49. Методика оцінки фінансового стану підприємства

Аналіз балансу (Б) починається з визначення зміни сум Б, а також побудови Б. в агрегованому (ущільненому) вигляді, тобто з побудови Б. за основними розділами і деякими важливими групами статей. На основі агрегованого Б. здійснюється аналіз структури майна під-ва. Розглядаючи аналітичний Б. активу й пасиву, можна одержати низку важливих хар-к фінансового стану під-ва. Зокрема: - заг. вартість майна під-ва — валюта, або підсумок Б.; - вартість необоротних активів — підсумок розділу І активу Б.; - вартість оборотних активів — підсумок розділу II активу Б.; -розмір ДЗ — рядки 160—210; -суму вільних грошових засобів — рядки 230—240; - суму поточних ФІ — рядок 220; -суму вит. майб. пер.; -величину ВК — розділ І пасиву Б.; -розмір наступних витрат і платежів — розділ II пасиву Б;-суму довгострокових зобов'язань — розділ ІІІ пасиву Б.; -суму поточних зобов'язань — рядки 500—610; -суму доходів майб. пер. — рядок 630. Горизонт. аналіз цих показників дозволяє встановити їх абс. відх. та темпи зрост. за аналізований пер.. Напр., динаміка вартості майна дає можливість виявити по­тужність під-ва. Але поряд із горизонт. аналізом важливе значення для оцінки фінансового стану має також вертикальний (структурний) аналіз активу й пасиву Б. Прикметами «позитивного» Б. з погляду підвищення ефективності можна назвати наступні показники: - коеф. поточ. ліквідності; -заб-сть під-ва власними оборотними засобами; -зрост. ВК; -ДЗ перебуває в рівновазі з розміра­ми КЗ; - відсутність збитків, простроченої заборгованості банкам, бюджету; -запаси й витрати не повинні перевищувати мінім.джерел їх фор-ня (власних оборотних засобів, довгостроко­вих кредитів і позик, короткострокових кредитів і позик).

50. Аналіз асортименту продукції. Як вивчають ступінь його оновлення на п-ві?

Під асортиментом розуміють перелік вироблюваних видів продукції їз зазначенням обсягів випуску. Вужчим поняттям є номенклатура випуску, яка хар-є тільки обсяг, різноманітність прод., що виробляється. Стр-ра – співвідношу. окремих виробів у заг. обсязі в-ва, виражене здебільшого у %. Зміна асор-ту порівняно з планом спричинює асортиментні, а стр-ри випуску – стр-ні зруш. Роз-нок показн. виконання плану з асор-ту здійсн. 3-ма способами: 1) спосіб «найменшого числа»-полягає у виборі меншої з двох сум. Береться факт. сума, але за умови, якщо вона не перевищує планового зав-ня.; 2) як заг. показник беруть найм. серед усіх виробів % викон-ня плану.; 3) полягає у знаходженні спввіднош. к-ті виробів з повним вокон-м плану й к-ті планових позицій. Цей показник пов’яз. із номенклатурою прод, звідси і його назва – коеф. номенклатурності. Оновлення асор-ту – процес заміни застаріл. зразків прод. на сучасніші та техн. досокналіші або випуск принципово нової прод-ї. Коеф. оновлен. асот-ту розрах-тя як відношення к-ті нових виробів до заг. к-ті прод. Проте його логічніше визначати як частку вироблених нових видів продукції (у грошовому вираженні) до загальної варто­сті товарної продукції. Перспективним напрямом аналізу є розрах-к частки прод., яка має товарні знаки, за реєстр.у вітчиз. і міжнарод. орг-ціях. Наявність товарн. знака на якусь прод. і захист його на споживчому ринку свідчать про оригіналь­ність виробу, його високу та стабільну якість. Слід також ураховувати, що прод. з добре відомими това­рними знаками, яка має сталий попит, — це об'єкт постійного копіювання і навіть фальсифікацій. Тому потребують обов'язко­вого розв'язання проб., пов'язані із захистом тов. марки, у т. ч. в судовому порядку. Під час аналізу асор-ту продукції, що її випускає під-во, необхідно враховувати, наскільки цей асор-т є тра­диційним, які нові види товарів сам ост.розроблено і впрова­джено у вир-во, а які вироблено за ліцензіями або за співучасті інших фірм. Дуже корисним для оцінки асор-ту був бі розрах-к допоміжних показників – к-ті застрілих зразків прод., яку випускає п-во, та відповідної частки осягу тов..прод.

51. Аналіз показників використання виробничого обладнання. Всі показники використання основних засобів звичайно ділять на дві групи: *показники екстенсивного використання; *показники інтенсивного використання.

Показники першого типу характеризують роботу устаткування за часом або за кількістю (охопленням). Показники другого типу пов’язані з його виробітком, тобто визначають рівень використання потужності. Останні показники обов’язково мають одиниці виміру (гривні, штуки, метри і т.д.). У процесі аналізу досліджуються склад і структура календарного фонду верстатного часу, співвідношення наявного, встановленого і діючого устаткування. Коефіцієнт змінності роботи (Коеф. змінності роботи обладн. за часом= кільк. відпрац. машино-змін одиницею обладнання/ число машино-днів (діб)) устаткування дозволяє порівняти цей показник з планом, вивчати в динаміці та в порівнянні з іншими спорідненими підприємствами. За наявності інформації аналізують також склад і використання виробничих та допоміжних площ. Особливу увагу завжди звертають на розрахунки й аналіз показника фондовіддачі (фондомісткості продукції). Фондовіддача = Обсяг товарної продукції, тис. грн./ Середньорічна вартість основних вироб­ничих фондів, тис. грн. Необхідно розібратися у тенденціях її зміни і вивчити фактори, які на неї впливають.

Нарешті, слід перейти до аналізу використання окремих типів устаткування і машин. Недоліки в його використанні можуть бути пов’язані: 1) з наявністю диспропорцій у діючому парку верстатів; 2) зі змінами асортименту структури випуску продукції, а отже і потреб у тих або інших видах устаткування; 3) з рівнем забезпеченості матеріально-технічними ресурсами і кваліфікованою робочою силою; 4) з технічним станом, якістю ремонтів і догляду за устаткуванням; 5) з іншими причинами.

52. Як проводиться експрес – аналіз фін.стану п-ва Метою такого аналізу є наочна і проста оцінка фін. стану і динаміки роз-ку госп. суб.. В процесі аналізу можна запропонувати розрах-к різних показників і доповнити його методами, які базуються на досвіді і кваліфікації спеціаліста. Експрес-діагностика дає миттєвий погляд на ситуацію в компанії і призначена для пошуку і виділення найбільш важливих і складних проблем у керуванні фінансами. Її основною задачею є звуження масштабів пошуку проблем і їхнього вирішення. Цей вид аналізу припускає незначні витр. часу для одержання рез-ту і наступне провед. додат. аналіт. досліджень по виділених напрямках. Експрес-діагностика під-ва припускає вивч. поточ.(тактичних) аспектів ді-ті компанії. Схема експрес-аналізу і побудови Звіту: 1. Оц. і аналіз ек. потенціалу під-ва. 1.1.Оц. майнового стану.1.1.1. Вертик. аналіз балансу.1.1.2. Горизонт. аналіз балансу. 1.1.3. Аналіз якісних змін у майновому стані. 1.1.4. Аналіз стр-ри і динаміки оборотних коштів. 1.2. Оцінка наявності негат. статей у звітності. 1.3. Оц. фін. стану. 1.3.1. Оц. ліквідності. 1.3.2. Оц. фін. стійкості. 2. Оц. і аналіз рез-тів фін.-госп. діяльності п-ва. 2.1. Оц. ділової активності. 2.2. Оц. Рентаб.. 2.3. Оц. положення на ринку цінних паперів. 2.4. Верт. аналіз фін. рез-тів. 2.5. Комплексна оцінка рез-тів д-ті по методиці “Дюпон” 3. Висновки та рекомендації.

Фін. блок експрес-діагностики являє собою набір універсальних показників, що розрах-ся на базі осн. форм бух.звітності. Вище приведені основні аспекти аналізу показників, які необхідно оцінити в ході експрес-діагностики. Вони описують різні сторони д-ті компанії, дозволяючи визнач. найбільш серйозні її проб.. Дуже важливо розглядати всі показники в динаміці, оскільки це дає можливість зіставити дані й оцінити тенденції їхньої зміни.

53. Аналіз продуктивності праці. Основні чинники, що впливають на її рівень.

Продукт-сть праці — вир-во продукції за одиницю часу. Обернена величина продукт-ті праці — працемісткість. Показники ПП хар-ть якісний бік ви­корист. роб. сили на підприємстві. ПП вимірюють 2 способами: к-тю продукції, випущеної за одиницю роб часу, або кількістю часу, затраченого на виготовлення одного виробу. Останній показник назив. трудом. продукції. ПП визначають як у натур, так і в грош. вимірах. Аналіз поч з оцінки виконання плану по вир-ку одного прац в грош вимірі. Потім порівн. показник звітного періоду (рік, квартал, місяць) з пок. за минулий період, з показниками споріднених підприємств.Від цього загального показника продуктивності праці слід перейти до більш деталізованих показників, таких як виробіток одного роб., вироб. одного основного робітника і так далі. На наступному етапі проводять аналіз основних факторів, що впливали на заг. пок. ПП. Вирішальним фактором є виробіток одного робітника, який, у свою чергу, залеж. від факторів викор. роб. часу і сер-годинного виробітку одного роб. Останній пок. формують насамперед фактори техн. озброєності праці, технології, кваліфікації робітників, інтенсивності праці та інші. Завершають аналіз підрахунком резервів зрост. ПП і опрацювавням заходів з їх реалізації. ПП залежить від екст. та інт. факторів. До екст. факторів віднос.: зміна структури персона­лу, співвіднош. між основними та доп роб., використ. роб. часу, інші кількісні фактори. Ця група фак­торів впливає на ПП через організацію праці.До інт. факторів віднос: зміна рівня кваліфікації, тех. та енергет. озброєності праці, спеціалізації та коопе­рації, впров. нової техніки та технології, зміни форм та систем ЗП, премій та інших видів матер. заохочення і форм морального стимул.; закріплення роб. сили за підпри­ємствами; зміни якості, стр-ри, асорт. та матеріаломісткості прод.;нормування праці; організація роб. місць; управл. виробництвом та ін фактори. Ці фактори обумовлюють працемісткість продукції.

53. Аналіз складу і технічного стану основних виробничих засобів. Аналіз впливу активної і пасивної частини основних засобів на випуск продукції.

Основні фонди підприємства поділяють на виробничі основні засоби і невиробничі основні засоби. Перші включають основні засоби основного виду діяльності (промисловості та інших галу­зей народного господарства). Основні засоби основної діяльності складаються з будівель і споруд, устаткування, інструменту та інших основних фондів. Аналізуючи склад основних виробничих фондів, необхідно поділити їх на активні та пасивні, визначивши питому вагу кож­ної групи. Треба ретельно вивчити, як змінюється співвідношен­ня цих груп упродовж останніх років. При цьому невпинне збільшення частки активних фондів у вигляді робочих і силових машин — мета кожного підприємства. У сучасних ринкових умовах дуже важливо звернути увагу на те, яка частка основних фондів здана або взята в оренду, яку земельну площу підприємство займає і наскільки доцільно використовує її. Аналізуючи стан основних фондів, насамперед на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу, розраховують коефіцієнт спрацювання (зносу) основних фондів і вивчають його динаміку за ряд років:

Кзн=Для розрах-в

Коефіцієнт вибуття основних засобів: всіх коеф-в

Квиб=викор-ся

Коефіцієнт оновлення основних засобів: лише основні

Конвл= виробничі

Коефіцієнт приросту основних засобів: фонди.

Кприр=

Коефіцієнт придатності основних засобів:

Кприд=

53. Аналіз прямих матеріальних витрат у складі собівартості продукції. Як розрахувати вплив зміни норм витрат матеріалів на загальну їх вартість в собівартості продукції.

Прямі матер витрати відносяться на собівартість виробів за прямою ознакою і утворюють одноелементні статті.

Непрямі матер витрати (напр, ТЗВ) попередньо групуються в кошторис по кожній статті; утворюють комплексні статті витрат, які після розподілення за певною ознакою вкл-ся в соб-ть виробів пропорційно.

Отже, прямі матер витрати оцінюють шляхом співставлення факт витрат з плановими, перерахованими на факт обсяг виробленої продукції.

На зміну величини прямих матер витрат впливає:

1. Обсяг вир-ва:

МВпрямі=МВпряміпл*%Викон-ня ПлануВипускуПр-ії

МВпрямі=(МВпряміфакт-МВпряміпл)*ВипускПр-іїфакт

2. Рівень прямих матер витрат у соб-ті одиниці пр-ії, який залежить від:

1. Зміни норм витрат:

МВпрямі=(МВпрямііфакт-МВпрямііпл)*Ціпл

2. Зміни цін придбанняодиниці кожного виду матер ресурсів:

МВпрямі=(Ці1-ціфакт- Ці1-ціпл)*МВіфакт

Вир-во та реалізація продукції потребують матер., трудових, та грош. витратах, які складають с/в продукції. Матер. витрати наведені в статті «Матер витрати» у формі №5-С, яка включає: сировину та матеріали; зворотні відходи; покупні вироби; напівфабрикати; послуги ін під-в та орг-цій вир-чого напрямку; паливо та енергію на технологічні цілі. Матер витрати за одноел-тними статтями оцінюють шляхом співставлення факт витрат з плановими та плановими, перерахованими на факт обсяг виробленої продукції. На зміну величини матер витрат впливає обсяг вир-ва, асортимент продукції, рівень витрат на одиницю кожного виду продукції. Вплив обсягу вир-ва на зміну матер витрат в с/в продукції визначають множенням: суми планових матер витрат на % виконання плану випуску продукції; різниці між фактичною і плановою стр-рою на факт випуск продукції; різниці між факт і плановими витратами на факт випуск продукції. Рівень матер витрат у с/в одиниці продукції залежить від: зміни норм витрат і цін придбання одиниці кожного виду матер ресурсів, де зміни норм витрат вираховують множенням різниці між факт. і план. витратами кожного виду матер. ресурсів на план. ціну одиниці цих ресурсів, а вплив зміни цін — добутком різниці між факт. і план. ціною одиниці матер. ресурсів кожного виду на факт. їх витрату. В резерв запис-ся перевитрати за кількістю і ціною. Причини відхилення від норм витрат матер ресурсів виявляють за зведеннями чи машинограмами відхилень від норм, повідомленнями про зміну норм, про брак розкрійних листів та за іншою інф-цією