15. Стратегічний аналіз.

Стратегічний підхід до процесу управління дає змогу підприємствам своєчасно та адекватно реагувати на зміни в середовищі їх функціонування та формувати конкурентні переваги, що в довгостроковій перспективі забезпечать зростання вартості господарських одиниць та досягнення ними стратегічних цілей. А.А. Томпсон і А.Дж. Стрікленд вважають, що стратегічний аналіз є основою здійснення правильного стратегічного вибору, на основі обґрунтованих альтернатив та критеріїв вибору. В більш пізніх працях стратегічний аналіз найчастіше розглядають як: - спосіб перетворення інформації, отриманої у результаті аналізу середовища, на стратегію (стратегічний план) підприємства; - виконання функції управління, яка спрямована на перспективу; - аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища з метою визначення напряму розвитку; - метод, що забезпечує процес стратегічного планування та контролінгу інформаційно-аналітичними даними. На нашу думку ці підходи можна доповнити наступними поглядами на трактування сутності стратегічного аналізу, які ще недостатньо досліджені: 1) визначення необхідного рівня потенціалу підприємства та можливості його максимального використання для досягнення стратегічних цілей; 2) прогнозування змін у зовнішньому середовищі, аналіз варіантів перетворення загроз на можливості; 3) аналіз ефективності стратегії, яка реалізується в цей час та можливості її модифікації чи заміни з метою прискорення досягнення стратегічних цілей. Метою стратегічного аналізу є формування множини альтернатив для прийняття стратегічних рішень, які забезпечать конкурентні переваги досліджуваного об’єкта та його прибутковість в довгостроковій перспективі з максимальним використанням потенціалу підприємства та змін у зовнішньому середовищі на свою користь. Більшість дослідників до об’єктів стратегічного аналізу відносять: стратегічні господарські підрозділи (підрозділи диверсифікованої компанії), стратегічні зони господарювання (сегменти ринку), сектори бізнесу (напрями діяльності), окремі продукти (товари, послуги), фінанси, інвестиційні проекти.

16. Метод економічного аналізу.

Метод аналізу реалізується через його науковий апа­рат, тобто через сукупність прийомів дослідження.

Найважливішим елементом методики економічного аналізу є технічні прийоми та способи аналізу, які можна назвати інстру­ментарієм аналізу. Вони використовуються на різних етапах до­слідження для:

• первинної обробки зібраної інформації;

• вивчення стану та закономірностей розвитку об'єктів, що досліджуються;

• визначення впливу факторів на результати діяльності під­приємств;

• підрахунку невикористаних резервів збільшення ефектив­ності виробництва;

• узагальнення результатів аналізу та комплексної оцінки діяльності підприємств;

• обґрунтування планів економічного та соціального розви­тку, управлінських рішень, різних заходів.

Усі прийоми економічного аналізу можна поділити на дві гру­пи: якісні та кількісні. Якісні прийоми дослідження не дають чи­слової характеристики явищ, що вивчаються, а тільки відповіда­ють на питання, як досліджувати економічні процеси, визначають способи підходу до вивчення закономірностей.

До якісних (абстрактно-логічних) прийомів дослідження відносять: аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння, еврис­тичні прийоми.

Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристи­ку економічних явищ і поділяються на описові та аналітичні.

17. Аналітичний метод та принципи аналітичного дослідження.

Аналітичний метод – це метод що використовує здатність предметів і явищ розкладатися на простіші компоненти. Існують такі принципи аналітичного дослідження: 1) поділ предметів або явищ має враховувати існуючі закономірності, склад, внутрішні межі, зв'язки, функції. 2) послідовне, поетапне відокремлення частин, властивостей від предмета. 3) пошук найважливіших ланок, які формують сутність предмета, його якісну ознаку (принцип основної ланки). 4) врахування системної побудови предмета або систем(принцип ієрархії). 5) визначає межі аналізу, ступінь його можливого поглиблення. 6) обумовлює вибір форми аналізу(хімічний, математичний, економічний, спектральний, структурний, психоаналіз).

Аналіз економічних процесів з дотриманням цих принципів дає змогу пізнати їх окремі сторони, елементи, зв’язки і факторні взаємодії, дати проміжні оцінки і з’ясувати характер змін та напрями розвитку.

17. Моделювання в економічному аналізі. Види моделей.

Для вивчення складних явищ застосовують метод моделюван­ня, за яким будують зменшені предмети або умовні подоби (об­рази), що замінюють у нашій уяві дійсні предмети або явища.Моделі можуть бути:1)матеріальними (фіз.); 2) абстрактни­ми. Серед останніх слід розрізняти: 1)описові (словесні); 2) графічні; 3) математичні.

За допомогою моделей досліджують сутність предме­тів і явищ найбільш простим, а подекуди і найбільш дешевим способом. Моделі дають змогу зосередити увагу дослідників на найсут­тєвіших характеристиках предметів або явищ, сприяють швидкому накопиченню необхідних знань за різних умов роботи. Моделюван­ня добре поєднується з іншими методами і технічними прийомами.

17. Деталізація та його роль в аналітичному дослідженні.

Більшість показників, що характеризують роботу підприємств, підсумкові. В них взаємознищуються від'ємні і додатні відхилення. Розкладання підсумкових показників дає змогу побачити серйозні відмінності і різноманітність первісних показників. Тому виникає потреба йти від загальних показників до деталізованих, послідовно розчленовуючи загальні показники на складові. Такий аналітичний засіб називають деталізацією. Розчленування складних явищ на більш прості, або складові, здійснюється за такими основними напрямками: утворюючими факторами, якісними ознаками, підрозділами та часом. При проведенні аналізу тією або іншою мірою деталізуються всі загальні показники, які характеризують діяльність підприємства. Проте це не означає, що в кожному випадку проводиться глибока деталізація кожного показника або фактора. З метою зменшення трудомісткості аналізу застосовують принцип головної ланки, який дає змогу із всієї сукупності інформації відокремити найбільш важливу, яка і піддається достатньо глибокій деталізації. Наприкінці слід зауважити, що деталізація є не що інше, як одна з форм прояву аналітичного методу.

17. Сальдовий прийом, його можливості застосування в економічному аналізі.

Сальдовий і балансовий прийом застосовується коли відомі деякі однорідні показники і є можливість через них визначити значення інш. показників чи факторів, перевірити їх взаємозв’язок. Сальдовий прийом викор-ся для аналізу фін. стану під-ва та перевірки вірності розрахунків, виконаних прийомом ланцюгових підстановок, абсолютних чи відносних різниць, тощо.

Часто застосовують сальдовий метод як різновид балансового методу. За цим методом можна визначити величину останнього фактора, якщо вже відомі сумарний вплив усіх інших (крім нього) факторів і загальна зміна результатив­ного показника. Сальдовий метод доречно використовувати там, де прямий розрахунок впливу будь-якого фактора є технічно складним або не зручним з інших міркувань (занадто трудоміс­ткий тощо).

Проте слід дуже обережно користуватися цим методом, оскіль­ки будь-який прорахунок на попередніх етапах автоматично при­зводить до помилки на останній стадії розрахунку. До речі, ця помилка має системний характер і зберігає загальний баланс по­казників або факторів.