
- •1.Світогляд, його структура
- •2.Історичні типи світогляду (міфологія, релігія, філософія).
- •3.Філософія і світогляд, співвідношення і сутність
- •5.Філософія і наука, порівняння
- •6. Історичні передумови виникнення філософії та її джерела
- •7.Структура філософського знання
- •8.Філософія: основні теми дослідження. «Вічні» філософські питання.
- •9.Особливості філософського пізнання та його методологія.
- •10.Філософській світогляд: його роль у житті особи та суспільства.
- •11.Східний і західний типи філософствування.
- •12.Роль та призначення філософії в історії та сучасному світі.
- •13.Філософія як раціоналізований та систематизований світогляд.
- •14.Філософія стародавньої Індії
- •15.Ортодоксальні школи Давньої Індії та їх філософські ідеї.
- •16. Неортодоксальні школи Давньої Індії та їх філософські ідеї.
- •17.Філософія Давнього Китаю: вихідні принципи.
- •18.Етико-політичне вчення Конфуція.
- •19. Онтологія та етика Даосизму.
- •20.Етико-політичні вчення моїзму та легізму: порівняльна характеристика.
- •21.Досократична філософія.Мілетська школа
- •22.Давньогрецький Атомізм
- •3.2. Платон
- •3.3. Епікурейство
- •3.4. Критика атомізму
- •24.Ідеальна держава Платона
- •25.Платон Міф про печеру
- •26 Аристотель.Про матерію і форму.4 причини вин речей
- •27.Етика Аристотеля
- •28 Етика.Стоїки та епікурейці.Порівняння
- •29.Античний скептицизм
- •30 Неоплатонізм
- •32.Основні етапи становлення сер філософії
- •34.Апологетика: примат віри Тертуліан
- •35.Патристика: віра для розуміння Аврелій Августин
- •36.Схоластика: проблема універсалій (номіналізм і реалізм) Фома Аквінський
- •37.Розуміння історії в сер хр філософії
- •39.Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження Мор Кампанелла
- •40.Політична філософія Макіавеллі
- •41.Натурфілософія доби Відродження.Дж. Бруно
- •42.Світоглядне значення природничо-наукових поглядів м.Коперника, г.Галілея.
- •43.Ідеї реформації та їх значення для Нового часу
- •45.Спільні та відмінні риси в методології емпіризму та раціоналізму Нового Часу.
- •48.Недоліки методології емпіризму, виявлені д.Юмом.
- •49.Принципи методології р.Декарта.
- •50. Розвиток вчення про субстанцію в концепціях р.Декарта, б.Спінози, г.Лейбніца.
- •51.Концепція «природного права» т.Гоббса.
- •52. Філософія епохи Просвітництва: людина і суспільство.
- •53.Вчення про суспільство та цивілізацію ж.-ж.Руссо.
- •54.Матеріалізм епохи Просвітництва (д.Дідро, ж.Ламетрі, п.Гольбах).
- •55.Агностицизм філософії і. Канта Антиномії
- •56.Етичні погляди і. Канта. “Категоричний імператив”.
- •57.Метод і система філософії Гегеля Абсолютна ідея
- •58.Філософія історії Гегеля
- •59.Антропологічна філософія л.Фейєрбаха.
- •60.Філософія марксизму( діалектичний матеріалізм)
- •61. Марксизм.Історичний матеріалізм
- •62.Філософія життя (Ніцше, Шопенгауер)
- •63.Позитивізм неопозитивізм
- •64.Прагматизм Пірс, Джеймс,Дьюі
- •65.Атеїстичний екзистенціалізм Сартр Камю
- •66.З Фрейд психоаналіз Юнг
- •67.Неотомізм Марітен Войтила Жільсон
- •68.Герменевтика.Проблема розуміння
- •71.Філософська думка Київської Русі.
- •72 Філософія в Києво-Могилянській академії.
- •73.Сковорода 3 світи і 2 натури
- •75.Філософські ідеї т.Шевченка.
- •76.«Філософія Серця» п.Юркевича.
- •77.Філософські погляди в.І.Вернадського.
- •78 Консерватизм соціально-філософських поглядів Липинського Донцов
- •125.Екологічні проблеми сучасності.
- •126. Екологія та екологічні проблеми в Україні.
- •127. Поняття соціального передбачення та прогнозування майбутнього.
- •128.Проблема сенсу та спрямованості історичного процесу.
- •129.Історичні закони. Єдність та різноманітність історичного процесу.
- •130. Предмет філософії історії, сутність історичного процесу.
- •131. Мета та сенс історичного розвитку за к.Ясперсом. Поняття «осьового часу».
- •132. Спрямованість історичного процесу. Критерії суспільного розвитку.
- •133. Рушійні сили та суб’єкти історичного процесу.
- •134. Особливості філософського розуміння культури.
- •136.Співвідношення культури і цивілізації в концепціях о.Шпенглера та м.Бердяєва.
- •137. Цивілізаційна концепція с.Хантінгтона.
- •138. Проблема взаємовідносин культури і цивілізації. Перспективи їх розвитку у майбутньому.
- •139. Специфіка формаційного та цивілізаційного підходів до проблем духовності.
- •140.Концепція «Третьої хвилі» а.Тоффлера.
- •141.Економічна сфера суспільного життя та її характеристика.
- •142.Філософія економіки: предмет дослідження, методи та завдання.
- •144Філософсько-методологічні засади політекономії к.Маркса..
- •145.Філософія грошей г.Зіммеля
- •146.М.Вебер про взаємозалежність ментальності та господарського устрою.
- •147. Теорія зайнятості та грошей Дж.М.Кейнса.
- •149.Еволюція методології економічної науки.
- •150.Сутність сучасних дискусій про співвідношення економіки та етики.
138. Проблема взаємовідносин культури і цивілізації. Перспективи їх розвитку у майбутньому.
Які перспективи взаємовідносини культури та цивілізації й їх розвитку на найближчому і віддаленому майбутньому?
Це питання - одне із найбільш дискусійних сьогодні. Ніхто бракує, проте, сумніви те, що культура грає непросто особливу, але зростання роль перспективі глобальної цивілізації.
Один із позицій, цілком поширених, стверджує у тому, що й сьогодні, у майбутньому представлятиме сукупність низки самостійно та розвитку цивілізацій і, позбавлених загальної траєкторії. У розумінні цивілізація є специфічна історія народів, маєкультурно-замкнутий індивідуальний характер.
Осмислення культурного ядра техногенної цивілізації та її порівнювати з системою цінностей традиційного типу цивілізації дозволило побачити як безсумнівні досягнення першої, а й породжені західноєвропейської шкалою культурних цінностей глобальні кризи. Отже, й гордо поставити питання: які орієнтири мають змінитися у культурі цієї цивілізації, щоб їх криза було б подолано на яких культурних нововведення то, можливо грунтується новим типом цивілізаційного розвитку. Взаємодія культур Заходу та Сходу породжуватиме нові життєві сенси, формувати культурний фундамент нового циклу цивілізаційного розвитку.
Ще один позиція, близька до попередньої по кінцевому висновку про перспективи розвитку і цивілізації, відрізняється від нього по вихідним положенням. Вони у тому, що проблему світової глобальної цивілізації є не альтернативу:стандартно-единообразное розвиток людства чи позбавлене спільності розмаїття локальних цивілізацій і, — а тлумачать як осягнення історії у її єдності та різноманітті.
Ця концепція відбиває прагнення людства до загальнопланетарному взаємодії, до взаємозалежності й культурного єдності. Вона розмірковує так, що у кожної цивілізації певну частину культурних (насамперед, соціальних і моральних) цінностей має загальнолюдський характері і є спільним надбанням людства, пов'язаного єдиної долею. До таких цінностям відносять становище особи у суспільстві, світський і релігійний гуманізм, інтелектуальну свободу, що забезпечує науку, естетичну і власне художню свободу, ряд економічних цінностей, екологічні цінності й ін.
І на цій основі виникає ідея прометакультуре як загальному культурному знаменнику і перспективу розвитку глобальної (світової) цивілізації, за збереження мозаїчності, специфіки локальних культур і цивілізацій.
>Метакультуру у разі розглядають як накопичення її загальнолюдських цінностей, сприяють виживання та розвитку людства як створення єдиного цілого. Найчастіше підкреслюють, формування метакультури, по-перше, можна лише як тенденцію, по-друге, як перспективу у майбутнє, а по-третє, як головний чинник подолання загальнолюдського кризи і початку новому типу цивілізації, до принципово нового людського історії.
І дуже навіть фіксуючи те що, що це перехід характеризується сьогодні зіткненням інтеграційних процесів зі зростаючою дезінтеграцією, треба сказати прагнення добровільної усунення міждержавних протиріч, пошук загальних точок перетину в культурах. Світова загальнолюдська цивілізація у нашому історичному уявленні — не уніфіковане, знеособлене співтовариство людей, сформоване з урахуванням західної економічної системи, а різноманітна спільність, що зберігає самобутність і унікальність в з яких складається народи. Її фундаментальної характеристикою може бути глобальне культурне простір як наслідок міжкультурного і міжцивілізаційного діалогу.
Чи реальна чи така перспектива? Однозначно відповісти на питання нині важко, оскільки людство, обтяжене духовним кризою наприкінці другого тисячоліття, виявилося передтруднейшего вибору соціокультурних цінностей, які мають скласти ядро нової цивілізації. З іншого боку, якщо, як кажуть етнографи, існує певний «оптимум відмінностей», вважається постійним умовою розвитку людства, можна бути впевненими, що різницю між окремими товариствами та групами всередині них зникне лише тим, щоб з'явитися у іншій формі.Самобитность — основне умова універсальності.
Звернімося ще до такому авторитету, як німецький культурфілософ Р. Зіммель: «І жодний конфлікт не існував даремно, якщо час не дозволить його, а замінить його за форми і змісту іншим. Щоправда, окреслені нами проблематичні явища занадто суперечать нашому справжньому, аби залишати нерухомими у ньому, й постраждалими свідчать з переконливістю про наростання більш фундаментального процесу... Бо чи міст між попереднім і культурних форм була такою грунтовно зруйнований, що тепер... Так виконується справжнє призначення життя, яка є боротьба ... Абсолютний ж світ, який, можливо, також височить з цього протиріччям, залишається вічної світовоїтайной».