
- •1.Світогляд, його структура
- •2.Історичні типи світогляду (міфологія, релігія, філософія).
- •3.Філософія і світогляд, співвідношення і сутність
- •5.Філософія і наука, порівняння
- •6. Історичні передумови виникнення філософії та її джерела
- •7.Структура філософського знання
- •8.Філософія: основні теми дослідження. «Вічні» філософські питання.
- •9.Особливості філософського пізнання та його методологія.
- •10.Філософській світогляд: його роль у житті особи та суспільства.
- •11.Східний і західний типи філософствування.
- •12.Роль та призначення філософії в історії та сучасному світі.
- •13.Філософія як раціоналізований та систематизований світогляд.
- •14.Філософія стародавньої Індії
- •15.Ортодоксальні школи Давньої Індії та їх філософські ідеї.
- •16. Неортодоксальні школи Давньої Індії та їх філософські ідеї.
- •17.Філософія Давнього Китаю: вихідні принципи.
- •18.Етико-політичне вчення Конфуція.
- •19. Онтологія та етика Даосизму.
- •20.Етико-політичні вчення моїзму та легізму: порівняльна характеристика.
- •21.Досократична філософія.Мілетська школа
- •22.Давньогрецький Атомізм
- •3.2. Платон
- •3.3. Епікурейство
- •3.4. Критика атомізму
- •24.Ідеальна держава Платона
- •25.Платон Міф про печеру
- •26 Аристотель.Про матерію і форму.4 причини вин речей
- •27.Етика Аристотеля
- •28 Етика.Стоїки та епікурейці.Порівняння
- •29.Античний скептицизм
- •30 Неоплатонізм
- •32.Основні етапи становлення сер філософії
- •34.Апологетика: примат віри Тертуліан
- •35.Патристика: віра для розуміння Аврелій Августин
- •36.Схоластика: проблема універсалій (номіналізм і реалізм) Фома Аквінський
- •37.Розуміння історії в сер хр філософії
- •39.Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження Мор Кампанелла
- •40.Політична філософія Макіавеллі
- •41.Натурфілософія доби Відродження.Дж. Бруно
- •42.Світоглядне значення природничо-наукових поглядів м.Коперника, г.Галілея.
- •43.Ідеї реформації та їх значення для Нового часу
- •45.Спільні та відмінні риси в методології емпіризму та раціоналізму Нового Часу.
- •48.Недоліки методології емпіризму, виявлені д.Юмом.
- •49.Принципи методології р.Декарта.
- •50. Розвиток вчення про субстанцію в концепціях р.Декарта, б.Спінози, г.Лейбніца.
- •51.Концепція «природного права» т.Гоббса.
- •52. Філософія епохи Просвітництва: людина і суспільство.
- •53.Вчення про суспільство та цивілізацію ж.-ж.Руссо.
- •54.Матеріалізм епохи Просвітництва (д.Дідро, ж.Ламетрі, п.Гольбах).
- •55.Агностицизм філософії і. Канта Антиномії
- •56.Етичні погляди і. Канта. “Категоричний імператив”.
- •57.Метод і система філософії Гегеля Абсолютна ідея
- •58.Філософія історії Гегеля
- •59.Антропологічна філософія л.Фейєрбаха.
- •60.Філософія марксизму( діалектичний матеріалізм)
- •61. Марксизм.Історичний матеріалізм
- •62.Філософія життя (Ніцше, Шопенгауер)
- •63.Позитивізм неопозитивізм
- •64.Прагматизм Пірс, Джеймс,Дьюі
- •65.Атеїстичний екзистенціалізм Сартр Камю
- •66.З Фрейд психоаналіз Юнг
- •67.Неотомізм Марітен Войтила Жільсон
- •68.Герменевтика.Проблема розуміння
- •71.Філософська думка Київської Русі.
- •72 Філософія в Києво-Могилянській академії.
- •73.Сковорода 3 світи і 2 натури
- •75.Філософські ідеї т.Шевченка.
- •76.«Філософія Серця» п.Юркевича.
- •77.Філософські погляди в.І.Вернадського.
- •78 Консерватизм соціально-філософських поглядів Липинського Донцов
- •125.Екологічні проблеми сучасності.
- •126. Екологія та екологічні проблеми в Україні.
- •127. Поняття соціального передбачення та прогнозування майбутнього.
- •128.Проблема сенсу та спрямованості історичного процесу.
- •129.Історичні закони. Єдність та різноманітність історичного процесу.
- •130. Предмет філософії історії, сутність історичного процесу.
- •131. Мета та сенс історичного розвитку за к.Ясперсом. Поняття «осьового часу».
- •132. Спрямованість історичного процесу. Критерії суспільного розвитку.
- •133. Рушійні сили та суб’єкти історичного процесу.
- •134. Особливості філософського розуміння культури.
- •136.Співвідношення культури і цивілізації в концепціях о.Шпенглера та м.Бердяєва.
- •137. Цивілізаційна концепція с.Хантінгтона.
- •138. Проблема взаємовідносин культури і цивілізації. Перспективи їх розвитку у майбутньому.
- •139. Специфіка формаційного та цивілізаційного підходів до проблем духовності.
- •140.Концепція «Третьої хвилі» а.Тоффлера.
- •141.Економічна сфера суспільного життя та її характеристика.
- •142.Філософія економіки: предмет дослідження, методи та завдання.
- •144Філософсько-методологічні засади політекономії к.Маркса..
- •145.Філософія грошей г.Зіммеля
- •146.М.Вебер про взаємозалежність ментальності та господарського устрою.
- •147. Теорія зайнятості та грошей Дж.М.Кейнса.
- •149.Еволюція методології економічної науки.
- •150.Сутність сучасних дискусій про співвідношення економіки та етики.
141.Економічна сфера суспільного життя та її характеристика.
Мабуть, однієї з найбільш обговорюваних негараздів у сучасної соціально-філософської думки Росії є запитання про роль способу виробництва у суспільства. Причина - в тому, що закон визначальної ролі матеріального виробництва, у життя суспільства, відкритий К.Марксом середині минулого століття, за доби вранішнього розвитку капіталізму, визнано в марксистсько-ленінської суспільствознавчою науці істиною, яка підлягає сумніву.
Багато мислителі вважають спосіб матеріального виробництва основою існування й поступу всього суспільства, висуваючи досить вагомі аргументи:
1. Без постійного здійснення відтворення матеріальних благ існування суспільства неможливо;
2. Спосіб виробництва, що склалося розподіл праці, відносини власності визначають появі та розвиткові класів та соціальних груп, шарів суспільства, його соціальній структури;
3. Спосіб виробництва багато в чому обумовлює розвиток політичного життя суспільства;
4. У процесі виробництва створюються необхідні матеріальні умови розвитку духовного життя суспільства;
5. Матеріальне виробництво підтримує активність людини у будь-якій сфері його життя і забезпечення діяльності.
Для життя людей, яким властиво активне пристосування до середовища, необхідні відповідні речі, створенням яких займається матеріальне виробництво.
У процесі матеріального виробництва люди створюють і закріплюють певний тип ментальності, спосіб мислення та відчування. Суспільне життя передбачає надзвичайно складну систему соціальних зв'язків, що з'єднують воєдино елементи життя. У окремих випадках вони виникають стихійно, як “пробного продукту”, наприклад матеріального виробництва. Проте здебільшого його потрібно створювати цілеспрямованої спеціалізованої діяльністю, потребують реальних зусиль. Це регулярний тип діяльності. Вищої формою цієї бурхливої діяльності є політична діяльність.
Виробничі відносини характеризують економічних відносин, у яких містяться класи і соціальні групи з приводу власності, обміну, і розподілу і споживання вироблених потребує матеріальних та духовних благ. Визначити їх ж личить отак: виробничі відносини - це сукупністьматериально-економических відносин для людей, що складається у процесі виробництва та руху суспільного продукту від виробника до споживача.
Праця лежить в основі матеріального виробництва, основу продуктивних сил суспільства. Продуктивні сили складаються з: коштів праці та людей, збройних певними знаннями й навиками і що приводять у дію ці гроші праці. До засобам праці відносять знаряддя праці, машини, комплекси машин, комп'ютери, роботи тощо. п. Самі собою вони, звісно, нічого виробляти що неспроможні. Головна продуктивна сила — люди; але вони власними силами також становлять продуктивні сили. Люди є живої працю (чи особистий елемент виробництва), а кошти праці — накопичений працю (чи речовинний елемент виробництва). Усі матеріальне виробництво є єдність живої і накопиченого праці.
Продуктивні сили характеризують активним ставленням людей до природи й представляють систему різних елементів, перетворюючих речовина природи в матеріальними благами, необхідних існування людей. У неї входять речові елементи (засоби виробництва) і особиста чинник (людина з його знаннями, виробничим досвідом та навичками).
У складі речовинної складової продуктивних сил важлива роль належить техніки і технології, що у них втілюються рис людини по цілеспрямованому зміни навколишнього світу. Техніка - це система штучно створюваних людиною коштів матеріальну годі й іншої. Технологія – способи перетворення матеріалів і різноманітні види їх опрацювання, використовувані у виробництві. У той самий час техніка й технологія - те й матеріалізована сила знання, втілення мощі людського розуму. Тож у них укладено єдність матеріального і ідеального. Техніка й технологія є, зрештою, узагальненим показником рівня цивілізаційного розвитку. Вони характеризують: ступінь оволодіння силами природи, відмінності економічних епох, розвиток людину, як продуктивної сили та, нарешті, виробничі відносини.
Головним елементом продуктивних сил є люди, здійснюють процес виробництва, оскільки руками людини створюються, наводяться в рух і вдосконалюються знаряддя праці, і лише знання людини, його ініціатива, талант є основою технічних удосконалень.
Людина як продуктивної сили є єдність фізичних можливостей та інтелектуальних здібностей, які включають професійну майстерність, вміння мислити творчо, зацікавленість, всебічний розвиток індивідуальних особливостей, рівень соціальної культури, у яких можна знайти цивілізаційний аспект розгляду особистісного елемента продуктивних сил.
Усе це набувають окреме значення за умов розвитку сучасних технологій, що дає підстави казати про зростанні ролі особистісного, людського. Змінюється характер вимог, що висуваються до людині, його якостям. Передова технологія неспроможна ні розроблятися, ні застосовуватися у виробництві без відповідних особистіснихсознательно-психологических передумов, без здібності виробничників до самодіяльному, творчому мисленню, і їх потреби і до самореалізації.