142.Філософія економіки: предмет дослідження, методи та завдання.

Філософія економіки — ще один новітній напрям сучасної соціальної філософії. Її формування припадає на другу половину XX століття, і сьогодні вона вже окреслена власним змістом, сутністю та функціями і представлена різними напрямами й традиціями.

Філософію економіки треба так само відрізняти від економічної філософії як досить відмінні у методологічному контексті галузі знання. Економічна філософія спрямована на обґрунтування тих чи інших концепцій суспільного устрою на основі домінантних у цьому суспільстві економічних принципів та ідей. Філософія ж економіки покликана досліджувати та розв'язувати проблеми таких сутнісних вимірів економічного життя суспільства, як власність, вартість, праця, капітал тощо.

Термін «філософія економіки» вводить у вжиток італійський філософ Б. Кроче, який розглядає економічну сферу соціальної діяльності, як таку, що «почала розвиватися як філософія одразу після усвідомлення своїх фактів як економічних». Сутнісний вимір філософського дослідження економічної сфери соціального буття він обґрунтовує крізь призму аналізу поняття «корисність» (utile). Такий аналіз сутності економічних відносин у суспільстві сприяє формуванню концепції утилітаризму як основи розподілу економічних благ.

Подальший розвиток запропонованого Б. Кроче аналізу методологічних перспектив філософії економіки як самостійної галузі соціального знання, формування предмета її дослідження та категоріального апарату здійснювала у теоретичних напрацюваннях низка дослідників другої половини XX століття. Філософський аналіз таких економічних категорій як «праця», «вартість», «капітал», «гроші» тощо, представлено у працях К. Маркса, М. Вебера, Г. Зіммеля, К. Поппера, Л. Мізеса та Ф. Гаєка, Ю. Габермаса, Ф. Фукуями, О. Тоффлера, серед російських мислителів — С. Булгакова.

Філософсько-економічне знання, як основа визначення найбільш сприятливих принципів організації соціально-економічного простору, стає сферою конструювання базисних принципів та засад економічної культури соціуму, яка внаслідок взаємозумовленості економічних і політичних цілей суспільства є сферою формування принципів економічної ідеології як основи політичної економії, адже за визначенням Ф. Фукуями, «будь-яка із проблем сучасної політики за змістом зводиться до економіки». Філософія економіки функціонує як сфера проблематизації методологічних засад економічного знання та формування узагальненої системи економічних категорій. У практичному вимірі філософія економіки розгалужується принаймні на два напрями - філософію господарства та філософію бізнесу, що постають як сфери теоретичного аналізу відповідних вимірів економічної діяльності.

143. Філософські засади економічної теорії А.Сміта.

“У А. Сміта політична економія розвивалася в деяку цілісність, охоплювана нею область отримала до певної міри закінчені обриси…”

До. Маркс

З виникненням класичної політичної економії економіка отримала зізнання у ролі науки. Це означає, що економічне думку перестала задовольнятися знаннями лише на рівні здоровим глуздом, спробувала побачити те, що недоступно повсякденному погляду. Одночасно формування класичної політекономії було частиною чергового, масштабнішого процесу. У XVIII в. йшлося як про нове науці, а й нової ідеології, переоцінці самого місця економічних цінностей на життя суспільства. Купці, фермери, промисловці - соціальні верстви, вирощені ринковою економікою, - вже на авансцену історії, але у суспільній думці досі залишалися "третім станом", людьми сумнівного походження імалопочтенних професій.

Особливе місце у історії економічної думки з права належить Адаму Сміту (1723-1790). Саме знамениту книга "Дослідження про природу і причини багатства народів", що вийшла світ у 1776 р., принесла нової науці широке громадське визнання. Шотландський професор моральної філософії був першим класиком економічної науки. У фігурі А. Сміта символічно перетнулися дві лінії у розвитку економічної думки: як філософ-мораліст він увібрав у собі багатовікову аристотелівську традицію етичного осмислення господарських явищ; як економіст - вдало узагальнив ідеї своїх попередників і сучасників і став основоположником нової традиції економічної теорії, названої згодом класичної школою політичної економії. Світове визнанняСмита-ученого було великою мірою зумовлено успіхомСмита-моралиста, чиї ідеї примиряли свідомістю з реальностями життя.