5. Структура господарства та зовнішньоекономічні зв’язки.

Структура ВВП: сільське господарство -0,9%, промисловість -29,1%, послуги – 70%.

Структура зайнятості: сільське господарство -1,6%, промисловість -24,6%, послуги – 73,8%

Для Німеччини характерне позитивне сальдо торговельного балансу (188,6 млрд. дол в 2011 р).

Обсяг експорту: 1,408 трлн. дол (3 місце у світі , 7,9% світового обсягу)

Транспортні засоби, продукція машинобудування, хімікати, комп’ютери та електроніка, електричне обладнання, фармацевтичні товари, метали, транспортне обладнання, харчові продукти, текстиль, гума та вироби з пластику.

Основні партнери по експорту: Франція (9,4%), США (6,8%), Нідерланди (6,6%), СК (6,2%), Італія (6,2 %), Китай (5,7%), Австрія (5,5%).

• Обсяг імпорту: 1,198 трлн.дол

• Продукція машинобудування, обладнання для обробки даних, транспортні засоби, хімікати, нафта та газ, метали, електричне обладнання, фармацевтичні товари, продукти харчування, аграрні товари.

• Основні партнери по імпорту: Китай (9,7%), Нідерланди (8,4%), Франція (7,6%), США (5,7%), Італія (5,2), СК (4,7%).

• Німеччина є активним експортером інвестицій: розмір ПЗІ -1,465 трлн. дол (2011р).

• Німеччина входить в п’ятірку країн, які є найбільшими донорами допомоги з розвитку ( після США, Сполученого Королівства, Франції).

1. ПОЗИЦІЇ ФРАНЦІЇ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ ТА В ЄС.

- Входить до “Великої сімки” - Населення: 66 млн. осіб

- ВВП за ПКС: 2012 рік - 2,238 трлн. дол. США; 2013 рік – 2,276 трлн. дол. США (3,14 % світового ВВП)

- ВВП на душу населення за ПКС: 35,7 тис. дол. США (39 місце із 228 країн світу у 2013 році).

- Рейтинг “Doing business” – 29 м-це у 2012 р. (26-е у 2011 р. , 31-е у 2010 та 2009 рр.);

- Індекс глобальної конкурентоспроможності (GCI) 18-те місце - у 2012, 2007 та 2006 рр.),12-те (2005); - Глобальний інноваційний індекс INSEAD – 22-е місце із 125 країн у 2011 р.

Секторальне лідерство Франції:

- ядерна енергетика;

- аерокосмічна та авіаційна промисловість;

- хіміко-фармацевтична.

Позиції в ЄС: - суттєвий вплив на рішення ЄС;

• перенесення національної моделі індикативного планування на рівень ЄС.

Стосунки Франції з колишніми колоніями:

- заморські департаменти (Французька Гайяна (Південна Америка), Гваделупе (Центральна Америка і Карибський регіон), Мартінік (Центральна Америка і Карибський регіон), острів Реюньйон ); - африканські країни.

2. Еволюція французької моделі господарства

Особливості трансформації моделі господарства Франції

(друга половина ХХ ст.):

- збільшення частки державної власності (з 10% до 50% у структурі ВВП, 1950 → 1980)

- відмова від політики колоніальних війн;

- високі темпи НТП;

- концентрація та централізація промислового і фінансового капіталу;

- підтримка державою фундаментальних та прикладних досліджень;

- розвиток виробничої та соціальної інфраструктури;

- диверсифікація зовнішньоекономічних зв’язків з ЄС

- гнучка соціальна політика;

- проведення політики дирижизму.

Основні складові французького “дирижизму”:

- контроль за цінами;

- емісія цінних паперів;

- активна кредитна діяльність держави;

- активна підтримка державного підприємництва;

- прямі державні інвестиції в бізнес.

Французьке індикативне планування – прогноз основних макропропорцій соціально-економічного розвитку та застосування державних механізмів та інструментів регулювання

“Французьке індикативне програмування – це гнучке планування, котре не передбачає встановлення громадської власності на засоби виробництва”.

Специфіка французької моделі:

- Інституціалізація: Комісаріат планування;

- Регулювання сукупного попиту та пропозиції;

- “Квазіконтракти” на управління між державою і підприємствами

- Високий рівень оподаткування; - Імплементація французької моделі планування в ЄС;

- Великий соціальний пакет (обтяжливий для економіки).

РЕФОРМИ САРКОЗІ 07-12РР.

- екологічні заходи (плани щодо зменшення на 50% викидів вуглецю до 2050 р.);

- зниження податків для вищого середнього класу;

- зниження податків на спадок;

- послаблення регулювання роздрібних цін;

- спрощення процедур для створення нових фірм;

- зміни у регулюванні роб. часу (відміна податків на понаднормові (35) години).

З 2008 року:

- повернення до державного інтервенціалізму (дирижизму)

- плани щодо створення 100 тис. субсидованих державою робочих місць

РЕФОРМИ ОЛЛАНДА З 12Р.

- відмова від жорсткої економії

- зменшення частки атомної енергетики з 75% до 50%

- ініціатива 75% податку для мільйонерів (відкинута Конституційним судом)

(у Франції найбільше мільйонерів серед країн-членів ЄС — 2,6 млн. господарств або 3,9% населення)

- повернення пенсійного віку до 60 років

- створення 60 тис. робочих місць у сфері освіти

- підтримка МСП та зменшення податку на їх прибуток (30% та 15%)

- регулювання значного зростання орендних ставок

- побудова соц. житла для бідних