12.Роль та призначення філософії в історії та сучасному світі.

На думку німецького мислителя М. Гайдеггера, філософія є відповід­дю на поклик Буття. Як найвище розумове зусилля, вона є «інтелекту­альним героїзмом», який заперечує вузькоутилітарний підхід щодо оцінки її корисності, необхідність якої відносна й існує лише стосовно до мети. «Істинною ж необхідністю для кожного є завдання бути собою, — вважав X. Ортега-і-Гасет, — для птаха — літати, для риби — плавати, для розуму — філософствувати». Останнє — один з найсуттєвіших аспектів людського існування. Арістотель говорив: «Усі науки необхідніші за філософію, проте кращої за неї, більш необхідної для людини, не існує». Платон у період найвищого розквіту своєї творчості визначає філософію як «науку людей вільних».

Філософствування означає по­шук цілісної картини світу, перетворення його на Універсум, надання йому завершеності і створення з частини цілого. Філософія навчає мислити і пізнавати навколишній світ і себе самого, уміння дивлячись — бачити. У відомій притчі про відкриття закону земного тяжіння І. Ньютоном розповіда­ється, що його думку спонукало яблуко, яке впало з сусідської яблуні. Завдяки відкриттю закону вчений створює епохальну наукову картину світу, до нього приходить слава і шана. Але сусід дуже обра­зився: яблуня і яблуко — його, а почесті — Ньютону. Він зрубав гілки, що звисали в сад ученого, а сам годинами сидів під дере­вом, чекаючи відкриття свого за­кону. Імені сусіда в історії не залишилося.

Як форма певного відношення до дійсності філософія допомагає до­лати духовну порожнечу, стає важливим фактором об'єднання людства зі світом природи.

Становлення філософського знання — це завжди внутрішній духовний акт, який опосередковує інші дії, внаслідок чого з'являється нова реаль­ність. Творення — завжди відточена «інтелектуальна мужність».

Важливе значення має практично діяльна функція філософії, яка забезпечує їй активно-перетворювальну роль, наприклад у постановці та визначенні цілей життєдіяльності. Змінити світ, вважає Рассел, можна краще і правильніше за все шляхом духовно-морального удосконалення і самовдоскона­лення. Наука не займається пи­таннями добра або зла, вона не може пояснити цілей, яких ми прагнемо, або виправдати етичні принципи, яких дотримуємося. Тільки філософія може, повинна і здатна це зробити. Цінність принципів відносна, вона залежить від світогляду людини. У суспільстві відчуження людина часто не знає достеменно, чого вона хоче, але вірить, що знає, що таке добро і зло, істина і хибна думка. Тому для особистості краще за все діяти спираючись на свою думку і волю, які формує філо­софія. Умова тут одна для всіх: не зазіхай на свободу інших. Отже, сво­бода думки — найвеличніше досягнення «історичних справ філософії».

Роль філософії М. Бердяев визначав як прагнення не тільки пізнати світ, але й змінити його, удоско­налити. «Інакше й бути не мо­же, якщо філософія є насамперед вченням про сенс людського іс­нування, про людську долю. Фі­лософія завжди претендувала бути не тільки любов'ю до муд­рості, але й мудрістю. І від­мова від мудрості є відмовою від філософії, заміною її нау­кою. Філософом є насамперед той, хто пізнає, але його пі­знання цілісне, воно охоплює всі сторони людської сутності і людського існування, воно неминуче вказує на шляхи реалізації сенсу життя», — писав мислитель.