж до узвичаєних нині термінів «племінні об’єднання» або «союзи племен», то їх не вживав літописець, а послуговувався словом «княжіння» – тобто володіння князя.
Племінні княжіння були своєрідними зародками держав, у них лише складався примітивний апарат влади, а спадкоємна знать, очолювана князем, ще не виділилася в окрему соціальну групу, Сучасні дослідники підкреслюють, що союзи східнослов’янських племен на території України вже в 7 ст. являли собою одну етнокультурну, мовну і політичну групу, яка за названими ознаками виразно відрізнялася від північних східнослов’янських племен. За наступних століть об’єднувальні тенденції у цій групі лише посилювалися, що сприяло виникненню в 9 ст. держави з центром у Києві, а також формуванню українського народу та його мови.
14. Культура, освіта наука Київської Русі.
Високий злет культури Київської Русі був зумовлений суттєвими зрушеннями в різних сферах суспільного життя — розвитком феодальних відносин; становленням давньоруської державності; відокремленням ремесла від сільського господарства; виникненням міст; пожвавленням торгівлі; активізацією та розширенням міжнародних контактів; запровадженням християнства та ін.
Феномен культури КР мав такі характерні риси та особл-ті:
1. Домінуючий вплив християнської релігії на розвиток матеріальної та духовної культури. Церква стала своєрідним центром, у якому органічно синтезувалися витвори майстрів різних культурних сфер — архітектури, живопису, музики, скульптури, літератури. Культура мала служити церкві, свідченням чого є абсолютне домінування в мистецтві біблійних сюжетів
2. Запозичення та творче переосмислення візантійських традицій, знань та канонів. Іконопис, наслідуючи візантійські зразки, відрізняється абстрактністю і статичністю. В архітектурі набуває поширення візантійський стиль зодчества, запозичується техніка цегляної та кам’яної кладки, переймається досвід створення фресок та мозаїк.
3. Існування на Русі дохристиянського культурного середовища — підґрунтя для створення місцевої самобутньої культури. Роль візантійського впливу на розвиток культури Русі була значною, але не вирішальною, оскільки все візантійське в процесі «ослов’янення» творчо переосмислювалося, якісно видозмінювалося під впливом місцевих традицій.
4. Форсоване піднесення культури, поява нових культурних явищ. Виникнення і становлення Давньоруської держави сприяло помітному культурному поступу східних слов’ян, збагаченню новими здобутками.
Існування власної писемності та освіти є основною ознакою цивілізованості народу. Про високий рівень розвитку освіти свідчить існуюча в той період диференціація навчальних закладів: палацова школа підвищеного типу (державний навчальний заклад, що утримувався за рахунок князя); школа «книжного вчення» (для підготовки священиків); світська (приватна) школа домашнього навчання (головним чином, для купецького та ремісничого міського населення).
Накопиченню знань, обміну інформацією, розвитку шкільництва сприяло заснування при храмах, монастирях та князівських дворах бібліотек.
Отже, феномен культури Київської Русі сформувався на основі місцевих традицій під впливом умов соціально-історичного буття й творчого переосмислення та засвоєння досягнень світової культури, що дало змогу розширити культурні обрії, змістовно збагатитися, але при цьому зберегти власну самобутність і не відірватися від живильних коренів рідної землі. Характерними рисами та особливостями розвитку культури Київської Русі були: домінуючий вплив християнської релігії; запозичення та творче переосмислення візантійських традицій, знань та канонів; існування на Русі дохристиянського культурного середовища — підґрунтя для створення місцевої культури; піднесення культури, поява нових культурних явищ.