62.Філософія життя (Ніцше, Шопенгауер)

“ Філософія життя” як філософський напрямок склалась у кінці 19 ст. головним чином у Німеччнині та Франції.

Вона зверталась до життя як первинної реальності, цілісного органічного процесу. Філософія життя була спробою перебороти обмеженність матеріалізму з ідеалістичних позицій.

Засновник – Шопенгауер (песиміст). За Шопенгауера , суть особи становить незалежна від розуму воля – сліпе хотіння, котра є проявом космічної світової волі, основою та змістом усього сущого(волюнтаризм).

Він намагався довести, що всі людські біди мають космічний характер, і тому ніякі сусп.-політ. перетворення нічого не змінять.

Основна життя , за концепцією Ніцше, - це воля. Життя є проявом волі, але не абстрактної світової волі, як у Шопенгауера, а конкретної, визначеної волі – волі до влади..Людське щастя Ніцше вбачає в почутті зростаючої сили, влади, вмінні переборювати всі перешкоди.Вчення Ніцше про надлюдину грунтується на таких положеннях : 1) цінність життя є єдиною безумовною цінністю і збігається вона з рівнем “волі до влади”;2) існує природна нерівність людей (“аристократичні” та “сіра маса”) 3) сильна людина, природжений аристократ, є абсолютно вільним і не зв’язує себе ніякими морально-правовими нормами (Мораль та християнство – мораль рабів)

Ніцше назвав себе філософом неприємних істин ( осн. твір – “Так говорив Заратустра”)

У фил. життя на перв. план висуваються внемыслительные здібності людини : почуття, воля або інтуїція. Свідомості протиставляється несвідоме, глибинне джерело людської поведінки. Розвиток для Ніцше не має сенсу. Регрес.

Але можливе становлення нової людини. Концепція вічного повернення. Принцип збереження сили у всесвіті, енергія і тому подібне. Розуміючи абсурдність свого підходу з опорою на науку, використовує алегоричний образ - нескінченна дорога, що лежить позаду нас, і ворота перед нами з написом "мить".Людина їх переступає і знову бачить перед собою ворота, а позаду нескінченна дорога. "Знання - це влада". Наука може ковзати лише по поверхні.

Суть - мати об'єкт, а не пізнати. Наука - зручна помилка, їй не потрібний світ як такий. Аморалізм - конфронтація з традиційною (християнською) мораллю. Християнська мораль - повстання рабів моралі. Християнство перевертає традиційні поняття добра і зла. Добро до Сократа асоціювалося з силою, владою, аристократизмом. Християнство влаштовує переворот. Євреї - найшкідливіший народ з - за їх моралі. Добро асоціюється з бідністю, і тому подібне.

Ставати проблематична оцінка досократовских людей. "Бог помер", - говорить Заратустра: "І це ми його убили". Ніцше вважав, що релігію треба скасувати, і вона фактично скасована. Повинні з'явитися новий тип людей - "білява бестія". Вони поводитимуться за законами цієї раси, а по відношенню до інших так, як хочуть. Принцип усе дозволяється (найпростіше тим, у кого найбільший потенціал волі - вони повинні вижити). Уся культура побудована на страху і жорстокості.

Так давайте визнаємо це. "По той бік добра і зла" (проти понять християнської моралі). Політика - влада поза мораллю. Hицше упивався Достоєвським. Вірус бестиальности Hицше. Уразив багатьох. Хворий - паразит суспільства. Слабкого треба штовхнути, допомогти йому впасти. Ідеал у Ніцше - деспот художник. Ніцше не жаліє фарб кажучи що християнин святенник не гідний поваги і шани. При цьому Ніцше вороже відноситься до жінок. "Жінки - це кішки і птахи, у кращому разі корови. Чоловік повинен виховуватися як воїн, а жінка для його вдохновления, причому чоловік повинен йти до жінки з батогом".

Але у Ніцше є і цікаві положення, які торкаються перегляду суспільством цінностей моральності, він стоїть за чесність, здоров'я і т п, за прагнення людей до мистецтва. Ідеалом Ніцше був композитор Вагнер.