52. Філософія епохи Просвітництва: людина і суспільство.

XVIII століття в Європі вважається століттям просвітництва.  Найбільше розповсюдження – Англія, Франція, Німеччина.  Основні представники: Просвітники:

Ж. Ж. Руссо (1712-1778р. )

Ф. М. Р. Вольтер (1694-1778р. )

Ш. Монтеск’є (1689-1755р. )

Ж. Кондорсе (1743-1794р. )

Енциклопедисти, просвітники з філософським напрямком

Д. Дідро (1713-1784р. )з

П. Гольбах (1723-1789р.  )

К. Гельвецій (1715-1771р. )

Основна ідея Просвітництва-про “розумність” світу-проходить як головна рушійна сила історії, джерело і головний засіб досягнення людством рівності, братерства і свободи. Тобто такого стану, який відповідає ідеям розуму, царства розуму.

Характерні питання просвітництва:

1) хочете виховати людину належним чином – дайте їй знання.

2) Серед знань найбільш важливими є знання пов’язані з людською моральністю і доброчинністю.

Просвітництво досить часто впадало в моралізаторство.

Ставлення до релігії неоднозначне: критика невігластва, консерватизму, але в принципі церква суспільству потрібна, бо виконує такі функції:

1) стримування негативних проявів людини

2) моральна настанова, повчання.

Одним з перших представників (термін “Просвітництво” висунув піздніше Вольтер) вважається Ш. Л. Монтеск’є, який запропонував розуміти історію як природній, зумовлений законами процес. Він розглянув питання, чому люди за природою рівні, а створюють різні культури, мають різні рівні цивілізації. За його словами на розвиток дуже впливає природньо-географічний фактор. В складних умовах людина весь час бореться за виживання і тому не вистачає часу для розвитку. В теплих країнах люди ліниві, розбещені, покірні. Поміркований клімат сприяє формуванню таких рис, як войовничість, хоробрість, волелюбність і т. п.

Незапереечною заслугою Монтеск’є є детальна розробка ним локківської ідеї розподілу властей-законодавчої, виконавчої і судової. Лише за умови такого розподілу можливий державний лад.

Класичним філософом Просвітництва вважається Франсуе-Марі Аруе Вольтер. Він зробив рішучий поворот від абстрактних, загальних проблем буття, до проблем живої практики людського життя, упоряджування і вдосконалення (згідно вимогам розуму) людського існування в світі. Він проводить ідею, що як би Бога не було, його слід було б вигадати. В інтересах всього суспільства, щоб існував Бог, який карав би те, чого не в змозі придушити людське правосуддя. Він в своїх роботах розробив моральні норми поведінки людей.

Жан-Жак Руссо, вбачаючи найбільш кричущу ваду сучасного суспільства у нерівності людей, ставить питання про походження цієї нерівності і шляхи її усунення. Вбачаючи джерело змін людського життя в розумі, він водночас вважає, що і сам розум при цьому зазнає вплив життєвих потреб людей. Залізо і хліб-ось що на думку Руссо цивілізувало людей і згубило рід людський. Він негативно відноситься до технічного прогресу, який не веде людину до щастя.

Кондерсе вважається одним з засновників формулювання прогресу.  Він казав, що можливо розділити суспільство в залежності від розвитку прогреса. Прогрес розвиваєтся за рахунок різних нових пристроїв, які використовуються у виробничій діяльності. А це є проявом людського інтелекту. Кондерсе змальовує прогрес як прогресивний момент в розвитку суспільства.

Просвітники К. Гельвецій, П. Гольбах, Д. Дідро розглядають людину як складну машину. Духовне життя, вони припускають, є атрибутом складної машини. і ці властивості (інтелектуальні, телесні, фізичні) розкривааються в суспільстві, в залежності від стосунків між людьми. Таким чином, людина залежить від суспільства і вона є продуктом людських стосунків. Розглядаючи свободу, як творчу діяльність людської особистості, вони тлумачать її як “фікцію”. і це логічно, так як свобода людської істоти ототожнюється з машиною. Сама природа є величезною машиною, в якій людина є невеличкою пружиною. Тому все перебуває в порядку і всі істоти існують по призначеним для них законам.