3.2. Мотивація трудової діяльності.
Мотивація праці — це
свідоме прагнення до певного типу задоволення потреб, до успіху;
все те, що активізує діяльність людини;
надія на успіх і страх зазнати невдачі;
процес спонукання себе й інших до діяльності для досягнення особистих цілей і цілей організації;
рушійна сила поведінки, як прагнення людини до активної дії з метою задоволення своїх потреб.
Така різноманітність визначень засвідчує, що мотивація праці — це складне і багатопланове явище, яке потребує всебічного вивчення.
Система мотивації характеризує сукупність взаємопов’язаних заходів, які стимулюють окремого працівника або трудовий колектив у цілому щодо досягнення індивідуальних і спільних цілей діяльності підприємства (організації).
Для формування належного ставлення до праці необхідно створювати такі умови, щоб персонал сприймав свою працю як свідому діяльність, що є джерелом самовдосконалення, основою професійного та службового зростання. Система мотивації повинна розвивати почуття належності до конкретної організації. Відповідне ставлення до праці та свідома поведінка визначаються системою цінностей працівника, умовами праці й застосовуваними стимулами.
За домінуючої ролі соціально-економічних умов у основу будь-якої моделі мотивації покладаються передовсім психологічні аспекти (рис. 3.1).
Система мотивації на рівні підприємства має базуватися на певних вимогах, а саме:
надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадового просування за критерієм результативності праці;
узгодження рівня оплати праці з її результатами та визнання особистого внеску в загальний успіх;
створення належних умов для захисту здоров’я, безпеки праці та добробуту всіх працівників;
забезпечення можливостей для зростання професійної майстерності, реалізації здібностей працівників;
підтримування в колективі атмосфери довіри, заінтересованості в реалізації загальної мети, можливості комунікації між керівниками та робітниками.
3.3. Елементи організації заробітної плати.
В економічній системі, що ґрунтується на різноманітних формах власності і господарювання, механізм організації заробітної плати складається з таких елементів:
а) ринкового регулювання;
б) державного регулювання;
в) колективно-договірного регулювання через укладання генеральної, галузевих, регіональних угод; колективних договорів на рівні підприємств; трудових договорів з найманими працівниками;
г) механізму визначення індивідуальної заробітної плати безпосередньо на підприємстві з використанням як тарифної системи або безтарифної моделі, нормування праці, форми і системи оплати праці та преміювання.
Перебудова організації заробітної плати на підприємстві у відповідності з вимогами ринкової економіки передбачає вирішення трьох головних завдань:
• по-перше, підвищення зацікавленості кожного працівника у виявленні і використанні резервів зростання ефективності своєї праці при виключенні можливості одержання незароблених грошей;
• по-друге, усунення випадків зрівнянні в оплаті праці, досягнення прямої залежності заробітної плати від індивідуальних кінцевих результатів праці;
• по-третє, оптимізація співвідношень в оплаті праці працівників різних категорій і професійно-кваліфікаційних груп із врахуванням складності виконуваних робіт, умов праці, дефіцитності певних видів робочої сили на ринку праці, а також впливу різних працівників на досягнення кінцевих результатів і конкурентоздатність продукції.
Кожне підприємство має свою специфіку в організації оплати праці, її організаційними основами є:
забезпечення необхідного підвищення заробітної плати при зменшенні її витрат на одиницю продукції;
регулювання трудових відносин, забезпечення рівноправності роботодавця і працівника;
вдосконалення нормування праці;
вибір моделі, форм і систем оплати праці; взаємозв'язок розмірів заробітної плати з обсягами та вартістю виробленої продукції.
Єдина тарифна система має будуватися, виходячи з таких положень:
1) запровадження єдиного підходу щодо оцінки складності робіт та диференціації тарифних умов оплати праці всіх категорій персоналу на основі ЄТС;
2) диференціації тарифних ставок (окладів) у межах кожного розряду за кількома рівнями або з використанням «вилки» ставок (окладів);
3) визначення конкретного рівня тарифної ставки (окладу) в межах кожного розряду за результатами комплексного оцінювання працівників;
4) можливості як підвищення, так і зниження тарифної ставки (окладу) залежно від результатів оцінки у звітному періоді;
5) опрацювання системи показників, які характеризують якість і терміни виконання робіт, ініціативу, новаторство, професійне зростання, самостійність, творчий підхід до виконання робіт для комплексного оцінювання працівників;
6) реалізації диференційованого підходу до різних професійно-кваліфікацій.
Висновки.
Таким чином у першому розділі про заробітну плату, її види, сутність та організацію – ми дізнались. Зрозуміли, що заробітна плата є однією з найскладніших економічних категорій. Що заробітна плата має безліч визначень, що встановлені працями різних вчених. Кожен з яких представляв заробітну плату по-своєму.
Заробітна плата, з одного боку, є основним джерелом доходів найманих працівників, а з іншого боку, для роботодавців є ефективним засобом мотивації працівників до досягнення цілей підприємства загалом.
Також розрізняють номінальну і реальну заробітну плату.
Заробітна плата складається з таких частин: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Заробітна плата існує у двох теоретичних концепціях, таких як «неокласичний підхід» (цю теорію можна пояснити істиною «Від кожного — за здібностями, кожному — за працею», яка була сформульована в неокласичній теорії) та «марксистський підхід» (є протилежний «неокласичному підходу», який ґрунтується на капіталістичній ринковій системі. В цій теорії К.Маркс встановив: «…Вартість робочої сили – це вартість життєвих засобів, необхідних для підтримання життя її власника…»).
З другого розділу ми дізнались, що сутність заробітної плати полягає в її формах та функціях.
Зарплата існує в двох основних формах: погодинній і відрядній. Це допомагає працівнику обирати працю, за якою він бажає отримувати заробітну плату.
Відрядна заробітна плата поділяється на такі системи: пряма відрядна, відрядно-прогресивна, відрядно-регресивна, відрядно-преміальна, акордна, колективна відрядна заробітні платні.
Нині система оплати праці в Україні будується на концепції вартості робочої сили та на концепції ціни праці.
Також існують теорії заробітної плати такі як:
«Продуктивна» теорія заробітної плати;
Теорія повної продуктивності.
Виділяють також три основні моделі заробітної плати: ринкову, колективну та державну.
Важливу роль заробітної плати в економіці відіграють функції заробітної плати: відтворювальна, стимулююча, оптимізаційна, регулювальна соціальна. Також немалу роль відіграють такі функції як вимірювально-розподільча, ресурсно-розміщувальна, формування платоспроможного попиту населення.
У третьому розділі ми дійшли висновку, що оплата праці залежить також і від мотивації трудової діяльності.
Система мотивації трудової діяльності характеризує сукупність взаємопов’язаних заходів, які стимулюють окремого працівника або трудовий колектив у цілому щодо досягнення індивідуальних і спільних цілей діяльності підприємства (організації). Мотивація праці має безліч різних визначень це свідчить про те, що це складне і багатопланове явище, яке потребує всебічного вивчення.
На формування елементів заробітної плати впливають різноманітні чинники, які можна поділити на 2 групи. Ті, що:
характеризують стан ринку праці (співвідношення попиту і пропозиції, модель ринку праці— монополії тощо);
характеризують працівників, результати їхньої діяльності та колективної праці, формують вартість послуг робочої сили (складність та умови виконуваної роботи, професійно-ділові якості працівника, результати його праці та господарської діяльності підприємства в цілому).
Список використаної літератури.
Конституція України: ст.3, ст. 5, ст.7, ст. 8, ст. 9, ст. 10, ст. 12.
Конституція України .- пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону № 889-IV.
Бем – Баверк Е. «Капітал і прибуток» - 1889.
Бєляєв О.О., Бебело А.С.. Політична економія: навчальний посібник. / К.: МОУ, 2001. – С. 179 – 183.
Калина А.В. Организация и оплата труда в условиях рынка / А.В. Калина. – К.: МАУП, 2001.
Кейнс Дж. М. «Загальна теорія зайнятості процента та грошей» - 1936.
Киров - Курс экономической теории: Учебник. — 4-е изд., доп. и перераб. — : АСА, 1999. – С.231.
Костишина Т. Еволюція форм заробітної плати в Україні у перехідний період //”Україна: аспекти праці” ,№8, 1997р.,ст.23.
Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. – Т. 2. – С.156.
Маркс К. Капітал: Т. 1 // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 23. – С. 169, 170, 218, 224, 548.
Маршал А. «Принцыпы економической науки» - 1890 – 1891.
Мочерний С. В., Симоненко В. К., Секретарюк В. В., Устенко А. А. Основы экономической теории: Учебник. - К., 2000. — Тема 11. — § 2., С. 232, 239-240.
Ніколенка Ю.В. «Основи економічної теорії» – К., 1998.- т.1. – ст.80-81.
Ніколенко Ю.В. “Основи економічної теорії” т.1, К;91г, ст.79-80.
Нечай. Т., В.Іларіонов Заробітна плата в період трансформації економіки // Україна: аспекти праці., №8, 1997р., ст.20-21
Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. — С. 242—243, 413, 417.
Основи економічної теорії / За ред. проф. С. В. Мочерного. — С. 316, 307—308.
Павловська О., Павловська Н. Удосконалення політики зайнятості населення на основі реальної оцінки вартості робочої сили // Україна: аспекти праці, 2000, № 4. – с.9.
Петті В. «Тракт про податки і збори» - 1662.
Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. / К.: КНЕУ, 2000. – С. 374 – 376.
Рікардо Д. «Начала політичної економії та оподаткування». – 1817.
Рощин С.Ю. Экономическая теория труда.– М.: Инфра – М. 2000. – С. 400.
Самуельсон П. «Основы економического анализа» - 1947.
Сміт А. Його теорія розподілу доходів, перевага поділу праці.
Соколик М. Оплата праці в доходах і витратах населення України // Україна: аспекти праці., №3, 1998р., ст.24.
Стретович О. Підходи до організації системи матеріального стимулювання праці // Україна: аспекти праці., №1, 1998р., ст.24.
Rothbard M. N. Keynes, the Man. — in: Dissent on Keynes. A Critical Appraisal of Keynesian Economics (ed. by M. Skousen). — New York: Praeger, 1992. — Pp. 171–98.
Додатки
Показники заробітної плати за період 2005 – 2010 роки.
